Статьи
Тех, кто соскучился за 10-тиминутками Арсения Яценюка, которыми тот традиционно радовал телезрителей вплоть до своей отставки с премьерского поста в апреле 2016 года, ждал предновогодний сюрприз. 26 декабря был запущен рекламный видеоролик «Народного фронта», в котором партийный лидер кратко, всего за одну минуту, напомнил украинцам не только о своем политическом существовании, но и об уже подзабытом с парламентских выборов-2014 центральном лозунге НФ – «Сильная команда для сложных времен».
В принципе, если подходить сугубо с формальной точки зрения, ничего удивительного в возвращении Яценюка на «голубые экраны» страны нет. Ведь он возглавляет политическую силу, представители которой не только занимают важные должности в нынешнем правительстве, но и без чьей парламентской фракции правящая коалиция будет в один момент разрушена с последующей неизбежностью новых перевыборов. Видимо, в качестве возможной подготовке к внеочередной избирательной кампании и следует рассматривать данный видеоролик. Но есть одно «но» - в нем не прозвучало для избирателей ничего нового, кроме политтехнологического имиджмейкерства в банальном стиле «чтобы совсем не забыли».
«Мы вместе пережили три очень сложных года. Вам рассказывали много лжи о «Народном фронте» и нашей команде. Пока другие врали, мы делали то, что нужно стране. Именно «Народный фронт» стал политическим гарантом обороны и обновления Украины. Мы заложили основу для экономического роста. Нашу позицию ценят и уважают в мире, потому что мы действуем. «Народный фронт» создает, а не уничтожает. Мы поддерживаем, а не бьем в спину. Я всегда говорил, что легко не будет. Но нам все удастся. Победа и правда за нами», - убеждает зрителей находящийся в затянувшемся отпуске бывший премьер-»камикадзе». Правда, до конца непонятно, кто та аудитория, которая должна внять подобным убеждениям от политика, продолжающего пребывать в неформальном статусе главного лузера уходящего 2016 года. Если, конечно, не иметь в виду тот коллектив его соратников, который появляется на финальных кадрах видеоролика.
Насколько ныне сильна команда Яценюка, каждый может понять по соцопросам как минимум за последний год, где рейтинг «фронтовиков» застыл на «сильной» отметке в 1%. И это притом, что 26 октября 2014-го на внеочередных выборах в Верховную Раду «Народный фронт» занял первое место с 22% голосов избирателей. Впрочем, более чем двадцатикратное падение – это действительно сложные времена. После такого обнуления своего общественного влияния политики обычно уходят на политическую пенсию, напоминая о себе либо своими мемуарами, либо переквалифицировавшись в независимые эксперты. Благо, опыта и знаний для такого рода жизнедеятельности – хоть отбавляй. Но Арсений Петрович не с тех, кто «сдается без боя», даже если последний «бой» уже окончательно проигран.
Сразу после весенней отставки Яценюка была масса прогнозов о его ближайшем будущем. Существовали даже ожидания, что экс-премьер после непродолжительной летней паузы вернется к активной публичной деятельности с помощью своеобразного турне по регионам страны. И уже осенью будет объяснять на встречах с согражданами, почему те или иные действия Кабмина Владимира Гройсмана в экономике и социальной сфере провалились, а любые правительственные удачи сходу записывались бы на свой, яценюковский, счет. Мол, все дело в обычной инерции. Собственно, в таком духе вполне можно воспринимать слова лидера НФ из его видеоролика о том, что «мы заложили основу для экономического роста». Хотя вместо поездок по городам и весям Украины был выбран более щадящий для организма режим общения с народом - в виде телеобращения. И не осенью, а аккурат под Новый год.
В таком же «эконом-классе» происходит участие Яценюка и в других актуальных политических процессах. На первый взгляд все более-менее «в ажуре». Экс-премьер и дальше входит в так называемый «стратегический совет» при президенте Петре Порошенко, то есть при его непосредственном участии принимаются наиболее важные для страны решения. Его буковинский земляк Максим Бурбак продолжает возглавлять парламентскую фракцию НФ, тем самым партийный лидер держит свою руку на пульсе главного своего политического козыря – сплоченного «фронтового» отряда в ВР, который дисциплинированно жмет кнопки без каких-либо внутренних разбирательств. Самого же Арсения Петровича все еще принимают у себя и вице-президент США Джо Байден, и немецкий канцлер Ангела Меркель. Но кулуарщина никогда не была коньком Яценюка, к тому же популярности в народе она отнюдь не добавляет.
Да и дезинтеграционные процессы в самой партии вряд ли можно купировать хоть кулуарно, хоть с помощью постановочно-рекламных телеобращений. И это при фактической «заморозке» всех партструктур «Народного фронта» и наличию в нем различных групп влияния, давно замерших в позиции «на старт». И это касается не только определенных планов главы МВД Арсена Авакова на счет недавно созданной нардепом - «азовцем» Андреем Билецким правой партии «Национальный корпус», где в случае перевыборов может оказаться и другой VIP-»фронтровик» - действующий спикер парламента Андрей Парубий со своими соратниками по «Самообороне Майдана». Поговаривают, что созданием личного политического проекта нынче очень озабочен Александр Турчинов, являющийся в современных раскладах настоящей «золотой акцией» НФ. По крайней мере, об этом, как минимум, свидетельствует последняя небывалая медиа-активность секретаря СНБО, что было для него несвойственно с декабря 2014-го, когда он перебрался с ВР в малопубличный Совбез.
- Информация о материале
З позитивного боку 2016 рік запам'ятався поверненням економіки до зростання, введенням е-декларацій, націоналізацією Приватбанку, але були й події зі знаком «мінус».
В кінці минулого року ЕП провела опитування серед представників бізнесу і влади з життєствердним формулюванням «Чому в 2016 році жити стане краще?».
Навіть, незважаючи на таку постановку питання, у представників бізнесу все одно були песимістичні прогнози на наступний рік.
«Легше в наступному році буде тільки від того, що ти не відчуваєш цих ілюзій, і тебе не будуть більше чекати розчарування. Ти вже розчарований. Ми живемо в перманентній політичній кризі. Нажаль, досі немає політиків, готових взяти за основу громадянське суспільство і покластися на народ цієї країни, а не на домовленості олігархів», — сказав тоді один з опитаних.
Якби там не було, але більшість заходів, які суспільству представляють як «болючі, але необхідні», б'ють лише по залишках середнього класу.
«Мінімалка» 3200, РРО на «складну побутову техніку», спроба обмежити посилки, ЄСВ для підприємців, які не ведуть діяльності, право для місцевих органів влади перевіряти трудові відносини, наполегливі спроби ліквідувати або, хоча б, вихолостити «спрощенку» — це вагомі втрати для невеликих.
При цьому «борці з тіньовою економікою» чомусь не помічають офшори, «податкові ями», майже недоторканими залишаються олігархи різного калібру.
Так, з позитивного боку 2016 рік запам'ятався поверненням економіки до зростання, введенням е-декларацій, націоналізацією Приватбанку, але були і події зі знаком «мінус».
На думку редакції ЕП, не буде зайвим на початку нового року нагадати владі, що вона не зробила у 2016 році. Ми зібрали сім провалів, які були найбільш резонансними і відчутними для України. Частина з них актуальна і досі.
Одеський припортовий: продавати, щоб не продати
Представники влади постійно кажуть про те, як важливо запустити масштабну приватизацію і залучити великі зовнішні інвестиції. В результаті — жодної знакової приватизації за 2,5 року.
Так, приватизація Одеського припортового заводу повинна була стати зразком роздержавлення і драйвером для залучення інвестицій, але перетворилася в поганий спектакль.
За 15 місяців, з момент запуску продажу ОПЗ, ні уряд, ні президент, ні Фонд держмайна не займалися ринковою приватизацією Одеського припортового заводу. Відсутність заявок в двох кампаніях по його продажу — кращий тому доказ.
Випадок з ОПЗ — не просто двічі перенесений конкурс. Це великий провал, який ставить хрест на приватизації в Україні. Люди, відповідальні за процес, привели до втрати державою сотень мільйонів доларів.
Влітку завод коштував сотні мільйонів доларів, зараз — сотню мільйонів і вже навіть менше. Якщо ОПЗ не продати, процес приватизації зупиняється. Уряд вивів підприємство в такий фокус, що опції «взяти щось інше» у країни просто немає.
Операція «Михайлівський». Українці заплатили 1,2 мільярда за «тих хлопців» і Порошенка
Держава відшкодувала 1,2 мільярда гривень вкладникам банку «Михайлівський», які свідомо чи несвідомо розміщували вклади на рахунках не в самому банку, а пов'язаних з банком фінансових компаніях. Як це було?
В певний момент Нацбанк заборонив банку «Михайлівський» залучати депозити фізичних осіб, тому він у своїх приміщеннях залучав кошти до афілійованих фінансових компаній, які не є учасниками системи гарантування вкладів. У тому, що сталося, є провина і самих вкладників, які побігли за високими ставками, і не вивчили детально договори, які власноручно підписали.
За законом вкладники не могли розраховувати на будь-які компенсації. Утім, Верховна Рада 15 листопада ухвалила необхідний законопроект, який вніс до парламенту президент Петро Порошенко.
Тобто, за популістичне рішення і недбалість держави знову заплатили платники податків, а не ті, хто вкрав ці кошти. Президент обіцяв, що винних у цій афері буде покарано, а гроші буде знайдено, але жодних результатів.
ЕП вже писала раніше, що зібрані з вкладників гроші часто виводилися через механізми кредитування в компанії, пов'язані з акціонером банку Віктором Поліщуком.
Довічний мораторій
В жовтні Верховна Рада всьоме продовжила мораторій на продаж землі ще на рік. Це чергове непродумане рішення парламенту, яке тягне країну вниз. Депутати знову зупиняють земельну реформу, а президент та прем'єр мовчать.
Уведений як тимчасовий захід в 2001 році мораторій на продаж аграрних земель залишається найпроблемнішим питанням українських економічних реформ.
Найприкріше, що від мораторію страждають не найбагатші верстви населення: 68% земель або 27,7 млн га ріллі знаходяться у власності селян-пайовиків. За даними Центру соціально-економічних досліджень «CASE-Україна», мораторій безпосередньо стосується щонайменше 16% громадян.
Хоча, напевно, не варто недооцінювати власників землі. Вони здатні самі приймати рішення і точно знають, як розпоряджатися своїм майном. На жаль, 400 тисяч померлих власників паїв вже цього ніколи не зроблять.
У світі немає жодної розвинутої країни, де земля б не була товаром. Жодної, де господар не може розпоряджатися своєю власністю.
Реформа держслужби по-українськи
Ухвалений в грудні 2015 року «Закон про державну службу» вважався одним з головних законів року. На нього покладали великі надії.
Його основне завдання — реформування системи держслужби, яка створювалася ще за радянських часів та завжди була засобом боротьби політичних еліт, міжпартійного протистояння та задоволення інтересів бюрократів.
Однак, коли 2016 року закон набув чинності і почалися конкурсні призначення на посади, стало зрозуміло, що вийшло далеко не все.
Закон запроваджує посаду державних секретарів міністерств — топ-менеджерів міністерств, які стежать за тим, як держава виконує державну політику в конкретній сфері. Їх терміном на п'ять років призначає спеціальна комісія.
На жаль, конкурси на посаду держсекретарів супроводжувалися постійними скандалами. Так, виникли питання до конкурсів в Мінінфраструктури та МОЗ.
«Ми маємо спробу реваншу: тут буде хороша стінка, назвемо їх реформаторами, а тут будуть держсекретарі, які будуть займатися «бізнесом». Ми хотіли попередити: ми не будемо ширмою і ніхто бізнесом за нашим спинами займатися не буде», — сказав міністр інфраструктури Володимир Омелян.
Один з авторів закону про Держслужбу Денис Бродський у розмові з ЕП також заявив, що впровадження закону провалилося.
«Систему раз «хакнули», призначивши в конкурсну комісію тих людей і ті порядки, які можна трактувати як завгодно. Другий раз «хакнули» вже під час самого конкурсу, коли люди знають всі відповіді наперед і коли ім'я фіналіста було відомо ще до самого конкурсу», — заявив Бродський.
«Роттердам+» = «Ахметовдам+»
У квітні Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), яку очолює колишній менеджер компанії «Рошен» Дмитро Вовк, представила нову методику формування ціни на українське вугілля. За основу була взята європейська формула API2+фрахт.
АPI2 - це зведений індекс цін на вугілля в регіоні ARA (Амстердам, Роттердам, Антверпен), який включає в себе вартість вугілля та витрати на його доставку в порт. Крім цього, до формули вирішили додати витрати на логістику.
Тариф API2 вже включає в себе витрати на транспортування, але регулятору цього було недостатньо — до схеми вирішили додати ще й витрати на фрахт.
Вийшло, що український антрацит, видобутий на шахтах в Дніпропетровській і Донецькій областях, шляхом до вітчизняних ТЕС повинен спочатку доїхати до Роттердаму і повернутися назад.
Завдяки цій формулі компанія ДТЕК Ріната Ахметова з березня почала продавати електроенергію дорожче. Тариф теплової генерації за жовтень зріс більш ніж на 100% порівняно з весною 2015 року. У листопаді тариф для ТЕС продовжив зростання і досяг нового рекорду — 1,8 грн за кВт-годину.
ДТЕК - основний, але не єдиний вигодонабувач нової методики формування ціни на вугілля. За завищеною ціною працює і державна компанія «Центренерго».
Експерти неодноразово критикували «формулу» Роттердам + «відзначаючи, що НКРЕ досі не надала повний розрахунок ціни вугілля та електроенергії за цією формулою.
У вересні експерт в сфері енергетики Андрій Герус звернувся до суду з позовом про скасування скандальної формули. Засідання у цій справі кілька разів переносили, 29 грудня суд відмовив у скасуванні формули.
Знову провал в Doing Business
25 жовтня Світовий банк опублікував дані рейтингу Doing Business-2017 — головного світового індикатора розвитку бізнес-середовища.
Цей рейтинг важливий ще й тому, що на ньому будуються економічні стратегії української влади. Вона часто вимірює свою ефективність кількістю подоланих Україною ступенів в рейтингу. Навіть окремі законодавчі ініціативи спеціально готуються за методологією індексу.
За даними Світового банку, Україна посіла 80 місце серед 190 країн.
Прогрес за 2016 рік — три пункти. «Близькість до передових практик покращилася», — дипломатично відзначають в банку, але навіть це досягнення здається оманливим.
Три пункти — це результат методологічних змін в рейтингу: введення гендерного компонента і розширення показників в сфері оподаткування. Ретроспективне застосування методологічних змін ставить Україну в 2015 році на 81 місце. Тобто справжнє досягнення України - лише один пункт.
Така ж ситуація була і в 2015 році. Чиновники хвалилися 13 подоланими Україною сходинками, хоча їх було лише чотири.
Поліпшення за окремими позиціями рейтингу багато в чому повторює минулорічні тенденції, що свідчить про інерційність багатьох позитивних змін, які були закладені ще 2015 року.
«Незалежний» енергорегулятор
22 вересня Верховна Рада ухвалила закон про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг. 8 грудня він набув чинності.
НКРЕ регулює діяльність суб'єктів природних монополій в електроенергетиці, теплопостачанні, нафтогазовому комплексі, а також встановлює тарифи в цих сферах.
Перед голосуванням посли країн «Великої вісімки» закликали Україну прийняти закон про регулятор, наполягаючи на його незалежному статусі.
Якщо говорити просто — незалежність регулятора потрібна для захисту споживачів та учасників ринку. Адже на монопольних ринках, для регулювання яких і створювалася НКРЕ, можливі різноманітні зловживання.
Якщо регулятор дозволяє ліцензіатам включити до своїх витрат результати непрозорих тендерів, занадто дорогі труби або трансформатори, розкрадання при будівництві ліній електропередач, то за все це заплатить споживач. Якщо не прямо зі своєї кишені, то через субсидії, які беруться з податків.
Після всіх розмов про незалежного регулятора парламент прийняв закон, який зберігає контроль над комісією за Банковою. Так, ухвалений документ передбачає, що члени НКРЕ затверджуються президентом на підставі рішення номінаційної комісії, яка складається з п'яти членів.
Двох повинен визначати президент, ще двох — Верховна Рада (по одному від комітетів ПЕК і ЖКГ), одного — Кабмін (за поданням міністра енергетики). Як писав народний депутат Олександр Рябчин, при такій формулі більшість в номінаційній комісії буде саме у президента. Для повноти картини: НКРЕ очолює екс-менеджер «Рошен».
- Информация о материале
Уходящий год был перенасыщен политическими событиями. Приняты сотни реформаторских законов, становятся ощутимыми результаты реформ, начатых в предыдущие годы. Масштаб их действия поражает, однако результаты местами вызывают противоречивые чувства.
Решительные шаги вперед, проблемы роста молодой демократии, убийственное промедление с принципиальными решениями — тесно переплетены. «Точка невозврата» для страны, как всегда, маячит на горизонте и, возможно, наконец-то будет пройдена в следующем году. Такая овеянная мечтой необратимость реформ: приблизились ли мы к ней в 2016-м?
Шаги вперед
Национальное антикоррупционное бюро Украины и Специализированная антикоррупционная прокуратура наконец-то полноценно работают. Хотя для создания полной цепочки эффективной борьбы с высокопоставленной коррупцией до сих пор не хватает антикоррупционного суда, по результатам работы НАБУ и САП в госбюджет уже возвращено свыше 100 млн грн. Между тем детективы НАБУ в ходе собственных расследований ограничены в проведении операций под прикрытием: закон заставляет их пользоваться услугами политически зависимой Службы безопасности Украины для прослушивания своих «клиентов». Это увеличивает риск утечки конфиденциальной информации о планах и ходе расследований, существенным образом влияет на качество и эффективность их работы. Летние конфликты между ГПУ и НАБУ показали: власти очень не нравится независимость антикоррупционных органов. Именно поэтому, проводя обыски и допросы по причине якобы незаконного прослушивания, ГПУ пыталась очернить новообразованные учреждения. К сожалению, Рада так и не смогла предоставить НАБУ право на самостоятельное прослушивание в этом году. Вместе с законом об антикоррупционном суде — это главные антикоррупционные задачи парламента на начало 2017-го.
Электронное декларирование — политический триллер года. Срыв сроков запуска системы е-декларирования, который произошел из-за отказа в сертификации со стороны службы Госспецсвязи и откровенно вялой позиции Национального агентства по вопросам предотвращения коррупции, вызвал негодование не только активистов, но и государств G7. Итог утешительный: Украина таки ввела электронную систему декларирования активов, доходов и затрат публичных служащих, и уже свыше 103 тыс. чиновников задекларировали свои активы. Среди них — президент, министры, губернаторы, мэры, судьи и прокуроры и даже руководители крупных госпредприятий. Украинцы были шокированы объемами денежной наличности «под матрасом» и чиновничьих богатств вообще и ждут выявления фактов незаконного обогащения, расследования и привлечения к ответственности. Впрочем, НАПК не только само не торопится проверять е-декларации, но и довольно свободно толкует законодательство, не давая НАБУ к ним полного доступа. Уже с 1 января начинается вторая волна электронного декларирования, и в ней должны принять участие в десять раз больше лиц. Хлопот у НАПК много, поэтому продолжение проволочек с решениями и слабость в работе могут привести к очередной серии триллера.
Все государственные закупки перешли с «бумаги» в систему электронных закупок Prozorro. Это позволяет экономить миллиарды государственного бюджета и не пускать их в «карманы» на откатах. Потенциальная экономия средств налогоплательщиков за время работы системы уже превышает 6 млрд грн! Ничто так ярко не свидетельствует о действенности системы электронных закупок, как страх чиновников перед ней. Некоторые города попытались отказаться от Prozorro на допороговых закупках (менее 200 тыс. грн), а в октябре функционирование системы даже обжаловали в суде. Для «взяткоменов», как называют в Prozorro коррумпированных чиновников, старые бумажные коррумпированные тендеры — более понятны, удобны и выгодны. Впрочем, пока онлайн-система побеждает взяткоменов.
20% децентрализации уже позади: в 2016-м зарегистрированы 209 объединенных громад. Вместе с созданными в 2015 г. это составляет 368 громад, или пятую часть от прогнозируемого количества. Уровень ожидания людьми реформы ярко демонстрирует явка на декабрьских выборах в объединенных громадах, которая в отдельных областях превысила уровень явки на парламентских выборах. Это и не удивительно, ведь бюджеты объединенных громад возрастают в три—шесть раз. В громадах остаются 60% налога с дохода физических лиц, плата за землю, единый налог, акцизный налог и местные налоги и сборы, кроме этого им доступны средства Государственного фонда регионального развития. Все это вдыхает жизнь в сельские местности, оживляет бизнес и активность людей. Депутаты Верховной Рады, при этом, живут в собственном мире — защищают абстрактное «село», вместо того чтобы помочь объединиться тем, кто хочет. Законопроект, разрешающий присоединение сел к уже объединенным громадам, никак не наберет своего большинства в парламентском зале. А разрешение объединяться селам из разных районов Рада вообще провалила: при этом не голосовала даже значительная часть президентской фракции, которая позиционирует себя лидером реформы. Если народные депутаты перестанут вставлять палки в колеса и примут децентрализационный пакет сразу после каникул, в следующем году объединение громад удастся практически полностью завершить.
После принятых изменений в Конституцию в части правосудия полноценно стартовала судебная реформа. Очищение начинают с Верховного суда — в сущности, его создают «с нуля», на конкурсных началах, и это едва ли не мировой прецедент! Всего в новом Верховном суде будет около 200 судей, а конкурсы открыты на первые 120 должностей, на которые могут претендовать и люди вне судейской системы: адвокаты и ученые. Сейчас на одно место претендуют по пять кандидатов. Между тем общественность получила более широкие возможности участия в решении судейской судьбы через Общественный совет добропорядочности. Если все получится, то уже в следующем году граждане могут рассчитывать на честные и справедливые решения по меньшей мере в кассационной инстанции.
Продолжается оздоровление банковской системы. От Революции достоинства до конца 2016 г. Национальный банк Украины вывел с рынка около 80 неплатежеспособных банков. Год завершается национализацией Приватбанка с «дырой» почти в 150 млрд грн — малоприятный для налогоплательщиков, но наиболее безопасный из всех возможных сценариев, которые могли развернуться вокруг этой, в сущности, финансовой пирамиды. Вызовами являются защита от политических вмешательств в управление банком, возвращение как минимум части средств от связанного с предыдущим собственником бизнеса, а также незамедлительная приватизация банка. Процесс оздоровления банковской системы мучительный, но в результате граждане будут более защищены от банкиров-аферистов.
Навстречу предпринимательству. Пакет законов по реформе государственного контроля, принятый Радой в начале ноября, превратит органы государственного надзора с карательных в сервисные и дружественные к бизнесу, в частности путем внедрения презумпции невиновности бизнеса и создания публичной базы проверок. Существенные барьеры при экспорте услуг сняло принятие т.н. «закона о фрилансе», которого ждал малый и средний бизнес, работающий с иностранными компаниями. Теперь банки не будут требовать перевода документов с английского на украинской, а счет (инвойс) считается первичным документом, причем может быть подписан электронной подписью. Новые правила затронут немалый рынок: по данным Госстата, только в 2014 г. украинский бизнес экспортировал услуг на сумму почти 11,5 млрд долл., и ежегодно эта сумма возрастает. Наряду с этим, с 1 октября продолжается правительственный эксперимент по отмене регулирования цен на пищевые продукты. Как и ожидалось, без регулирования цены не возросли, потому эксперимент, очевидно, будет продолжаться. Кроме того, в ноябре Кабмин отметился днем дерегуляции: кроме прекращения действия ряда постановлений советского периода, отменили минимальную цену на нотариальные услуги, снизили ставку аренды госсобственности для мобильных операторов, и не только. Ожидаем, что уже в 2017 г. эти изменения скажутся на позиции Украины в рейтинге Doing Business.
Среди других позитивов года также можно отметить установление рыночных цен на газ для потребителей, что закрыло коррупционную дыру в свыше 100 млрд грн ежегодно, раскрытие реальных собственников телеканалов и радиостанций, первые выплаты в рамках государственного финансирования партий, формирование независимых наблюдательных советов на государственных предприятиях, фактическое завершение декоммунизации, создание Нацагентства по вопросам возвращения и управления активами, полученными от коррупционных преступлений.
Эти шаги свидетельствуют: страна реформируется неслыханными темпами. В каждой из этих реформ сформировались команды энтузиастов-реформаторов, а внимание общественности и международного сообщества не позволяет потерять темп. «Только ошибка нуждается в поддержке правительства. Истина отстаивает себя сама», — это выражение принадлежит отцу-основателю США Томасу Джефферсону, тем не менее, спустя два столетия оно актуально в Украине. Практически каждая успешная реформа сталкивается с попытками отката, дискредитации или равнодушной бездеятельностью со стороны политического истеблишмента. Лучшее, что могут сделать политики, — не мешать вмешательствами и оперативно реагировать на потребности.
Проблемы роста
Государственная служба реформируется, хотя и со скрипом. С 1 мая 2016 г. поступить на государственную службу можно только по результатам конкурсного отбора, а политические должности четко отделены от должностей государственной службы. В министерствах назначены первые государственные секретари, которых отбирает Комиссия по вопросам высшего корпуса государственной службы. Впрочем, общественность высказывала недовольство некоторыми назначениями, а народные депутаты уже успели объявить о «провале» конкурсов, в которых побеждают недобропорядочные профессионалы. Это должно подтолкнуть правительство к пересмотру конкурсных процедур, добавив к ним пристальное исследование добропорядочности кандидатов.
НКРЭКУ узаконили с компромиссом. Хотя закон об энергетическом и тарифном регуляторе принят, процедура формирования конкурсной комиссии, которая будет избирать членов регулятора, приведет к возможности существенного влияния президента на отбор. И все же закон является шагом вперед, поскольку устанавливает гарантии прозрачности и подотчетности НКРЭКУ. Теперь, когда юридический статус комиссии определен, важно обеспечить максимальную ее прозрачность, подотчетность обществу и равноудаленность от политики и бизнеса, ведь создание независимого регулятора — это ключевая предпосылка успеха всей энергетической реформы.
Общественное вещание создадут, но недофинансируют. Весь 2016 г. продолжалось слияние и поглощение государственных вещателей — подготовка к корпоратизации и создание Публичного акционерного общества Национальная общественная телерадиокомпания Украины, которое будет находиться в собственности государства, но будет управляться обществом и служить общественным интересам. В новый год общественное вещание войдет со сформированным наблюдательным советом, проведенной оценкой имущества и определенным уставным капиталом, утвержденным уставом и отдельной строкой в государственном бюджете, в которую, вопреки обещаниям, записали на 300 млн грн меньше, чем того требует законодательство. Без этих средств нечего надеяться на быструю смену картинки UA: Первого или региональных вещателей, ведь остатка хватит на минимальные зарплаты и коммунальные услуги. Таким образом, создание юридического лица в январе — всего лишь полшага в направлении реформы, а правительству и парламенту нужно немедленно искать возможности увеличения финансирования.
Полиция через полтора года после появления на улицах Киева первых патрульных начала терять доверие граждан, — об этом свидетельствуют опросы общественного мнения. Безусловно, на доверии населения сказался ряд громких скандалов и отставка руководителя Нацполиции Хатии Деканоидзе. Кто займет ее место, будет определять лично министр внутренних дел Арсений Аваков, ведь в разработанном МВД законе о Национальной полиции конкурсная процедура не предусмотрена. Аваков, демонстрируя определенную прозрачность, все же объявил «консультативный конкурс». Впрочем, Верховной Раде следует как можно скорее исправить законодательную ошибку — внести изменения в закон о Национальной полиции, сделав процедуру отбора будущих ее руководителей независимой от политиков-министров.
Полушаги в реформах порождают ощущение неоправданных ожиданий в обществе. Обнадеживающая обвертка изменений, за которой прорезаются клыки старого режима, в конце концов, может похоронить любой политический капитал. Общественные настроения относительно государственной службы и полиции являются маячками, игнорирование которых — взрывоопасно. Но все это еще можно исправить, пока доверие к реформам не утрачено.
Убийственное промедление
Продление моратория на продажу сельскохозяйственных земель до конца 2017 г. стало, в сущности, прямым ограничением конституционных прав 7 млн землевладельцев и в дальнейшем будет сдерживать развитие деловой активности в сельской местности. Вследствие продления моратория земля сельскохозяйственного назначения будет оставаться низколиквидным активом, а это, в свою очередь, будет ограничивать доступ к кредитам и предопределять низкие арендные ставки. Между тем, по расчетам, экономический эффект от открытия рынка земли составит до 100 млрд долл. до 2025 г.
Избирательная реформа так и не началась. Новый закон о парламентских выборах по открытым спискам остается одним из наиболее громких невыполненных обещаний новой власти. Пока, кроме единичных заявлений политиков, реальной политической воли принять такой закон нет. Кроме того, Рада и президент так и не смогли договориться об обновлении состава ЦИК — тогда как полномочия большинства членов ЦИК закончились еще два года назад, а председателю комиссии Михаилу Охендовскому НАБУ объявило подозрение, и теперь он фигурирует в уголовном производстве относительно «черной кассы» Партии регионов.
Принятие экологического пакета законов об оценке влияния на окружающую среду и стратегическую экологическую оценку стало бы первым системным шагом к экологическим стандартам Европы. Если бы не вето президента. Главные фигуранты этой истории — свиноводы, убедившие гаранта наложить вето. Предполагалось, что теперь, как и любое крупное предприятие, новые свинофермы на 900 и больше свиноматок будут проходить публичную оценку экологических рисков от деятельности и будут обязаны оборудовать систему защиты окружающей среды от вредного влияния. Со свиноводами и другие вредные предприятия остаются без публичных и прозрачных правил оценки влияния на окружающую среду.
Реформа прокуратуры остается сплошным темным пятном. На фоне провала переаттестации прокуроров, внедренные генпрокурором Юрием Луценко декларации добропорядочности стали самыми настоящими «филькиными грамотами». Ведь даже после скандала из ГПУ не был уволен один из самых одиозных прокуроров — Дмитрий Сус, оформивший свою Audi Q7 на 85-летнюю бабушку. Именно департамент Суса, который еще называют «департаментом Кононенко—Грановского», расследовал «дела» Сакварелидзе и Касько, что в результате заставило их уйти из прокуратуры. Впрочем, этим департамент Суса не ограничился и принялся за НАБУ и САП. Летняя война между НАБУ и ГПУ содержала даже эпизод пыток двух оперативников НАБУ в подвалах прокуратуры. Риторическим остается вопрос: в самом ли деле власть думает, что имеет шанс дискредитировать новообразованные НАБУ и САП руками политически зависимых ГПУ или СБУ?
Создание Государственного бюро расследований, которое должно забрать у прокуратуры все следственные полномочия, рискует стать очередным разочарованием. Органу, который должен был начать работать еще весной, до сих пор ищут руководителя. Вопреки отсутствию в конкурсной комиссии представителей общественности, что уже подрывает доверие к конкурсу, двое членов комиссии — Иван Стойко и Владислав Бухарев — так и не смогли подтвердить получение высшего юридического образования, что, согласно законодательству, является необходимым условием участия в работе комиссии. Почти весь состав комиссии контролируют Блок Порошенко и Народный фронт. Скорее всего, при таких раскладах возглавит ГБР человек президента, чтобы не нарушить баланс между сферами политических влияний. Учитывая важность реформы и угрозу превращения ГБР в нового политически зависимого монстра, кандидаты на должность директора ведомства должны обжаловать результаты конкурса и добиться его перезапуска.
Точка невозврата
«Наказанием за гражданскую пассивность является власть злодеев», — эту платоновскую мудрость украинцы только начинают осознавать на собственном опыте. Люди, которые создали ОСМД или пожили в объединенной громаде, уже не захотят существовать «как раньше». Им не все равно, как и куда тратятся средства громады. Приходит ответственность за общее благосостояние, а с ней — неравнодушие к делам государственным. Не законодательные решения, а превращение рабов в хозяев является точкой невозврата. И она близко...
- Информация о материале
Прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції прокуратури Харківської області Вячеслав Губінський є власником особняка на одній з найбільш елітних вулиць Харкова, мільйонів гривень готівки, а його дружина подорожує у різноманітні куточки світу. І все це за річний дохід у 50 тис. грн.
Про це стало відомо з декларації прокурора за 2015 рік, яка розміщена на Єдиному державному реєстрі декларацій.
За даними декларації, Губінський має у власності будинок 811,90 кв.м. Ця будівля по інформації порталу «Гарна Хата», знаходиться на вулиці Білої акації.
Це одна з найбільш елітних вулиць міста, яка розташована за Парком Горького. Серед сусідів прокурора – архієпископ Онуфрій, Карина Давтян, Почесний консул Франції у Харкові Сергій Політучий, нардеп Олександр Фельдман тощо.
Вартість будинку подібної площі у цьому районі може коливатися від 1 до 5 млн. дол.
За даними ДАБІ, зараз Губінський розпочав реконструкцію будівлі, щоб розділити його на два будинки.
Також прокурор задекларував у власності земельну ділянку площею 1000 кв.м.
В 2015 році Губінський вказав, що заробив за рік 55 тис. грн. та отримав допомогу при народжені дитини у сумі 18,9 тис. грн. Дохід його дружини склав 10699 грн.
Крім того, Губінський вказав, що має готівкові кошти у сумі 1,6 млн. грн., а його дружина Карина Купершток мала 30000 грн.
Варто відзначити, що тиждень тому дружина прокурора повідомила у соціальним мережах, що стала власницею нової автівки – Toyota C-HR. Подібна машина коштує від 700 тис. грн.
Крім того, Instagram Карини Купершток пестрить фото з мандрівок – Мальдіви, Нью-Йорк (готель Plaza), Індія, Туреччина тощо.
Ось таке воно життя прокурора, якому 28 років.
На даний час прокурор Вячеслав Губінський перебуває у декретній відпустці.
- Информация о материале
Год обещает быть тяжелым для грузоперевозчиков. Особенно это касается мелких игроков рынка, прогнозирует Дмитрий Лёушкин, директор группы компаний Prime. Специально для Forbes он проанализировал нынешнее непростое состояние украинского рынка грузоперевозок и назвал основные его проблемы. Всему виной, по словам автора, – несколько причин, которые достаточно легко устранить. Было бы желание.
Закрытость рынка и отсутствие планирования
Рынок грузоперевозок, как и многие другие сферы, в Украине предельно закрытый. Другими словами, лучшие заказы получают те, кто кого-то знает и с кем-то дружит. Уже сейчас у нас есть неутешительная статистика: каждый четвертый мелкий перевозчик разоряется и уходит с рынка. Они просто не выдерживают конкуренции, потому что она – нечестная.
Сказать, что самые «вкусные» заказы получает лучший – по качеству, цене и сервису, – язык ни у кого не повернется. Такой заказ получит тот, у кого есть связи. И это кумовство приводит к тому, что грузоперевозчик не вкладывает денег в улучшение качества сервиса или обновление автопарка – зачем? Он «покупает» знакомства, налаживает отношения с чиновниками или грузоотправителями.
Еще один фактор, из-за которого в отрасли нет прогресса – в стране отсутствует понимание того, как в средне- и долгосрочной перспективе будет развиваться тот или иной сектор экономики. Как поменяется конъюнктура рынка. Что будет более прибыльным, а во что не стоит вкладывать деньги.
В качестве примера можно назвать рынок перевозок новых автомобилей. Пару лет назад был настоящий бум таких перевозок, но как только грянул кризис, рынок свернулся, и все, кто делал на него ставку, обанкротились.
То же самое – с сельскохозяйственной техникой. Как только она перестала быть востребованной, перевозчики комбайнов и тракторов оказались не у дел. До тех пор, пока в стране не будет долгосрочного плана развития каждой стратегически важной отрасли экономики, рынок грузоперевозок по-прежнему будет лихорадить. И это скажется на качестве его работы.
Дураки и дороги
О том, что перегруженные фуры, курсирующие по дорогам Украины, убивают дорожное полотно, не говорил только ленивый. При этом смешно спрашивать с водителей фур – это стараются сэкономить их заказчики. Производственные предприятия, аграрные и строительные компании делают все, чтобы за один рейс «впихнуть» в машину как можно больше грузов. В результате превышается тоннажность, и асфальт быстро приходит в негодность.
Решить вопрос помог бы закон о введении ответственности грузоотправителей за перегруз машин. Такой документ – №4660 – Рада недавно пыталась принять. Но вместо необходимых 226 он набрал лишь 211 голосов. Депутатов, по-видимому, мало интересует, что из-за их безответственности и жажды наживы 97% украинских дорог (согласно утверждению главы «Укравтодора» Славомира Новака) – в плохом состоянии.
Между тем сами грузоперевозчики выступают за введение наказания за перегруженные фуры. Ведь чем меньше тонн будет приходиться на одну машину, тем больше автомобилей понадобится. А значит, будет больше занятых водителей, больше работы и отчислений в бюджет. Кроме того, с принятием закона у них появится серьезный аргумент для отказа грузоотправителю, если его груз превышает установленные весовые нормы.
Бензин дорожает, потому что кому-то так хочется
Еще одна серьезная причина, усложняющая жизнь грузоперевозчикам – неконтролируемые и ни к чему не привязанные цены на топливо. Как бы ни дешевел Brent и ни падал доллар, цены на бензин в Украине либо остаются на месте, либо растут.
Все потому, что стоимость топлива регулируют не рынок, мировые цены на нефть или курс доллара, а украинские политики. Они сделали все, чтобы уничтожить здоровую конкуренцию, и установили монополию. В результате грузоперевозчики вынуждены устанавливать завышенные тарифы – чтобы перестраховаться и заложить любое повышение цен на бензин и дизельное топливо. Кто в результате проигрывает? Правильно, потребители.
Тарифы все выше, товары все дороже
Если в начале года рынок грузоперевозок будет традиционно «спать», то к марту следует ожидать резкого скачка стоимости грузоперевозок. Большой – это на уровне 20%. Естественно, разница будет заложена в цену товаров для потребителей.
Откуда эта цифра? Во-первых, нас ждет неизбежное повышение стоимости дизтоплива – поскольку выросли акцизные ставки. Во-вторых, аукнутся те самые «3200» – минимальная зарплата, которая повлечет за собой повышение налогооблагаемой базы. Кроме того, из-за плохих дорог многие фуры придут в плачевное состояние, что скажется на стоимости их ремонта.
Что делать, чтобы нивелировать эти факторы и облегчить жизнь как грузоперевозчикам, так и потребителям? Очевидно, не допускать дальнейшей девальвации гривны, уменьшить налоговое бремя на бизнес. Например, снизить налоговую нагрузку на растаможку дизельного топлива, которая сегодня составляет около 40% розничной цены. Во-вторых – сразу после каникул принять законопроект, запрещающий перегруз на фурах. И, в-третьих, должен быть урегулирован рынок грузоперевозок. Чтобы игроки соревновались не в том, у кого знакомства круче, а в том, у кого самые современные и новые машины, лучшая логистика и оперативность доставки.
- Информация о материале
Тема, яку я хочу висвітлювати в даній статті, є однією із топ-тем в інформаційному просторі України за останній рік. Написано і сказано про це багато різного, але очевидно, що акценти розставлені далеко не всі, і до цієї теми ми змушені повертатися неодноразово. Тим більше, що реформа в поліції далеко не завершена. Я б навіть сказав, що вона на початках.
Багато з написаного про атестацію писали люди які жодного уявлення про даний процес не мають. Одні робили це, оскільки тема «модна», а інші просто відпрацьовували гроші, спрямовані на дискредитацію процесу реформи, як в МВС, так і в правоохоронних органах в цілому. Я маю певне право про це говорити як людина, яка була в гущі процесу.
Від грудня 2015 року по березень 2016 року я працював у складі апеляційної комісії, а потім по вересень 2016 року очолював одну з атестаційних комісій, яка проводила атестацію вищого керівного складу Головних управлінь Національної поліції (ГУНП) в областях. Перед цим я працював у складі конкурсної комісії з обрання кандидатур до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тому маю певну можливість для порівняльного аналізу.
Я вже ділився своїми враженнями від ходу атестації. Змушений знову повертатись до даної теми.
Загальне тло
Наголошую, що атестація важлива, але далеко не єдина складова реформи поліції, фактично це тільки її початок.
Необхідність реформи була покликана повним розвалом правоохоронних органів, міліції зокрема, засиллям корупції та інших хвороб. Варто нагадати, що її проведення збіглося з початком війни, розпочатої Росією, як результат з надзвичайним погіршенням криміногенної ситуації.
Для запуску реформи потрібна була політична воля і титанічні організаційні зусилля, і така воля була. Була вона у міністра Арсена Авакова та його команди.
Основи концепції реформи, її філософія були напрацьовані експертною радою, створеною при Міністерстві внутрішніх справ. До її складу входили правозахисники, відомі експерти, представники іноземних партнерів. Наступним етапом були серйозні тактичні напрацювання та реалізація їх на практиці грузинськими реформаторами, де ключову роль відігравали Ека Згуладзе та Хатія Деканоідзе.
Початок реформи заклало прийняття нового Закону «Про національну поліцію», але вже тут стало очевидно, що реформа наражається на шалений спротив. Закон приймався довго, потім ветувався президентом. Це не призвело до зриву, але серйозно відтермінувало початок як реформи так і атестації зокрема.
Хід атестації
Вкотре наголошую, що в Україні не було досвіду подібної, як за глибиною так і за змістом реформи. Все робилося вперше. Відповідно йшов пошук оптимальних рішень, виявлялися помилки і прорахунки, вносились певні корективи, які не змінювали суті затвердженої концепції реформування.
В ході проведення атестації я б виділив декілька етапів:
I етап
На цьому етапі атестація проходила в перших семи областях (Київська, Одеська, Миколаївська, Хмельницька, Рівненська, Волинська та місто Київ). Я би цей етап назвав етапом «повного розгулу демократії» з непередбачуваними наслідками. Часто в атестаційних комісіях більше ніж половина їх членів складалась з представників громадського сектору, які об’єктивно і часто справедливо були налаштовані на тотальне звільнення старих міліцейських кадрів. До них долучилися представники патрульної поліції, які були в кожній із комісій. Їхньою мотивацією було відверте бажання втерти носа старим міліцейським кадрам (Ось ми вам покажемо як треба працювати!), а також розчистити поле для майбутнього кар’єрного росту. Як наслідок відсоток рекомендованих для звільнення сягав часто понад половину особового складу. Найгірше те, що в першу чергу страждали слідчі та підрозділи кримінального блоку, які були, є і будуть основою поліції. Для прикладу в окремих районних відділеннях національної поліції Одеської області залишилось по одному слідчому.
Зроблю короткий відступ від ходу атестації. Я вже говорив про погіршення криміногенної ситуації. Експерти, які розуміються на цих процесах, стверджують, що її головними причинами є погіршення загальної соціально-економічної ситуації, тотальне зубожіння населення, наявність мільйонів вимушено переселених осіб, війна, а також розповзання величезної кількості зброї поза театром військових дій. Ті ж експерти стверджують, що на рівень злочинності ефективність чи неефективність роботи силових структур впливає далеко не в першу чергу. Варто зазначити також, що одною з умов реформування було започаткування об’єктивної реєстрації всіх злочинів, чого раніше не було, бо статистика злочинності штучно занижувалась.
За цих умов та частина атестаційних комісій, що складалася з представників громадського сектору і не несла прямої відповідальності, як за результат реформ так і за криміногенну ситуацію, відстоювала тезу: «Вигнати всіх і набрати нових». Тут варто наголосити, що для підготовки та становлення професійного поліцейського потрібно 5-7 років, і це тільки фактично перший етап. Очевидно, їх вводив в оману відносно швидкий запуск патрульної поліції, які проходили короткострокові курси. Тобто, нам пропонувалося на 7 років створити вакуум, в якому з розгулом злочинності не боровся би ніхто. Це можливо?! Чи може це по-державному?! Черги бажаючих іти працювати в нову поліцію навіть при певному підвищені заробітних плат не було і немає. Коли ми пропонували часто згадуваним мною представникам громадського сектору в комісіях піти попрацювати в поліцію, вони навідсіч відмовлялись («Ми не вміємо, ми не можемо. У нас добрі зарплати»).
За таких умов міністр Арсен Аваков та тодішній голова Національної поліції Хатія Деканоідзе змушені були втручатися в хід атестації як посадові особи, які несли першочергову відповідальність не тільки за хід і наслідки атестації, а і за боротьбу із злочинністю. На деякий час атестація вимушено була призупинена, бо існувала загроза виходу криміногенної ситуації з-під контролю. Склад комісій дійсно був відкоригований, а з бажаючими працювати в їх складі були проведені попередні співбесіди. Це той момент за який в сторону мене і моїх колег радників міністра часто лунає критика. Стверджую, що в нас не було іншого виходу. По-перше в силу названих вище причин, але не тільки. Часто до складу комісій на першому етапі були залучені люди випадкові, надмірно озлоблені і такі, що не мали загального уявлення про функціонування правоохоронної системи та завдання реформи. А ще в мене склалося враження про наявність «окремих» випадків певної персональної зацікавленості: когось прибрати, а когось протягнути. При цьому наголошую, що багато членів атестаційної комісії працювали віддано, натхненно, безоплатно і щиро, і їх внесок у реформування є неоціненним. Значною мірою до певного коригування складу комісії нас спонукали самі представники громадського сектору. Коли спала перша ейфорія від кількості звільнених з Національної поліції, з їхнього боку почали лунати голоси з вимогою схаменутись. Було це приблизно у таких висловах: «Чекайте! Що ви робите? Ви приїхали і поїхали! А нам тут в регіонах жити і працювати». Особливо рельєфно це звучало на Львівщині, Черкащині та ряді інших. Наприклад: у Львові після перемоги Революції гідності була «ніч гніву», в результаті якої була фактично розігнана вся міліція. Як наслідок місцева самооборона, громадські активісти довгий час самі змушені були вдень і вночі патрулювати населені пункти. Тому вони мали моральні підстави вимагати призупинити масове звільнення правоохоронців.
II етап
На другому етапі, окрім згаданої мною корекції складу комісій, було вирішено ввести розподіл поліцейських, які підлягали атестуванню, на три категорії:
1. Вищий керівний склад (заступники голів ГУНП, начальники управлінь, голови районних відділів і відділень Національної поліції).
2. Середній керівний склад (начальники відділів ГУНП).
3. Особовий склад (ті що не увійшли до першої та другої категорії).
Для кожної категорії формувалися окремі атестаційні комісії. Думаю, що це було вірно бо кількість атестованих була величезна і ми змушені були приділяти більшу увагу тим хто займав вищі посади. Наперед скажу, що кількість звільнених або понижених у посадах представників першої та другої категорій була значно вища чим серед особового складу. І це справедливо і об’єктивно.
На другому етапі атестувались поліцейські з 15 областей окрім Донецької та Луганської, а також названих вище. Паралельно проводилась атестація міжрегіональних територіальних органів - департаментів внутрішньої безпеки, захисту економіки, кіберполіції, протидії наркозлочинності.
В підсумку загальна статистика першого і другого етапу атестації є такою:
- По першій категорії атестацію пройшло 767 осіб, з них рекомендовано до звільнення з поліції 203 (26%), рекомендовано понизити в посадах 114 (15%).
- По другій категорії атестувалися 4501 осіб, з них рекомендовано до звільнення 666 (14%), рекомендовано понизити в посадах 903 (19%).
- По третій категорії атестувалося 57750 осіб з них рекомендовано на звільнення 3791 (7%) і рекомендовано на пониження 3347 (6%).
Аналіз даної статистики зробимо нижче.
III етап
На цьому етапі проходить атестація добровольчих батальйонів, яка, попри всі складності пов’язані з дислокацією, майже завершена.
IV етап
Атестуються поліцейські підрозділи Донецької та Луганської областей.
Загальні підсумки
Вони є такими: за результатами атестування поліцейських комісіями прийнято висновки – займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність 5300 осіб, 4364 рекомендовано понизити в посадах.
Але не тільки одною атестацією жила поліція. Кількість звільнених працівників поліції за 2014 рік становить 24220 осіб, за 2015 рік – 15070 осіб, за 2016 рік – 14580 осіб, всього за 3 роки звільнено 53870 осіб. Більшість з них звільнено за не реабілітаційними причинами.
Тобто очищення поліції відбувалось не тільки в ході атестації, а і в результаті планової роботи органів внутрішніх справ і це важливий, і принциповий наголос. Як наслідок маємо на сьогодні відчутний некомплект підрозділів національної поліції.
Загалом по Україні він становить близько 17% або понад 20000 осіб. Найбільше в Київський області 24,6%, Миколаївський області 27,5%, м. Києві 22,6%.
Особлива нестача кадрів відчувається в кримінальному блоці та серед дільничих. Великої черги на зайняття вакантних посад не спостерігається. Крім того на навчання нових кадрів потрібен певний час.
Звичайно це ускладнює і так не просту ситуацію з криміногенною обстановкою. Ці прогалини не заповнити одноразово.
Що робити?
Згідно із Законом України «Про національну поліцію», після проведення масової атестації приступили до діяльності постійно діючі Поліцейські та Атестаційні комісії. Перші будуть проводити конкурсний набір на вакантні посади, другі зосередяться на атестації тих осіб, що претендуватимуть на зайняття вищих посад. Паралельно проводиться реформування системи освіти, підготовки та підвищення кваліфікації особового складу.
Дані комісії врахують як позитивний, так і негативний досвід атестації.
Загальні висновки
Хід реформи Національної поліції та її перший етап атестації поліцейських я особисто вважаю задовільним. Ще раз наголошую, що такого масштабу і глибини реформування Україна ще не бачила. Кажуть, що все пізнається в порівнянні. Тому ставлю риторичне питання: де в Україні інші успішні реформи?
Про хід поліцейської реформи написано багато і різного. Дехто пише щиро і часто навіть з глибоким розумінням тематики. Але здебільшого це матеріал на замовлення. Часто лунають протилежні і взаємовиключні твердження.
Найбільш типові з них такі:
- Необхідно розігнати всіх без винятку.
- Не чіпайте професіоналів, хто буде боротись із злочинністю?
Тобто ми є свідками масового суспільного когнітивного дисонансу. Повторюсь ще раз, що реформування не відбувається без певних помилок, але команда МВС, міністр Аваков бачать їх і виправляють.
Часто в загальній свідомості стирається те, що було зовсім недавно. Зовсім недавно було звільнення значної частини Донецької, Луганської областей. Героїчні зусилля по зриву сценарію утворення Новоросії. Їх піком були складні і часом трагічні події в Одесі, Харкові, Миколаєві, Запоріжжі. Робилося це перш за все зусиллями новостворених добробатів та залишками збройних сил. Багато чого робилося з нуля. Це забирало масу часу і зусиль, в тім числі, а часто і в першу чергу, у міністра Авакова, які за інших умов могли би бути використані виключно на реформування. Але тоді би карта України була б іншою.
Я в українській політиці перебуваю з кінця 80-х років. Був народним депутатом України 4-х скликань, мав честь у І скликанні бути серед тих хто проголошував Незалежну Україну. Пройшов всі революційні події, які були в новітній історії України: підтримував Революцію на граніті, був активним учасником акцій «Україна без Кучми» та «Повстань Україно!», був «польовим командиром» Помаранчевого Майдану, учасником Революції Гідності. Міг би вже сидіти на дивані та гнівно писати про «недолугі реформи». Але очевидно це не для мене. Я в черговий раз впрягся в роботу. Цього разу це була участь в реформуванні органів внутрішніх справ і атестація поліцейських зокрема. Я об ’ їздив більшість областей України, не зважаючи на вік, моральну та фізичну втому. Працював в комісіях «з ранку до ночі». Нами була проведена колосальна робота, і якщо її позитивні наслідки не зовсім відчутні ще сьогодні, то вони обов’язково будуть.
- Информация о материале
Страница 299 из 1561
