Статьи

По данным Госстата, зарегистрированная безработица в Украине в 2014 году составила смехотворные 1,9%. Так, в декабре на учете в службе занятости состояло 512 тыс. человек. Однако данные Международной организации труда свидетельствуют об ином. «Сейчас этот показатель находится на максимальном уровне — порядка 10%, что намного выше, чем в период кризиса 2008–2009 годов», — отмечает начальник аналитического отдела «Альфа-Банка Украина» Алексей Блинов.

По оценкам экономиста Александра Охри­менко, в нынешнем году реальное количество нетрудоустроенных украинцев может побить все предыдущие рекорды и достичь 40%. Причем такой пессимистический прогноз — не фантастика. Если в 2008–2009 годах потребность работодателей в работниках составляла 170–200 тыс. человек ежемесячно, то в прошлом декабре от работодателей в службу занятости поступило вшестеро меньше заявок на замещение вакантных мест (35 тыс.). О 30–50% сокращении количества вакансий сообщают и крупнейшие кадровые интернет-порталы. А ведь еще в 2014 году не было профессиональных сфер, где наблюдалась бы положительная динамика.

Сбрасывали балласт

Особенностью нынешней волны сокращений генеральный директор HR-агентства «Форсаж» Елена Грищук считает последовательность прощания с персоналом. Первыми под массовые увольнения попали представители банковского сектора и «офисный планктон». «Компании одна за другой отказывались от услуг административного персонала, пиарщиков, маркетологов, бухгалтеров. Многие руководители остались сейчас без помощников, ассистентов и секретарей, их работу просто перераспределили между другими клерками», — говорит генеральный директор рекру­тинговой компании DOPOMOGA Ukraine Катерина Скибская.

Затем ряды безработных пополнились сотрудниками промышленных предприятий, поскольку производства в Донецкой и Луганской областях начали останавливаться одно за другим. В других областях Украины на предприятиях накапливают задолженность перед сотрудниками и переходят на неполный рабочий день. «В группе риска — АвтоЗАЗ, «Турбоатом», «Южмаш» и вся машиностроительная отрасль. Это повлечет за собой сокращение сотрудников в смежных компаниях, обслуживающих предприятия», — объясняет Александр Охрименко.

С лета коммерческие компании стали массово увольнять специалистов по продажам, торговых агентов и сейлзов. И в этом — еще одна особенность нынешней ситуации. В период кризиса 2008–2009 годов менеджеры по продажам считались «курами, несущими золотые яйца» и без работы они оставались очень редко.

Но из-за разрушения прежних торговых связей, обусловленного боевыми действиями на востоке страны, компаниям необходимо создавать базу клиентов практически заново. Поэтому менеджеров теперь нанимают лишь на активные продажи.

Ощутимую конкуренцию на рынке труда сейлзы испытывают и со стороны экс-банковских служащих, которые также пытаются найти себя в сфере продаж. «От многочисленных молодых специалистов по потребительскому кредитованию и работе с клиентами большинство финучреждений избавились еще в середине прошлого года», — уточнила Катерина Скибская. В начале 2015 года безработных банкиров станет еще больше, поскольку все убыточные подразделения будут закрыты.

Меньше всего от сокращений пострадали IT-сфера и сельское хозяйство. Хотя иностранные партнеры уже менее активно сотрудничают с украинскими программистами, а агрохолдинги все чаще заменяют человеческий труд высокопроизводительной техникой.

Попадут под нож

Бизнес сейчас притих, поэтому изменения на рынке труда могут быть как в лучшую, так и в худшую сторону. Среди ключевых кадровых тенденций этого года — рост конкуренции за рабочее место (а 2014-м количество претендентов на одну вакансию уже увеличилось вдвое) и вывод сотрудников из штата с последующим сотрудничеством с ними на договорной основе. «Многих специалистов из штата переводят на удаленную работу, — подтверждает Елена Грищук. — Кроме того, работодатели активнее (по необходимости) собираются прибегать к услугам временного персонала». Также увеличивается количество фрилансеров из самых разных отраслей — от юристов и бухгалтеров до рекрутеров и программистов, которые конкурируют со специализированными компаниями.

Постепенно будет увеличиваться количество работников отельно-ресторанного бизнеса, туризма, массмедиа, тяжелой промышленности и строительства. По словам председателя совета директоров Украинской строительной ассоциации Льва Парцхаладзе, в докризисный период в строительной отрасли работало около 1 млн. человек, сейчас — 300–400 тыс.

Впервые вместо расширения и поиска персонала усиленным сокращением своих полевых служб и медицинских представителей занимаются фармацевтические компании. Увольнений не избежать и сотрудникам HR-отделов — менеджерам по персоналу, обучению и рекрутерам.

К потере работы могут готовиться госслужащие и силовики. Если правительство выполнит свои обещания, выброшенными на открытый рынок труда окажутся несколько сотен тысяч чиновников и милиционеров. По словам Елены Грищук, это будет следующим этапом безработицы, поскольку они вряд ли сумеют быстро трудоустроиться. Но если экс-гаишники смогут, к примеру, пополнить штаты охранных фирм либо попасть под очередную волну мобилизации, то с экс-чиновниками все гораздо сложнее. Они любыми путями попытаются остаться на государственной службе, опротестовывая, в частности, свои увольнения, поскольку у коммерческих компаний такой персонал спросом не пользуется.

К середине лета — началу осени могут начать покидать рынок зарубежные компании. По словам исполнительного директора Европейской Бизнес Ассоциации Анны Деревянко, у каждой материнской компании своя система расчета рисков. Если больше 12–15 месяцев ситуация нестабильна, это может стать поводом для ухода компаний с рынка, что еще больше усугубит ситуацию. «Уже есть примеры, когда иностранцы полностью свернули свои представительства в стране в связи с нестабильностью и падением продаж», — говорит партнер рекрутингового агентства PERSONNEL Executive Вероника Бодашко.

На фоне этих процессов существенно возрастет поток в обратную сторону — количество украинских трудовых мигрантов за рубеж. По наблюдениям Катерины Скибской, эмиграционный всплеск соискателей заметен на протяжении последних месяцев. «И если ранее люди соглашались поработать лишь пару лет по контракту, предусматривающему солидный соцпакет, ныне из-за неопределенности и боязни оставаться в Украине многие хотят выехать на работу за пределы страны как можно быстрее. Украинцы пакуют чемоданы, активно ищут возможности трудо­устройства с целью выезда из страны на ПМЖ. Те, кто хорошо знают иностранный язык, пытаются уехать в Прибалтику, Польшу, Венгрию, Румынию, Грецию и другие страны ЕС. Наряду с Европой востребованы рынки труда Беларуси, России, Казахстана, Грузии и даже Молдовы», — рассказала эксперт.

Информация о материале

Опубликовано: 11 февраля 2015

Нацбанк Украины воздержался от усиления административного давления на валютном рынке, решившись довести официальный курс до уровня «черного» рынка. До завершения расчистки банковских тромбов, реформирования «Нафтогаза» и появления устойчивого торгового профицита страна будет вынуждена то и дело наблюдать курсовые «полеты».

Происходящее на отечественном валютном рынке напоминает одну из древнегреческих апорий о быстроногом Ахиллесе, который догоняет неторопливую Черепаху. Пока Ахиллес добежит до того места, где находилась Черепаха, та продвинется на несколько человеческих шагов вперед. За то время, что Ахиллес сделает эти несколько шагов, Черепаха проползет еще некоторое расстояние. Процесс будет продолжаться до бесконечности — Ахиллес так никогда и не догонит Черепаху.

Живший в V веке до н.э. философ Зенон наверняка бы пригодился сегодня Национальному банку Украины в качестве консультанта. Герой древнегреческих мифов, конечно, быстро бы догнал черепаху, а вот в современной украинской реальности с валютным курсом все намного сложнее. В Нацбанке рассчитывали на то, что, если отказаться от ежедневных аукционов по определению так называемого индикативного курса, котировки «черного» рынка начнут сближаться с официальными. Но вместо движения навстречу получились «догонялки». В первый день либерализации, 5 февраля, НБУ опустил официальный курс на полторы гривни — до 18 грн/долл. Реальный рынок отреагировал аналогичным скачком — с 21,5 до 23 грн за американскую денежную единицу. К вечеру того же дня Нацбанк показал, что сделки на межбанке уже фиксируются по курсу 21,65, — теневой рынок ушел к отметке 25 грн/долл. А 6 февраля НБУ был вынужден признать, что курс превышает 23 грн.

Чего не учли на Институтской? Поведенческой экономики. Общество решило, что Нацбанк преследует отнюдь не цель единокурсия, а попросту ликвидирует ставшую уж неприлично большой разницу между курсом индикативным и курсом настоящим, рыночным. Этот гэп достигал 30%, что и признала главный банкир страны Валерия Гонтарева на пресс-конференции 5 февраля с.г.

Рынок стал прибавлять к предлагаемой НБУ величине 10–15%. В качестве надбавки, как метко выразился председатель правления одного из комбанков, за «неудобства административного регулирования официального валютного рынка».

Математики давно объяснили парадокс Зенона: он базируется на ложности представлений о бесконечной делимости расстояний и времени. Наверняка это же касается и обменного курса — курсы таки сблизятся в ближайшие дни. Если, конечно, у НБУ хватит нервов сыграть до конца в либерализацию. То есть позволить официальным котировкам расти до такого уровня, где станет понятно, что гривня уж слишком недооценена. Это произойдет, когда официальный межбанк обгонит неофициальный «нал».

Конечно, есть соблазн испугаться и зафиксировать официальную стоимость доллара на уровне 21–22 грн. Ведь курсовые потери по валютной позиции крупнейших банков исчисляются миллиардами гривен, даже исходя из официального курса 20 грн/долл. Движение к отметке «25» удваивает эти убытки.

В неурочный час

Еще один признак панических настроений на рынке — реакция на слова Гонтаревой. Один из моих коллег спросил Валерию Алексеевну, ожидает ли она курса 25? Председатель НБУ строго ответила, что такого курса нет в базовом сценарии. Рынок воспринял этот ответ в духе «послушай главного банкира — и сделай наоборот». То есть решил, что новый ориентир есть. И он составляет 25 грн/долл. — и хоть ты кол на голове теши!

В этом состоит большая проблема украинских властей. Им не верят. Премьер-министр говорит, что стабилизирует цены — общество понимает, что ценники снова перепишут. Прокурор обещает посадить всех воров — люди осознают, что сядут, в лучшем случае, «стрелочники». Министр обороны обещает отметить всех героев — велика вероятность, что забудут тех, кто на передовой, но непричастных наградят наверняка. Председатель центробанка заявляет, что не нужно покупать доллар — значит, надо покупать, чтобы сохранить сбережения.

Время для либерализации валютного рынка было выбрано неудачно. В день отказа от индикативного курса появилась информация о падении золотовалютных резервов Украины до 6,42 млрд долл., а также о том, что вечером будет заседание правления, посвященное судьбе ряда крупных банков, которые уже давно демонстрируют признаки неплатежеспособности. В итоге на следующее утро стало известно, что банка «Надра» с нами больше нет.

Принимать такое решение стоило на позитивных новостях. Скажем, на волне известий о начале новой кредитной программы МВФ или если бы Украина, Россия и «республики» договорились о новом мирном плане…

Главный якорь

Кроме решения об отказе от индикативных аукционов, на валютном рынке больше ничего не изменилось. Все административные ограничения сохраняются. Не появилось никаких новаций об исключительном праве НБУ скупать валюту у экспортеров, а также о направлении всей валюты на нужды критического импорта.

Отвечая на вопрос ZN.UA, Валерия Гонтарева не подтвердила, что решение отказаться от аукционов по определению индикативного курса является предусловием для подписания меморандума с МВФ. «Индикативный курс еще в декабре стал терять свой смысл. Мы об этом неоднократно говорили на встречах с банкирами. Многокурсие ни минуты не было целью НБУ. Мы хотели получить зеркало, а получили кривое зеркало», — признала Гонтарева на пресс-конференции. Теперь Нацбанк полностью уходит с валютного рынка, оставляя за собой разве что право продавать валюту НАК «Нафтогаз Украины» (для закупки газа), а также Минфину (для погашения и обслуживания внешнего долга).

После 5 февраля стало понятно: доллар, может, и появится в банковских кассах, но его цена отпугнет многих. И не факт, что отложенный спрос на валюту, составляющий, по признанию Гонтаревой, миллиард долларов, не сократится вдвое-втрое.

Несомненно, ключевой фактор курсообразования — перспективы внешнего финансирования Украины. Прежде всего, речь идет о четырехлетней программе расширенного финансирования (Extended Fund Facility). Миссия МВФ на этой неделе закончила свою работу в Киеве. Судя по скупым сводкам наших источников о содержании меморандума, речь идет об общем объеме финансирования в пределах 20–27 млрд долл. (с учетом недополученного по предыдущей программе). Согласованы вопросы регуляторной реформы, дальнейшего сокращения расходов на административный аппарат, приверженности политике таргетирования инфляции. Военные аспекты проект текста соглашения с МВФ деликатно обходит, видимо, основываясь на предположении, что активные боевые действия в стране вскоре прекратятся. Ой ли?

Вероятность начала новой программы оценивается экспертами на уровне 60–70% (предварительные — до утверждения советом директоров МВФ — объемы предоставляемой ссуды могут быть определены уже в субботу, 7 февраля). Ключевые вопросы — урегулирование конфликта на Востоке, а также программа повышения регулируемых государством тарифов.

Любопытно, что на пресс-конференции в НБУ директор департамента монетарной политики и экономического анализа Сергей Николайчук, отвечая на вопрос о том, какие допущения заложены в прогноз по инфляции на уровне 17,2%, дал понять, что не знает, насколько вырастут тарифы на газ. Это говорит о том, что в детали реформы «Нафтогаза» и газового сектора не посвящены не только широкая общественность, но и Национальный банк.

Вообще складывается такое впечатление, что Минфину, Минэкономразвития и Нацбанку нужно не столько с МВФ переговоры проводить, сколько сесть за круглый стол друг с другом. В частности, у финансовых ведомств разные представления о готовности центрального банка финансировать государственные расходы. Замглавы Минфина Игорь Уманский дает понять, что ждет от центробанка не меньшего взноса в финансирование дефицита госбюджета, нежели в прошлом году (причем желательно напрямую, без изысков в виде скупки госбумаг, коих в прошлом году НБУ приобрел на 171 млрд грн). В Нацбанке же говорят о готовности нарастить денежную базу лишь на 91 млрд. Причем в эту сумму входит 65,4 млрд грн предполагаемой прибыли центрального банка за 2014 г. Валерия Гонтарева сообщила, что аудит еще не закончен, но сумма получается приблизительно такая.

Согласно госбюджету на 2015 г., правительство предполагает выпустить для финансирования нужд Фонда гарантирования вкладов физлиц 20 млрд грн, докапитализации банков — 36,5 млрд и НАК «Нафтогаз Украины» — 31,5 млрд грн. Итого — 88 млрд. Эта сумма вписывается в лимит эмиссии, обещанной Гонтаревой. Но как НАК обойдется суммой в 31,5 млрд, если его годовой дефицит оценивается в 100 млрд грн?

Возможно, реформа НАКа (а эффективным решением видится только разделение этого монстра на несколько хозсубъектов) таки состоится, и ее основные параметры будут заданы меморандумом Украины и МВФ. Тогда на первый план выйдет неповторение монетарной ловушки прошлого года. В 2014-м тарифы на отопление и горячую воду повысились, по данным Госстата, на 50 с небольшим процентов. Немало. Но вот загвоздка — импортный природный газ подорожал из-за девальвации вдвое. Теперь же дальнейшее резкое повышение цен в платежках за ЖКХ грозит тотальными неплатежами со стороны населения (пока уровень оплаты держится в районе 90%, средний платеж за квартиру — 660 грн).

Генеральная уборка

Получается, что обменный курс все же архиважен, как бы ни старалась Гонтарева донести до ушей целевых аудиторий обратное. Не будет глубокой девальвации — появляется поле для сокращения субсидий на газовом рынке. К тому же газ на мировом рынке дешевеет, и потому этот год выглядит очень благоприятно для проведения реформы запущенного хозяйства НАКа.

Надежды здесь тесно связаны с МВФ. По официальным данным Нацбанка, золотовалютные резервы упали до 6,4 млрд долл. Это — эквивалент импорта в течение одного месяца. Очень мало. Платежный баланс дает мало пищи для оптимизма: сводный показатель за 2014 г. указывает на дефицит 13,3 млрд долл., в т.ч. баланс товаров и услуг составил минус 5,4 млрд. Пусть импорт упал на 27,4%, но падает и экспорт. В прошлом году он сжался на 14,4%. И это лишний раз показывает, что стабильной курсовой ситуации без прекращения ада на Востоке нам не видать, как своих ушей.

Но НБУ не просто ждет финансирования от МВФ и мира. Он чистит банковский рынок. Бомба прошлой недели — выведение с рынка 11-го по величине активов в стране банка. «Надра Банк» — один из трех проблемных в топ-группе. Решение вывести с рынка банк Фирташа, в первую очередь, выглядит не политическим решением. Фонду гарантирования вкладов физлиц 3,6 млрд грн выплатить вроде бы по силам. С другими монстрами так не получится, возможно, придется государству входить в капитал. А тут без договоренностей НБУ и Минфина не обойтись.

Банков на рынке становится меньше, и это показывает решимость команды НБУ не допускать закупорок платежной системы. Гонтарева признает, что в системе есть избыточная ликвидность (свыше 50 млрд грн, включая средства в депозитных сертификатах), однако эти деньги распределены неравномерно. «Да, ликвидность сосредоточена в банках с иностранным капиталом и госбанках», — подтвердила она.

Одна из причин раскачивания курса — кризис доверия на банковском рынке. Финансовый сектор сейчас напоминает подводную лодку. Банки словно разошлись по отсекам и доверяют друг другу только внутри таких групп. Переборки задраены плотно, получить межбанковский кредит из другого отсека проблематично. Клиенты сосредоточивают средства в одном-двух отсеках, а в других наблюдается кислородное голодание. Первые два отсека и толкают курс гривни без устали вниз.

Поднять переборки — это одна из ближайших задач НБУ. На Институтской это, вероятно, понимают. Но не спешат, считая нужным пока выводить с рынка неплатежеспособные финучреждения. Равно как никто не торопится и с введением запрета на досрочное снятие вкладов, отмену ограничений на покупку валюты или снятие депозитов. Это — задача регулятора на следующие месяцы. Вероятно, после решения МВФ.

Что касается курсового прогноза, то сейчас ясно одно: валютный рынок успокоится, лишь когда станет известно, что МВФ открывает масштабную кредитную линию для Украины. Тогда горизонт планирования в бизнесе увеличится с одного до нескольких месяцев. Пока же даже в НБУ сконцентрировались лишь на ближайших валютных платежах. В правлении уже подсчитали, что в первом квартале потребуется около миллиарда долларов на погашение и обслуживание внешнего госдолга, а также по 500 млн долл. ежемесячно для нужд «Нафтогаза». Итого — 2,5 млрд долл. В резервах эти деньги есть с избытком, успокоила Гонтарева.

Однако подобные успокоительные пилюли действуют плохо. Ведь если МВФ средств не предоставит (или даст их слишком мало), дефолт, как и новые девальвационные и инфляционные всплески, выглядят неизбежными. Платить, как в прошлом году, 11 млрд долл. по внешним долгам Украина без адекватной внешней помощи не хочет. И уже не имеет никакой возможности.

Информация о материале

Опубликовано: 11 февраля 2015

Дело судей-взяточниц из Киевского хозяйственного суда спускается на тормозах. Напомним, 23 декабря 2014 года были проведены обыски в кабинетах судей Хозяйственного суда города Киева Аллы Прыгуновой и Ольги Гулевец. Третьим фигурантом расследования явилась еще одна судья Хозяйственного суда города Киева с богатым прошлым и настоящим – Анна Бондаренко.

Та самая Бондаренко, которая ездит на новом БМВ-Х6 и ранее не стеснялась на своей странице в социальной сети выкладывать фотографии своего шикарного отдыха.

Теперь эти судьи пойманы на вымогательстве взятки в 22 тысячи долларов у представительницы одной из киевских компаний. Масштаб не тот, что прежде. Но времена сложные, да и таких вот дел на 22 тысячи долларов у этих судей не один десяток.

Как сообщил уже в декабре 2014 года источник в Генпрокуратуре, следствие располагает доказательствами подготовки к получению взятки. Эти доказательства были получены в ходе оперативных мероприятий и обысков в кабинетах подозреваемых судей. Санкции части 3 статьи 368 Уголовного кодекса, по которой расследуются действия Аллы Прыгуновой, Ольги Гулевец и Анны Бондаренко, предусматривают от пяти до десяти лет лишения свободы. Данные санкции предусмотрены не только за факт получения неправомерной выгоды должностным лицом, но и за принятие предложения о получении такой выгоды.

Дело было так. Тройка упомянутых судей рассматривала земельный спор между двумя компаниями. Представительница одной из компаний обратилась за консультацией и правовой помощью к адвокату Ч. Спустя некоторое время адвокат сообщил ей, что уполномочен передать требования тройки судей, рассматривающих дело. Требования были такие: 20 тысяч долларов судьям за благоприятное решение по делу, а 2 тысячи - адвокату за посредничество. По словам адвоката, такие условия ему озвучила председатель тройки судей Ольга Гулевец. После этого представительница частной компании, у которой вымогали взятку, обратилась в прокуратуру.

Между тем, в СМИ довольно скоро появились сообщения, что подозреваемые в вымогательстве судьи пытаются откупиться от ответственности, и это не обходится без посторонней помощи.

Прошел месяц, и никаких новостей о ходе расследования не появлялось. Судьи даже не получили уведомление о подозрении в их адрес. В конце января отдел по вопросам доступа к публичной информации Генеральной прокуратуры подтвердил факт расследования, но также сообщил, что более детальная информация о результатах расследования не может быть предоставлена до завершения досудебного следствия. ГПУ также официально сообщала, что ход досудебного расследования контролируется руководством Генпрокуратуры.

Прошли еще две недели, но в деле ничего не поменялось. Пойманные на горячем судьи так и не стали официальными подозреваемыми. Прокуратура застопорила дело. А причина в том, что до уровня заместителей генерального прокурора дошло не только дело взяточниц, но и сами подозреваемые. А именно, на уровне одного из заместителей В.Яремы Прыгунова, Гулевец и Бондаренко пытаются решить вопрос о закрытии расследования. Выход на столь высокий уровень дамам удалось найти не сразу, и потому стартовое коммерческое предложение за прекращение следствия стало известно кругу лиц более широкому, чем хотелось бы подозреваемым. Так вот, первоначальное предложение составляло, ни много ни мало, 500 тысяч долларов. Эта сумма легко объясняет внезапное отсутствие активности в ходе расследования. Сейчас в ГПУ идет активный торг по поводу цены за полное закрытие этого расследования и снятие подозрений с вымогателей.

Совсем скоро станет известно, кто конкретно в ГПУ помогает предполагаемым взяточницам обустроить их уход от ответственности. Речь идет и о конкретном заместителе Яремы, и о сотрудниках прокуратуры, которым поручено притормозить расследование. В ближайшее время их имена станут достоянием общественности. А возможно, и участниками другого антикоррупционного расследования, но уже внутри прокуратуры.

Дело Прыгуновой, Гулевец и Бондаренко уже получило слишком широкую огласку и в СМИ, и среди депутатов, интересующихся темой судебной системы и ее реформирования. Разрушить это дело по-тихому уже не удастся. Да и положение самого Генерального прокурора сейчас слишком шаткое, чтобы выдержать скандал о конкретном факте коррупции в ГПУ. А скандал будет непременно.

Следствие о взятке против Прыгуновой, Гулевец и Бондаренко может быть первым прецедентом успешного преследования коррупции в судах. К этому расследованию приковано внимание едва ли не всего судейского корпуса, и не только в хозяйственных судах. Поэтому его успех не менее важен, чем вся судебная реформа. Арест конкретных взяточниц и доведение их дела до суда и приговора могут стать ярким прецедентом, который покажет, что ответственность судей - не пустые слова.

Информация о материале

Опубликовано: 11 февраля 2015

* Проблеми у батальйоні «Айдар» виникли через те, що його керівництво використовувало бійців для вирішення бізнес-конфліктів. «Айдарівців» звинувачують у мародерстві та жорстокому поводженні із людьми. Деякі бійці вперше говорять про це відверто

* Колишній комбат батальйону Сергій Мельничук, що став народним депутатом, хоче зберегти свій вплив на «Айдар». Він має тісні стосунки із колишнім головою Державного агентства із нацпроектів Владиславом Каськівим. Той, в свою чергу, використовує бійців для власних цілей

* Наразі Генштаб визначається із новим керівником добровольчого батальйону, на якого не матимуть вплив ані нинішній в.о. комбату Пташник, ані Мельничук

«Айдар» був одним із перших добровольчих батальйонів, який ще в травні 2014-го взявся захищати східні рубежі Луганської області.

Тоді його основу склали майданівські сотні Самооборони – Афганська, 18-та, 31, 37-ма, сотня «Ведмеді».

Коли журналісти питали в бійців батальйону «У чому головна відмінність Айдару?», вони одностайно відповідали: «Ми всі з Майдану» і могли ще додати , що вони – чи не єдиний добровольчий батальйон у складі Міноборони, а не МВС.

Минуло декілька місяців з початку гарячої фази АТО, і від тих, перших майданівців, мало хто залишився. Одні загинули в запеклих боях, другі пішли – хто перевівся до інших частин, хтось створив нові окремі підрозділи, хтось подався у політику.

Навколо «Айдару» все частіше виникали різні скандали, пов’язані з мародерством, жорстоким поводженням з людьми або участю у бізнес-конфліктах.

Найяскравіший приклад - історія із вивезенням прямо з лікарні керівника «Укрспирту» Михайла Лабутіна. Айдарівці в цій ситуації захищали керівника держкомпанії, який перебуває під слідством через ухилення від сплати податків.

Сьогодні колишні айдарівці, які вже не пов'язують себе з батальйоном, часто відмовляються від коментарів. Мовляв, його керівництво має самостійно вирішити свої внутрішні проблеми, бо на передовій і зараз воюють хоробрі й справжні воїни – вони не винні, що в тилу хтось краде чи вирішує свої бізнес-інтереси.

Але проблеми та правопорушення, пов'язані з людьми, які зараз називають себе айдарівцями, вже давно перестали бути суто «внутрішньою справою» батальйну – останні кілька днів стрічки новин переповнені повідомленнями про акції айдарівців, а російські ЗМІ видають «блискавки» про те, що «Айдар» штурмує Міноборони».

Що сталось із відомим батальйоном і хто в цьому винен, спробувала розібратися «Українська Правда».

Викрадення серед білого дня

«Я планував з першого лютого поступово повертатись до «Айдару», хоча б на штабну роботу, але тепер і це неможливо», – каже Максим Козуб, притримуючи загіпсовану руку.

Раніше він був командиром взводу айдарівців з позивним «Тор», але у серпні, під час боїв за Вергунський роз'їзд, куля противника влучила в ліву руку і розтрощила кістку.

30 січня на мітингу «айдарівців» під Міноборони, куди Козуб прийшов пояснювати учасникам, що батальйон ніхто не розформовує, – по цій же руці хтось з однодумців колишнього комбата Сергія Мельничука добряче стукнув. Через це у плечовій кістці знову з'явилась тріщина.

У цей день під будівлею Міноборони було гаряче.

Близько 50 бійців, які зібралися під МО, були невдоволені створенням нової військової частини і призначенням в.о. комбата батальйону Євгена Пташника. Також напередодні мітингу з'явилися повідомлення у ЗМІ щодо розформування батальйону із посиланням на Юлію Євдокимову, котра видавала себе за прес-секретаря батальйону.

До цього «Айдар» мав інший номер військової частини і його командиром був Сергій Мельничук.Він – колишній військовий, хоча свій батальйон на початку травня створював разом з п'ятьма товаришами – цивільними. На Луганщині тоді не було батальйонів територіальної самооборони, і «Айдар» Мельничука став першим на захисті цього регіону.

Але через те, що печатка батальйону була загублена, в середині січня Міноборони видало батальйону нову та змінило номер військової частини. Змінився і керівник «Айдару», оскільки Мельничук обрався до парламенту за списком «Радикальної партії Олега Ляшка», і як нардеп не міг бути одночасно командиром батальйону.

Ще в п’ятницю, 30 січня, у коментарі «Українській правді» Мельничук стверджував, що готовий скласти мандат нардепа і повернутися на фронт.

Однак у вівторок, 3 лютого, він від своїх слів вже відмовлявся через нібито переслідування з боку правоохоронних органів. «Він (Аваков) готує подання в ГПУ, і найближчим часом мене буде заарештовано, на цьому усе закінчиться»,– пояснив Мельничук своє небажання позбавлятися депутатського мандату.

До того ж, колишній комбат «Айдару» наголосив, що має намір подати законопроект, який дозволить командирам батальйонів суміщати обов’язки нардепа і військовослужбовця. У своєму бажанні він не єдиний – зараз у ВРУ зареєстровано три законопроекти на цю ж тему.

Поки ж Мельничук намагається зберігати свій вплив на батальйон через проведення резонансних акцій.

Під час мітингу 30 січня бійці «Айдару» спробували вибити двері до Міністерства оборони, але охорона відомства змогла їх відтіснити. У якості попередження до центрального входу айдарівці знесли гумові шини – один із символів Майдану.

Бійці не приховували свого невдоволення.

«Є проблема з новим комбатом (Пташник – УП). Так сталося, що більша половина бійців його не знають, його немає на передовій. Призначивши його, не прислухалися до думки бійців і командирів груп», - пояснював гнів колег боєць із позивним «Комаров».

Мельничук же користується повагою серед частини айдарівців, бо справді був з бійцями в окопах, а не відсиджується, як кажуть бійці, далеко від передової як Пташник.

Не зміг заспокоїти бійців і один із заступників міністра оборони Петро Мехед, який намагався переконати їх «продовжувати захищати країну». Його промова, навпаки, посилила невдоволення серед бійців.

«Агов! Покажи який ти воїн! Засунь собі в дупу ту печатку», – перекрикували вони Мехеда. Від когось з бійців пролунала пропозиція перекрити дорогу через що заступник міністра поспішив повернутися в приміщення МО.

Натовп заспокоюється тільки коли із приміщення Міноборони виходить Мельничук.

«Сьогоднішня акція себе показала, – починає він, говорячи в мікрофон, – зараз ми розійдемося, я не хочу, щоб хтось захворів під цим дощем – і вже в понеділок нас вийде тисячі. Ми заблокуємо повністю міністерство оборони, ми підемо під Генпрокуратуру, щоб зробили відповідні висновки. Потрібно – будемо блокувати і адміністрацію президента, щоб він нас почув все-таки».

Недогерої

У понеділок, 2 лютого, ситуація з батальйоном мала продовження. Керівник фракції «Радикальної партії» Олег Ляшко на своєму Facebook розмістив фото палаючих шин - їх таки запалили представники «Айдару», жінки, яки представилися матерями бійців 25-го батальйону, а також «Батальйонне братство», керівника якого у середу затримала СБУ.

«Це горить Міністерство оборони. Підпалили його ті, хто називає себе айдарівцями. Підпалили тому, що колишній командир батальйону Сергій Мельничук, який на моєму горбу став народним депутатом України, вимагає поставити свою людину на посаду комбата. Це диверсія. Під час війни за таке розстріляли б», – написав Ляшко.

Наступного дня вже у Верховній Раді, пояснюючи свою позицію УП, Ляшко так само не цурався висловів у бік Мельничука.

«Включаючи його в список, я не розумів, що це за людина, і визнаю свою помилку. Я йому кажу – склади мандат, чого ти ним прикриваєшся. Хочеш воювати – йди на фронт і воюй! Не хочеш – сиди і виконуй рішення фракції!» – відхрещується від третього номеру свого списку нардеп.

Мельничуку на такі репліки Ляшка є що відповісти: «Ляшко не брав мене до списку. У нас були домовленості. Саме на крові бійців «Айдару» партія пройшла в Раду. Ми ж пам'ятаємо, як мочили його «1+1» й інші медіа, а його рейтинги тоді сильно впали».

Проте не тільки в Ляшка є запитання до Мельничука. Є вони й у бійця з позивним «Тор», який зараз лежить у лікарні з переламаною рукою, й звідси продовжує слідкувати за ситуацією в «Айдарі».

Раніше айдарівці намагалися не виносити на публіку проблеми в «Айдарі». Їхнє вирішення зводилось до зустрічей однополчан і волонтерів з керівництвом Генштабу та правоохоронцями.

Як розповідає Тор, якого насправді звуть Максим Козуб, з вересня зустрічей лише з Віктором Муженком, де обговорювалися проблеми батальйону, було дев’ять.

«Ви ж читали, що написав Женя Дикий (заступник командира взводу та командир відділення у його взводі – УП)? Ми довго не розповідали про проблеми батальйону, але це вже якась межа», – коментує Максим.

Саме його викрали та побили під час мітингу 30 січня під Міноборони. Для нього особисто це стало «межею». Тоді колишні колеги, за словами Козуба, зв'язали йому руки і ноги скотчем, і так протримали біля КПП Міноборони приблизно 7 годин, а потім погрожували вивезти «в підвал» десь на Житомирській трасі.

«Хтось розв'язував руки і давав відпочити, а хтось мучив спрагою і не давав навіть справити малу нужду. Я завжди був проти, аби так навіть з терористами поводились, а це – айдарівці, свої ж ніби...» – пригадує Козуб.

Зрештою, його відвезли до міліції, яка знайшла гранату в рюкзаку Козуба.

«Я вже зрозумів, що мені підкинули. Тепер ведеться розслідування по статтях 127 і 146 (незаконне затримання і катування), і по цій РГД теж», – додає Тор.

Під його лікарняною подушкою – невелика папка документів, які він виймає на підтвердження своїх слів про безчинства колишнього комбата Мельничука.

«Ось історія про спробу захоплення миргородського заводу продтоварів «Калинка», - демонструє він папери.

 

«До підприємства прийшло кілька десятків бійців, які сказали, що вони їхали в зону бойових дій, але вирішили навідатись на завод, «бо там є якісь сєпари». Вийшло так, що Олександр Ногачевський (член наглядової ради заводу – УП) – якимось чином мав відношення до каськівських нацпроектів. Коли Каськів намагався відмити гроші, Саша (Ногачевський - УП) не дав це зробити, за що отримав віджим бізнесу», – розповідає Тор і показує заяву про злочин, написану бізнесменом.

У ній у деталях описано зустріч 29 жовтня Ногачевського і Каськіва з Мельничуком і ще 20 озброєними бійцями. Зустрічалися в офісі Ляшка на Кловському узвозі.

Тоді Каськів, за свідченнями Козуба, пояснив бізнесмену, що йому «ще не довго ходити по землі», а товариші Мельничука пригрозили розправою за те, що «відібрав заводи у Каськіва».

Сам Мельничук в коментарі УП не приховує, що товаришує з Каськівим, але не в питаннях бізнесу.

«Багато хто пов’язує моє ім’я і Каськіва. Так, ми товаришуємо, і Каськів надає велику допомогу. Він неодноразово був на передовій і неодноразово був на території сепаратистів. Нехай будь-який з командирів сходить туди. Бізнес до війни не відноситься», – коментує колишній комбат батальйону.

«Українська правда» намагалася отримати коментар Каськіва, але його радник на момент публікації матеріалу так і не надав відповіді на запитання.

Конфліктів у Мельничука вистачало із іншими бійцями.

Автор гнівного посту на фейсбук «БАНДА «АЙДАР» VS БАТАЛЬЙОН «АЙДАР», УКРАЇНА VS СОМАЛІ« Євген Дикий – колишній командир відділення другої роти «Айдару», який влітку отримав поранення і не може перебувати в батальйоні після операції на серці – так само звинувачує Мельничука в тому, що він використовує батальйон для сумнівних оборудок і рейдерства.

«Які у мене є підстави говорити про рейдерство? А ви згадайте спробу захоплення алюмінієвого заводу в Запоріжжі. Були ще спроби поставити «під себе» інші бізнеси. Я це знаю від бійців, яким напряму пропонували брати участь у подібних операціях. Ці бійці виявились, з точки зору Мельничука-Каськіва, «недостатньо розумними», бо вирішили просто поїхати воювати у Щастя», – додає Дикий.

Ще пару місяців тому у розмовах з журналістом УП він обережно згадував «режим отжим» (мародерства) бійців, неоформленість айдарівців і конфлікти в батальйоні, вказуючи, що таке часто буває на війні, і головне тут – результат, який показує батальйон. А він є. Велика кількість взятих населених пунктів і відважність, з якою айдарівці беруться за найнебезпечніші і найскладніші завдання.

Тепер Євген різкий у публічних виступах: «Ситуація з Максимом Козубом показує, як система Мельничука діятиме з будь-яким опонентом. Мене вже питають, чи я не боюсь».

Волонтери-маркери

Через ситуацію в батальйоні чимало потужних волонтерських груп відмовились централізовано допомагати «Айдару».

Наприклад, «Повернись живим« публічно заявили про це у листопаді, використавши в своїх аргументаціях слова і вирази, якими нині оперують Козуб та Дикий. Керівник волонтерського об'єдання Віталій Дейнега грозився навіть кинути Мельничука до смітника прямо біля будівлі ВРУ.

Ще один відомий волонтер, засновник «Народного тилу» Георгій Тука про проблеми в батальйоні знав з літа.

«Спершу ще не дуже надавали цьому значення, бо війна – це війна, всяке може бути. Але коли почали приходити повідомлення з глибокого тилу з проханнями захистити їх від «Айдару…» – каже Тука і замовкає.

Йому неприємно говорити про це, але розбірки і грабежі набридли не менше, і в цьому він звинувачує керівництво батальйону.

«В «Айдарі» з першого дня з точки зору документообігу – повний бардак. Ні для кого не секрет, що 2/3 бійців, у тому числі з тих, що загинули, не оформлені. Це безпосередньо мав робити Мельничук, чому він це не робив? Ви кажете, що в інших батальйонах теж є порушення. Так, але цього нема в таких розмірах», – каже Тука.

«Можу навіть сказати точно, коли ми припинили спілкування і допомогу «Айдару «- 28 серпня», – говорить Володимир Григоренко, представник Старобільської ГО «Воля», яка однією з перших почала допомагати батальйону – «географія» зобов'язувала.

Сам – у минулому працівник карного розшуку, старобільчанін мав чітке уявлення, які контрзаходи можна вжити для підтримання дисципліни та підвищення авторитету бійців «Айдару». Що сталося саме в цей день, він не говорить, тільки додає: «Після цього вся наша робота з батальйоном зводилася до боротьби з протиправними діяннями людей у військовій формі».

«Ніхто не вживав заходів до наведення порядку - ні Мельничук, поки був комбатом, ні Валентин (Лихоліт,»Батя»- УП). Хоча останні півтора місяці, коли почала працювати військова комендатура, стало трохи краще».

Зараз «Воля» передає в «Айдар» тільки адресну допомогу – конкретному бійцеві, конкретний підрозділ, конкретне ПІБ або позивний. На жаль, гуманітарка часто приходить з позначкою «НЕ для Айдара».

У Мельничука на це своє пояснення: «Багато хто нам припинив постачати допомогу. Після деяких подій я запровадив систему через накладні. Тобто він заходить, і по накладній перевіряють. Ми потім усе будемо викладати на свої сторінці, щоб усі бачили, що волонтери возять. Після того, як ми почали контролювати, то деякі організації відмовилися нам постачати гуманітарку».

З чого сир-бор

Те, що у батальйону є проблеми, визнають і командири, і бійці.

«Ми знаємо більше проблем, ніж знають ЗМІ, ми розуміємо, що є особи, яких потрібно локалізувати», – каже Олександр з позивним «Комаров».

Так само говорить і Мельничук: мовляв, треба забрати провокаторів і людей, які вчиняють неправомірні дії.

Ввечері понеділка, 2 лютого, Мельничук заявив, що у нього з Генштабом є домовленість, що «Айдар» розділять на дві частини. Про це із повідомлень в інтернеті дізнався і новий командир частини Євген Пташник, який, за словами деяких бійців, їх не влаштовує.

Пташник відмовився від будь-яких коментарів, поки у нього на руках не буде відповідного документа.

Вже ранком вівторка, 3 лютого, стало зрозуміло, що ні про який поділ на частини мова не йде. Хоча у ВР Мельничук продовжував наполягати на тому, що командиром буде «наш майданівець, побратим, а не виходець із інших структур».

Владислав Селезньов, речник Генштабу, розповів УП, що насправді батальйоном командуватимуть не Мельничук і не Пташник, а третя особа, яку призначить Генштаб.

«Батальйон «Айдар» буде один. Не буде «Айдару» імені Мельничука чи «Айдару» імені Пташника, «Айдар» є один – 24 батальйон», – каже Селезньов.

Він підкреслив, що мова йде про нову частину із новою печаткою, тому що місцезнаходження старої, яка нібито є у бійців»Айдару», зараз невідомо. Мельничук стверджує, що вона знаходиться в Щасті.

Але навряд чи такий розподіл влаштує Мельничука та бійців, які його підтримують. На сьогодні підконтрольна йому частина не сприймається Генштабом, тож у бійців можуть бути проблеми з отриманням виплат, наприклад.

Відтак частина бійців Мельничука має усі шанси стати нікому непідконтрольним угрупуванням, яке у будь-який момент прийде під Раду або Адміністрацію президента із палаючими шинами та дивними гаслами.

Цим Мельничук погрожує часто.

Информация о материале

Опубликовано: 10 февраля 2015