В ході дослідження ринку послуг з паркування транспортних засобів у місті Харкові обласним територіальним управлінням Антимонопольного комітету України встановлено, що ТОВ «Південбудсервіс» завищує вартість послуг з паркування автівок на майданчику для паркування на залізничному вокзалі станції Харків-Пасажирський.

Вартість паркування на майданчику, розташованому біля вокзалу «Харків-Пасажирський» не затверджена жодним рішенням Харківської міськради. АМКУ вбачає в діях ТОВ «Південбудсервіс» ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою ст.13, пунктом 2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів.

Власником ТОВ «Південбудсервіс» є 34-річний Самвел Арутюнян, з статутним фондом в 1 тис.грн. Самвел Арутюнян мешкає в селі Івано-Слиньківка Сахновщинського району. Керівником фірми є Руслан Іщенко. Фірма створена в грудні 2014 року.

ТОВ «Південбудсервіс» вказує пошту - Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.. Таку ж саму адресу використовували та використовують ТОВ «Кодем» та ТОВ «Бест-Р», які фігурують в кримінальному провадженні за фактом проведення Департаментом капітального будівництва ХОДА тендеру на придбання монтажного обладнання по реконструкції очисних споруд каналізації Малоданилівської селищної ради Дергачівського району на 9,5 млн.грн.

І ТОВ «Кодем», і ТОВ «Бест-Р» підозрюються також у фіктивній діяльності (розтрата бюджетних коштів), яку вони узгоджували безпосередньо з Департаментом кап.будівництва ХОДА.

ТОВ «Південбудсервіс» зареєстроване на одному поверсі з ТОВ «Кодем» в будинку за адресою – Космічна, 21.

Дружина Самвела Арутюняна – Владислава, працювала помічницею судді в Ленінському райсуді міста Харкова та звільнилася у зв’язку з народженням дитини.

Самвел Арутюнян в 2013 році придбав Jaguar XJ 2013 року випуску. Зараз, в 2017 році, подібну автівку 2013 року випуску можна придбати за 1,5 мільйона гривень.

Крім цього, Самвел Арутюнян має у власності Toyota RAV4 2013 року випуску ( придбав також в 2013 році) та Toyota Camry 2015 року випуску (придбав в 2015 році).

Владислава Арутюнян в 2012 році придбала квартиру у Харкові площею 89,1 кв.м. за 749,4 тис.грн.

Самвел Арутюнян в 2016 році заробив 20 тисяч гривень. Владислава Арутюнян в 2016 році отримала 12,9 тис.грн., як допомогу при народженні дитини. У подружжя Арутюнян двоє дітей.

Самвел Арутюнян є співвласником також 3 фірм (внески в статутні фонди на загальну суму 52,8 тис.грн.) - ТОВ «Гермес Консалтинг Груп», ТОВ «Переможець харчова промисловість», ТОВ «Реал». Але, жодну з 4 фірм чоловіка Владислава Арутюнян в своїй є-декларації після звільнення не зазначила.

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0mm 5.4pt 0mm 5.4pt; mso-para-margin-top:0mm; mso-para-margin-right:0mm; mso-para-margin-bottom:8.25pt; mso-para-margin-left:0mm; line-height:107%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri",sans-serif; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;}

Останній день робочого тижня регламентного комітету обіцяв бути найбільш цікавим. Саме на п'ятницю, 7 липня був призначений розгляд подання генпрокурора, яке стосувалось його колишнього однопартійця Борислава Розенблата.

Як детально писала УП, житомирського депутата звинувачують в отриманні майже 300 тисяч доларів хабарів, які він видурив у представниці еміратської фірми за «сприяння» у видобутку бурштину.

Щоправда, у цій історії усе було несправжнє.

Чесний народний депутат виявився звичайним злодієм з широкими можливостями; отримані ним гроші виявились маркованими доказами; а «красива жінка Катерина» – спецагенткою під прикриттям.

Загалом, подання на Розенблата, навіть без додаткових доказів із матеріалів справи – виглядає, швидше, як цікавий гостросюжетний детектив, який у деяких моментах міг би дати фору і Умберто Еко, і Агаті Крісті.

Але реальне життя – не книжка, і покарати злочинців у ньому набагато складніше. Особливо, якщо у них є депутатський мандат.

Керівник ГПУ Юрій Луценко та Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький ось уже тиждень щодня добивалися від регламентного комітету саме цього – дати дозвіл покарати депутатів-злочинців.

Перші чотири спроби виявились не дуже вдалими. Але у п'ятницю прокурори прийшли із найбільшим своїм козирем. Слідчі НАБУ задокументували Розенблата так детально, що тільки найкоротших епізодів з оперативного відео назбиралося на годину часу.

Після короткого вступу на засіданні комітету, який стосувався порядку розгляду, слово надали Луценку.

«Я прошу вас подивитись цей фільм, який підтверджує неодноразове, я б сказав системне, я б сказав навіть більше – цинічне використання депутатом своїх службових обов'язків для отримання хабарів», – почав генпрокурор, і на екрані позаду в.о. голови комітету Павла Пинзеника залунав знайомий звук, яким починаються «фільми НАБУ».

Після перших вступних кадрів фільму, головний його герой та народний депутат за сумісництвом Борис Розенблат починає соватись на кріслі, поправляти піджак, щоб сісти зручніше.

І правда – не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну.

Не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну

Холодницький і Луценко, які після четвергових скандалів прийшли на засідання комітету підкреслено серйозними, про щось пошепки жартують. Холодницький нахиляється до генпрокурора, щось каже йому на вухо – і обоє задоволено посміхаються.

Розенблат майже не рухається. Тільки час від часу затуляє обличчя рукою чи погладжує бороду. З екрану на нього дивиться інший – «злий Розенблат», – який виглядає повним антиподом того, котрий сидить в залі.

Стриманий і тихий депутат на екрані перетворюється на розв'язного «рішалу», що раз за разом вимагає у спецагентки, яку вважає своєю «красивою подругою», усе нові й нові суми грошей чи розписує злочинні схеми.

«Якщо у вас є бажання вже, не чекаючи закону, починати працювати, у мене є пропозиція з вами обговорити цей процес. Бо, ну як би, учасників процесу об'єдную я… Ще раз проговорюємо. Землі «пошкоджені» Держлісу, є визначені ділянки, я виділяю вам ділянки, ми робимо там геологорозвідку, отримуємо ліцензії, з вами укладають угоду на 5 років… «Бурштин України» – це наше, це пана Полякова, ну їхньої партії відповідальність. Там нема у мене впливу, а тут (в Укрбурштині, – УП) у мене є».

При згадці Полякова генпрокурор підморгує в.о. глави комітету Павлу Пинзенику, який також представляє партію, що «відповідає» за «Бурштин України».

З оперативного відео НАБУ:

Розенблат: Те, на що ми підемо – це шлях складний. Розумієте, Катю, як побудована система в Україні – противага. Ми один без одного нічого не зможемо. Тобто Поляков нічого не зможе без мене, а я нічого не зможу без Полякова. Те саме Держгеонадра нічого не зможе без облрад. Облрада нічого не зможе, доки ми не зрозуміємо, для чого нам це треба.

Катя: У нас не буде в області проблем? Мене це дуже турбує.

Розенблат: Без нас будуть. Повторю, без нас будуть!

Розенблат: Значить, сьогодні буде підписана постанова про рекультивацію земель… Ми не беремо ні Рівненську, ні Волинську, ні Київську область, беремо Житомирську – я за неї відповідаю. Мені сьогодні працівник Держлісу, ну там є представники інших угрупувань, показують, де є «пошкоджені землі». Наше завдання – до кінця обнести парканом ці ділянки, видобути камінь, і потім здійснити там рекультивацію.

Катя: Які фінанси потрібно для початку роботи?

Розенблат: Зрозумійте правильно, запустити «помповиків», зробити якийсь зріз – це невеликі насправді затрати. В межах 100-150 тисяч доларів.

Розенблат: На операційні витрати у тебе повинна бути сума, я тобі говорив, має бути близько 100 тисяч доларів, щоб лежали під руками... А з нашої сторони – гарантія. Ну ти ж розумієш, з твого об'єму – 10 тонн, 3 мільйони доларів – це дрібниці.

На екрані Розенблат не втомлюється отримувати гроші від «агента Катерини»:

«Мені сьогодні треба роздати 16,5 (тисяч доларів, – УП) і 85 тисяч гривень. Це близько двадцятки виходить. Ти думаєш, усе просто? У мене всі ходи записані».

Після останньої фрази по залі засідання прокочується двозначний смішок – бо виявляється, що «всі ходи записані» були не лише у нього.

Коли на екрані «злий Розенблат» розповідає, що для позбавлення конкурентів ліцензій уже написав звернення в ГПУ, Луценко з посмішкою починає щось пояснювати депутатам навпроти. І так захоплюється у своїй розповіді, що Холодницький плескає його по плечу: мовляв, «давайте потім, не заважай дивитися фільм глядачам».

Саме в цей момент агентка НАБУ «розраховується» з Розенблатом, передаючи його охоронцю 25 тисяч доларів. На це складно дивитись без емоцій, але запис складно і слухати.

Найскладніше – Пинзенику.

Звук на відео із прихованих камер ріже вухо навіть у протилежному кінці зали, де відведені місця для журналістів. Пинзеник же сидить під самим екраном і кожного разу кривиться, коли на відео прорізаються високі пискливі звуки чи шурхіт купюр, який у підсиленому вигляді нагадує, наче хтось голосно жмакає газету. Врешті Пинзеник не витримує і виходить в коридор.

«Пане Павле, що, вам не подобається кіно?» – запитує журналіст УП.

«Та цікаве. Але «Катя» рахує ці купюри і звук нестерпний. Я й так останніми днями погано сплю, а ще ці звуки», – зізнається Пинзеник, однак за якусь хвилину він вимушено і зі скорбним обличчям повертається в залу.

А там на екрані «поганий Розенблат» уже просить у спецагентки нові 30 тисяч доларів – «на потреби справи».

«У мене є тільки шість з собою», – відповідає йому «Катерина».

«Тільки шість?..» – перепитує «поганий Розенблат» з таким розчаруванням в голосі, що вся зала засідань комітету мимоволі вибухає сміхом.

borislav rozenblat 01 4aeed

Не сміється лише «добрий Розенблат», чиї справи виглядають усе гіршими з кожною хвилиною переглянутого відео.

Коли ж на екрані показують, як після сигналу депутата його охоронець іде з агенткою в туалет, де отримує 200 тисяч доларів, стає зрозуміло, що дальший захист і зовсім марний.

Втім, на показі сцени затримання помічника Розенблата та його свідчень проти свого шефа прокурори не заспокоюються. Вони показують ще кілька цікавих епізодів, де депутат зводить «Катерину» з якимось ділком з Житомирської області, який детально описує їй схему «чорного» експорту незаконного бурштину у Польщу і легалізації його там.

Після цього епізоду стає зрозуміло, що у Луценка і Холодницького зробили висновок із комітету щодо подання на Полякова, де його захисник Георгій Логвинський наполягав, що ніякої злочинної групи не було.

Прокурори вирішили показати, що йшлося не лише про поправки в закони – а саме про співпрацю з відвертою мафією.

«Добрий Розенблат» розпачливо закриває очі рукою і крутить головою по залі, шукаючи підтримки.

Але ніхто з членів комітету не хочуть зустрічатись із ним поглядом. Усі вдають, що захоплені відео.

«Ну що, шановні члени комітету. Я думаю, що продемонстровані епізоди абсолютно чітко показують наявність підстав для внесення мною подання не тільки щодо згоди на притягнення до відповідальності, але й затримання та арешту депутата Розенблата. Ми обґрунтовуємо необхідність арешту тим, що Розенблат має вплив не лише на депутатський корпус, а й на судову гілку влади», – резюмує переглянуте відео Луценко.

Розенблат здивовано хитає головою з боку в бік.

«З точки зору генпрокурора у мене все. Але я хочу звернутись ще до вас, Бориславе Соломоновичу, – несподівано обертається до Розенблата Луценко. – Я хочу нагадати вам текст присяги народного депутата».

Поки Луценко читає пункти про «боронити суверенітет», «дбати про благо Вітчизни та добробут українського народу», Розенблат відкладає ручку і кам'яним поглядом дивиться на генпрокурора.

«Бориславе Соломоновичу, я б на вашому місці, як ваш знайомий добрий кажу, сьогодні підписав би заяву про складання депутатських повноважень. Бо більшої ганьби для Житомирщини, для фракції БПП, для Верховної Ради, для усього правлячого класу я собі не уявляю», – порадив колишній глава фракції БПП її чинному депутату.

Однак коли слово взяв Розенблат, стало зрозуміло, що поради колишнього однопартійця він не послухав.

«Дуже чудовий фільм, художній фільм, гарно знято. В принципі 40 мільйонів гривень, 100 мільйонів гривень витрачено на нього. Але я одразу хочу заперечити, що не знаю, хто ті актори, що знімались у цьому фільмі, хто їх озвучує», – почав відхрещуватись «добрий» Розенблат від свого «поганого» двійника.

«Перед вами яскравий приклад боротьби бурштинової мафії з моєю депутатською діяльністю», – продовжує депутат, чим викликає здивовані погляди прокурорів, які, за його логікою, виявляються часткою цієї мафії.

Врешті, цю тезу Розенблат розвивати не став, натомість заходився зачитувати свої письмові пояснення, які ще кілька днів тому надав комітету.

Їхня суть зводилась до того, що прокурори не показали йому матеріали справи, що він ніколи не вступав у змову з Поляковим, що нікуди втікати не збирається, і взагалі, уся справа – це нахабна провокація правоохоронців.

Адвокат Розенблата Андрій Федур попросив комітет оголосити перерву і витребувати в ГПУ всі матеріали справи. Крім того, він і його клієнт попросили викликати на засідання славнозвісну «агентку Катерину», щоб з'ясувати у неї, чого вона «провокувала» народного депутата на хабар.

Депутати вислухали справді поважного юриста, але прохання його відхилили, бо комітет оцінює подання «в межах самого подання». Тобто усе, що в ньому не написано, як і відео генпрокурора, для висновку комітету значення не має.

На аргументи захисту почав відповідати Луценко.

«Тим хто тут йорнічає, що ми подивились «художній фільм», я хочу сказати, що це – не художній фільм. Борислав Соломонович, ми ніякого артиста Безрукова не запрошували. Це документальний фільм, на підставі законно здобутих доказів. Тож я закликаю вас залишити жарти… Пробувати спиратися на описки, щоб спростувати піврічне кіно і кликати сюди ще раз «Катерину» не варто», – почав запалювався Луценко.

«Дайте мені документи», – обернувся він до Холодницького.

«Можна, я», – спробував вклинитись Розенблат.

«Ні, не можна, я ще не закінчив, – відрізав Луценко. – Бориславе Соломоновичу, для мене все закінчилось, коли я побачив розшифровки, як ви говорите «агенту Катерині» оце: «Сонце, у нас таке життя, з цією дебільною країною».

«Соломонович, складайте мандат і припиняйте тут кіно! – уже кричав Луценко, зі злістю кидаючи документи на стіл. – Припиняйте малювати з себе ангела з «дебільною країною!»

«Юрій Віталійович, на мене не треба тут тиснути. Я дуже зважена людина», – спробував оборонятись «добрий Розенблат».

«Я бачу. Все зважуєте: бурштин, бабки», – не зупинявся генпрокурор, навіть зірвавши нечисленні оплески в журналістському секторі зали.

Керівник САП Холодницький, який зазвичай не дозволяє собі емоційних виступів на комітеті, тільки холодно зміряв Розенблата косим поглядом.

«Колеги, я ще раз кажу: якщо ми тут будемо приймати рішення на емоціях, у нас не буде верховенства права. Я вам ще раз кажу, що той фільм, який ми бачили, не має до мене жодного відношення. Це все абсолютно незаконно. Я не знаю ні одного закону, який би дозволив мене знімати і прослуховувати, – ішов у свій «наступ» Розенблат. – Ми всі не ангели».

«Не узагальнюйте», – поправила його член комітету Світлана Войцеховська.

Виправдання Розенблата зачепили навіть стриманого Холодницького.

«Я вас запевняю, Бориславе Соломоновичу, що покажу вам, і хто до вас завів «Катерину», і як ви її шукали, і як довго не могли знайти її номеру – я все це вам на слідстві покажу. У мене емоції зашкалюють», – пообіцяв Холодницький, хоча зовні розгледіти цих емоцій не можна було.

Глава САП виглядав рівно так само, як і на початку засідання.

Врешті, у розмову втрутився Пинзеник, який після попередніх скандалів на комітеті поспішив заспокоїти ситуацію і запропонував продовжити ставити запитання.

Їх несподівано майже не виявилось.

Усі чотири попередні дні ця фаза розгляду займала до кількох годин – а на найбільш резонансному засіданні фактично ні в кого ніяких питань не було. Врешті, усім усе було зрозуміло і так.

Під час обговорення члени комітету, які весь тиждень шпетили ГПУ за недостатність доказів, якось несподівано почали хвалити подання. Дійшло ледь не до компліментів.

«Є сподівання, що прокуратура почала працювати так, як це передбачено законом. Як ви бачите, я навіть не відкривав подання і не задав запитань щодо обґрунтованості і достатності доказів», – заявив «радикал» Олег Купрієнко, який весь тиждень не проминав нагоди вичитувати прокуратуру за найменші огріхи в поданнях.

Після такого обговорення «доброму Розенблату» не лишалось нічого іншого, як ще раз заявити, що його «поганий» двійник на екрані – це не він.

«Якщо треба арештовувати – арештовуйте. Я нікуди втікати не збираюсь і своє ім'я зможу відстояти», – заявив поки що депутат.

«Дякую вам, що ви публічно це заявили. У мене як у людини, поки що, прохання – здайте свої паспорти», – вхопився за обіцянку Розенблата Холодницький.

Після короткої перерви комітет повернувся і оголосив своє рішення. Мовою популярних талант-шоу, подання на Розенблата отримали «три так».

Несподівано комітет визнав обґрунтованим прохання не лише про зняття недоторканності, а й про затримання і арешт.

https://assets.documentcloud.org/documents/3872431/Dokazy-Rosenblat.pdf

Після оголошення рішення прокурори і в.о. голови комітету підійшли до преси.

Поки Пинзеник пояснював, чому ж комітет сьогодні став таким «фанатом» прокуратури, Луценко і Холодницький жартували з журналістами.

«Та ми уже жартували, він утече», – розповідав генпрокурор.

«Чому ж?» – не погодився журналіст УП.

«Хочете, поб'ємося об заклад», – запропонував керівник САП.

«Ви кажете, що утече? Давайте», – погодився журналіст.

«Та ні, не хочу, щоб ви зі своєї і так невеликої зарплати ще витрачались на мене. Бо ж точно програєте», – відмахнувся Холодницький.

Тим часом за спинами прокурорів з'явився і сам об'єкт обговорення. Жодних коментарів він давати не захотів – і втік.

А от задоволені прокурори своєї черги дочекались.

«Ми традиційно задоволені рішенням комітету. Але від сьогоднішнього рішення ми найбільш задоволені з усіх попередніх задоволень», – напівжартома почав Луценко.

У наступних реченнях він перейшов на звичний для останніх днів стриманий пафос:

«Думаю, що катарсис політичної верхівки країни мав би відбутися саме сьогодні. Сьогоднішнє рішення комітету свідчить про те, що депутати, котрі перебували в певному форс-мажорі протягом цих п'яти днів, нарешті усвідомили, що зміни неминучі. Каста недоторканних має бути повалена. Те, що комітет сьогодні проходив в зовсім іншій атмосфері, означає, що процеси ідуть невпинно».

«Тепер я хотів би, щоб народ України став свідком того, як вся Верховна Рада скасує цей рудимент феодального устрою і зніме недоторканність з цих п'ятьох депутатів. Хоча я сподіваюсь, що з шістьох – без пана Добкіна, погодьтесь, комплект неповний», – резюмував Луценко, задаючи план роботи і на наступний тиждень.

Останній день робочого тижня регламентного комітету обіцяв бути найбільш цікавим. Саме на п'ятницю, 7 липня був призначений розгляд подання генпрокурора, яке стосувалось його колишнього однопартійця Борислава Розенблата.

Як детально писала УП, житомирського депутата звинувачують в отриманні майже 300 тисяч доларів хабарів, які він видурив у представниці еміратської фірми за «сприяння» у видобутку бурштину.

Щоправда, у цій історії усе було несправжнє.

Чесний народний депутат виявився звичайним злодієм з широкими можливостями; отримані ним гроші виявились маркованими доказами; а «красива жінка Катерина» – спецагенткою під прикриттям.

Загалом, подання на Розенблата, навіть без додаткових доказів із матеріалів справи – виглядає, швидше, як цікавий гостросюжетний детектив, який у деяких моментах міг би дати фору і Умберто Еко, і Агаті Крісті.

Але реальне життя – не книжка, і покарати злочинців у ньому набагато складніше. Особливо, якщо у них є депутатський мандат.

Керівник ГПУ Юрій Луценко та Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький ось уже тиждень щодня добивалися від регламентного комітету саме цього – дати дозвіл покарати депутатів-злочинців.

Перші чотири спроби виявились не дуже вдалими. Але у п'ятницю прокурори прийшли із найбільшим своїм козирем. Слідчі НАБУ задокументували Розенблата так детально, що тільки найкоротших епізодів з оперативного відео назбиралося на годину часу.

Після короткого вступу на засіданні комітету, який стосувався порядку розгляду, слово надали Луценку.

«Я прошу вас подивитись цей фільм, який підтверджує неодноразове, я б сказав системне, я б сказав навіть більше – цинічне використання депутатом своїх службових обов'язків для отримання хабарів», – почав генпрокурор, і на екрані позаду в.о. голови комітету Павла Пинзеника залунав знайомий звук, яким починаються «фільми НАБУ».

Після перших вступних кадрів фільму, головний його герой та народний депутат за сумісництвом Борис Розенблат починає соватись на кріслі, поправляти піджак, щоб сісти зручніше.

І правда – не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну.

Не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну

Холодницький і Луценко, які після четвергових скандалів прийшли на засідання комітету підкреслено серйозними, про щось пошепки жартують. Холодницький нахиляється до генпрокурора, щось каже йому на вухо – і обоє задоволено посміхаються.

Розенблат майже не рухається. Тільки час від часу затуляє обличчя рукою чи погладжує бороду. З екрану на нього дивиться інший – «злий Розенблат», – який виглядає повним антиподом того, котрий сидить в залі.

Стриманий і тихий депутат на екрані перетворюється на розв'язного «рішалу», що раз за разом вимагає у спецагентки, яку вважає своєю «красивою подругою», усе нові й нові суми грошей чи розписує злочинні схеми.

«Якщо у вас є бажання вже, не чекаючи закону, починати працювати, у мене є пропозиція з вами обговорити цей процес. Бо, ну як би, учасників процесу об'єдную я… Ще раз проговорюємо. Землі «пошкоджені» Держлісу, є визначені ділянки, я виділяю вам ділянки, ми робимо там геологорозвідку, отримуємо ліцензії, з вами укладають угоду на 5 років… «Бурштин України» – це наше, це пана Полякова, ну їхньої партії відповідальність. Там нема у мене впливу, а тут (в Укрбурштині, – УП) у мене є».

При згадці Полякова генпрокурор підморгує в.о. глави комітету Павлу Пинзенику, який також представляє партію, що «відповідає» за «Бурштин України».

З оперативного відео НАБУ:

Розенблат: Те, на що ми підемо – це шлях складний. Розумієте, Катю, як побудована система в Україні – противага. Ми один без одного нічого не зможемо. Тобто Поляков нічого не зможе без мене, а я нічого не зможу без Полякова. Те саме Держгеонадра нічого не зможе без облрад. Облрада нічого не зможе, доки ми не зрозуміємо, для чого нам це треба.

Катя: У нас не буде в області проблем? Мене це дуже турбує.

Розенблат: Без нас будуть. Повторю, без нас будуть!

Розенблат: Значить, сьогодні буде підписана постанова про рекультивацію земель… Ми не беремо ні Рівненську, ні Волинську, ні Київську область, беремо Житомирську – я за неї відповідаю. Мені сьогодні працівник Держлісу, ну там є представники інших угрупувань, показують, де є «пошкоджені землі». Наше завдання – до кінця обнести парканом ці ділянки, видобути камінь, і потім здійснити там рекультивацію.

Катя: Які фінанси потрібно для початку роботи?

Розенблат: Зрозумійте правильно, запустити «помповиків», зробити якийсь зріз – це невеликі насправді затрати. В межах 100-150 тисяч доларів.

Розенблат: На операційні витрати у тебе повинна бути сума, я тобі говорив, має бути близько 100 тисяч доларів, щоб лежали під руками... А з нашої сторони – гарантія. Ну ти ж розумієш, з твого об'єму – 10 тонн, 3 мільйони доларів – це дрібниці.

На екрані Розенблат не втомлюється отримувати гроші від «агента Катерини»:

«Мені сьогодні треба роздати 16,5 (тисяч доларів, – УП) і 85 тисяч гривень. Це близько двадцятки виходить. Ти думаєш, усе просто? У мене всі ходи записані».

Після останньої фрази по залі засідання прокочується двозначний смішок – бо виявляється, що «всі ходи записані» були не лише у нього.

Коли на екрані «злий Розенблат» розповідає, що для позбавлення конкурентів ліцензій уже написав звернення в ГПУ, Луценко з посмішкою починає щось пояснювати депутатам навпроти. І так захоплюється у своїй розповіді, що Холодницький плескає його по плечу: мовляв, «давайте потім, не заважай дивитися фільм глядачам».

Саме в цей момент агентка НАБУ «розраховується» з Розенблатом, передаючи його охоронцю 25 тисяч доларів. На це складно дивитись без емоцій, але запис складно і слухати.

Найскладніше – Пинзенику.

Звук на відео із прихованих камер ріже вухо навіть у протилежному кінці зали, де відведені місця для журналістів. Пинзеник же сидить під самим екраном і кожного разу кривиться, коли на відео прорізаються високі пискливі звуки чи шурхіт купюр, який у підсиленому вигляді нагадує, наче хтось голосно жмакає газету. Врешті Пинзеник не витримує і виходить в коридор.

«Пане Павле, що, вам не подобається кіно?» – запитує журналіст УП.

«Та цікаве. Але «Катя» рахує ці купюри і звук нестерпний. Я й так останніми днями погано сплю, а ще ці звуки», – зізнається Пинзеник, однак за якусь хвилину він вимушено і зі скорбним обличчям повертається в залу.

А там на екрані «поганий Розенблат» уже просить у спецагентки нові 30 тисяч доларів – «на потреби справи».

«У мене є тільки шість з собою», – відповідає йому «Катерина».

«Тільки шість?..» – перепитує «поганий Розенблат» з таким розчаруванням в голосі, що вся зала засідань комітету мимоволі вибухає сміхом.

borislav-rozenblat-01.jpg

Не сміється лише «добрий Розенблат», чиї справи виглядають усе гіршими з кожною хвилиною переглянутого відео.

Коли ж на екрані показують, як після сигналу депутата його охоронець іде з агенткою в туалет, де отримує 200 тисяч доларів, стає зрозуміло, що дальший захист і зовсім марний.

Втім, на показі сцени затримання помічника Розенблата та його свідчень проти свого шефа прокурори не заспокоюються. Вони показують ще кілька цікавих епізодів, де депутат зводить «Катерину» з якимось ділком з Житомирської області, який детально описує їй схему «чорного» експорту незаконного бурштину у Польщу і легалізації його там.

Після цього епізоду стає зрозуміло, що у Луценка і Холодницького зробили висновок із комітету щодо подання на Полякова, де його захисник Георгій Логвинський наполягав, що ніякої злочинної групи не було.

Прокурори вирішили показати, що йшлося не лише про поправки в закони – а саме про співпрацю з відвертою мафією.

«Добрий Розенблат» розпачливо закриває очі рукою і крутить головою по залі, шукаючи підтримки.

Але ніхто з членів комітету не хочуть зустрічатись із ним поглядом. Усі вдають, що захоплені відео.

«Ну що, шановні члени комітету. Я думаю, що продемонстровані епізоди абсолютно чітко показують наявність підстав для внесення мною подання не тільки щодо згоди на притягнення до відповідальності, але й затримання та арешту депутата Розенблата. Ми обґрунтовуємо необхідність арешту тим, що Розенблат має вплив не лише на депутатський корпус, а й на судову гілку влади», – резюмує переглянуте відео Луценко.

Розенблат здивовано хитає головою з боку в бік.

«З точки зору генпрокурора у мене все. Але я хочу звернутись ще до вас, Бориславе Соломоновичу, – несподівано обертається до Розенблата Луценко. – Я хочу нагадати вам текст присяги народного депутата».

Поки Луценко читає пункти про «боронити суверенітет», «дбати про благо Вітчизни та добробут українського народу», Розенблат відкладає ручку і кам'яним поглядом дивиться на генпрокурора.

«Бориславе Соломоновичу, я б на вашому місці, як ваш знайомий добрий кажу, сьогодні підписав би заяву про складання депутатських повноважень. Бо більшої ганьби для Житомирщини, для фракції БПП, для Верховної Ради, для усього правлячого класу я собі не уявляю», – порадив колишній глава фракції БПП її чинному депутату.

Однак коли слово взяв Розенблат, стало зрозуміло, що поради колишнього однопартійця він не послухав.

«Дуже чудовий фільм, художній фільм, гарно знято. В принципі 40 мільйонів гривень, 100 мільйонів гривень витрачено на нього. Але я одразу хочу заперечити, що не знаю, хто ті актори, що знімались у цьому фільмі, хто їх озвучує», – почав відхрещуватись «добрий» Розенблат від свого «поганого» двійника.

«Перед вами яскравий приклад боротьби бурштинової мафії з моєю депутатською діяльністю», – продовжує депутат, чим викликає здивовані погляди прокурорів, які, за його логікою, виявляються часткою цієї мафії.

Врешті, цю тезу Розенблат розвивати не став, натомість заходився зачитувати свої письмові пояснення, які ще кілька днів тому надав комітету.

Їхня суть зводилась до того, що прокурори не показали йому матеріали справи, що він ніколи не вступав у змову з Поляковим, що нікуди втікати не збирається, і взагалі, уся справа – це нахабна провокація правоохоронців.

Адвокат Розенблата Андрій Федур попросив комітет оголосити перерву і витребувати в ГПУ всі матеріали справи. Крім того, він і його клієнт попросили викликати на засідання славнозвісну «агентку Катерину», щоб з'ясувати у неї, чого вона «провокувала» народного депутата на хабар.

Депутати вислухали справді поважного юриста, але прохання його відхилили, бо комітет оцінює подання «в межах самого подання». Тобто усе, що в ньому не написано, як і відео генпрокурора, для висновку комітету значення не має.

На аргументи захисту почав відповідати Луценко.

«Тим хто тут йорнічає, що ми подивились «художній фільм», я хочу сказати, що це – не художній фільм. Борислав Соломонович, ми ніякого артиста Безрукова не запрошували. Це документальний фільм, на підставі законно здобутих доказів. Тож я закликаю вас залишити жарти… Пробувати спиратися на описки, щоб спростувати піврічне кіно і кликати сюди ще раз «Катерину» не варто», – почав запалювався Луценко.

«Дайте мені документи», – обернувся він до Холодницького.

«Можна, я», – спробував вклинитись Розенблат.

«Ні, не можна, я ще не закінчив, – відрізав Луценко. – Бориславе Соломоновичу, для мене все закінчилось, коли я побачив розшифровки, як ви говорите «агенту Катерині» оце: «Сонце, у нас таке життя, з цією дебільною країною».

«Соломонович, складайте мандат і припиняйте тут кіно! – уже кричав Луценко, зі злістю кидаючи документи на стіл. – Припиняйте малювати з себе ангела з «дебільною країною!»

«Юрій Віталійович, на мене не треба тут тиснути. Я дуже зважена людина», – спробував оборонятись «добрий Розенблат».

«Я бачу. Все зважуєте: бурштин, бабки», – не зупинявся генпрокурор, навіть зірвавши нечисленні оплески в журналістському секторі зали.

Керівник САП Холодницький, який зазвичай не дозволяє собі емоційних виступів на комітеті, тільки холодно зміряв Розенблата косим поглядом.

«Колеги, я ще раз кажу: якщо ми тут будемо приймати рішення на емоціях, у нас не буде верховенства права. Я вам ще раз кажу, що той фільм, який ми бачили, не має до мене жодного відношення. Це все абсолютно незаконно. Я не знаю ні одного закону, який би дозволив мене знімати і прослуховувати, – ішов у свій «наступ» Розенблат. – Ми всі не ангели».

«Не узагальнюйте», – поправила його член комітету Світлана Войцеховська.

Виправдання Розенблата зачепили навіть стриманого Холодницького.

«Я вас запевняю, Бориславе Соломоновичу, що покажу вам, і хто до вас завів «Катерину», і як ви її шукали, і як довго не могли знайти її номеру – я все це вам на слідстві покажу. У мене емоції зашкалюють», – пообіцяв Холодницький, хоча зовні розгледіти цих емоцій не можна було.

Глава САП виглядав рівно так само, як і на початку засідання.

Врешті, у розмову втрутився Пинзеник, який після попередніх скандалів на комітеті поспішив заспокоїти ситуацію і запропонував продовжити ставити запитання.

Їх несподівано майже не виявилось.

Усі чотири попередні дні ця фаза розгляду займала до кількох годин – а на найбільш резонансному засіданні фактично ні в кого ніяких питань не було. Врешті, усім усе було зрозуміло і так.

Під час обговорення члени комітету, які весь тиждень шпетили ГПУ за недостатність доказів, якось несподівано почали хвалити подання. Дійшло ледь не до компліментів.

«Є сподівання, що прокуратура почала працювати так, як це передбачено законом. Як ви бачите, я навіть не відкривав подання і не задав запитань щодо обґрунтованості і достатності доказів», – заявив «радикал» Олег Купрієнко, який весь тиждень не проминав нагоди вичитувати прокуратуру за найменші огріхи в поданнях.

Після такого обговорення «доброму Розенблату» не лишалось нічого іншого, як ще раз заявити, що його «поганий» двійник на екрані – це не він.

«Якщо треба арештовувати – арештовуйте. Я нікуди втікати не збираюсь і своє ім'я зможу відстояти», – заявив поки що депутат.

«Дякую вам, що ви публічно це заявили. У мене як у людини, поки що, прохання – здайте свої паспорти», – вхопився за обіцянку Розенблата Холодницький.

Після короткої перерви комітет повернувся і оголосив своє рішення. Мовою популярних талант-шоу, подання на Розенблата отримали «три так».

Несподівано комітет визнав обґрунтованим прохання не лише про зняття недоторканності, а й про затримання і арешт.

https://assets.documentcloud.org/documents/3872431/Dokazy-Rosenblat.pdf

Після оголошення рішення прокурори і в.о. голови комітету підійшли до преси.

Поки Пинзеник пояснював, чому ж комітет сьогодні став таким «фанатом» прокуратури, Луценко і Холодницький жартували з журналістами.

«Та ми уже жартували, він утече», – розповідав генпрокурор.

«Чому ж?» – не погодився журналіст УП.

«Хочете, поб'ємося об заклад», – запропонував керівник САП.

«Ви кажете, що утече? Давайте», – погодився журналіст.

«Та ні, не хочу, щоб ви зі своєї і так невеликої зарплати ще витрачались на мене. Бо ж точно програєте», – відмахнувся Холодницький.

Тим часом за спинами прокурорів з'явився і сам об'єкт обговорення. Жодних коментарів він давати не захотів – і втік.

А от задоволені прокурори своєї черги дочекались.

«Ми традиційно задоволені рішенням комітету. Але від сьогоднішнього рішення ми найбільш задоволені з усіх попередніх задоволень», – напівжартома почав Луценко.

У наступних реченнях він перейшов на звичний для останніх днів стриманий пафос:

«Думаю, що катарсис політичної верхівки країни мав би відбутися саме сьогодні. Сьогоднішнє рішення комітету свідчить про те, що депутати, котрі перебували в певному форс-мажорі протягом цих п'яти днів, нарешті усвідомили, що зміни неминучі. Каста недоторканних має бути повалена. Те, що комітет сьогодні проходив в зовсім іншій атмосфері, означає, що процеси ідуть невпинно».

«Тепер я хотів би, щоб народ України став свідком того, як вся Верховна Рада скасує цей рудимент феодального устрою і зніме недоторканність з цих п'ятьох депутатів. Хоча я сподіваюсь, що з шістьох – без пана Добкіна, погодьтесь, комплект неповний«, – резюмував Луценко, задаючи план роботи і на наступний тиждень.

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE

З початком змін у правоохоронних органах України все активніше втілюється запозичена в зарубіжних копів ідеологія «Community Policing» – поліцейської діяльності, орієнтованої на громаду.

Однак реальна потреба комунікації української поліцейської системи із суспільством виходить за межі традиційного бачення цієї філософії, як безпосереднього зближення з громадою через роботу патрульних та дільничних поліцейських. У спотворених суспільно-політичних умовах України, де в уяві громадськості панує негативна думка про силові структури, відновлення довіри неможливо здійснити лише зусиллями патрульних.

Це має бути системний крок назустріч людям.

Тобто – повна відкритість як функціонування правоохоронних органів у цілому, так і відкритість життя і діяльності кожного окремого поліцейського.

Насправді це навіть важко уявити.

Адже десятиліттями формувалася стриманість, обмеженість у комунікації людей, приналежних до охоронно-каральних органів. На це були свої об'єктивні причини.

Однак в епоху інформаційної революції така закритість швидше викликає підозру, аніж розуміння чи повагу. Натомість невміння презентувати, а швидше нерозуміння цінностей, якими варто ділитися назагал, зокрема через соціальні мережі, – призводить до оберненого ефекту: критики, а то й глузування від громадян.

Відтак, постає важливе завдання: не відмовляючись від традиційної ідеології «Community Policing», розширити її межі від структури правоохоронних органів та її керівництва у цілому, до особи окремого поліцейського.

При цьому кожен, вступивши на службу до поліції, повинен розуміти, що це не лише професія. Це стиль життя, яким він має подавати приклад всім іншим, висвітлювати свою діяльність правильно і толерантно, бути відкритим до спілкування. У якійсь мірі, це елемент превентивної роботи – бути гідним громадянином, захисником і фахівцем. Бути поліцейським.

З огляду на діяльність усієї структури правоохоронних органів, зокрема Національної поліції України, добитися схвальної уваги громадськості у значній мірі можливо, використовуючи сучасні інформаційні технології.

Сьогодні світ все більше й більше поринає у віртуальну комунікацію. Інтернет стає тією силою, що керує розумом і настроями людства. Уміння користуватися цими засобами дає великі переваги всім: і тим, хто відкриває свої дані, і тим, то ними користується.

Національна поліція, як важливий елемент державотворення, аж ніяк не має відставати у цьому плані.

Варто зауважити, що негативне ставлення суспільства до поліції в Україні багато у чому залежить від інформації, яка оприлюднюється у ЗМІ та від недосконалості презентації результатів роботи поліції.

Сьогодні не достатньо просто гарних новин. Громадськість не готова сприймати позитивні результати. І це буде проблематично завжди.

Адже робота у поліції – це не клуб і не вечірка, де всім радісно. Вона пов'язана з людськими трагедіями. І ким би ви не були – постраждалим чи порушником – приємних спогадів від спілкуванням з поліцейськими годі чекати. Тому поліція має сама знаходити шляхи і способи донесення до суспільства інформації про стан злочинності та результати своєї роботи.

ЗМІ – це потужний механізм спілкування з громадою. Вони можуть допомогти в оприлюдненні проблем суспільства та можливих рішень, суттєво вплинути на громадське сприйняття поліції та коригувати рівень страху перед злочинністю.

Але для цього ЗМІ постійно повинні мати вичерпну і своєчасну статистичну інформацію, яку вони зможуть аналізувати, інтерпретувати, побачити під новим кутом зору, а, у цілому, зробити велику послугу для поліції та суспільства, віднаходячи приховані проблеми та тенденції, які краще присікти на стадії зародження.

Сучасні технології дозволяють створити інтернет-ресурси, за допомогою яких можна швидко, якісно і у зручній формі отримати будь-яку інформацію. Однак технічні можливості це ще не все: має бут контент – наповнення точною і своєчасною інформацією.

Що варто зробити:

1. Налагодити чітку систему збору інформації за ієрархічним принципом у розрізі багатьох ознак з обов'язковим електронним документообігом. Паперова звітність вже в минулому. Мають бути програми, які комунікуватимуть за територіальним та структурним принципом.

2. Оперативна обробка статистичних даних – для цього варто визначитися з інформацією, яка оприлюднюватиметься, коли та в якому вигляді це здійснюватиметься.

3. Використання комп'ютерних технологій для інтерактивної презентації статистичних даних у доступному вигляді й на високому естетичному рівні.

4. Оприлюднення інформації має бути якомога повним. У минулому ті часи, коли задля спокою громадян чи з якихось інших причин приховувалася справжня криміногенна ситуація. Сьогодні дані мають бути відкритими для журналістів, громадян, вітчизняних організацій та установ та міжнародної спільноти.

Що це дає.

І. Суспільство має знати, у якому світі воно живе, і розуміти, що все не так чудово і прекрасно, як видається. Що поліція не проїдає гроші платників податків – а працює для забезпечення спокою громадян. Лише поінформованість дозволить аргументувати справді необхідність у взаємодії поліції та громади, а не лише породжувати критику.

ІІ. Відкритість даних сприятиме збільшенню довіри до поліції, формуванню думки, що не всі вчинки є безкарними і, відповідно, страх скоєння злочину.

ІІІ. В усьому світі питання «Community Policing» – взаємодії поліції і суспільства – є важливим і складним. Адекватна презентація роботи Національної поліції дозволить привернути увагу міжнародної спільноти до структури, що дійсно працює, є відкритою, прагне до удосконалення і готова до широкої співпраці.

І, на завершення.

В усій системі збору і презентації інформаційних даних, варто пам'ятати про людей і людський фактор. Розбіжності між тим, що презентується і тим, що є у дійсності – перший крок до краху всіх зусиль.

Из-за конфликта на Донбассе Украина на долгое время потеряна для России в качестве партнера, но проведение признанных всеми выборов в оккупированном регионе - вполне достижимый результат. Об этом говорится в докладе Центра стратегических разработок (ЦСР), который возглавляет экс-министр финансов РФ Алексей Кудрин. В чем важность этого доклада, и как президент РФ Владимир Путин ошибся и оттолкнул Украину, «Апострофу» рассказал российский журналист и публицист Леонид Радзиховский.

Прогноз по выборам в конфликтном районе - это благоглупость, демагогическое заявление с как бы благими намерениями. Что значит выборы? Единственный вопрос: «Выборы под чьим контролем?» Если там сохраняется сегодняшняя ситуация, выборы приведут к тому, что 90% проголосуют за тех самых людей, которые сегодня являются «властью» на Донбассе. Ничего не изменится.

Если ситуацию будут контролировать не эти люди, то как они уйдут, кто вместо них придет? Это и есть предмет Минских соглашений. Поэтому само по себе слово «выборы» ничего не означает. Интерес не в том, как проводить выборы, а в том, кто контролирует ситуацию на месте. Кто контролирует - того и выборы.

Ценность доклада состоит в том, что наконец полуофициально, но очень влиятельная в России организация, назвала кошку кошкой и сообщила, что дважды два - четыре, а именно - что Украина потеряна. Не прошло и четырех лет, как сделали это сверхважное открытие публично. Договор с Западом о судьбе Украины - абсолютный бред. Сколько ни говори с Западом, ни о чем ты про Украину не договоришься. Единственный способ наладить отношения с Украиной - прямые российско-украинские переговоры, на что РФ никогда не пойдет. По крайней мере, при Путине.

Не пойдет, во-первых, потому, что Россия, несмотря ни на что, продолжает утверждать: «Мы не воюем (на Донбассе, - «Апостроф»), мы только со стороны наблюдаем». Это очевидная и бессмысленная ложь, которая никуда не ведет. Во-вторых, для Путина невероятное западло признать сам факт того, что Украина - равный партнер по переговорам и, более того, враждебный партнер. Признание этого факта означает признание краха всей путинской политики в Украине. Признание факта, что вся путинская политика свелась к тому, что он сам своими руками с огромной энергией и огромной силой оттолкнул Украину как можно дальше - завершил дело Бандеры, Мазепы, Петлюры и прочих украинских героев. Путин вполне в это вписывается как важнейшая фигура. Поэтому на прямые переговоры с Украиной Путин никогда не пойдет, а переговоры с Западом о судьбе Украины - чушь. Такая позиция исходит из двух аксиом.

Первая (ошибочная, - «Апостроф») аксиома - Украина не государство, у нее нет политической воли и субъектности: она может быть нашей шестеркой или вашей шестеркой. Если вы, Запад, ее перекупили, то мы с вами, Западом, можем о ней разговаривать. Это фундаментальная ошибка российской дипломатии, политики, российской идеологии. Какая бы Украина не была, но это страна со своей волей и своими желаниями. Ни Запад, ни Юг, ни Россия, никто другой изнасиловать ее не могут. Россия этого признавать не желает, поскольку признание этого факта обрушивает идеологическую конструкцию российской власти.

Вторая аксиома - Запад тоже считает, что Украина не государство, и готов на размен, на сделку. Не готов Запад на сделку, поскольку считает, что Украина - это государство, хотя и не в восторге от Украины. И у Запада нет никакой необходимости о чем бы то ни было договариваться с Россией. Это очередной российский фейк. Запад вполне устраивает нынешняя ситуация - им от нее не тепло и не холодно. Вам, России, плохо - вот вы и идите на уступки, а мы-то зачем? Но это Россия тоже не хочет признать - это признание своего поражения, поражения Путина. Все эти слова Кудрина - болтология ни о чем.

Прошло три года с момента массового внутреннего переселения граждан Украины из Донецкой и Луганской областей. Стремление спасти собственную жизнь, сохранить здоровье детей и близких вынуждало покинуть свои дома, работу, друзей и родственников, поменять образ и стиль жизни, оставить малую родину, где захоронены родные и близкие. До сих пор накатываются слезы от воспоминаний ужаса самого переезда, когда билетов на поезда из Донецка не было до сентября 2014 г., когда росла ответственность за тяжело больную, уже два года лежачую старенькую мать, когда на улицах не стало ни машин, ни людей в штатском, когда появились люди с автоматами, начали летать беспилотники, а в центре города появились танки.

Мы смогли спастись и выехать, увы, не все. Но нам пришлось поменять статус равноправных граждан своей страны на статус переселенца (или внутренне перемещенного лица), ощутить себя и жертвами, и виновными, и осуждаемыми, и пожертвовавшими, и обездоленными.

Но мы сделали свой выбор — сохранили верность своей стране, своей отчизне, не остались там и не выехали как беженцы.

Три года тяжелых испытаний и для людей, и для страны изменили многое. Экономическая ситуация ухудшилась, системный кризис усилился, бедность и социальное неравенство выросли, ожидание быстрого окончания конфликта не оправдалось, число вынужденных переселенцев осталось на уровне, близком к двум миллионам человек. Мировое сообщество констатирует рост переселенцев и беженцев и в других странах, но Украина занимает на 1 января 2017 г. восьмое место по числу ВПЛ после Сирии, Колумбии, Ирана, Судана, Йемена, Нигерии и Южного Судана.

Не было законодательной базы и институтов по защите прав и интересов вынужденных переселенцев, отсутствовало понимание социально-психологических особенностей этой категории населения, не было качественного и развернутого учета перемещенных лиц по возрасту, образованию, профессиональному статусу, по потребностям в жилье, работе, медицинских и образовательных услугах и т.д.

В срочном порядке, без учета национального опыта, но со стремлением базироваться на международных правовых нормах и, прежде всего, на Руководящих принципах по вопросу о перемещении лиц внутри страны, принятых ООН как рекомендательные в 1998 г., был подготовлен и принят Закон Украины «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» (от 20 октября 2014 г. №1706-VII). Срочность принятия этого закона обусловила несовершенство его правовых положений. Они носили дискриминационный по отношению к внутренне перемещенным лицам (ВПЛ) характер, сохраняющийся до сих пор.

Наиболее наглядные дискриминационные меры по отношению к ВПЛ проявляются в неспособности руководства страны защитить своих граждан от насилия, в длительном сохранении безвыходной ситуации, усилении контроля за регистрацией ВПЛ в органах соцзащиты и миграционной службе, в отсутствии в течение практически двух лет госоргана и госпрограммы по решению проблем ВПЛ, в инспектировании жилищных помещений переселенцев с целью проверки адреса проживания ВПЛ, в отсутствии избирательного права. Предоставляемая ВПЛ месячная денежная помощь от государства несопоставима с реальными тратами на пропитание, оплату жилья, медицинских и образовательных услуг. Дискриминационными являются и лишение переселенцев права самим выбирать банк для получения социальных выплат, и легализация слежки за их денежными операциями.

Ощущение людьми второго сорта возникает у ВПЛ и в связи с неформальными отношениями в обществе. Нежелание сдавать переселенцам жилье в аренду, нежелание брать их на работу, а их детей в школы, порицание их в быту, осуждение за гибель близких на Востоке Украины. Переселенцы, «непринятые» здесь и «лишние» там, остро желают адаптироваться к новым условиям, интегрироваться как равноправные члены в украинское общество. Это стремление обусловливает формирование категории переселенцев с качественными характеристиками стрессоустойчивости, жизнестойкости, социальной, трудовой, предпринимательской активности. Длительное время неопределенности ситуации, постепенная адаптация к новым условиям жизнедеятельности обусловили и изменение жизненного выбора относительно настоящего и будущего.

Развивать идею использования ВПЛ как ресурса развития страны, регионов и территориальных громад стали специалисты института-переселенца, который сохранил коллектив, направления научных исследований и свой статус в Национальной академии наук. Это — Институт экономики промышленности НАН Украины (ИЭП НАН Украины). Специалисты этого института активно работали над проблемами ВПЛ. Они подготовили серию научных докладов и докладных записок, ими подготовлена к изданию научная монография «Внутрішньо переміщені особи: від подолання перешкод до стратегії успіху». Книга вышла в свет в декабре 2016 г.

Ученые-экономисты не склонны к голословным заявлениям, они на основе статистических и социологических данных, результатов международных и всеукраинских мониторинговых исследований обосновали ресурсный потенциал ВПЛ. Государственная служба занятости Украины подтверждает, что среди переселенцев с временно оккупированных территорий, которые зарегистрировались как безработные, 64% составляют лица с высшим образованием, 22 — с профессионально-техническим, 14% — со средним образованием. В то же время распределение среди всех безработных по уровню образования составило: с высшим образованием — 44%, с профессионально-техническим —

35 и со средним — 20%.

Такая же картина преобладания безработных переселенцев с высшим образованием характерна для всех регионов Украины. Ситуация меняется со временем, но тенденции сохраняются, о чем свидетельствуют данные Национальной системы мониторинга ВПЛ второго раунда. Профессиональная структура безработных переселенцев говорит о значительном их потенциале. Среди них 57% — специалисты, профессионалы, служащие, 30% — лица с рабочими профессиями и только 11% лиц без профессиональной подготовки. Таким образом, трудоспособный контингент ВПЛ характеризуется высоким образовательным и профессионально-квалификационным уровнем, и вполне обоснованно безработные переселенцы претендуют на технологические рабочие места, как и все безработные, что обостряет вопросы структурной перестройки экономики Украины.

Аргументом в пользу преимуществ потенциала ВПЛ как ресурса является, кроме более высоких образовательных характеристик, и их более молодой возрастной состав. Средний возраст переселенцев почти на десять лет меньше, чем постоянного населения.

В исследовании Международной организации труда от 2016 г., по результатам которого сделана оценка потребностей и возможностей занятости ВПЛ в Украине и даны практические рекомендации, приводится позитивная оценка работодателями наемных работников-переселенцев. Они отмечают их более высокую инициативность, старательность, взаимовыручку, безотказность и готовность работать сверхурочно. С одной стороны, переселенцы больше дорожат работой по сравнению с местными работниками, с другой — в промышленных регионах более развит дух коллективизма и солидарности, нынче проявляющийся у переселенцев и передающийся как одна из позитивных характерных черт достойного труда, который стоит в числе первоочередных стратегических приоритетов Украины.

Но реально взвесить, дать и качественные, и количественные оценки происходящих процессов невозможно без доказательной базы экспертов. И это было сделано. В октябре—декабре 2016 г. специалистами ИЭП НАН Украины был проведен экспертный опрос представителей территориальных громад, ВПЛ, общественных объединений, решающих проблемы переселенцев, и представителей науки, занимающихся по роду своей деятельности проблемами взаимодействия ВПЛ и территориальных громад.

При обобщении результатов экспертного опроса удалось не только определить причины естественного сопротивления громад решать проблемы ВПЛ, но и оценить их весомость. Наиболее сложными и плохо решаемыми проблемами оказались чрезмерные нагрузки на отделы социальной защиты (50,7%) и пенсионные фонды (42,1%), а также обеспечение переселенцев жильем (46,7%). Так как значительная часть ВПЛ более молодого возраста, и приехали они вместе с детьми, то, естественно, в громадах выросла нагрузка на образовательные и дошкольные (41,4%), а также медицинские (30,3%) учреждения. Значительный приток трудоспособного населения, потерявшего работу, усилил конкуренцию на рынке труда (34,2%). Остальные проблемы не так весомы, но, тем не менее, они не решаются либо слабо решаются и становятся определенным тормозом для эффективного и более ускоренного развития территориальных громад. Это — рост цен на жилье и аренду жилья (30,3%), неприятие ВПЛ населением громады (24,3%), что естественно увеличивает социальную напряженность в громаде (19,7%).

Видеть и культивировать позитивные стороны интеграции ВПЛ в громады становится задачей номер один. И результаты экспертного опроса показали реальность этих процессов. При этом выявилась неожиданная особенность — при привлечении как трудоспособных, так и нетрудоспособных членов ВПЛ громада получает преимущества. Привлечение и использование трудоспособного контингента переселенцев способствует развитию и активизации предпринимательского потенциала (55,3%), а также формированию и развитию трудового потенциала (43,4%). Роста занятости и трудовой активности в громадах ожидают 23,7% опрошенных, при этом она даст положительный эффект из-за заполнения непрестижных вакансий на рынке труда (19,7%), также занятость повысится за счет расширения социальной и транспортной инфраструктуры (12,2%). Приток переселенцев содействует росту объемов и качества образовательных, медицинских, оздоровительных услуг (19,1%). Весомыми оказались ожидания преимуществ для громады от ВПЛ в развитии социальных связей (25%), которые будут базироваться на принципах социального партнерства (17,1%). Эксперты считают, что трудоспособные члены ВПЛ позитивно повлияют на формирование и развитие инновационного потенциала громады (18,4%).

На первый взгляд кажется, что от нетрудоспособных переселенцев одни издержки. Но это не так. Эксперты видят преимущества для громад и при наличии нетрудоспособного контингента ВПЛ. Они состоят в развитии социальной инфраструктуры за счет международной помощи, грантов, донорства, которые идут на потребности переселенцев (56,6%), одновременно усиливается помощь государства на потребности ВПЛ в медицинских, образовательных и социальных услугах (39,5%). Увеличивается емкость потребительского рынка (24,3%). Но самое главное преимущество для украинского общества — оно извлечет уроки консолидации на основе формирования принципов толерантности и усиления интеграции в громаде. Так считают 35% экспертов. При этом будут формироваться общие ценности ВПЛ и жителей громады, развиваться партнерские отношения (27,6%).

Таким образом, позитивные последствия интеграции ВПЛ в территориальные громады проявятся в активизации предпринимательской деятельности (43,4%), стимулировании развития громад за счет помощи международных организаций ВПЛ (31,6%), росте качества и количества трудового потенциала (28,9%), усилении социальной активности за счет общественных активистов из переселенцев (25,7), увеличении поступлений в местный бюджет за счет налогов и сборов с ВПЛ (21,1%), развитии потребительского рынка (17,1%).

Неоспоримым преимуществом в условиях децентрализации управления является приток в малочисленные громады переселенцев, что позволит усилить их, укрепить и сделать состоятельными. Так считают 15,1% экспертов. Важнейшее преимущество совершенствования системы общественных отношений, подчеркнули 14,5% экспертов, — это консолидация усилий внутренне перемещенных лиц, громад, власти, бизнеса на партнерских началах, что является позитивным следствием интеграции ВПЛ в территориальные громады.

А что же дает переселенцам интеграция в территориальные громады? Издержки и лишения из-за вынужденного переселения компенсируются значительными преимуществами, которые обеспечивает интеграция ВПЛ. Главным преимуществом для переселенцев, считают 43% экспертов, является рост веры в собственные силы, в возможности самореализации. Именно преодоление жизненных препятствий и достижение успеха вопреки всему и стало ресурсом развития и громад, и страны. Потеря социального статуса очень болезненно воспринимается любым человеком, поэтому одним из преимуществ для ВПЛ при интеграции 35,5% экспертов отметили восстановление социального статуса и повышение социальной активности переселенцев. В силу социально-психологического склада, ментальных особенностей, внутренней культуры и других характеристик личность может либо легко адаптироваться к новым условиям жизни и деятельности, либо с большими сложностями. Но этот опыт надо получить, а в этом процессе естественным образом усиливаются адаптационные и интеграционные способности ВПЛ.

Приобретение этих качеств переселенцами 28% экспертов считают их преимуществами. Взаимную выгоду от развития толерантных отношений постоянного населения громад и переселенцев видят около 20% экспертов. Включение ВПЛ в громады обеспечивает возможность их участия в управлении на местном уровне (15,1%), а также повышает их социальную защищенность (14,5%). Полноценная интеграция ВПЛ резонирует позитивными социально-политическими откликами, в частности растет доверие переселенцев к органам власти.

Сложившиеся обстоятельства с вынужденным переселением стали причиной резкого снижения уровня материального обеспечения ВПЛ, и многие из статуса «обеспеченные» перешли в статус «новые бедные». Поэтому преимуществами внутренне перемещенных лиц при интеграции в громады становятся возможности повысить уровень жизни (25,7%) и выйти из статуса «новых бедных» (13,8%). Одним из приоритетных направлений совершенствования системы общественных отношений в Украине является развитие гражданского общества и его активное участие в управлении на всех уровнях. Число гражданских объединений для решения проблем ВПО имеет значительную тенденцию к росту. Но в целом эффективность их деятельности не очень высокая, несмотря на отдельные хорошо и конструктивно работающие организации. Неслучайно всего 4,5% экспертов к преимуществам интеграции ВПЛ в территориальные громады отнесли расширение возможностей участия в управлении за счет увеличения числа общественных организаций переселенцев.

Подводя трехлетний итог массового вынужденного переселения граждан из восточных регионов Украины, следует констатировать, что произошла существенная смена акцентов с восприятия ситуации как временная на постоянную, стратегии «тушения пожара» сменились долгосрочными стратегиями вовлечения переселенцев в жизнь и деятельность территориальных громад.

Внутренне перемещенные лица обладают высоким потенциалом, что ставит задачу их вовлечения и использования как ресурса развития громады, региона, страны. Экономическая, трудовая, предпринимательская активность ВПЛ должна поддерживаться, закрепляться и использоваться в процессе их интеграции.

Государственная политика относительно ВПЛ сохраняется на уровне ручного управления. Не созданы и пока не создаются действенные институциональные механизмы интеграции ресурсов ВПЛ в территориальные громады.

Высокая социальная активность и самоорганизация внутренне перемещенных лиц нуждаются в поддержке на уровне территориальных громад, которые их приняли. Создание внутренне перемещенными лицами институтов гражданского общества должно основываться на решении поставленных перед общественной организацией целей и задач, а также на социальной ответственности перед своими членами, территориальной громадой и обществом за результаты своей деятельности.

Преодоление конфликтов и разногласий в процессе интеграции ВПЛ необходимо минимизировать совместными усилиями этих субъектов на основе социального диалога и конструктивного взаимодействия, укрепления социальных связей и коммуникаций, преодоления социокультурных противоречий, создания социального капитала.

Препятствием для политической и социальной активности ВПЛ является ограничение их прав и свобод по сравнению с постоянным населением (лишение их избирательных прав, дискриминационный характер контроля места проживания, ограничение выбора банковского учреждения при получении пенсий и пособий и др.).

Остается нерешенной проблема обеспечения базовых потребностей временно перемещенных лиц на уровне государственных социальных стандартов и государственных социальных гарантий. Но такая постановка проблемы отсутствует даже в теоретических разработках, не говоря уж о практике. Долгосрочность и затяжной характер пребывания ВПЛ в местах переселения требуют формирования и реализации специальной государственной программы интеграции вынужденных переселенцев, чтобы настроения безысходности, пессимизма, злости и апатии изменились и базировались на конструктивизме и доверии, взаимопомощи, консолидации и успешности.

Комунальна установа «Панютинський психоневрологічний інтернат» уклав угоду з ФОП Горєлова Вікторія Геннадіївна щодо постачання соків вартістю 54,9 тис. грн.

Звіт про проведення закупівлі опублікований на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Прозорро».

Планується придбання 3000 л соку «Садочок» по ціні 18,3 грн./л.

Договір підписали напряму без проведення аукціону по допороговій процедурі.

Для порівняння КУ «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об’єднання «Фтізіатрія» провело аукціон та придбало соки за ціною 9,82 грн./л.

Радомишльський психоневрологічний інтернат Житомирської обласної ради також проводив аукціон та закупив соки по ціні 11,22 грн/л.

Теж проводив аукціон київський Навчально-виховний комплекс «Домінанта» та придбав соки ще дешевше – 8,45 грн/л.

У реєстрі ФОП Горєлова Вікторія Геннадіївна вказала контактним номер телефону 380573154083.

Нещодавно «Харківський антикорупційний центр» писав, що обласна дитяча лікарня задорого придбала рибу.

Тоді цей самий номер вказав постачальник риби ФОП Коновалова Вероніка Ігорівна.

internat sik 12b98