Статьи

Попытка деолигархизировать крупнейшую нефтедобывающую компанию страны — ПАО «Укрнафта» стала еще одной лакмусовой бумажкой для властной команды. Как оказалось, хотят этого далеко не все «патриоты», а в последнее время склоняешься к мысли, что вообще никто. На стороне Коломойского, уже 12 лет контролирующего на непонятных основаниях компанию с 50% госакций, играет… премьер.

По-прежнему остается неясной роль президента, который воевать с днепропетровским олигархом уже явно не хочет, но претендует на свое место в этой истории.

Все это происходит на фоне растущих долгов «Укрнафты» (читай — Коломойского), которые к июлю 2015-го достигли почти 8 млрд грн. Более того, днепропетровский бизнес-деятель готовит против государства иски на миллиарды долларов за якобы ущемление своих прав и недополученную прибыль, скромно умалчивая о том, сколько поимел с нефтедобывающей госкомпании за 12 лет своего управления ею.

Главный вопрос: перемены в компании приведут к росту бюджетных поступлений или чьих-то других?

22 июля 2015 г. новейшая история «Укрнафты» пополнилась новой главой. В прямом и переносном смысле.

В минувшую среду состоялось собрание акционеров, на котором был избран новый глава компании — британец Марк Роллинз. Особые надежды на него возлагает Арсений Яценюк, который настоял исключительно на «импортном» главе правления, что, по его задумке, должно исключить коррупцию и заставить работать во благо всех акционеров компании. Накануне собрания акционеров компании стало известно, что нефтегазовый гигант задолжал госбюджету гигантскую сумму — более 6 млрд грн различных налогов, а также 1,8 млрд грн дивидендов за 2011–2013 гг., которые «Укрнафту» обязали выплатить акционерам, прежде всего, государству, еще в октябре прошлого года.

Не хочется, но придется расстроить Арсения Петровича: такие невиданные долги были сформированы под руководством другого иностранца — Питера Ван Хеке, который возглавлял компанию с 2011 г. и с тех пор был «завербован» миноритарными акционерами. Злые языки утверждают, что те его ежегодно благодарили суммой в 2 млн долл. Много? Если посмотреть, что происходило в компании за эти годы, то нидерландец, теперь уже экс-глава «Укрнафты», должен требовать от них вкусного выходного пособия.

Прибыль с односторонним движением

Как ранее сообщало ZN.UA, в 2013-м из «Укрнафты» по фиктивным договорам на оказание консалтинговых услуг (если точнее, исследовательско-тематических) было выведено 2,26 млрд грн.

Также по официальным данным ПАО «Укрнафта», более 1,5 млрд грн убытков ей принесла оптово-розничная реализация нефтепродуктов. При этом в 2013 г. «Укрнафта» задекларировала 190 млн грн прибыли. По заверениям сведущих источников, такие «шалости» «приватовцы» объясняли нынешним «керманичам» тем, что были вынуждены вести такую антигосударственную политику под прессингом «кровавого» режима.

Пользуясь случаем, передадим привет и налоговикам: «Укрнафта» воспользовалась условиями налогового компромисса и за 5% от 2,26 млрд полностью и легально сняла их претензии. Такая налоговая оптимизация обошлась «Привату» еще дешевле, так как из-за девальвации гривневая сумма в валютном эквиваленте «сжалась» еще в 2,5 раза.

В 2014 г. «кровавый» режим пал, а подходы к управлению финансами наполовину государственной нефтедобывающей компании остались прежними. В заключении ревизионной комиссии «Укрнафты» по итогам 2014 г., подготовленном к собранию акционеров, говорится: «В результате принятия руководством ПАО «Укрнафта» неверных управленческих решений произошло сокращение прибыли до распределения между акционерами за 2014 г. на 3319982,7 тыс. грн».

Такой результат дало сотрудничество «Укрнафты» с неким ООО «Украинский завод сверхкрупногабаритных шин», ПАО «Стахановский завод ферросплавов» и ООО «РИАЛИЗ ОИЛ» (является поставщиком нефтепродуктов).

«Стоит учесть, что дебиторская задолженность перед этими предприятиями была создана искусственно», — отмечают ревизоры. Они также констатируют, что этот год вновь был неудачным для сети АЗС компании — ее убытки составили 702,8 млн грн.

Итак, на фоне прибыли ПАО «Укрнафта» в 2014 г. в 1,2 млрд грн почти втрое большая сумма — 3,3 млрд грн прошла мимо ее акционеров. Хотя, с другой стороны, прогресс есть: если в 2013 г. мимо акционеров «ушло» 95% прибыли (3,7 млрд грн), то в 2014 г. — всего 70%. Хотя, опять же, это только видимые результаты. Доподлинной арифметики полугосударственной нефтедобывающей компании не знает никто, кроме «Привата», безраздельно управляющего «Укрнафтой».

Справедливости ради отмечу, что, в отличие от предыдущего собрания акционеров, когда по директивам Яценюка результаты хоздеятельности компании в 2011–2013 гг. были «приняты к сведению» (а по сути утверждены), на «свежем» собрании 22 июля госакционер голосовал за признание работы правления в 2014 г. неудовлетворительной.

«Есть основания полагать, что прибыль могла быть выше. В этом вопросе нам поможет разобраться международный аудитор. Скорее всего, до сентября решим», — заявил глава НАК «Нафтогаз Украины» Андрей Коболев (в корпоративном управлении НАКа находятся госакции «Укрнафты»), имея в виду вышеупомянутые результаты работы ревизионной комиссии. На аудиторов уповает и миноритарный акционер «Укрнафты» Коломойский, сообщивший об этом журналистам.

Станет ли Марк Питером?

До 2011-го, когда сменить председателя правления тогда ОАО «Укрнафта» потребовал тогдашний премьер Николай Азаров, компанию возглавляли прямые ставленники «Привата» с понятными задачами. Когда пришло время менеджеров «со стороны», их главной задачей стало… не мешать. Например, по данным источников в компании, Питер Ван Хеке не появлялся в Украине последние пару лет, занимаясь в родной Бельгии своим футбольным клубом. В последнее время НАК «Нафтогаз Украины» даже выражала обеспокоенность судьбой топ-менеджера, так как все документы в «Укрнафте» подписывали заместители, а не глава компании.

«Приватовцы» предъявили людям живого председателя правления «Укрнафты» лишь 29 мая 2015 г. на заседании наблюдательного совета компании, когда уже был поставлен вопрос о его увольнении. Зачитывая с бумажки свое выступление, Ван Хеке производил впечатление человека, оторванного от реальности. А ведь в свое время это имя звучало — все же инвестбанкир из реального сектора, глава «Ренессанс Капитала»…

О новоизбранном председателе правления ПАО «Укрнафта» публичной информации мало. А то, что известно, не радует. Пресса раскопала нетленные записи WikiLeaks, в которых казахстанские работодатели британского менеджера жалуются на его… хроническое отсутствие на месте работы в солнечном Казахстане при зарплате 72 тыс. долл. в месяц (не считая бонусов, которые в итоге формировали годовой доход в 1,5 млн долл.).

Свою зарплату на посту главы «Укрнафты» свежеизбранный Роллинз с журналистами обсуждать не захотел, заявив, что предложенное украинской стороной вознаграждение его устроило. В то же время уже промелькнула информация, что проект соглашения с британцем содержит сумму… в 2 млн долл. в год.

Интересно, кто из чиновников страны, в которой премьер-министр не получает и 1000 долл. в месяц, подпишется под зарплатой главы полугосударственной компании в размере, превышающем этот уровень в 150 раз? Ждем появления этого героя, роль которого, похоже, уготована, в частности, главе Минэнергоугольпрома Демчишину.

Но самое главное, что даже такой уровень заработка не страхует от коррупции. Тем более человека, которому в этой стране не жить. Так что надежды на результат от одной лишь смены главы правления наивны. В период весеннего обострения вокруг «Укртранснафты» Коломойский заявлял, что договорится с любым главой «Укрнафты», а на собрании акционеров сказал, что для них Роллинз является «понятным человеком». Сам Коломойский входил в конкурсную комиссию по выбору нового главы правления. И именно он публично огласил позицию миноритариев — их такая кандидатура устраивает.

 

Слева направо: Андрей Коболев, Марк Роллинз, Игорь Коломойский

По последним данным, контакт с новоизбранным топ-менеджером «Укрнафты» днепропетровцы установили еще до собрания акционеров. Источники ZN.UA обращают внимание на тот факт, что Роллинз проживает в Женеве, где, как известно, уже давно осели граждане Украины Коломойский и Палица.

Эффективность работы нового главы «Укрнафты» будет зависеть от контроля государственного акционера как наиболее заинтересованной стороны. Наступило время, когда нужно анализировать не только годовые отчеты, которые потом можно принять разве что к сведению, но и квартальные и полугодовые.

Выводы о настрое Роллинза можно будет сделать быстро. Во-первых, по скорости выплаты государству долгов по налогам и дивидендам (а здесь, говорят, с новым главой уже возникли некоторые трудности). Во-вторых, по скорости прекращения (расторжения) договоров на закупку у «приватовских» предприятий и последующего экспорта непрофильной продукции вроде ферросиликомарганца, мазута и т.д., что является механизмом вывода средств из «Укрнафты» (см. табл.). В-третьих, по переменам в политике закупки нефтепродуктов для дальнейшей реализации. Хроническая убыточность этой деятельности связана с завышенными закупочными ценами, что, в свою очередь, обусловлено принадлежностью (или зависимостью) поставщиков «Привату».

 

В поисках государева ока

О многом скажет и состав правления, который будет сформирован после назначения Роллинза. Здесь уже начались показательные движения.

В частности, уже всплыло имя Феликса Лунева на должность главы коммерческого блока «Укрнафты». «Его (Лунева) толкает в «Укрнафту» Ложкин (глава президентской администрации) на главу коммерческого или финансового направления «Укрнафты», — пишет издание OilNews со ссылкой на свой источник в отраслевых кругах. Подтверждают эту информацию и источники ZN.UA в «Нафтогазе» и Минэнергоугольпроме.

Дело в том, что Лунев имеет на рынке весьма неоднозначную репутацию. После блестящей карьеры в ТНК и впоследствии в ТНК-ВР он работал советником главы НАК «Нафтогаз Украины» Евгения Бакулина (предшественника Андрея Коболева на этом посту) и курировал проект закупок альтернативного спиртосодержащего топлива. Насколько известно, это топливо следователи ищут до сих пор. Хотя какой спрос с советника?

Последний раз на профессиональной арене Ф.Лунев был замечен в 2014-м в качестве куратора проекта развития бизнеса Сергея Курченко по оптово-розничной реализации нефтепродуктов в оккупированном Крыму (на рынке Лунев известен тесными связями с Сергеем Беймом, главой «Черноморнефтегаза»).

Не исключено, что Феликс Лунев (если его все же назначат, точнее, наймут, вопрос только: кто?) будет исполнять в компании функцию «смотрящего» по аналогии с Артемом Щербанем, который был назначен финансовым директором «Укрнафты» в 2011 г. Назначение народного депутата на эту должность, притом с сохранением статуса народного избранника, трактовалось однозначно: «семья» Януковича хотела контролировать финансовые потоки «Укрнафты». Очевидно, что данная задача актуальна для многих и сегодня.

Между тем активную роль главы президентской администрации Бориса Ложкина в событиях вокруг «Укрнафты» медиа связывают с его тесным знакомством с ближайшим партнером Игоря Коломойского — Геннадием Боголюбовым. По данным ZN.UA, именно это обстоятельство позволило Ложкину и Боголюбову стать посредниками в разрешении конфликта, возникшего между президентом П.Порошенко и днепропетровским губернатором И.Коломойским вследствие смещения менеджмента «Привата» в госкомпании «Укртранснафта» в марте текущего года. Напомню, именно глава государства сыграл тогда решающую роль, в то время как премьер до сих пор никак не прокомментировал те события.

Наши источники утверждают, что после этого между Коломойским и Порошенко при участии Ложкина и Боголюбова было составлено соглашение, описывающее обязательства сторон по ряду проблемных вопросов, в частности, информационной политики канала «1+1», участия в работе госкомпаний «Укртранснафта», «Укрнафта», «Укртатнафта» и в политической сфере. В то же время есть все основания утверждать, что как минимум сторона «Привата» быстро нарушила это соглашение, выпустив на канале «1+1» шоу «95 квартала», в котором жестко высмеяла президента Порошенко (этот видеоролик до сих пор популярен).

Что касается «Укрнафты», то наши источники сообщают, что согласно этому неофициальному документу (после Вены уже никто ничего больше не подписывает) «Бене придется подвинуться», но остаться в компании в рамках принадлежащего ему пакета акций (около 42%).

Пока по факту можно говорить о том, что с деолигархизацией Порошенко действительно «попустился», а вероятное появление в правлении «Укрнафты» одиозных схемотехников может свидетельствовать о том, что все пошло по исконному украинскому пути…

К слову, г-ну Ложкину также не стоит расслабляться: по многочисленным свидетельствам, Игорь Коломойский со временем отлично поладил с Артемом Щербанем, а с Феликсом Луневым он знаком с незапамятных времен…

* * *

Как и в случае с конституционными изменениями, связанными с особым статусом Донбасса, надежда на позитивный исход процесса перемен в «Укрнафте» остается, но тает с каждым днем. И вопрос не только в том, сумеет ли государство выровнять ситуацию в крупнейшей нефтяной компании страны, лишив «Приват» возможности увода колоссальных средств из компании. Останутся ли эти деньги в компании и, следовательно, у государства или просто сменят получателя?

Хорошим флюгером станет также процесс обсуждения создания вертикально интегрированной нефтяной компании (ВИНК) на базе «Укрнафты», «Укртранснафты» и «Укртатнафты». Эту изрядно потрепанную идею сначала извлек на поверхность Арсений Яценюк, а 22 июля его поддержал Коломойский. Как государство может строить мегапланы по созданию совместных предприятий со своим крупнейшим должником, непонятно. Кроме того, Коломойский строчит иски в международные суды с требованиями взыскать с государства Украина огромные суммы, которые якобы недополучены инвесторами в лице «приватовских» офшоров. Ранее идея ВИНК захлебывалась на первом же этапе обсуждения, а сейчас и вовсе выглядит абсурдной, учитывая, что из нефтегазовых активов «Приват» уже высосал все возможное. Но мы живем в удивительное время, поэтому ничего исключать не приходится.

Общим собранием акционеров ПАО «Укрнафта» 22 июля 2015 г., в частности, приняты следующие решения:

1.Работа правления общества за 2014 г. признана неудовлетворительной.

2. Утвержден размер, порядок и сроки выплаты дивидендов. На их выплату будет направлено 99,9% чистой прибыли «Укрнафты» за 2014 г. Дивиденды на одну акцию — 23,32 грн. Выплату дивидендов осуществить с 3 августа по 3 октября 2015 г. Дивиденды, принадлежащие «Нафтогазу Украины», «Укрнафта» должна перечислить в Госбюджет Украины.

3. Досрочно прекратить полномочия председателя правления общества Питера Ван Хеке и вместо него избрать Марка Роллинза.

4. Утвердить новую структуру правления общества. Прекратить полномочия действующего наблюдательного совета (НС) общества и избрать новый НС в составе: Андрей Коболев (председатель НС), Сергей Перелома, Сергей Коновец, Ярослав Теклюк, Полина Загнитко, Петр Столяр, Игорь Коломойский, Геннадий Боголюбов, Михаил Киперман, Игорь Палица, Уриэл Цви Лейбер. Установить срок полномочий членов НС — три года.

Информация о материале

Опубликовано: 13 августа 2015

Суд зобов’язав Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Цезар» повернути у власність Харківської міськради земельну ділянку площею 2,79 га. Про це йдеться у рішенніГосподарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року.

В 2008 році Харківська міськрада передала безкоштовно обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Цезар» земельну ділянку по Білгородському шосе в районі Лісопарку для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів.

Вартість земельної ділянки складала 7,04 млн.грн.

У березні 2015 року прокуратура звернулася до суду, вимагаючи скасувати рішення депутатів та повернути земельну ділянку у комунальну власність. В позові прокуратури відмічалося, що «Цезар» отримав землю з порушенням законодавства, зокрема Житлового та Земельного кодексів.

Крім того, за шість років на цій ділянці так й не було побудовано житловий будинок.

Відповідач апелював, що було пропущено строк позовної давності, але прокурор у суді заявив, що дізнався про порушення закону лише в 2015 році під час вивчення рішень сесії на сайті міськради.

Тому суд прийняв рішення витребувати з незаконного володіння ОК «ЖБК «Цезар» та передати Харківській міськраді земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0079) площею 2,79 га.

Варто відзначити, що засновниками кооперативу в 2008 році були Дударенко Власта Валеріївна, Босенко Костянтин Валентинович, Босенко Олена Семенівна.

У вересні в кооперативі змінився директор – замість Костянтина Босенко була призначена киянка Інна Ткач.

В 2011 році були повністю змінені засновники. Серед засновників з’явились кияни Павло Кротенко, Інна Ткач та Альона Поскачей.

Зараз замість Поскачей засновником є Олег Єзер. Він та Інна Ткач є партнерами Олександра Єдіна по ТОВ «Предславинське». Єдін – колишній народний депутат, до 2014 року входив до фракції «Партії регіонів.

Варто відзначити, що Олена та Костянтин Босенко разом з Властою Дударенко створили декілька аналогічних кооперативів, які безкоштовно отримали землю. Наприклад, ОК «ЖБК «Парк-Міленіум» в 2009 році отримав дві земельні ділянки в харківському районі «Лісопарк», а також ОК «ЖБК «Титан» який продав свою ділянку людям, близьким до нардепа Єремєєва.

Информация о материале

Опубликовано: 13 августа 2015

Вже майже півтора роки, як Віктор Янукович і його найближче оточення живе в Росії. Більшість із них перебувають під санкціями країн ЄС. Усі вони не полишають надій повернутися в Україну та оминути покарання. Зокрема, екс-прем'єр Микола Азаров оголосив в Москві про створення «комітету порятунку України«, куди ввійшли колишні народні депутати Володимир Олійник та Ігор Марков. На презентації «комітету» втікачі відреклися від Януковича і заявили, що він повинен сидіти на лаві підсудних.

Однак не всі соратники екс-президента втекли з країни. Частина з них залишилися в Україні. Одні активно займаються політикою, інші будують бізнес.

Вони засуджують колишнього шефа, описуючи його, як людину низьких моральних якостей. Деякі тримають образу через втечу і боягузтво.

«Українська правда» розбиралася, як сьогодні живеться представникам влади Віктора Януковича, які залишилися в Україні.

Льовочкіни

 

Сьогодні глава адміністрації Януковича разом зі своєю сестрою Юлією Льовочкіною – народні депутати України. Фото: Радіо Свободи

Після втечі Віктора Януковича життя колишнього глави АП Сергія Льовочкіна не стало гіршим. Всі перипетії, пов'язані з екс-президентом і його сім'єю, оминули Льовочкіна. Міністр внутрішніх справи Арсен Аваков та прем'єр-міністр Арсеній Яценюк звинувачують його у численних гріхах, але на ділі його ніхто не чіпає.

Сьогодні глава адміністрації Януковича разом зі своєю сестрою Юлією Льовочкіною – народні депутати України, члени уламків Партії регіонів під назвою «Опозиційний блок».

Льовочкін залишається одним із найвпливовіших політиків в Україні. Як розповідають джерела «Української правди», близькими до ньогослід вважати 11 депутатів, які не входять до «Опозиційного блоку». Частина з них пов'язана з Льовочкіним ще з часів, коли він працював радником екс-голови Верховної Ради Володимира Литвина, інша частина – по газових справах і роботі в АП.

Останнім часом до «списку людей Льовочкіна» почали зараховувати обранця від фракції Блок Петра Порошенка Сергія Капліна, натомість викреслили прізвище Олега Ляшка.

Голова адміністрації Януковича не приховує бажання повернутися до влади і чекає вдалого моменту застрибнути до «золотої ложі». Раніше він зізнавався, що очікує дострокових парламентських виборів.

«Склад цієї Ради не відповідає настроям суспільства. Тож дострокові парламентські вибори – неминучі», – розмірковуєЛьовочкін.

Попри амбіції колишнього керівника АП, за весь час роботи у Верховній Раді він вніс лише шість законопроектів, які були зареєстровані в один день – 27 листопада 2014 року.

Минулого року тоді ще журналіст, а нині народний депутат Сергій Лещенко повідомив, що Льовочкін оформив на свою сестру Юлію Льовочкіну малий острів з великим півосторовом у Конча-Заспі. Спираючись на фотографії Google за 2005 рік, він пояснював, що півострів раніше міг бути островом, який штучно приєднали до материка, що, до речі, заборонено Водним кодексом України.

За клопотанням Лещенка у квітні цього року Обухівський райвідділ міліції відкрив кримінальне провадження щодо забудови Льовочкіними цього острова.

Між тим у МВС повідомили, що досудове розслідування у провадженні триває до сьогодні.

У коментарі Юлія Льовочкіна заявила УП, що упродовж 11 років скуповувала у різних людей 12 ділянок, які в травні 2014 року були з'єднані в одне ціле загальною площею 3,29 гектарів: «Жодна з них не передавалася мені з земель комунальної або державної власності», – переконує сестра глави АП часів Януковича. Депутат наголосила, що не порушувала законів України, бо «земельна ділянка ніколи не була островом».

У травні цього року Аваков заявив, що українські правоохоронці співпрацюють з Федеральним бюро розслідувань США у провадженні щодо розкрадання компанією Дмитра Фірташа Ostсhem 5,7 мільярдів гривень. У цьому провадженні, за словами головного міліціонера, «є питання» до Сергія Льовочкіна.

Колишній соратник Януковича через прес-релізи «Опозиційного блоку» всіляко заперечує свою причетність до криміналу.

На початку липня Арсеній Яценюк на засіданні уряду звинуватив Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна та Віктора Януковича у спробах довести до банкрутства Одеський припортовий завод.

«Це група «Янукович-Фірташ-Льовочкін». Там нанесені збитки державі, і тому МВС почало кримінальне провадження», – заявляв прем'єр.

Попри гучні заяви Яценюка, відомство Авакова не розслідує цього факту.

«У Головному слідчому управлінні кримінальні провадження за даним фактом не розслідувалися, відповідно до інформації зі слідчого управління ГУМВС України в Одеській області кримінальні провадження за фактом доведення до банкрутства Одеського припортового заводу станом на 24.07.2015 до ЄРДР не вносились та у провадженні слідчих підрозділів області не перебувають», – йдеться у відповіді МВС на запит УП.

Що б не говорили, схоже, що ім'я колишнього глави адміністрації Януковича ще не скоро зникне з перших шпальт газет і ефірів телеканалу «Інтер».

Лавринович

 

ГПУ повідомила Лавриновичу про підозру у розтраті більше 8,5 мільйонів гривень і зловживанні службовим становищем. Фото: kommersant.ua

Колишній член Партії регіонів Олександр Лавринович тричі був міністром юстиції України. Після парламентських виборів 2012 року його розглядали, як одного з головних претендентів на посаду голови Верховної Ради, але через фобії Віктора Януковича парламент очолив Володимир Рибак.

До липня 2013 року йому було доручено керувати Мін'юстом, після чого Лавринович став головою Вищої ради юстиції.

Коли Янукович утік, екс-міністр залишився в Киві і продовжував працювати у ВРЮ до квітня 2014-го.

Тривалий час Олександр Лавринович був у тіні, але прокуратура витягнула його на світло. У липні цього року ГПУ повідомила йому про підозру у розтраті більше 8,5 мільйонів гривень і зловживанні службовим становищем.

Як зазначає Генеральна прокуратура, ці гроші були витрачені «з метою приховування фактів злочинного порушення законодавства правоохоронними органами та судом під час здійснення розслідування та судового розгляду в суді справи Юлії Тимошенко».

У 2011-13 році міністерство юстиції відстоювало позицію української влади у справі «Тимошенко проти України» в Європейському суді. Мін'юсту допомагали американські компанії – Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom LLP and Affiliates.

Наразі Печерський райсуд Києва обрав для екс-міністра юстиції запобіжний захід у вигляді внесення застави – 1 мільйона 218 тисяч гривень.

Лавринович заявив УП, що вважає звинувачення генпрокуратури безпідставними, бо запрошення іноземних радників – не його рук справа.

«Я не мав таких повноважень. Залучення (іноземних компаній – ред.) відбувалося за ініціативою урядового уповноваженого, який представляє Україну в Європейському суді з прав людини, а контракт підписував керівник апарату міністерства юстиції», – пояснюєекс-міністр.

Незважаючи ні на що, Лавринович запевняє, що не збирається ховатися від слідства за кордоном.

«Проти мене порушують справу, тому що інші члени (колишнього – ред.) уряду, до яких є серйозні питання, перебувають поза межами України», – говорить він.

Про часи Віктора Януковича екс-міністр юстиції розповідає небагато. За його словами, у 2011 році він регулярно спілкувався з Януковичем, але вже восени 2012-го екс-президент перервав цей контакт.

На запитання, чому це сталося, Лавринович відповідає лаконічно: «Думаю, варто про це запитати у Януковича».

Щодо свого майбутнього у політиці він неоднозначний.

«У когось є бажання виштовхати мене або за кордон, але це неможливо, я не поїду. Або виштовхати мене назад в політику, щоб я згадав свої буремні роки», – зазначає Лавринович.

Ландик і Ландік

 

Екс-нардеп Володимир Ландік зараз мешкає в Сєверодонецьку, де керує споживспілкою Луганської області. Фото: Главком

Валентин Ландик був одним із останніх «червоних директорів» Партії регіонів. Особливість «червоних директорів» полягає у впертому переконанні власної правоти. Разом з «регіоналами» він пробув у парламенті з 2002 до 2014 року.

Ландик та його син Андрій є співвласниками компанії побутової техніки «Норд».

Центральний офіс компанії перебуває в окупованому Донецьку. Там нам повідомили, що місцевий завод «Норда» почав роботу 14 липня.

У свою чергу син колишнього нардепа Андрій Ландик переконував УП, що заводи на окупованих територіях не функціонують. На уточнення про роботу «Норда» в Донецьку, він відповів: «Був момент, коли працював, але зараз ні. Там неможливо працювати».

За словами близьких до Ландика людей, зараз він перебрався до Києва, але проросійських настроїв не полишив.

На жаль, УП так і не вдалося поговорити з ним, натомість ми зустрілися з його братом – Володимиром Ландіком, батьком Романа Ландіка, відомого завдяки скандалу з побиттям моделі.

Володимир Ландік був народним депутатом від Партії регіонів п'ятого і шостого скликань, очолював Луганське обласне відділення партії.

Після втечі Віктора Януковича Ландік хотів зайти в парламент від 112 округу Луганської області, але зайняв лише дев'яте місце серед інших самовисуванців.

У розмові з УП він категорично відмовився говорити про свого брата і сина, але годинами може розповідати про окупацію Донбасу та зрадників у Луганську.

Сьогодні екс-нардеп мешкає в Сєверодонецьку, де керує споживспілкою Луганської області.

«Це готувалося століттями, ми триста років воюємо з Росією. Путін упіймав момент і вирішив напасти на Україну найгидотнішим методом», – резюмує Ландік про війну на сході.

Такі настрої колишнього депутата невипадкові – у Луганську він втратив весь свій бізнес, зокрема медіа-холдинг ІТАР, рештки якого переїхали до Сєверодонецька. На запитання, чи підтримував він Євромайдан, Ландік запевняє: «Ну звичайно підтримував, а хто ж його не підтримував? Не підтримували його ті, хто все життя був на зарплаті в Росії».

Між тим колишній член Партії регіонів відкрито називає «Опозиційний блок» «п'ятою колоною Кремля», а Віктора Федоровича вважає «боягузом».

На його думку, саме втеча Януковича до Росії дала можливість Володимиру Путіну напасти на Україну.

«Ти підписав договір з Майданом, перевибори, потім спокійно йдеш, ніхто тебе не чіпає. От і все. Ну будь же мужиком! Що ж ти здриснув, і Путін увів війська?» – обурюється екс-соратник Януковича.

Акімова

 

Акімова очолює аналітичний центр «Нова соціальна і економічна політика», який фінансує Сергій Льовочкін. Фото: golos.ua

Перший заступник голови Адміністрації президента часів Віктора Януковича Ірина Акімова – одна з тих регіоналів, про яких відомо зовсім небагато.

Окрім роботи в АП, вона обіймала посаду виконавчого секретаря Комітету з економічних реформ при президентові України.

Акімова трудилася на Банковій до січня 2014 року, після чого Янукович призначив її своєю радницею. На цій посаді вона протрималася практично до втечі останнього.

Колишня регіоналка залишається однією з найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус». У 2014 році вона зайняла 46 місце, перегнавши на одну сходинку Ліну Костенко.

Зараз Акімова очолює аналітичний центр «Нова соціальна і економічна політика», який фінансує Сергій Льовочкін. «Це абсолютно недержавна організація, ми працюємо на неприбутковій основі», – пояснює вона.

Про часи Євромайдану екс-працівник АП згадує дуже стримано і офіційно.

«Я не активний противник революції, але переконана, що для України передача влади мирним шляхом в процесі позачергових виборів є завжди сприятливішою, – резюмує вона. – Революційні процеси несуть великий удар для політичного і економічного клімату і, як правило, б'ють по інтересах звичайних громадян».

Акімова зізнається, що за місяць роботи на посаді радника президента їй нічого не вдалося порадити Януковичу: «Не було можливості радити, бо не було контактів і не було інтересу. Тобто практична можливість щось порадити була відсутньою».

На відміну від більшості регіоналів, Акімова стримано і беземоційно говорить про колишнього начальника.

«Якщо капітан залишає свій корабель, то напевно, називайте це злочином, нечесним вчинком – можна вибирати будь-які епітети. Але те, що це абсолютно ненормально і заслуговує на засудження – очевидно».

На запитання про повернення в політику Акімова відповідає з легким підтекстом.

«Поки я це питання залишаю відкритим. Життя довге. Можливість повернутися в політику завжди залишається. У рамках якої партії – покаже час», – підсумовує колишній працівник АП.

Рибак

 

Рибак ділиться, що сьогодні багато часу витрачає на роздуми і аналізування. Фото: trubyna.org.ua

Батько Партії регіонів – так жартома називають Володимира Рибака, якого саме вважають засновником цієї партії.

У своєму останньому інтерв'ю на посаді президента України, записаному в Харкові 22 лютого, Віктор Янукович заявив, що на Рибака був скоєний напад, а його машину обстріляли. Відповідь колишнього голови Ради не забарилася. Вже наступного дня Рибак записав відеозвернення, де повністю спростував слова Януковича.

Після втечі Сім'ї, колишній спікер парламенту «заліг на дно» і перестав з'являтися на публіці.

«Українські правді» Рибак розповідає, що з 1998 року живе в Києві, і скаржиться, що не може поїхати в Донецьк відвідати могилу своїх батьків.

Колишній голова парламенту зізнається, що йому пропонували йти на парламентські вибори у складі «Опозиційного блоку», але він відмовився.

Свою дитину – Партію регіонів – Рибак сьогодні безжалісно критикує і засуджує.

«Я вважаю, що Партія регіонів повинна бути закрита, треба вибачитися перед нашими виборцями», – обурюється він.

Про колишнього президента екс-спікер говорить з образою, пояснює, що Янукович 2012 і 2014 років – дві різні людини: «Перші два роки він добре працював і кадри підбирав, а потім… Царем став, чи ким – я вже не знаю».

Рибак ділиться, що сьогодні багато часу витрачає на роздуми і аналізування. На запитання про повернення в політику відповідає натяком: «Усе може бути».

«Я знаю, як партія будується, знаю, що треба робити. Ще рано про це говорити», – додає колишній соратник Януковича.

Тігіпко

 

Наполеонівські плани Тігіпка зруйнували його ж амбіції. Фото: day.ua

У Сергія Тігіпка давні стосунки із Віктором Януковичем. На президентських перегонах-2004 він очолював виборчий штаб Януковича, але після другого туру виборів іде з команди останнього.

Майже через 10 років – у 2012 році партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» влилася до Партії регіонів, а сам він стає заступником голови партії. У мережі ще сьогодні можна знайти тролінг Романа Вінтоніва, із запитанням до Тігіпка, чи не планує політик змінити прізвище на Янукович.

Вже після втечі екс-президента лідер «Сильної України» намагався взяти ПР під свій контроль.

«Я не боюся відповідальності очолити Партію регіонів», – заявляв він тоді у прямих ефірах.

Наполеонівські плани Тігіпка зруйнували його ж амбіції: він подався кандидатом в президенти без рішення партії і її акціонерів.

Після такого вчинку ПР висунула кандидатом в президенти Михайла Добкіна, а Тігіпка виключили з партії «за порушення статуту».

На президентських виборах колишній заступник голови ПР здобув підтримку 5,23% українців. На позачергових виборах до ВР-2014 партія «Сильна Україна» не подолала навіть прохідного бар'єру, назбиравши лише 3,11% голосів.

На час написання цього тексту Сергій Тігіпко перебував у відрядженні.

У прес-службі партії повідомили, що «Сильна Україна» спробує себе на місцевих виборах, але вже без свого лідера.

Керівник секретаріату СУ Олег Баранов зазначив, що більшість свого часу Тігіпко приділяє бізнесу: «Як голова наглядової ради АО «ТАСКОМБАНК», він бере активну участь у розробленні стратегії розвитку банку».

Місцеві вибори Тігіпку не надто цікаві, наразі він заряджає свої батарейки, щоб «вистрілити» наступного разу.

Яким вийде «наступний раз», в якому таборі і за яких обставин – покаже тільки час.

Информация о материале

Опубликовано: 12 августа 2015

Прокуратура Харківської області проводить розслідування правомірності дій керівництва обласного управління лісового та мисливського господарства при закупівлі приватною фірмою деревини в державних лісгоспах. Про це у відповідь на звернення народного депутата Романа Семенухи повідомив заступник прокурора Харківської області Олег Мельник.

За його словами, зараз слідче управління прокуратури проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом зловживання владою (ч.2ст. 364 КК України). Зокрема, перевіряється можлива корупційна складова під час придбання деревини в одному з харківських лісгоспів товариством з обмеженою відповідальністю «Альба».

Керівником Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства з 2014 року є Борис Білоус. Засновником ТОВ «Альба» є його дружина Валентина Білоус. Також вона є засновником ще одного підприємства, яке займається переробкою деревини – ТОВ «Елна».

Крім того, родина Білоусів є акціонерами ПАТ «Мерчанська меблева фабрика». Валентина Білоус володіє часткою в 14,98%, Борис Білоус – 11,29%, а його брат Іван Білоус – 13,59% акцій компанії.

Информация о материале

Опубликовано: 12 августа 2015