Статьи
На земельній ділянці площею 1,28 га, яка у 2008 році була безкоштовно передана депутатами Харківської міськради у власність Житлово-будівельного кооперативу «Орбіта-Сервіс», побудували супермаркет. Це стало відомо з реєстру прав на нерухоме майно.
В 2008 році депутати Харківської міської ради передали у власність ОК «ЖБК «Орбіта-Сервіс» земельну ділянку площею 1,28 га. для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Командарма Корка (ріг вул. Уборевіча). Будівництво повинно було бути завершено до кінця 2011 року.
Земля стала власністю приватників завдяки «кооперативній схемі». Нагадаємо, що Житловий кодекс УРСР, який до цього часу діє в Україні, дозволяє житлово-будівельним кооперативам отримувати безкоштовно землю для побудови багатоквартирного житла. Але Кодекс висуває декілька вимог до учасників ЖБК: його члени повинні постійно проживати у місті, де буде будуватися житло, потребувати поліпшення житлових умов і стояти у квартирній черзі. А ще стояти на обліку бажаючих вступити до кооперативу при підприємстві, установі, організації або виконкомі ради. Членів кооперативу має бути щонайменше п’ятеро, але загалом стільки ж, скільки і квартир у запланованому будинку. Вік членів кооперативу – до 30 років.
Тому засновники більшості житлово-будівельних кооперативів реєструють їх як обслуговуючі. І хоча такі організації не мають права на безкоштовне позачергове отримання землі, міські ради виділяють їм ділянки по всій Україні.
Але ніякого житла взагалі побудовано не було. А з’явився торгівельно-офісний центр «Континент» загальною площею 8 489,7 кв.м. Хоча у кадастровій карті ця земля досі має призначення – присадибна ділянка. Щодо земельної ділянки, то вона перекочувала у приватну власність Сергія Гринька.
А тепер детальніше про тих, хто отримував землю й тих, хто побудував торгівельно-офісний центр.
ОК «ЖБК «Орбіта-Сервіс» у 2008 році заснували Галина та Ганна Давидови, Ігор Котвіцький й Марина Єпішина.
Галина та Ганна Давидови були також засновниками ОК ЖБК «Триумф», який безкоштовно отримав земельну ділянку у Лісопарку, на який побудувала свій маєток родина нардепа Михайла Добкіна
Галина Давидова є засновником ТОВ «Паркінг +», яка щороку отримує підрядів від міськради на ремонт доріг на десятки мільйонів гривень. Також на Давидову було оформлено декілька кооперативів.
Ігор Котвіцький зараз є нардепом від «Народного Фронту». До свого обрання нардепом був віце-президентом ПАТ «Інвестор», яке нині належить дружині міністра МВС Арсена Аваков, а також депутатом Харківської облради від ВО «Батьківщина». Котвіцький – це саме той нардеп, який нібито забув внести до своєї декларації близько мільярда гривень і якого за це виправдовував сам Аваков.
Марина Єпішина – екс-депутат Харківської міськради від ВО «Батьківщина», а також топ-менеджер аваківського ПАТ «Івестор». Була помічником нардепа сьомого скликання Арсена Авакова.
У квітні 2010 року директором кооперативу став Сергій Борисович Гринько й змінилися усі засновники. Окрім Гринька серед засновників були записані Галина Гринько, Єгор Доровський, Микола Цумик. Мабуть саме в цей період й було передано земельну ділянку.
А у серпні 2011 року знову повністю змінилися засновники й керівник.
Засновниками стали Володимир Дерев’янський, Сергій Паутов, Владислава Гусліста й Софія Денисенко. Зараз засновники усі ті самі, окрім останньої.
Дерев’янський є партнером Гуслісти у декількох підприємствах, зокрема, «Нова логістика», «Універсал-62». Гусліста була власником декількох компаній, які вигравали підряди на десятки мільйонів гривень за часів Віктора Януковича.
Сергій Гринько, який зараз є власником земельної ділянки, заснував ТОВ «Сі енд Джі» разом з екс-депутатом Харківської міськради від «Сильної України» Єгором Доровським.
Саме ТОВ «Сі енд Джі» володіє площами торгівельно-офісного центру «Континент».
Єгор Доровський працює на посаді замдиректора ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС», яке відоме під вивескою фармкомпанії «Здоров’я».
Засновником ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» є ТОВ «Фармацевтична група «Здоров’я.
Остання записана на віргінську офшорку «Здоров’я Холдінгз Лімітед», а бенефіціаром вказано поляка Леоніда Огороднікова. Раніше власником значився російський сенатор Шишкін.
Директором ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» є Олександр Доровський. На місцевих виборах восени 2015 року декілька представників фабрики балотувалися до міськради за списком президентської «Солідарності». Під час передвиборчої кампанії харків’янам роздавали аптечки «солідарності»
- Информация о материале
Семеро бійців зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» загинули і трохи більше тридцяти були поранені.
Не велика статистика, якщо брати до уваги те, що ця рота у складі 93-ї ОМБр Збройних сил України стоїть на самій лінії фронту, на позиціях у гарячому трикутнику Опитне – Водяне – Піски.
«Українська правда. Життя» дізналася у командира, молодшого лейтенанта Олега Куцина, позивний «Кум», про стан речей на фронті, вагу Мінських угод, про переваги легалізації добровольчих формувань, військових в політиці і те, як бути з нелояльним населенням окупованих територій після перемоги.
– Як можна охарактеризувати сьогоднішній стан речей на вашій ділянці фронту?
– Інтенсивність боїв надзвичайно впала у порівнянні з тим, що було минулого року, але кожного дня відбуваються обстріли та провокації.
Відповідно, зберігається напруженість, треба бути постійно у стані бойової готовності. Періодично заходять диверсійні групи, трапляються випадки обстрілів з мінометів, СПГ, РПГ.
– Враховуючи сказане, чи можна вважати, що Мінські угоди працюють?
– Здебільшого працюють, але не в повному обсязі. Мабуть, тут є й людський фактор, витівки окремих польових командирів. Але я схиляюсь до думки, що тримати нас у постійній напрузі та здійснювати періодично провокації – це свідома стратегія нашого противника.
Мінусів у цих угодах дуже багато. Проте передишка Україні була вкрай потрібна, враховуючи те, що ми воюємо з державою, яка на порядок перевершує нас у багатьох аспектах.
Чи правильно, чи ефективно ми цю передишку використовуємо – це вже питання. В освоєнні нових видів озброєнь, у піднятті патріотичного духу і так далі.
Росіяни в цей час не спали. Перші Мінські угоди (рік тому, коли ми стояли у Пісках, я тоді був поранений) росіяни використали дуже ефективно. Вони провели розвідку, перегрупування сил; визначили, де наші вогневі позиції і батальйони стоять, де їхні штаби – і тоді точно нанесли удари.
Тоді розбили командні пункти 93-ої бригади, потім наші, потім «Правого сектору», потім ОУН – а ми все стояли і чекали на перемир'я.
Того разу ми перемир`я абсолютно не використали.
Ми не завезли нове озброєння: як були старі танки та БТРи, так вони і залишилися.
Росія ж підвезла так звану «гуманітарну допомогу»: нове озброєння, системи «Буратіно», «Урагани», вони їх використали в навчанні.
А в нас? Ну, ми стояли!
Є перемир'я – чудово! Зарийся у землю, вибудуй укріплення, позиції, будуй бетонні доти. Я знаю, як в Донецькому аеропорту хлопці робили укріплення: вони вибивали плитку у туалетах, кришили її та набивали нею мішки, ось такий захист. Хіба важко було завезти бетонних блоків?
Та сторона це робила постійно, в них рівень інженерних споруд був в два-три рази кращий, вони їх будували, а ми чекали на щось…
Тепер ми чуємо, що у нас і таке новітнє озброєння освоїли, і таке/ Є новий комплекс ракетний «Стугна», який на рівні із «Джавелінами» може працювати по такому ж принципу. Радіолокаційні системи, системи виявлення вогневих позицій…
Тобто, процес ніби пішов. Тільки до нас поки не дійшов.
Однак, я повторюся, передишка конче була необхідна. І ми на своєму рівні намагаємося нею по максимуму скористатися.
– Чи можете ви підтвердити інформацію, що зараз з того боку підтягується багато техніки, бойовиків?
– Я б не сказав, що техніки багато підтягується. Днями танк спрацював з того боку, є БТРи, БМП, але це не масово. Ось бойовиків справді побільшало.
Мабуть, це пов'язано з тим, що частина бійців, які були відтягнуті у Сирію, повернулася назад.
– Чи є така проблема, що командування на запит відкриття вогню у відповідь – відмовляє, що багато хто вважає явною ознакою «зради»?
– Так відмовляє, але в цьому є логіка. Ворог зараз працює на виявлення вогневих точок, він провокує – і те, що вони дали чергу по позиціях, ще не означає, що ми повинні одразу ж відповісти.
Бо вони спровокували, ми відстріляли, а вони собі помітили на карті – ага, тут в них кулемет стоїть крупнокаліберний, тут нікого і тут нікого.
Тобто не завжди на провокації треба відповідати. От коли бачиш ворога на відстані 400-500 метрів – це реальна загроза життю, тоді так. Або коли СПГ чи РПГ починають працювати – от тоді можна.
В деяких моментах особисто я б дозволяв. Але я тут, на місці, а командування там.
Плюс є державні зобов'язання, є спостерігачі ОБСЄ, які часто упереджені, займають відверто проросійську позицію. Вони координуються з нашим противником, і ми легко можемо опинитися винуватими, ставши жертвою спланованої провокації.
Є такі моменти. І керівництво наше несе міжнародні зобов'язання, десь, можливо, перестраховується – тому не дає команду відповідати.
– Раніше рота «Карпатська Січ» була суто добровольчим підрозділом. Що змінилося з входженням вас до складу 93-ї ОМБр Збройних сил України?
– В першу чергу, ми отримали легальну зброю.
Раніше доводилося йти на всякі домовленості з військовими – ми їм допомагали людьми, бо був такий період, коли в ДАПі були великі втрати, і не було кому просто заступати на ротацію, ми давали своїх бійців – і там, на позиціях отримували повноцінну зброю. Бо зі своєї зброї у нас була або мисливська, або здобута у боях трофейна.
Ось я прийшов на цю війну з чеським автоматиком, це пістолет-автомат 53-го року випуску. Він тепер у мене на складі як музейний експонат стоїть.
Зараз ми маємо достатньо зброї. Безумовно, хотілося б більше, але вже дали на рівень більше, аніж ми мали, коли були добровольцями.
До того ж, одна справа воювати добровольцем, коли ти не маєш чіткого плану дій, а просто стоїш та займаєш якусь ділянку фронту, просто відбиваєш, що прилетіло, граєш в такій собі волейбол. Інша справа, коли ти дієш у стратегічному замислі, отримуєш інформацію як військовий, отримуєш чітке завдання.
Тоді маєш зовсім інше бачення цієї війни.
Бійці роти у ДАП
– Іншими словами, легалізація пішла вам на користь?
– Так, безумовно. Хоча зрощування зі Збройними силами має й свої мінуси. Нажаль, сама наша армійська система не реформувалася ще з часів Радянської Армії. Я свого часу в ній служив, і не бачу, щоб сильно щось змінилося.
У першу чергу у стосунках офіцер-солдат, у другу – я не бачу роботи державного військового апарату над таким елементом, як мотивація бійців, робота над посиленням патріотизму. Є просто якісь загальні політінформації і вихователі.
Зараз основний акцент робиться на те, що підвищимо зарплатню і до нас підуть контрактники.
Цього абсолютно недостатньо, тому що людина, яка йде сюди виключно заради зарплати – у період загрози втрати незалежності в першу чергу думатиме про гроші. І рано чи пізно їй доведеться вирішувати дилему, що для неї первинно: загинути з честю в бою або бути пораненим, але виконати завдання – чи отримати зарплату завтра-післязавтра.
Безумовно, це може призвести до того, що часто у бою будуть залишатися невиконані завдання. Отут я бачу велику прогалину.
Плюс великий бюрократичний механізм. У нас зараз дуже слабкий хід дають новій генерації військових. А чекати, коли прийде нове покоління і ті всі генерали підуть у відставку, у нас просто немає часу...
Я маю внутрішнє переконання, що ми знаходимося в черговий фазі російсько-українського протистояння, воно вже йде декілька сотень років, і наше покоління має шанс остаточно відірватися від імперських обіймів Росії. Але попереду, я гадаю, нас чекає велика війна.
Проте ми не готуємось до цієї війни, ми пливемо по течії, і Росія нас завжди випереджає на один крок. Тому ми маємо такі провали і втрати.
– Можливо, військові мають більше впливати на політику, брати в неї участь?
– Ні. Військові повинні захищати державу. І робити це незалежно від того, хто є при владі.
Якби я не був офіційно військовим, я б сказав, що «потрібна хунта, потрібна військово-цивільна адміністрація», так буде легше керувати хоча б на цій території. Які можуть бути вибори голови селища, якщо в ньому усі сепаратисти?
Призначити військового керувати селом, районом, тим більше у армії достатньо людей, що мають адміністративний досвід.
Чи взяти Францію, де після терактів ввели воєнний стан. Безумовно, це помилка, що того ж не зробили і в Україні.
– Прийди військові в політику, вони могли б виправити ці недоліки, висунути зі свого середовища українського Шарля де Голля?
– Для цього потрібен зовсім інший рівень суспільної свідомості і патріотизму, у нас він абсолютно недостатній.
У нас є критична маса людей, зокрема в армії, яка категорично не сприймає Україну як незалежну державу.
І зараз нема Де Голів у нас. Якщо чесно, усе вище керівництво армійське родом із «Совєцького Союзу». Немає Де Голів, які можуть усе своє життя покласти на інтереси української держави.
А просто механічно поставити якогось військового, людину «із залізною рукою» – не знаю, чи не розвалить вона цю державу.
– Припустимо, Україні вдасться повернути окуповані зараз території. Як бути з відверто нелояльною частиною населення?
– Тут потрібна жорстка державна політика. На мою думку, усіх, хто причетний до сепаратизму, до референдуму, хто голосував, хто агітував – позбавити права голосу.
Особисто я б позбавляв громадянства. Але є світ, який реагуватиме, тому позбавляти голосу на 10-20-30 років.
– Не варто спробувати переконати, перетягнути на свій бік?
– Це марна трата часу. Краще дати їм можливість виїхати туди, куди вони так прагнули потрапити. Здійснити їхню мрію. Треба допомогти усім, хто не хоче жити в українській державі, звідси поїхати.
Я готовий, щоб моє покоління працювало на виїзд тих, хто був нелояльним до української держави. Нехай облаштовуються у Росії, облаштовують там територію, до того ж там її багато.
– Який зараз настрій у ваших бійців?
– Вони, звичайно, втомилися від цієї тяганини, але в моєму підрозділі мотивація трошки інша в цілому. Для моїх хлопців честь – мати можливість битися за свою державу.
Вони не прийшли сюди заробляти кошти, прийшли як добровольці, і коли ми воювали добровольцями, ніхто не думав, скільки кому заплатять.
Так, є втома від того, що стоїмо, ця позиційна війна – нема маневру, нема активних бойових дій, відповідно, оце стояння на одному місці вимотує психологічно.
І все ж, ми не опускаємо рук, не розслабляємося.
– Які є проблеми, що не вирішуються, а мають бути вирішені у військових на лінії фронту, зокрема у вашого підрозділу?
– Ще з добровольчих часів в мого батальйону збереглися хороші зв'язки з волонтерським рухом. Чого нам не може дати армія, дають волонтери, за що ми їм дуже вдячні. У мене люди не голодні, не роздягнуті, у теплі.
Взагалі, роздягненими і босими часто опиняються ті, хто продав свою форму і пропив. Потім вони йдуть до журналістів і кажуть – ось подивіться, у чому я ходжу!
Насправді армія дає необхідний мінімум. Вони отримали таке саме вбрання, яке отримав я, яке отримали їхні сусіди, які отримали усі.
Усім видали нову форму теплу, шапки, бушлати, берці, шкарпетки, рукавиці. Інше питання, що нам видали по одному комплекту форми, а вона, звичайно, має здатність рватися, бруднитися. Заліз у болото, вона мокра, ти її поправ – а служити в чому? Тобто має бути підмінка, а її немає.
Але я зараз сам намагаюся забезпечувати людей другим комплектом, нехай це і буде щось беушне.
Інше питання – це морально-психологічний стан бійця у армії, отут я бачу велику проблему.
Плюс погане йде зараз переозброєння в нас, ми воюємо тут на передку… якщо з того боку ми бачимо нові танки «Оплот», «Козаки», «Спартани», новітня якась техніка, БТРи новітні – то в нас тут із чим сюди прийшли, із тим і воюємо. Ніякого нового озброєння не отримали.
Мені здається, що у третьому тисячолітті солдат мав би мати трошки інакше на передку забезпечення. Поліція, що позаду стоїть на другій, третій лінії, їм можна дати інше озброєння – а на передовій солдат має мати найкраще. А в нас навпаки.
– Ви отримали офіцерське звання, у вас є нагороди. Чи маєте бажання продовжувати військову кар'єру?
– Якщо війна триватиме, я тут до кінця.
Після неї я готовий залишитися в армії тільки на певних умовах. Якщо нам дадуть можливість зберегти наш прапор, наші відзнаки, нашу військову традицію, то я готовий залишитися.
– Яку саме традицію?
– І в одностроях в нас є своє, і в звертаннях своя традиція. Ми традицію свою ведемо ще з визвольних змагань 38-39-го років: було таке формування «Карпатська Січ», воно боролося за українську державність проти угорських союзників Гітлера.
У нашому розумінні Друга світова почалася не з Польщі 1 вересня, а 15 березня у Закарпатті, де було проголошено маленьку державу Карпатська Україна, і Угорщина з дозволу Гітлера, вони були у коаліції, дала дозвіл на окупацію Карпатської України.
На міжнародному рівні це ніхто не зафіксував як початок військових дій.
- Информация о материале
Экономика Украины, как и одного из крупнейших ее индустриальных центров — Харьковщины, переживает спад. Руководители ряда машиностроительных предприятий региона объясняют это разрывом традиционных связей с Россией: лишили нас основного поставщика. Так ли это на самом деле? Вспомним, как развивались события с Таможенным союзом. Отбрасываю политическую сторону вопроса. Но кто настаивал на необходимости вступления в такой союз? Россия.
Казалось бы, если это так выгодно Украине, она бы сама усиленно рвалась туда. Но какую промышленную продукцию предлагали северные соседи? Преимущественно морально устаревшую, неконкурентоспособную на мировом рынке. Ею россияне заполонили рынок Беларуси, Казахстана, других стран СНГ. Остался немалый рынок Украины. Может быть, и хорошо, что так получилось. В упряжке только с Таможенным союзом мы были бы обречены на столетнее отставание.
Никто не против — при нормальных политических обстоятельствах — экономических связей с Россией. Мы — больше чем соседи. И сейчас поддерживаются взаимовыгодные экономические связи между рядом предприятий обеих стран. Но становится их все меньше: велик риск работы с Россией в сложившейся ситуации. Это урок тем, кто забыл о двух основных постулатах рынка: непрерывная разработка новой продукции и ее реализация, заключающаяся в поиске новых рынков.
Кто об этом помнит, и сейчас живет неплохо. Есть в Харькове предприятие ЧАО «Завод Южкабель». В советские времена там, в основном, выпускали провод для катушек электрических машин и аппаратов. После распада Союза соответствующие чертежи, технологические карты остались в бывшем союзном министерстве, загрузившем этой продукцией российские предприятия. Но заводчане не растерялись. Создали новую высококонкурентную продукцию, в частности, гамму силовых кабелей. Слышим порой сообщения, что в результате разгула стихии вышли из строя воздушные высоковольтные линии, отключилась электроэнергия. Харьковчане разработали кабели, которые проложены под землей. Там ничто не мешает их нормальной работе. И срок их службы… 20 лет. В это время не нужно ни замен, ни ремонтов, ни обслуживания. В производстве использовали передовое зарубежное оборудование. Причем, поступило оно на предприятие не сразу. Зарубежные партнеры присматривались: можно ли иметь дело с таким заказчиком. Южкабельщики их убедили. В результате, увеличили объемы выпуска. Если зачастую украинские предприятия продают здания — мол, до советских объемов никогда не дотянем, — то на «Южкабеле» введены в строй два новых корпуса. Ведется постоянный поиск нового. На предприятии создано солидное научное подразделение типа настоящего НИИ.
Ныне заводчане, помимо стран СНГ, где остались связи с Беларусью, Прибалтикой, Грузией, нашли новых потребителей. Они поставляют свою продукцию в страны Азии, Африки. Учли, в том числе, климатические особенности этих стран. Не забыли и такую «мелочь». В пятидесятых годах прошлого столетия, когда отечественная электротехническая продукция только пошла за рубеж, на Харьковском электромеханическом заводе решили окрасить ряд деталей щитов управления с аппаратурой, вместо привычных серо-черных цветов, в яркий оранжевый, чтобы лучше смотрелось. А он оказался съедобным для москитов… Теперь оболочка харьковских кабелей не вызывает у тропических насекомых интереса.
Другой пример. Есть в городе электроаппаратный завод. В советский период он выпускал миллионными партиями несложные кнопочные выключатели. Как и в предыдущем случае, технологическая документация осталась в Москве, которая загрузила подобной номенклатурой российские заводы. Украинская продукция оказалась избыточной. До сих пор, практически за четверть столетия, электроаппаратчики так и не нашли своего рынка сбыта. Жизнь на предприятии еле теплится. Не нашлось на нем необходимой «критической массы» творцов, энтузиастов, как это случилось на «Южкабеле».
Зато радуют результаты работы ряда ведущих харьковских академических НИИ. В их числе — институт проблем машиностроения, институт физики высоких энергий и ядерной физики. Их разработки пользуются успехом в странах дальнего зарубежья. Свидетельством признания их работы, престижности служат полученные международные гранты, патенты.
В Украине большая потребность в обновлении станочного оборудования. Однако денег на новые станки не хватает. И объединение «Харвест» занимается ремонтом уже поработавших станков, выпускает бытовые замки, что позволяет не оставаться без работы.
Еще один резерв состоит в том, что недостаток средств вынуждает заводчан модернизировать существующие агрегаты, например станки с ЧПУ. Таким образом, достигают увеличения объемов производства. Это — важно, поскольку в нынешних условиях на многих предприятиях объемы производства не дотягивают до точки безубыточности. А повышение степени использования оборудования снижает еще и накладные расходы — управленческие, хозяйственные, а также удельные амортизационные отчисления на единицу продукции. Соответственно, снижается себестоимость, растет прибыльность работы.
Приятно, что жизнь заставила считать, экономить. На сравнительно богатой «бисквитке» ухаживают за оборудованием, как за любимым ребенком.
— Приехал к нам президент итальянской фирмы «Орландо», чья линия по производству печенья работает у нас, и удивился, — рассказывает заместитель гендиректора В. Солдатенко. — У них такое оборудование работает 5–7 лет, у нас — двадцать. Это достигается за счет тщательной профилактики, ремонтов, соблюдения режимов работы, в том числе температурных.
На «бисквитке» все рассчитывают до гривни. Построили свой сахарный завод. А вот от создания собственной птицефабрики отказались, хотя в их продукции используется немало куриного мяса, яичных желтков, белков. Подсчитали — не эффективно.
Мы работаем не в безвоздушном пространстве. Поэтому изготовители должны учитывать не только свои возможности, но и возможности потребителя... В Украине подавляющая часть электроэнергии вырабатывается на ТЭС. Большинство их блоков не обновлялось с 1960 г. Требуется замена. Но на полное техническое перевооружение денег у энергетиков нет.
— Мы предложили на том же фундаменте поменять часть конструкции турбин, — рассказывает гендиректор ОАО «Турбоатом» В. Суботин. — И турбины определенное время еще продолжат работу.
Еще один приятный симптом. В условиях сложности выхода на внешний рынок, заводчане вспомнили и о внутренних потребителях. Теперь ряд харьковских предприятий 50–70% изделий реализуют в Украине. Так, производители электротехнического и других видов оборудования вспомнили о Криворожском металлургическом комбинате. Там сейчас берут их продукцию, что обеспечивает, по меньшей мере, сохранение имеющихся рабочих мест.
Кафедра экономики и маркетинга Харьковского политеха провела анкетирование руководителей предприятий и организаций по вопросам состояния разработки и производства наукоемкой продукции. Среди вопросов: какой процент разработок выполнен с превышением запланированных сроков и затрат, и в чем причина? Отмолчались все, кроме одного респондента. Он честно отметил, что такие превышения имеют место в 100% случаев и связаны они с недостатками планирования.
Конечно, не все зависит от самих субъектов предпринимательства. Не исчезли проблемы администрирования НДС, присутствуют и бюрократические проволочки.
— Получается, нам выгоднее работать с зарубежными партнерами, — делится директор ООО «Прометсплав» С. Тарасенко. — Оплата за поставки с ними занимает 3–4 дня с учетом растаможивания. С нашими же заказчиками такая процедура длится не менее 30 дней. Учтите резкие колебания валютных курсов. По этой причине, заключаем договора на производство товаров с длительностью производственного цикла не более месяца. Требуем, чтобы сроки окупаемости наших разработок не превышали полугода. Какие уж здесь масштабные инновации?
И все-таки, проблески ощущаются. В Харьковской ОГА разработана Программа стратегического развития региона до 2020 г. В ней предусматриваются не только поступления в бюджет средств от работы сравнительно успешных отраслей: пищевой, фармацевтической, полиграфической, сельского хозяйства. Думают и о подтягивании машиностроения — в нынешнем году предполагается ему выделить из областных средств до 5 млн грн.
Отечественные олигархические структуры — тормоз экономики Украины. Как с ними бороться? Один из способов — создавать независимые от олигархов малые структуры; использование отечественных умов, например, в области IT, где уровень украинских специалистов ценится во всем мире.
— Пятеро наших молодых выпускников создали программный продукт, за который иностранные покупатели выложили не один миллион долларов, — рассказывает проректор по научной работе Одесского национального экономического университета А. Ковалев. — Им никто не нужен: со всеми договорными, финансовыми и другими процедурами ребята справились без посторонней помощи.
Подобные структуры растут в Украине. Только в Харькове их насчитывается порядка двадцати. Еще одно преимущество малых групп специалистов состоит в том, что одаренные люди остаются в Украине. Они могут не только обеспечивать себя, приносить валюту стране, но и выполнять важные работы для отечественной науки, экономики.
Такие структуры могут образовываться и в других сферах. Современные средства связи этому способствуют. Это — первые подснежники, пробивающиеся сквозь промерзший грунт суровой зимы украинской экономики.
- Информация о материале
Спеціалізоване комунальне підприємство «Харківзеленбуд» Харківської міської ради 29 січня за результатами тендеру уклало угоду з ФОП Демченко Олександр Миколайович щодо постачання бензину та дизпалива на суму 4,19 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
Документацією конкурсних торгів передбачено постачання до кінця 2016 року 235 т бензину та дизпалива.
|
Паливо |
Кількість, л |
Ціна, грн./л |
|
А-92 |
140 000 |
18,00 |
|
А-95 |
25 000 |
18,99 |
|
ДТ |
70 000 |
17,11 |
Тендерний комітет відхили пропозиції ТОВ «Техойл рітейл», ТОВ»Вектор-Оіл» та ТОВ «Торговий дім «Авіас», які були дешевші від переможця торгів. Комітет одноголосно проголосував, що пропозиції цих підприємств не відповідають документації конкурсних торгів. При цьому, не вказав конкретні помилки, яких допустилися підприємства при підготовці пропозицій.
ФОП Демченко Олександр Миколайович регулярно виграє державні тендери, з 2008 року він отримав замовлень на понад 100 млн грн. За даними держреєстру, контактним телефоном підприємця Демченка є (057) 715-63-61, що також використовується ТОВ «Овіс-Сервіс» і ТОВ «СРВ Сервіс». Співвласниками обох є Сергій Куций, Олексій Шумілкін та Володимир Шумілкін – мер Харкова у 2002-2006 роках., а пізніше депутат Харківської облради. Директором обох фірм працює Ганна Олександрівна Демченко.
Таким чином, єдиним конкурентом переможця на торгах стало ТОВ «Люксонн», яке пропонувало поставити необхідну кількість палива за 4,24 млн грн. Засновником та керівником цієї фірми є Олександр Корольов.
ТОВ «Техойл рітейл» належить Артему Івушкіну.
Власниками «Вектор-Оіл» є Андрій Горшков і Олена Пахомова. Горшков раніше очолював харківську філію «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» та Торговий Дім «Нафтогаз-Схід». «Вектор-Оіл» зареєстрована в Харкові за адресою: пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56. За тією ж адресою зареєстровано ТОВ «ДБК «Уровень», яка фігурує серед підозрілих контрагентів Парку Горького та отримало підряди на десятки мільйонів гривень на ремонт харківських доріг.
ТОВ «ТД «Авіас» належить до орбіти екс-губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломийського.
- Информация о материале
АК «Харківобленерго» оскаржила в суді договір з ПАТ «Львівобленерго» щодо купівлі-продажу цінних паперів вартістю 22 млн грн. Про це йдеться в ухвалі Господарського суду Харківської області.
В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що ТОВ «Сантандер фінанс» від імені, в інтересах та за рахунок позивача уклав договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015, який суперечить постанові Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1132 від 28.07.2015 та порушує ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Зараз ТОВ «Сантандер фінанс» записане на мешканку Макіївки Наталю Демченко. Раніше засновником цієї фірми було ТОВ «Лємашель Сервіс». Засновниками останньої є Володимир Дьяченко, Людмила Дерменджи й Ганна Триколич. ТОВ «Лємашель Сервіс» пов’язане з «Інтеграл банком».
У серпні обленерго придбало «сміттєві акції» на 22 млн грн. у ПАТ «Львівобленерго» , яке належить братам Суркісам.
Крім того, восени обленерго замовило послуг зі страхування на 100 млн грн. у фірми, яку підозрюють у фіктивності.
Про ці оборудки «Наші гроші» написали в статті «Сміттярі з «Харківобленерго».
Після її публікації керівник Національної комісії, яка здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), Дмитро Вовк заявив, що інформація про оборудки «Харківобленерго» його «обурює». Комісія також направила запит компанії та вирішила перевірити інформацію під час планової перевірки 11 березня.
Після цього, «Харківобленерго» повідомила про відміну закупівлі послуг з страхування на 100 млн грн. через порушення термінів підписання угоду. Це рішення тендерний комітет компанії прийняв на наступний день після оприлюднення статті «Наших грошей».
65% акцій АК «Харківобленерго» належать Фонду державного майна, ще 29,8 % акцій знаходиться у володінні кіпрської компанії «Garensia Enterprises Limited», яку ЗМІ пов’язують з Констянтином Григоришиним.
- Информация о материале
У виртуальной борьбы власти с олигархами могут появиться реальные жертвы.
28 января Верховная Рада дала разрешение на арест объявленного в розыск депутата Сергея Клюева.
Ему вменяется причастность к операциям компании «Танталит», на которую была записана резиденция Виктора Януковича в Межигорье.
Опальный бизнесмен еще в 2015 году выехал к брату Андрею в Россию, поэтому запоздалая санкция парламента вызвала агрессию у одной части общества и насмешки у другой.
Накануне также стало известно, что их компания Activ Solar с австрийской регистрацией, с которой были связаны активы братьев Клюевых в сфере альтернативной энергетики, оказалась банкротом.
Австрийское издание Die Presse сообщает, что долг Activ Solar составил 503,4 млн евро. В Австрии это событие уже окрестили «крупнейшим корпоративным банкротством года».
Все эти события подтверждают наступление краха империи Клюевых, и «черная метка», скорее всего, выдана донецким бизнесменам аккурат на пороге большого дележа их бизнеса - группы «Укрподшипник».
Сиамские вопросы
Недавнее разрешение Верховной Рады на арест Сергея Клюева воспринимается как очередной этап имитации бурной деятельности властью.
Однако упрекнуть парламентариев в непунктуальности не поднимается рука, потому что выданная ими санкция - только эпизод в общей картине оживления расследования против братьев Клюевых.
По одной из версий, всплеск активности Генпрокуратуры связан с банальной причиной: в 2016 году истекает пятилетний срок хранения корреспонденции между Государственным агентством по инвестициям и развитию и Министерством экономического развития.
Речь идет о переписке от 2011 года, по результатам которой агентству было выдано разрешение на использование 200 млн грн стабилизационного фонда госбюджета для выплаты банковских процентов по кредиту, оформленному ПАО «Завод полупроводников».
Данное запорожское предприятие братьев Клюевых специализируется на производстве поликристаллического кремния, используемого в производстве фотогальванических пластин и модулей солнечных электростанций.
Под развитие этого бизнеса завод как раз и брал упомянутый кредит в государственном Укрэксимбанке. В ГПУ уверены, что этот займ был выдан под давлением старшего из братьев - Андрея Клюева, который тогда занимал должность первого вице-премьера.
Однако сейчас подопечных Виктора Шокина больше интересует упомянутая переписка между Госагентством инвестиций и МЭРТ. Допуска к ней добивается управление специальных расследований Департамента процессуального руководства в криминальных производствах следователей центрального аппарата ГПУ.
Свою настойчивость там объясняют просто: от наличия или отсутствия корреспонденции будет зависеть дальнейшая судьба уголовного дела против Андрея Клюева, подозреваемого в использовании средств Укрэксимбанка.
Интересная деталь. Сейчас переписка между Госагентством по инвестициям и МЭРТ, за которой охотятся в Генпрокуратуре, находится только в одном экземпляре. Второй был уничтожен еще в 2011 году одновременно с ликвидацией упомянутого агентства.
Кто-то видит в этом банальную халатность госслужащих, но факт остается фактом: если аналогичная судьба постигнет бумаги МЭРТ, в историю уйдет один из самых красноречивых примеров коррупции в Украине.
В свое время его бюрократическое описание выглядело довольно убедительно: пять лет назад государство согласилось платить банковские проценты за частный «Завод полупроводников» под предлогом реализации инновационного проекта «Создание вертикально-интегрированной компании по производству фотогальванической продукции».
У знающих людей этот повод вызывал только насмешку, потому что решение о господдержке принималось Госагентством по инвестициям в период, когда оно напрямую подчинялось тогдашнему первому вице-премьеру Андрею Клюеву.
Более того, как раньше писала «Украинская правда», предварительное решение о выдаче госпомощи принимала Комиссия по координации осуществления мероприятий, связанных с реализацией инвестиционных проектов, которую как раз возглавлял тогдашний вице-премьер.
У Вилларибо и Виллабаджо праздник
Даже если ГПУ соберет пазл вины донецких братьев-бизнесменов, реального наказания за этим не последует.
В случае с Сергеем Клюевым такой вывод напрашивается, потому что ему дали достаточно времени для бегства. От внесения Генпрокуратурой в Верховную Раду представления на привлечение его к ответственности до соответствующего разрешения прошло восемь месяцев.
В случае с Андреем Клюевым на его экстрадицию не согласится Россия, где он живет уже третий год.
Правда, это совсем не означает, что у активизации действий украинской власти в отношении братьев нет смысла. Хотя бы потому, что это оживление началось синхронно с активностью процесса «раскулачивания» донецких бизнесменов.
Во-первых, в конце декабря 2015 года был окончательно сформирован список кредиторов упомянутого «Завода полупроводников». Из него следует, что подавляющую часть «кредиторки» предприятия (5,1 млрд грн из 8,4 млрд грн) контролирует Укрэксимбанк.
Это дает право государству на свое усмотрение распоряжаться судьбой запорожского предприятия, вплоть до реализации его целостного имущественного комплекса.
Судя по всему, к пользованию этой опцией оно уже готовится. Недавно суд запретил руководству «Завода полупроводников» проводить любые финансово-хозяйственные операции и продавать активы без согласия распорядителя имущества - арбитражного управляющего Евгения Кириченко, который является ставленником Укрэксимбанка.
Во-вторых, 5 февраля 2016 года истек официальный срок кредита, выданного этим банком управляющей структуре Клюевых - ПАО «Укрподшипник».
Это позволяет госбанку хоть завтра запустить процесс принудительного погашения просроченного долга (42 млн евро) путем реализации залогового имущества «Артемовского машзавода «Вистек», «Артемовского завода по обработке цветных металлов» и «Константиновского метзавода» - все предприятия из группы «Укрподшипник».
Таким образом, от госбанка зависит судьба всех ключевых активов Андрея и Сергея Клюевых.
Учитывая, что и Укрэксимбанк, и ГПУ относятся к управленческой вертикали президента, логично предположить, что новыми хозяевами заводов «Укрподшипника» станут близкие к Петру Порошенко люди.
В Администрации президента от этой банальной версии открещиваются.
Это тот редкий случай, когда озвученной позиции можно поверить. Хотя бы потому, что финансовая выгода от такого передела имущества не перекроет ущерба, нанесенного репутации.
К тому же авторы идеи «распила» империи братьев Клюевых вполне могут быть мотивированы не так экономическими дивидендами, как политическими. С одной стороны, показательной историей с разрушением группы «Укрподшипник» власть может держать в тонусе оппозиционеров, с другой - наконец удовлетворить запрос общества на борьбу с олигархами.
Что касается новых владельцев имущества Андрея и Сергея Клюевых, то их можно даже не искать. В скупке металлургических и машиностроительных активов наверняка будет заинтересован младший бизнес-партнер братьев Вадим Шпаковский, который в 2015 году незначительно наращивал свою долю в уставных фондах артемовских предприятий.
А к «Заводу полупроводников» присматривается государственная китайская корпорация CNBM International, которая недавно выкупила у Клюевых основных клиентов продукции этого запорожского предприятия.
Речь идет о компаниях из группы Activ Solar, которые владеют парками солнечных электростанций в Одесской и Николаевской областях: «Восход-солар», »Дунайская СЭС-1», «Дунайская СЭС-2», «Нептун-солар», «Франко-солар» и «Франко-пиви».
- Информация о материале
Страница 467 из 1561
