Статьи
Шантаж і блокада української металургії та енергетики не можуть сильно злякати Москву і зупинити війну. Це УКРАЇНСЬКА промисловість, і Москві байдуже, якщо вона зупиняється. А от захопивши зараз підприємства, Москва нічого не втрачає. Навпаки - отримує, адже якщо навіть наші заводи працюватимуть на 30% своєї потужності - втратять у зарплатні робітники, у податках - Україна, а от у бюджети ОРДЛО щось та зберуть. Росія всіляко обмежує контакти мешканців окупованого Донбасу з Україною і вибудовує з «Л/ДНР» аналог Південної Осетії.
Таксисти й інший планктон
«Коли вже тут нарешті наведуть лад?» - злостиво кидає мій водій перед першим українським блокпостом на трасі Донецьк-Маріуполь. Мій водій - один з двох-трьох сотень перевізників, які курсують на своїх авто у чергах на чотирьох відкритих КПВВ у Донбасі. Щодня вони роблять щонайменше одну ходку туди й назад. Утім, зазвичай працюють з четвертої ранку до обіду, і за цей час встигають зробити дві ходки у Донецьк і назад. Неймовірна швидкість для звичайних громадян.
Як їм це вдається? Рухають черги групами до 20 авто, платять «даху» в ДНР, дають «подарунки» кожному бійцю зі зброєю на 6-7 зустрічних блокпостах. Ключовий момент - часові пояси. У Донецьку вже два роки московський час, у Волновасі та Костянтинівці - київський.
Переходи ДНР починають працювати з 6 ранку за Москвою, наші - взимку з 8, а зараз із 7 ранку за Києвом. Виїжджаючи з Донецька о 6.30 (5.30 за Києвом), до 7 ранку вервечка машин забиває підходи до українських КПВВ. Найважливіше тут - бути у перших десятках у черзі.
Перевізники рухаються щільними групами і страхують одне одного, а в конфліктах виступають міцними, відлагодженими колективами. Плюс платять бійцям.
«На Запоріжжя їде в середньому дві сотні машин на день, - бурчить мій водій. По 100 гривень - це 20 тисяч гривень щоранку. І ні в кого немає ніяких нервів!»
Я їхав наприкінці лютого, і «нерви» були. На «Перлину» заступив новий військовий комендант. Він заявив, що для нього Україна - це земля одразу за бетонним блоком, а що відбувається у черзі перед блоком, його не стосується. Відповідно брати «по 100 гривень» перестали, і перевізники «вирішують питання» з чергою самотужки, тобто прориваються без черги силою. Згодом «порядок» напевне відновиться.
Що везуть? Людей, за 350-400 гривень з одного, і дрібногуртовий товар. Що завгодно - від велонасосів до оправ для окулярів на замовлення магазинів у Донецьку. Ціни в українському роздрібі в середньому відрізняються від російських на 50%. Куртки, придбані гуртом за 1000-2000 гривень у Маріуполі, висять у магазині по 12-15 тисяч рублів (5400 – 6800 грн).
Чудовий бізнес - постачання побутової хімії, недорогої і дорогої косметики та засобів для миття. Вони компактні, звичні для споживача і продаються «з рук».
Як потрапляла у Донецьк українська їжа, навіть не знаю. Але є цілі фірмові магазини українських ковбас, які отримують свій товар офіційно з документами на місцевих базах. Купити у Краматорську ковбасу торгівельної марки «Ходорівський м’ясокомбінат», яка мені смакує («традиційний смак Галичини») я не можу - такого асортименту львівських ковбас на українській території Донецької області немає.
«Човникова торгівля» - лише вершечок айсберга. Україна катастрофічно не розуміє того, що коїться навколо і всередині ОРДЛО (Окуповані райони Донецької і Луганської областей).
Вода, електрика, газ
Щоб зрозуміти, що таке нинішня блокада, добре було б для початку накидати портрет цих ОРДЛО-»ДНР»-»ЛНР»-самопроголошених республік, які займають третину Донецької і Луганської областей.
Населення. ООН говорить про близько 3 мільйонів людей. Це важливо.
Вода. Вода надходить у регіон каналом Сіверський Донець - Донбас, який пролягає повз Слов’янськ, Часів Яр і Горлівку приблизно до Ясинуватої, звідки відходять гілки на Донецьк, Покровськ, Маріуполь. Якщо «відрубати» Донецьк, автоматично залишаться без води крайні у ланцюжку міста - Покровськ, Маріуполь та Луганськ.
Компанія «Вода Донбасу» працює досі і має у своєму складі близько 11 тисяч працівників, з них лише 4 тисячі працюють на підконтрольних Україні територіях. Всі працівники отримують зарплатню у гривнях.
Диспетчеризація постачання води провадиться з української території, кризове управління компанією здійснює найнятий Дитячим фондом ООН спеціальний експерт австрієць Еріх Кашкі.
Знезараженням води на Донецькій фільтрувальній станції (це нейтральна смуга на лінії фронту під Ясинуватою) спільно з Україною займається Швейцарська конфедерація. На Попаснянський водний вузол (постачає воду в тому числі і в Луганськ) реагенти завозить Міжнародний Червоний Хрест.
Електроенергія. Українська державна компанія «Укренерго» працює безперешкодно на всій території. Минулого літа спроба бойовиків «ДНР» захопити офіс української держкомпанії в Горлівці закінчилася нічим.
Після окрику з Мінська й Москви всі озброєні люди одразу ж пішли туди, звідки прийшли. Керування генерацією і диспетчеризація усіх потоків електроенергії здійснюється з Києва.
Газ. Повністю надходить і керується з Росії через фірми-посередники Сергія Курченка, який втік у Москву. Частково перетікає на українську сторону в Авдіївці і Павлополі (під Маріуполем). Рахунки за постачання газу «Газпром» РФ виставляє не республікам, а Україні. Україна, яка півтора роки тому розірвала газові стосунки з Росією, ці рахунки ігнорує.
Залізниця. Донецька залізниця об’єднує території двох областей. На територіях, неконтрольованих Україною, на початку року працювали і отримували зарплатню в гривні 26 тисяч залізничників, зараз - близько 17 тисяч.
Диспетчеризація і керівництво залізницею здійснюється з українського Лимана. Вивіз вугілля, металу та іншого здійснюється п’ятьма залізничними перегонами за спеціальними разовими дозволами СБУ. Найбільший потік вантажів ішов ділянкою Ясинувата-Скотовата.
Територія їхня, підприємства наші
«Бізнес». Про серйозний «республіканський» бізнес на окупованих територіях до 1 березня смішно було навіть говорити. Доти Єнакіївський, Макіївський, Алчевський і Донецький металургійні заводи разом із пов’язаними з ними коксохімами були зареєстровані в Україні і платили податки Україні.
І Слов’янська, і Старобешівська ТЕС працювали в структурі «Донбасенерго», а Зуївська і Курахівська ТЕС - у структурі ДТЕК, попри те, що станції знаходяться по різні поки від лінії фронту.
Ніхто на них не змінював ключовий менеджмент, співробітники отримували зарплатні в гривнях на картки українських банків. Часто-густо переміщення вугілля, металу, кріпильного лісу через лінію фронту відбувалося ВСЕРЕДИНІ однієї компанії, і ЖОДНИХ грошей з цих операцій в «ДНР» не надходило. Реалії гібридної війни надто незрозумілі для простих громадян по обидва боки від кордону.
На початку весни в ОРДЛО припинили видавати продуктові пакети Гуманітарного штабу Рината Ахметова, які доти з жовтня 2014 року щомісячно отримували 500 тисяч людей - пенсіонерів, дітей до 6 років та матерів-одиначок. На всі великі заводи зайшла «зовнішня адміністрація» з фірми «Внешторгсервис», яку жартівники з числа російських кураторів зареєстрували в Донецьку по вулиці Артема, 103 - це адреса пам’ятника Леніну. Будинку з такою адресою в Донецьку не існує, і на заїжджих російських журналістів, які намагаються виявити «зовнішніх адміністраторів», тут дивляться як на схибнутих.
Пенсії і газові різаки
Захарченко та Плотницький: досі вони контролювали тільки власні невеликі потоки. За інформацією німецької газети «Більд», «ДНР» забезпечувала за рахунок власних ресурсів лише 18% свого громадянського бюджету.
Про військовий бюджет і мови немає.
Золоте дно для ватажків сепаратистів - пенсійний фонд, який розподіляє рублі, що надходять з Москви. Пенсії - головне «нафтове джерело» в усіх утвореннях, створених Росією. У Південній Осетії, наприклад, числиться майже 80 тисяч пенсіонерів, на яких керівництво республіки отримує гроші з Москви.
Місцеві стверджують, що реальних пенсіонерів. удвічі менше. В «ЛДНР» єдині несекретні органі - це статистичні управління. Вони стверджують, що на цих території живе 3,8 млн осіб (2,3+1.5 відповідно в «ДНР» та «ЛНР»). Дані ООН влітку говорили про цифру у 2,8 млн, до зими оцінку трохи підвищили. Але різниця все одно відчутна, і на всіх заявлених людей Москва змушена виділяти якісь гроші.
Окрім поліції та охорони, Олександр Захарченко має ще й штат цілком кваліфікованих оцінників і загін людей з газовими різаками, які у промислових масштабах ріжуть на металобрухт невеликі місцеві заводи. Останнім ця «гвардія» «під нуль» порізала на метал Донецький завод гумо-хімічних виробів в кінці 2016-го.
Росія взяла курс на приєднання Донбасу
Усі ключові життєві процеси для трьох мільйонів людей в окупації контролювали до останнього Україна і частково Росія. Два роки РФ не претендувала на рішучий контроль над ситуацією, оскільки вона не збиралась безкінечно тримати захоплений шмат землі під окупацією.
План Москви полягав у тому, щоб «впарити» окупований Донбас Україні, а ватажків терористів легалізувати в українській політиці. Нещадний торг про умови Росії з Донбасу тривав до останніх місяців. Україна тримала жорстку позицію.
Зараз тренд змінився. Росія зримо і послідовно вибудовує з «Л/ДНР» аналог Південної Осетії. Але при цьому в числі «націоналізованих» ви не побачите державних українських підприємств «Укренерго», «Вода Донбасу», і українська Донецька залізниця з центром у Лимані продовжує ганяти ешелони трьома з п’яти дозволених залізничних перегонів.
Так, залізничних перегонів між ОРДЛО та Україною п’ять. У найвдаліші дні блокади Костя Гришин (Семен Семенченко) і Вова Парасюк мали на «редутах» не більше двох сотень чоловік - і, очевидно, не закривали усі п’ять залізничних гілок. Максимум три, зараз скоріше за все - дві.
Український план
Чи був план у української влади? Його ухвалили на засіданні уряду 11 січня, і він точно відтворював юридичні формулювання постанови ВР від березня 2016 р., за яку тоді голосували і два десятки депутатів від «Самопомочі».
Цей план виходить з того, що всі життєві процеси в ОРДЛО контролює Україна, 20% населення живуть з заробітних плат у гривні, а через контрольно-пропускні пункти у першій половині 2016 року щомісячно переміщувалось 680-700 тисяч людей, це 23 тисячі в день. І всі ці люди, з точки зору міністра окупованих територій Вадима Черниша, який і готував документ, були тими, хто утримував вплив України за лінією фронту.
І торгівлю продуктами та побутовими товарами необхідно було максимально полегшити, а потік людей зробити більшим. Така проста тактика.
Що вражало в критиці урядової постанови від Оксани Сироїд - то це лячна, некомпетентність, незнання реального стану справ у зоні АТО. Можна зрозуміти зраду, популізм, політичні резони - але ж не повне невігластво і непрофесіоналізм.
Російська протидія
Росія послідовно і наполегливо бореться з планом озвученим у постанові від Вадима Черниша. З осені різко зменшені норми провозу товару з України в ОРДЛО громадянами, йде робота з бюджетниками з метою недопуску їх в Україну.
З минулого лютого проїзд через блокпости «ДНР» перетворився на адміністративний триллер - колони просто затримують, знижуючи потік людей у бік України повільним пропуском. Зараз щодня пункти переходу перетинають близько 8 тисяч людей - подивіться дані української Державної прикордонної служби. Тобто російській гібридній адміністрації окупованих територій вдалося зменшити потік людей, котрі їдуть в Україну зменшити утричі.
Шантаж і блокада української металургії та енергетики не можуть сильно злякати Москву і зупинити війну. Це УКРАЇНСЬКА промисловість, і Москві байдуже, якщо вона зупиняється.
А от захопивши зараз підприємства, Москва нічого не втрачає. Навпаки - отримує, адже якщо навіть наші заводи працюватимуть на 30% своєї потужності - втратять у зарплатні робітники, у податках - Україна, а от у бюджети ОРДЛО щось та додадуть. Зрештою, раніше вони не приносили окупаційній адміністрації взагалі нічого, зараз бюджет почне поповнюватися хоча б на 50% за рахунок місцевих джерел.
Блокада стала резонансною в Україні, бо на неї відгукнулися тисячі ветеранів, які не знайшли себе в мирному житті. Вони готові стояти під будь-якими прапорами, поруч з будь-якими негідниками, аби лише почути рідний запах ватри і відчути себе знову потрібними і здатними щось вирішувати.
Блокада
Я був на редуті «Соловейко» в Бугасі. Там блокадники це поважні ветерани з декількома пораненнями на фронті в кожного, їх то десять, то двадцять, і вони нічому не перешкоджають, та навіть і теоретично не могли б зупинити жодних потоків.
Будь-який місцевий скаже, що ті ж таки гуманітарні вантажі штабу Ахметова, поки йшли - рухались сусідніми дорогами, а не через Бугас. Але чоловіки у камуфляжі стоять, несуть вахту і старанно «спостерігають» за поодинокими машинами з металобрухтом, які їдуть повз них з українського заводу в українському Курахово в український же Маріуполь через окуповану територію.
Сформулювати практичну мету свого стояння вони не можуть. Але вони злі, мають саперну і снайперську підготовку і в перспективі готові вбивати. Один з них, ветеран 8 полку спецназу, сказав мені, що персональний список жертв з числа чиновників середньої ланки у нього в місті вже є. Не треба й казати, що його місто розташоване у центральній Україні.
Українська влада не може донести до суспільства свою досить успішну і продуману стратегію, як це було у ситуації з планом міністра Вадима Черниша. Та й суспільство не хоче чути правди про те, що швидких рецептів немає, що війна на роки і ще роки, а уряд всього лише готує ґрунт для повернення, намагається не втратити людей по той бік лінії розмежування, і утримати до останнього український бізнес по той бік. І мимохідь ще трохи заробити. Щоб було, як при звільнені Слов'янська, ввійшли українські війська і життя відразу налагодилося.
У Семенченко, Парасюка та Соболєва надто мало добровольців щоб припинити потоки дозволених вантажів через 400 кілометрів фронту. І на «редути» в першу чергу постачають намет, електрогенератор і персональний WI-FI для оперативної подачі «картинки» в мережу.
Знесений «редут» на Кривому Торці був найбільш масовим (43 затриманих) і єдиним, який блокував важливу гілку - Скотовата-Ясинувата - що постачала сировину на Єнакіївський металургійний завод. От його й розблокували першим.
Усе решта - оперета, де десятки (!) учасників просто використовують «у темну», мотивуючи красивими словами про «торгівлю на крові».
На ситуацію з цінами у Донецьку вона не впливає від слова «ніяк». Все-таки більша частина товарів туди заходить з Ростова-на-Дону. Та й не блокує насправді ніхто потоку товарів - ніде не блокує.
Боротьба йшла з ешелонами вугілля і металу. Українського вугілля і українського металу. Або з вугіллям і металом Ахметова, Нусенкіса, Мкртчана. «Л/ДНР» тут взагалі ні до чого. Цього у Києві жоден із моїх співробітників до кінця зрозуміти ніяк не може.
- Информация о материале
На заседании 21 марта депутаты в очередной раз не смогли избрать кандидата в состав комиссии внешнего контроля по проведению аудита эффективности деятельности НАБУ: ни одна из предложенных Раде кандидатур (Роберта Сторча и Найджела Брауна) не смогла получить достаточного количества голосов. По словам народного депутата Мустафы Найема, кандидатура Роберта Сторча на эту должность будет предложена президентом Петром Порошенко по его собственной квоте. О том, как будут развиваться дальше события вокруг назначения аудитора НАБУ, рассказывает политический эксперт Международного центра перспективных исследований (МЦПИ) Анатолий Октисюк.
На самом деле, если говорить о кандидатурах Сторча и Брауна, то два эти человека представляют диаметрально противоположные точки зрения,и находятся в разных лагеря влияния в НАБУ. Что будет означать назначения Сторча аудитором НАБУ? Этот человек входит в зону влияния Сергея Лещенко и антикоррупционеров и других лиц, которые заинтересованы в том, чтобы на эту должность был назначен человек, который лоялен к НАБУ, что все-таки позволит укрепить влияние групп антикоррупционеров Саакашвили на данный институт. Кроме того, кандидатура Сторча негласно поддерживается посольством США. Поскольку в преддверии всех этих голосований есть информация о том, что представители посольства обзванивали точечно народных депутатов из БПП и «Народного фронта» с целью сагитировать их поддержать данную кандидатуру на голосовании. Однако это вылилось, как мы видели, в совершенно противоположный результат.
В чем проявляется политическая конкуренция между кандидатурами Брауна и Сторча? Кандидатура Брауна входит в зону влияния администрации президента и власти в целом. Если будет назначен Браун, то это будет означать появление дополнительного инструмента влияния для администрации президента и НАБУ – такого своего рода баланс. Если же будет поддержана кандидатура Сторча, то это еще больше укрепит и зацементирует влияние антикоррупционеров и Саакашвили именно на этот антикоррупционный орган.
Естественно, я очень скептически и пессимистически смотрю на вот этот весь процесс отбора, потому что здесь должна быть какая-то третья альтернативная фигура, которая будет отображать реальный баланс сил и баланс влияния этих всех группировок вокруг НАБУ, потому что НАБУ превратился в инструмент конкуренции. Это такая дубинка, как раньше ГПУ, с помощью которой, можно было открыть производство против любого политического оппонента или конкурента. Мы видели очень много громких политических процессов над Николаем Мартыненко, к примеру, или над председателем ГФС Насировым, мы видели громкие скандалы вокруг тоже Одесского припортового, которые в итоге ничем и не закончились. Они привели к громким скандалам или переформатированию архитектур власти. Но на данный момент от судьбы назначения аудитора будет зависеть и дальнейшее влияние НАБУ. Сохранит ли оно такой баланс между властью, между группами антикоррупционеров Саакашвили и посольством США, либо же оно превратится в закрытую автономную структуру, которая будет дальше выборочно открывать уголовные дела, делать какой-то громкий политический пиар, готовить свою команду к досрочным парламентским выборам. Потому что главными политическими бенефициарами от НАБУ, к сожалению, является не общество, а какие-то конкретные политики, которые делают на этих задержаниях громкий политический пиар.
Здесь есть три варианта развития ситуации вокруг назначения аудитора НАБУ. Первый – это бесконечное затягивание этого процесса вплоть до конца этой сессии. Данный вопрос может быть разрешен не ранее середины апреля. Второй сценарий развития – это поиск какой-то альтернативной третей фигуры, которая не будет отображать яркую позицию власти либо антикоррупционеров. И здесь нужно искать какого-то представителя – морального авторитета, у которого имидж незаангажированности в украинском обществе, либо это может быть какой-то консенсусный представитель. Этот человек должен быть рекомендован какими-то правительственными структурами, либо ЕС и США. В любом случае политизации процесса избежать не удастся. Потому что, к сожалению, эти якобы независимые антикоррупционные органы уже де-факто превратились в инструмент политической борьбы. Существует третий вариант и наиболее вероятный – власть может пойти на сделку с НАБУ, поскольку за кандидатуру Брауна нет голосов, и продавить все-таки кандидатуру Сторча. Здесь у власти будет возможность показать это как свою победу. Власть здесь непредсказуема и любое развитие ситуации возможно.
- Информация о материале
Служба, занимающаяся расследованием экономических преступлений, — это козырь в руках любого топ-чиновника. И это единственная причина той борьбы вокруг Налоговой милиции и СФР, которая развернулась в последние недели.
Конечно, публично говорилось о сложностях со сбором налогов, о преемственности и прочем. Но все понимают, что, с одной стороны, есть те, кто не заинтересован в замене силового ведомства на аналитическое. А с другой — даже аналитическая служба, способная инициировать расследование экономического преступления, — один из мощнейших рычагов влияния на многие политические процессы в стране. Поэтому тот факт, что правительство на уходящей неделе одобрило законопроект о создании Службы финансовых расследований, — это еще не победа.
Впереди трансформации законопроекта в парламенте и многочисленные сложности как с созданием нового ведомства, так и с обеспечением его независимой и непредвзятой работы. В законопроекте есть обтекаемая формулировка о том, что деятельность службы координируется министром, определенным положением о службе. И что это будет за министр, пока интрига.
Естественно, в Минфине будут настаивать, чтобы именно их министр координировал работу СФР, но утверждать, что это точно будет он, пока не спешат. Торги идут.
Основная работа СФР будет сконцентрирована на таких нарушениях, как фальсификации финансовых документов и отчетов, манипуляции на фондовом рынке, подделка документов, изготовление и сбыт поддельных ценных бумаг, незаконный сбор и использование данных, являющихся коммерческой или банковской тайной. И на других преступлениях, связанных с экономической, финансовой и налоговой сферами.
С помощью СФР Минфин все-таки рассчитывает разрушить монополию ГФСУ на доступ к легендарным базам налоговой службы. По крайней мере, пока законопроект дает СФР право доступа к этой информации, впрочем, как и ко всем остальным базам и справочным системам госорганов.
Работать в службе будут новые кадры, как и обещали, людей с автоматами заменят аналитики. Согласно проекту, к участию в конкурсе на должности в службе не допускаются лица, которые после 2010 г. занимали должности следователей или оперативников в подразделениях правоохранительных органов, занимающихся экономическими преступлениями.
И в данном случае обнуление кадрового состава — это позитив, так как особыми успехами в расследовании экономических преступлений в Украине похвастаться не может никто, увы. Вопрос в другом: сколько времени потребуется для набора и обучения нового штата сотрудников? Законопроект предполагает, что новые сотрудники, не имеющие опыта оперативно-сыскной деятельности и досудебных расследований, должны в течение шести месяцев проходить стажировку в СФР. То есть даже при условии, что службу создадут через месяц, часть ее сотрудников приступит к полноценной работе только в октябре.
«Количество сотрудников будет определять Кабмин. По нашим расчетам, службе необходимо не более 3,5 тыс. человек, включая административный персонал, чтобы эффективно работать, — рассказал ZN.UA министр финансов Александр Данилюк. — Важно также минимизировать возможности для прохождения в СФР бывших работников налоговой милиции. Они работали в коррумпированной системе и принесут свои привычки с собой. Критерии отбора сотрудников будут определяться под каждую должность. Но будут и некоторые общие критерии — определенный уровень грамотности, эрудиции, особое внимание будет уделено знанию иностранных языков. В современном мире финансовые преступления не ограничиваются границами, и многие предприятия ведут внешнеэкономическую деятельность, сотрудникам необходимо будет читать контракты, другие документы и профильную литературу на иностранном языке или общаться с правоохранительными органами из других стран».
Минфин ссылается на определенные договоренности с Госдепартаментом США о технической помощи по отбору персонала, его обучению и созданию материально-технической базы. Но чтобы пригласить на работу квалифицированных аналитиков и аудиторов, нужно предложить им рыночный уровень заработной платы. А с этим могут возникнуть сложности.
Пока должностные оклады в СФР следующие: у руководителя службы — 40 прожиточных минимумов (64 тыс. грн на сегодняшний день), замов — 35 (56 тыс.), руководителей территориальных подразделений — 30 (48 тыс.), старших детективов — 22 (35,2 тыс.), рядовых детективов — 20 (32 тыс. грн). К окладу традиционно добавляются надбавка за выслугу лет, доплаты за спецзвания, ранги госслужащих и работу, предполагающую доступ к государственной тайне. Дополнительным бонусом выступит медицинская страховка для сотрудников: самим работникам СФР государство будет оплачивать 90% стоимости страхового полиса, а членам их семей — 70%.
При обсуждении в правительстве именно зарплаты сотрудников службы стали предметом споров. Действительно, для страны со средним заработком в 6000 грн суммы впечатляющие. Но если подумать о том, что люди будут расследовать злоупотребления, в которых речь идет о миллионах, то становится понятно, что держать их на ставке рядового госслужащего — это собственноручно создавать коррупционные риски. Тем более что речь идет о квалифицированных специалистах, которые могут расследовать экономические преступления (по крайней мере, мы на это надеемся). Если привлечь их к работе не получится, СФР повторит судьбу многочисленных, но неэффективных экономически департаментов различных силовых ведомств.
«Без нормальной зарплаты невозможно привлечь квалифицированных специалистов, которые будут честно и профессионально работать и отличать ВВП от ВДС, а НДС от ДСП. Недавно нам рассказывали о том, как следователь налоговой милиции, расследовавший уклонения от уплаты НДС, в разговоре с адвокатом предприятия обнаружил полное незнание, что такое НДС. И когда адвокат обратил на это внимание, следователь сказал, что ему безразлично, что такое НДС, все равно придется договариваться», — отмечает министр финансов
Процедура назначения как руководства, так и рядовых сотрудников — конкурсы. Впрочем, возможности повлиять на их результаты сохраняются, например, в отношении руководителя службы. Вроде не придерешься — открытый конкурс, комиссия из девяти членов, а назначает — Кабмин по предложению премьера. Кстати, по очень похожей процедуре на должность главы ГФС зашел в свое время господин Насиров. И публичный конкурс был, и сплошь приличные люди в комиссии, и коллегиальное решение. Но все понимали, что на самом деле назначен Насиров был даже не тогдашним министром финансов Яресько и не за выдающиеся навыки, а потому что так было надо.
Впрочем, закон гарантирует независимость руководства СФР: министр будет лишь координировать работу службы, а причины увольнения ее главы достаточно четко определены. Кроме того, руководитель службы, его замы и руководители территориальных управлений до вступления на должности и далее ежегодно будут проходить проверку с использованием полиграфа.
Но праздновать победу рано, ведь служба еще даже не создана, не говоря уже о каких-либо реальных ее достижениях. И мы хорошо помним, какие основные претензии предъявлялись Налоговой милиции. Далеко не все из них касались применения силовых методов в работе. Речь шла и о общей крайней неэффективности.
За прошлый год было инициировано свыше 8,7 тыс. уголовных производств, а до судов с обвинительными актами дошло только 9% из них (796 дел). Порядка 23% дел было закрыто из-за отсутствия состава преступления. В 2015-м было открыто всего 1665 уголовных производств, из них 1025 были закрыты на стадии досудебного расследования. В итоге за 2016 г. Налоговая милиция смогла вернуть убытков всего на 419,5 млн грн, даже не покрыв собственное содержание, за которое налогоплательщики заплатили свыше 562 млн грн. Цифры за 2015 г. аналогичные: на содержание потрачено 553 млн грн, возмещено убытков — 520,6 млн.
И все мы понимаем, что часть дел, закрытых на этапе досудебного разбирательства, закрывались за «долю немалую». А часть тех споров, которые дошли до судов, в итоге были проиграны. При этом платежная дисциплина в стране лучше не становится. И когда отдельные депутаты, бурно отстаивающие право Налоговой милиции на существование, утверждали, что без нее налоги собирать в стране будет некому, хотелось спросить: а что, они их сейчас собирают?
Тем не менее функции на СФР возложат серьезные — после создания службы ликвидируются не только Налоговая милиция, но и экономическая служба Нацполиции и соответствующее экономическое подразделение СБУ. Естественно, чем дольше будет создаваться служба, тем серьезнее будут становиться проблемы с платежной дисциплиной. Более того, решать все экономические проблемы СФР не уполномочена, а будет концентрироваться лишь на их части. То есть само создание службы не делает менее актуальным реформирование ГФСУ. И нужно отдавать себе отчет в том, что обещанная сервисность не должна в итоге обернуться беззаконием и безнаказанностью.
«Налоговая милиция вне закона, и надо запускать новую службу как можно скорее. Мы уже начали работать над разработкой некоторых подзаконных актов и над практическими шагами запуска. После принятия закона службу можно будет запустить уже через полгода, — рассказал ZN.UA Александр Данилюк. — Мы одобрили законопроект на Кабмине, но впереди рассмотрение на Национальном совете реформ, затем в комитете Верховной Рады и собственно в парламенте. И мы понимаем, что надо будет приложить еще много усилий. Есть риски. Могут затягивать время, могут внести правки, которые нивелируют смысл создания новой службы или сделают ее неэффективной. Например, могут изъять положение об адекватной заработной плате. Могут попытаться исключить еще одно важное полномочие — ведение оперативно-розыскной деятельности. Тогда Служба финрасследований не заработает — будет создан еще один орган, но толку от него не будет».
На любом этапе реформу можно будет трансформировать, извратить и развернуть в противоположном направлении. И для того чтобы ожидаемые перемены были действительно качественными и учли интересы не только бизнеса, но и государства, потребуется немало усилий и реальное желание правительства создать действительно независимую и эффективную структуру, а не ручное ведомство под одним из министров. Время покажет.
- Информация о материале
Начальник митного посту Харківської митниці ДФС Віктор Южаков задекларував 130 тис. доларів готівки. Його річний дохід за останній рік – в 100 раз нижче цієї суми.
Про це йдеться у декларації чиновника за 2016 рік, яке опубліковане на Єдиному державному реєстру декларацій.
В 2013 році Южаков задекларував лише 57127 грн. та квартиру дружини, а також автомобіль «Hyundai Tucson» 2008 року.
В 2014 році в декларації митника вже з’явилися дві земельні ділянки, будинок площею 120 кв.м. та гараж, а у дружини ділянка площею 1200 кв.м. Квартиру дружина продала за 2194 тис. грн.
Щодо автомобілів, то «Хюндай» митник поміняв на «Інфініті», крім того, у декларації з’явився автомобіль «Suzuki Jimny».
В новій декларації за 2016 рік стало все цікавіше. Южаков вже замість «Інфініті» вказує «Mercedes-Benz CLS 250 CDI» 2012 року.
Митник також задекларував дві квартири, які не введені в експлуатацію площею 153,49 та 70,85 кв.м. Крім того, він вказав, що має 130 тис. дол. готівки. Дохід Южакова в минулому році склав близько 50 тис. грн., а дружини – 278,9 тис. грн.
Не виключено, що зараз Южаков вже звільнений тому, що декларує соціальну допомогу по безробіттю.
- Информация о материале
Багато років політики організовують протести проти ринку землі. Протестували комуністи, соціалісти, «аграрії», «ОППО-блок», «Батьківщина», навіть «Свобода». Ось новий лідер чергової «Аграрної партії» Віталій Скоцик. Він один з тих, хто зараз найбільше жахає ринком землі, виступаючи нібито від імені селян. Хоча перед тим, як прийти у політику, зробив кар’єру в крупному холдингу АМАКО і селян бачив, мабуть, найчастіше з вікна керівного вертольоту. Українська земля знаходиться «під арештом» вже 16 років. До чого призводить мораторій? До розборок, іноді зі зброєю і кров’ю.
Рейдерство
Нагадаємо деякі випадки:
На минулому тижні кількадесят фермерів Дніпропетровщини пікетували Міністерство юстиції. Причиною став скандал навколо фермерського господарства «Дар» з села Попасне Новомосковського району Дніпропетровщини.
Ось їхня історія. Близько сотні озброєних мужиків приїхали в село і , заходилися забирати у фермерів землю. Показували якісь сумнівні документи. Фермери відбивалися, двох селян поранили.
Ці ж фермери проти ринку землі, не розуміють, що їхні проблеми породжені нинішнім мораторієм.
Другий відомий випадок – кримінальна справа навколо аграрного підприємства «Русава-К» у Кагарлику на Київщині, яке заснував діаспорянин зі США Марко Паславський. На балансі його фірми було кількасот машин, елеваторне господарство і, звісно, права оренди на землю. На початку війни Марко пішов добровольцем і загинув під Іловайськом. Аж раптом виявилося, що незадовго перед смертю він продав агрофірму якомусь громадянину Росії.
Кілька народних депутатів і побратимів Марка з батальйону «Донбас» намагаються довести фіктивність підписів Пославского на документах відчуження. Стрілянина, бійки, викрадення керівних осіб підприємства, суди навколо фірми «Русава-К» тривають.
В Біблії сказано «Не вкради!». Але не написано: «Не ставай рейдером».
Типова рейдерська схема – це махінація, афера. Державний реєстратор нібито правочинно змінює власника підприємства чи земельного паю: новим господарем стає бомж (або його паспорт). Далі - у цього бомжа власність перекуповує хтось третій, четвертий, п’ятий.
Утворюється ланцюжок, який складно розплутати. Ну, а потім за підтримки озброєних «тітушок» на підприємство заходить «доброчесний» новий власник, а насправді рейдер. Прокуратура і поліція зазвичай жують попкорн і дивляться збоку.
Хтось вважає, що вони отримують за це хабарі. Інші впевнені, що розібратися у кожній конкретній земельній проблемі у влади просто немає ресурсів – інтелектуальних, юридичних і силових.
«Битви за врожай» стають дійсно битвами. Фермер щось посіяв, воно виросло - а збирати врожай приїжджають комбайни від іншої агрофірми, посилаючись знову ж таки на сумнівні юридичні підстави.
За твердженням Асоціації фермерів України, мало не щодня державні реєстратори й нотаріуси підробляють реєстраційні документи договорів оренди та майнових прав на землеволодіння - на користь рейдерів-захопників. «Сірі схеми», «мертві души», подвійні договори-»близнюки», тітушки з кастетами і рушницями… Й часто не можна знайти кінців, хто правий, а хто ні. Це нині – звична практика, а як їй протидіяти?
Поки що в Україні створено лише громадський Комітет по боротьбі з аграрним рейдерством. Його очолив екс-нардеп Михайло Апостол. Він констатує: «Причин декілька. Перша – недосконале земельне законодавство».
Рейдерство підживлюється, слабкістю нашої юридичної системи, поліції, судів. Але ж у юридичній сфері відбуваються зрушення, формується нова чесна поліція, антикорупційні органи? Мабуть. Та все ж ці структури ще не зміцніли настільки, щоб займатися сільськими розборками, де на керівних посадах різних органів куми-брати-свати.
Але що у цій базі є найслабшою ланкою, а мало би бути найсильнішою? Права на землю! Конституція їх декларує, Земельний кодекс прописує. Та поки не працює основний закон, то навряд чи працюватимуть допоміжні.
Звісно, махінації ніколи не припиняться до нуля. Природа людини гріховна, державні органи в Україні слабкі тому злочини будуть завжди. Але для рейдерства не залишиться стільки простору.
От приклад: і досі існують махінації на ринку квартир. Де їх найбільше? Там, де нема чіткого права власності: в недобудовах, в інвестиційних схемах. А спробуй-но через «чорного нотаріуса» віджати хоча б стару хрущовку, яку 25 років тому приватизувала бабця - це вже буде зробити складніше.
По-перше, є реальна історія цієї хрущовки, відома сусідам бабці, дільничному інспектору, БТІ, лікарям поліклініки тощо. По-друге, нотаріус за таке очевидне кидалово може отримати купу проблем, а вигода його - ну, 20% вартості хрущовки. А за «нічийну» землю махінаторам і більше заплатять, і менше шансів знайти свідків кидалова.
Рейдерство, як пліснява, розповзлося по болоту мораторію на продаж землі. Приватизація землі почалася в Україні після краху комуністично-імперіалістичного режиму 1991 року, але й досі не завершена. Україна встановила антирекорд планети по тривалості земельної реформи.
Безкінечна оренда мільйонів га – це корупційні схеми, заможні латифундисти і безпорадні селяни.
Землекористувачі не хочуть платити справжню ціну землі власникам паїв і державі. Голова Асоціації «Земельний союз України» Андрій Кошіль признається щодо перспектив скасування мораторію: «Для агробізнесу в цілому - це істотні додаткові витрати». Справді так. Земля усюди у світі дорога, а право оренди землі «під арештом» – дешеве.
Коли ви приватизуєте державну квартиру - витрати можуть збільшитися. Додасться податок на нерухоме майно, кошти на ремонт. Але ви стаєте повноцінним власником: можете не лише продати цю квартиру, а й узяти під неї кредит, залишити її у спадок тощо. Та й здати в оренду можете, але вже не напівлегально. Хто жив у державній квартирі, зрозуміє, що приватна - краща.
Агроходлинги на оренді
Саме на копійчаній оренді постали в Україні великі олігархічні агрохолдинги. Суть олігархії відома - приватизація прибутків і націоналізація збитків, перекладання їх на громаду.
Якщо земля буде дорогою, величезні господарства стануть збитковими, або вестимуть бізнес ефективніше.
Ефект масштабу не працює без хазяйського ока. Це довів СРСР з його динозаврами індустрії, які поздихали без державних дотацій. Та й у США латифундії показали свою неефективність. А по-справжньому управляти полем, як уже доведено цивілізованими країнами, може сім’я або фермер. Найкраще тоді, коли земля – власність того, хто її обробляє.
Політика жахів і недолугості
Однак в Україні 16 років поспіль організовуються протести проти ринку землі. У них беруть участь не лиши політики (комуністи, «ОППО-блок», «Батьківщина», навіть «Свобода»), а й деякі фермери. Принаймні ті, хто виступає від їх імені. Чи можна уявити, щоб будівельники протестували проти продажу житла? Або механіки - проти ринку автомобілів?
Ці виступи вуалюються гаслами на тему «Земля - це матір, мамою не торгують». Емоційні тези, але не витримують критики розумом. «Нам треба не землею торгувати, а розвивати переробну галузь», - повчає, наприклад, народний депутат Валерій Дубіль, що виступає за мораторій. Ну, а що перероблятиме ця галузь, коли уся сировина продається латифундистом за кордон? З таким же успіхом можна закликати селян до переробки ананасів.
Лідер «Аграрної партії» Віталій Віталій Скоцик - один з тих, хто зараз найбільше жахає ринком землі, виступаючи нібито від імені селян. Хоча він перед тим, як прийти у політику, зробив кар’єру в крупному холдингу АМАКО і селян бачив, мабуть, найчастіше з вікна керівного вертольоту. Розуміючи, що взагалі виступати проти ринку землі - це нецивілізовано, що ж пропонує цей політик натомість? Море «активних заходів».
Провести референдум про продаж землі. Змінити Конституцію України. Провести нові вибори Верховної Ради. Але й це ще не все: «Также нужно внедрить общегосударственную и региональные программы поддержки малых и средних хозяйств, запустить систему сельскохозяйственных кооперативов, предоставить сельхозпроизводителям доступ к дешевым кредитам».
Тобто - продовжувати вливати державні кошти у сільське господарство. А де ці кошти узяти? Хто буде відповідати за дешеві кредити - і чим, адже «непродавну» землю у заставу банк взяти не може?
При цьому таки гендлюють землею! Але підпільно - в сіру і в чорну. Продають «маму» задешево, як зазвичай усе крадене.
Михайло Апостол називає цифру: «Близько 1,5 млн га землі в Україні скуплено через різні механізми: заповіт, іпотека, за рішеннями судів». Коли беруть в оренду на 49 років (масова практика в Україні) – хіба це не купівля насправді?
Ну а чим, як не продажем, назвати емфітевзис на 200 років з правом суборенди? Ці приклади наводить Дмитро Александров, керуючий партнер фірми «Alexandrov & Partners». Отже, тим мораторієм ми відчуження не зупиняємо – лише консервуємо власні жахи, корупцію, неефективність, недолугість.
Й при тому від «захисників селянства» звучать нескінченні заклики про необхідність підтримки фермерів з боку Уряду: послаблення податків, виділення субсидій. Але ж найкраща державна підтримка – справедливі закони і контроль за їхнім дотриманням. Мораторій на відкритий ринок землі порушує права українців розпоряджатися своєю власністю, створює каламутні умови, в яких нелюди-рейдери шукають свій профіт.
Нещодавно народний депутат Олексій Мушак подав у Конституційний суд звернення 55 депутатів про скасування мораторію на купівлю-продаж аграрних земель. І його реально можуть зняти вже в цьому році. Тоді в Європі залишиться остання країна без приватного права на землю – Білорусь.
- Информация о материале
Пока рано говорить о версиях и мотивах убийства в центре Киева экс-депутата Госдумы от КПРФ Дениса Вороненкова, который ранее дал показания ГПУ в деле о госизмене экс-президента Украины Виктора Януковича. Но первые публичные заявления официальных лиц свидетельствуют о том, что многие будут использовать ситуацию в собственных интересах. «Апостроф» проанализировал вероятные спекуляции вокруг этого громкого события.
Россия обвинит Украину
«Каждый будет говорить свое. Кто-то будет говорить о мести режима, показательной казни в центре Киева, а кто-то будет делать упор на деградации правоохранительной системы в Украине, о том, что небезопасно себя чувствовать людям даже с положением. Ведь Вороненков был под охраной, но и это не спасло. К сожалению, самое главное - Киев и Украина становятся самым небезопасным местом в Восточной Европе. Это самое плохое, что может быть», — заявил в комментарии «Апострофу» политолог Андрей Золотарев.
Россия может использовать случившееся в Киеве в качестве иллюстрации того, что Украина неспокойное государство, где не могут гарантировать безопасность даже тем, кто перешел на сторону власти. Эту версию Кремль будет широко ретранслировать среди политиков и общественных деятелей, намекая таким образом, что не стоит связываться с Украиной и поддерживать ее. На примере Вороненкова видно, к чему привело его желание сотрудничать с Киевом и давать показания на беглого президента Украины Януковича. Населению будут рассказывать, что в Киеве небезопасно и Украина остается националистическим государством, где на улицах убивают людей. И поэтому там не то, что Евровидение нельзя проводить, там жить невозможно. Спекулируя на этой теме, Россия обвинит Киев в провокациях и попытках обвинить Кремль в причастности к убийству беглого депутата.
Заявление пресс-секретаря президента России только подтверждают это предположение. Он утверждает, что Украина не смогла обеспечить безопасность Вороненкова. «Обвинения в пресловутом российском следе абсурдны», — сказал Песков.
Не исключено, что версия об убийстве всех, кто сотрудничает с Киевом будет разгоняться на оккупированном Донбассе и в Крыму, чтобы минимизировать возможный диалог местных так называемых лидеров с Киевом. «Россия теперь будет это событие трактовать как провокацию Киева. Проклятая фашистская киевская хунта и тому подобное», — заявил в комментарии «Апострофу» российский журналист Аркадий Бабченко.
Маргинальные политсилы постараются связать убийство с декоммунизацией и ростом национализма в стране и даже заявят, что экс-коммуниста убили недалеко от уничтоженного ранее памятника Ленину, что символично. Эта версия вполне способна обрасти самыми конспирологическими сценариями.
Украина обвинит Россию
«В Украине этой ситуацией попытаются воспользоваться как силовики, так и политики. Силовики будут обвинять в халатности и компрометировать друг друга. Прозвучат заявления о том, что необходимо повысить финансирование и увеличить количество правоохранителей, возможно, предоставить дополнительные полномочия и права, например, разрешить прослушку, установить везде камеры наблюдения. В результате может появиться либо новое подразделение с неограниченными полномочиями, либо запущен какой-то проект «национальной важности» с огромным бюджетом», — заявил в комментарии «Апострофу» эксперт МЦПИ Анатолий Октисюк.
Наличие напряженности между спецслужбами подтверждается заявлением генпрокурора Украины Юрия Луценко «Погибший Вороненков находился под охраной одной из спецслужб Украины. Человек, который был ранен и который смог выстрелить в ответ киллеру является действующим сотрудником одной из спецслужб Украины», — сказал Луценко.
В этом ключе силовики сделают ряд заявлений о том, как идет расследование предыдущих резонансных убийств. Возможно, сообщат промежуточные результаты.
Политики от власти постараются переложить ответственность на Россию и будут, пользуясь этой ситуацией, акцентировать внимание на мести путинского режима. Украина, как и Россия постарается максимально использовать тему убийства Вороненкова для мобилизации населения и демонстрации собственной незаменимости: придет Россия — всех поубивают, а мы вас защитим.
«Коварное убийство в центре Киева Денис Вороненкова - это акт государственного терроризма со стороны России, которую он был вынужден покинуть из политических соображений. Явный почерк российских спецслужб, ранее неоднократно проявлялся в разных европейских столицах», — заявил Петр Порошенко, комментируя убийство Вороненкова.
Также власть постарается связать это событие с невозможностью проведения выборов, поскольку из-за того, что спецслужбы Кремля убивают на улицах столицы политиков сейчас нельзя допустить никакой перезагрузки власти и оставить страну без контроля.
Условная оппозиция и противники власти скорее всего сделают упор на безопасность в стране. Главный посыл может быть таким: власть, которая не может обеспечит безопасность ценным свидетелям, не сможет освободить или защитить Донбасс и должна уйти. Вероятно, несколько пропагандистских штампов достанется силовикам: превратились в машину по борьбе с неугодными; не защищают народ. Оппозиция с пророссийской ориентацией будет говорить о том, что нельзя сотрудничать с Порошенко, поскольку он неспособен обеспечить безопасность противникам Путина. Это сигнал будет оперативно подхвачен и озвучен всеми российскими СМИ.
Убийство в своих интересах будут использовать сторонники свободной продажи оружия — всем нужно дать оружие, если власть неспособна защитить Вороненкова, то что же делать простым людям. Только самозащита спасет украинцев.
Обязательно активизируются все, кто в результате реформы силовых ведомств лишился своих должностей и контроля над потоками. Эти люди будут всячески пытаться доказать провальность реформирования системы правоохранительных органов, недееспособность полиции и необходимость вернуть все, что было раньше.
Для маргиналов убийство Вороненкова — повод вернуться в информационное пространство и заявить о себе. Вероятно, они будут во всем обвинять власть, которая позволила спецслужбам Кремля совершить убийство. С другой стороны, они будут говорить о том, что важно уничтожать представителей РФ. Этот сигнал будет очень широко ретранслироваться российскими СМИ — украинские националисты готовы убивать всех русских.
По мнению политолога Костя Бондаренко, не стоило предоставлять Вороненкову гражданство Украины. «Знаете, когда я услышал эту новость, то сразу вспомнил Швейка: я знал двоих Фердинандов, никого из них — не жалко. По правде говоря, в ситуации с Вороненковым, о мертвых либо хорошо, либо ничего, но он был редкостной мразью. И то, что Петр Алексеевич дал ему гражданство, не характеризует Порошенко положительно.»
- Информация о материале
Страница 258 из 1561
