Статьи
Вокруг ПриватБанка разгорается очередной скандал. По данным журналистов, незадолго до национализации из банка под видом кредитов вывели $1 млрд. Эксперты и источники в банковских кругах рассказали, как это скажется на ситуации вокруг финучреждения, а также не могут ли в связи с судебными исками против ПриватБанка пересмотреть решение о его национализации.
Скандалы вокруг ПриватБанка не утихают. В мае появилась информация о том, что перед национализацией из финучреждения вывели 110 млрд грн. Несколько ранее глава Национального банка Украины (НБУ) Валерия Гонтарева, которая подала в отставку, но формально остается на посту, заявила, что непосредственно в ночь перед национализацией менеджмент ПриватБанка вывел из него более 16 млрд грн.
С очередным разоблачением выступили журналисты проекта по расследованию коррупции и организованной преступности (OCCRP), которые утверждают, что в 2015- 2016 годах ПриватБанк выдал кредиты на более чем $1 млрд 28 компаниям, зарегистрированным в Харькове, которые контролировались лицами, якобы связанными с бизнесменом Игорем Коломойским. Фирмы были зарегистрированы не ранее 2015 года, а уставный капитал каждой из них не превышал 1 тыс. грн.
Напомним, решение о национализации ПриватБанка было принято на заседании Кабинета министров 18 декабря 2016 года. В конце прошлого года был увеличен уставный капитал банка на 107 млрд грн, а в феврале 2017 года Кабмин одобрил новый выпуск облигаций для завершения капитализации ПриватБанка на сумму 9,8 млрд грн. При этом общая сумма, необходимая для докапитализации банка, по словам министра финансов Александра Данилюка, может составить 48 млрд грн ($5,5 млрд).
Виноват ли Приват
По словам члена Украинского общества финансовых аналитиков Виталия Шапрана, $1 млрд, о которых сообщил журналистский консорциум, «это примерно 20% от портфеля проблемных кредитов». Вместе с тем, он считает, что последнее разоблачение вряд ли ухудшит общую ситуацию вокруг ПриватБанка, так как, скорее всего, упомянутые кредиты входят в общую сумму выведенных средств, о которых заявлялось ранее.
Что же до законности таких действий бывших владельцев ПриватБанка, то здесь слово за правоохранителями и судами.
Финансовый эксперт Алексей Кущ считает опасным делать однозначный вывод о том, что данные кредиты были скрытым выводом средств из банка. «У нас сейчас ставят знак равенства между выдачей кредитов и схемами по выводу денег. У нас в обществе сложилось такое мнение, что любой кредит – это вывод капитала. Но здесь знак равенства опасно ставить, потому что, если мы будем по такой схеме оценивать банковскую деятельность, у нас банки перестанут, в конце концов, выдавать кредиты, потому что будут бояться обвинений, что они выводят капитал», - сказал он в комментарии «Апострофу».
При этом Кущ считает, что, в любом случае, последний скандал, связанный с ПриватБанком, «выявит еще одну слабость банковского надзора со стороны Национального банка, потому что ПриватБанк имел куратора Нацбанка как любой банк, который получал рефинансирование НБУ». «Куратор не мог отслеживать все финансовые транзакции, которых могло быть сотни тысяч, но он должен был отслеживать самые крупные операции. Поэтому все эти кредиты он должен был согласовывать, давать свою оценку, информировать Национальный банк. Кроме того, система отчетности, которую коммерческие банки предоставляют в Нацбанк, в том числе и на ежедневной основе, позволяет НБУ практически как под рентгеном видеть всю ситуацию в подопечном банке», - отметил эксперт.
В любом случае, бывшие акционеры финучреждения просто так не сдадутся. «Бывшие владельцы последними судами очень четко показали, что, если будет проводиться атака на их бизнес, на их аффилированные компании, которые получали кредиты, то они проведут ответную атаку», - заявил Кущ.
ПриватБанку предъявили иски
Так, собственно, и происходит. Экс-собственники – Игорь Коломойский и Геннадий Боголюбов – решили судиться со своим бывшим банком, а также с НБУ и Минфином. По данным СМИ, 22 мая кипрская компания Triantal Investments, которая владела 16,8% акций ПриватБанка до его национализации, подала два иска в Окружной административный суд Киева. Суть претензий компании Коломойского и Боголюбова неизвестна, сообщается только, что истец требует признать незаконными действия ответчиков и обязать их «совершить определенные действия».
Кроме того, ряд держателей евробондов, выпущенных ранее ПриватБанком, обжаловали в Лондонском международном арбитражном суде (LCIA) принудительную конвертацию своих облигаций в капитал финучреждения после его национализации по так называемой процедуре bail-in. Это пока лишь иски. Но уже есть и первые судебные решения – 17 мая все тот же Окружной административный суд Киева обязал ПриватБанк вернуть бизнесменам Григорию и Игорю Суркисам, а также их семьям более 1 млрд грн, $266 тыс. и 8 тыс. евро, а их «А-банку» – 364 млн грн. Национальный банк посчитал Суркисов связанными с ПриватБанком лицами, а потому их средства в финучреждении при его национализации были конвертированы в капитал по схеме bail-in. По данным СМИ, в суды уже подано более 20 исков от тех, кого также признали связанными с ПриватБанком лицами.
Исполнительный директор Фонда Блейзера Олег Устенко считает, что иски, связанные с национализацией ПриватБанка, «это обычные рабочие вопросы, которых избежать не удастся».
«Потенциальная стоимость национализации ПриватБанка для украинских налогоплательщиков составляла более $5 млрд. Это колоссальная сумма, и когда речь идет о подобного рода колоссальных суммах, всегда будут спекуляции о том, правильно или неправильно было сделано и какие иски могут быть», - сказал эксперт в комментарии «Апострофу». По его словам, евробонды, которые выпускал ПриватБанк, «возможно, попадают в категорию для реструктуризации».
По словам Алексея Куща, когда процесс национализации ПриватБанка только начинался, как раз обсуждался негативный сценарий, в соответствии с которым со временем (про прошествии трех-четырех месяцев) банк «начнут разрывать по кускам на основании исков заинтересованных лиц, которые считают, что их интересы были нарушены в процессе национализации».
«Такое мнение появилось потому, что сам процесс национализации происходил очень спорно с точки зрения соблюдения всех процедур. И мы сейчас видим, что этот негативный сценарий начинает реализовываться, и он развивается от простого к сложному», - сказал изданию Кущ. На начальном этапе, по словам эксперта, подаются иски, которые легко выиграть, например, по связанным лицам, поскольку «Национальный банк допустил несколько юридических ляпов». «Нацбанк должен был собрать максимальную доказательную базу, чтобы потом эти лица не могли оспорить свою связанность с банком, а он в основном использовал какие-то косвенные методы», - пояснил он. Кущ также считает, что держатели евробондов имеют большие шансы выиграть дело против ПриватБанка в международном суде.
Сколько потеряет украинский бюджет на выплате компенсаций по подобным искам? Пока сложно об этом говорить. «Всего было списано в пользу банка 29,4 млрд грн, из которых 14,6 млрд грн – еврооблигации и 14,8 млрд грн – другие обязательства банка», - отметил руководитель департамента аналитики инвестиционной компании Concorde Capital Александр Паращий. Эксперт также не исключил, что «бывшие акционеры могут оспаривать свои обязательства перед банком».
Вернут ли ПриватБанк Коломойскому
В СМИ также появилась информация о том, что бывшие собственники ПриватБанка, в принципе, могут оспорить его национализацию. Высокопоставленный источник «Апострофа» в банковских кругах допускает, что попытки пересмотреть условия национализации будут. «Попытки могут быть, но большой их результативности я не предполагаю», - сказал он, добавив: «Для пересмотра национализации не вижу оснований». Собеседник издания пояснил, что решение о национализации ПриватБанка не было исключительно внутренним вопросом Украины. Речь, в первую очередь, идет о меморандуме Международного валютного фонда (МВФ), крупнейшего кредитора Украины, в котором зафиксирована процедура перехода финучреждения под контроль государства. «Западные кредиторы будут требовать выполнения условий меморандума», - сказал источник.
Эксперты также сомневаются в том, что сценарий пересмотра национализации банка будет реализован. «Вряд ли речь будет идти об оспаривании национализации ПриватБанка», - отметил Александр Паращий.
«Любые решения, которые отматывают пленку назад по государственному предприятию или в такой же степени по приватизированному, ничем хорошим не заканчиваются. Поэтому все эти разговоры – это просто на фоне спекуляций. Как возможный сценарий это (пересмотр национализации, - «Апостроф») рассматривается, но не более того. Случаев, когда государство что-то национализировало, а потом вдруг отказывалось, в нашей новейшей экономической истории не было», - сказал Олег Устенко. Кроме того, отметил эксперт, неизвестно, заинтересованы ли в реализации такого сценария сами экс-собственники.
Впрочем, бывшие акционеры, если они все же решат оспорить национализацию ПриватБанка, могут обратиться в международный суд. «Конечно, в Украине ни один суд не примет такое решение, учитывая политические нюансы, а вот международный суд вполне может принять решение в пользу бывших собственников», - отметил Алексей Кущ. По его словам, Украина, в отличие от России, «не может позволить себе такую роскошь, как невыполнение решений международных судов». «Тогда это может стать украинским делом ЮКОСа со всеми понятными отличиями», - резюмировал эксперт.
- Информация о материале
«С назначением руководителя спешить не следует», — говорят одни судьи. «Нет, главного лесовода области надо назначить как можно быстрее!» — отвечают им, пытаясь поставить в этой истории жирную точку, другие служители Фемиды, даже из одного и того же суда. Конкурс на должность начальника управления лесного и охотничьего хозяйства Ивано-Франковской области — одной из наиболее лесистых в Украине — подтвердил, насколько привлекательна и доходна эта должность. И для достижения положительных для себя результатов годятся разные методы, прежде всего с привлечением на свою сторону судей. А те часто принимают взаимоисключающие решения.
Напомним, что 31 марта Государственное агентство лесных ресурсов провело конкурс на должность начальника Ивано-Франковского областного управления. Его победителем стал директор Надвирнянского гослесхоза Руслан Осташук. Результаты конкурса породили сомнения в его прозрачности и объективности, о чем ZN.UA рассказывало читателям в статье «Дискредитация конкурсом».
Больше всего вопросов у других участников и общественности вызвала вторая часть конкурса — решение ситуационных задач. Постановление Кабмина №246 от 25 марта 2016 г. предписывает, оценивая их, применять исключительно балльную систему — от 0 до 2 баллов. Конкурсная же комиссия Гослесагентства изобрела свой способ, используя два критерия оценки, которые содержат большую долю субъективности и создают возможность манипулировать: 1) профессионализм, что означает «профессиональность, знание предмета, правильность решения задачи и конструктивность»; 2) обоснованность ответа, лаконичность и содержательность изложения. Таким образом, неизвестно, на каких основаниях комиссия разделила оценку за каждую задачу на две части. Приняли решение, что если кандидат набирает «часть оценки» ниже 0,5, то его не допускают к третьему этапу конкурса — собеседованию. И это решение применили на практике. Один из участников конкурса — Роман Олейник, который финишировал вторым, небезосновательно считает и убеждает судей, что дал профессиональные и обоснованные, правильные или почти правильные ответы на все два ситуационных задания. Он никак не может понять, почему три члена конкурсной комиссии поставили ему за ответ на одно из заданий нуль. С другой стороны, нечеткие критерии оценивания дают членам конкурсной комиссии широкое пространство для маневров в определении победителей на руководящие должности и в других областных управлениях лесного и охотничьего хозяйства. Например, Виталий Сухович, выигравший конкурс на должность главного лесовода Ровненщины, за все три этапа конкурса — тестирование, решение ситуационных задач и собеседование — набрал аж... 10,6 балла, что пока что является самым низким результатом среди всех претендентов на соответствующие портфели.
Ситуационные задачи на ивано-франковском конкурсе решали с использованием компьютеров, объединенных в одну служебную информационную сеть и подключенных к Интернету. Так что любой человек мог вмешаться в ход решения задач и подтянуть результат нужному кандидату. А упомянутое правительственное постановление (п. 13) велит это делать письменно. Да еще и из видеозаписи конкурса видно, как один человек несколько раз подходил к будущему победителю и, не исключено, помогал ему. Афоризм нашел подтверждение и на этот раз: дьявол кроется в деталях.
Национальное агентство по вопросам государственной службы провело проверку и обнаружило ряд нарушений, касающихся сроков проведения этого конкурса, обращения с бланками и конвертами для решения ситуационных задач. А это — отход от Порядка проведения конкурса на занятие должностей государственной службы, утвержденного упомянутым постановлением №246, и, что ни говорите, нарушение его ключевых принципов — законности, прозрачности, эффективного и справедливого процесса отбора кандидатов. По всему видно, что такая самодеятельность могла повлиять на результаты конкурса на должность главного лесовода Ивано-Франковской области.
Поэтому вполне закономерно, что 3 мая Нацгосагентство направило другому государственному органу высокого уровня — Государственному агентству лесных ресурсов — четкое требование: отменить результаты конкурса. И все. После этого, согласно Закону «О государственной службе» (ст.30), оно должно было в десятидневный срок объявить повторный конкурс. Однако Гослесагентство совершенно не планировало отменять результаты первого конкурса. Оно выбрало другой путь — начало судиться и обжаловало требование в Окружном административном суде города Киева.
Главный лесной орган требовал от суда признать требование противоправным и отменить его. А ради обеспечения иска Гослесагентство хлопотало в суде об остановке действия требования. 12 мая упомянутый админсуд отказал в мерах обеспечения иска. Однако не прошло и двух недель, как дело получило неожиданный поворот. Тот же Окружной административный суд Киева повернул оглобли в противоположную сторону: он принял к рассмотрению измененную страницу требования, на которой нарушения во время проведения конкурса уже выглядят не слишком серьезными, и остановил действие требования. Доказательная база постановления просто умиляет человека стороннего: повторный конкурс потребует «значительных усилий и затрат», отмена результатов «нарушит права и интересы победителя», и т.п. В тот же день суд признал требование Нацгосагентства недостаточно обоснованным и отменил его.
Параллельно продолжается спор в другой судебной инстанции — Ивано-Франковском окружном административном суде, где один из участников конкурса — Роман Олейник — требует отменить результаты конкурса. Когда писались эти строки, суд еще не завершил рассматривать дело по сути. Однако 23 апреля было остановлено действие решения конкурсной комиссии, то есть суд не позволил издавать приказ о назначении начальника Ивано-Франковского областного управления лесного и охотничьего хозяйства. Гослесагентство не стерпело такого промедления и обжаловало постановление суда первой инстанции в апелляционном порядке. Популярная мотивация — истец сознательно затягивает рассмотрение дела, а государственный орган должен выполнить норму Закона «О государственной службе» (ст.310, которая требует назначения на должность не позднее чем через 30 дней после обнародования информации о победителе конкурса . А потом случилась интересная история. Львовский апелляционный административный суд назначил рассмотрение жалобы на 14 июня, прислав участникам соответствующие повестки о вызовах. Но вдруг суд решил «исправить описку» в постановлении, ибо вспомнил: судья-докладчик в тот день будет находиться в отпуске. И, что совсем не похоже на украинскую судебную практику, рассмотрение жалобы максимально ускорили. Как следствие, 31 мая апелляционный админсуд отменил постановление о применении мер для обеспечения иска. И почти в унисон этому вердикту суд первой инстанции отказал истцу Роману Олейнику в изменении способа обеспечения админиска, а именно: в запрете Гослесагентству назначать на упомянутую должность победителя конкурса... Тем самым суды полностью открыли путь к назначению на должность сомнительного победителя.
Система в лице госорганов нередко всяческими методами сопротивляется прозрачности и открытости. А суды, которые должны предотвращать это, благословляют порочную практику. Всем хорошо, ведь все хотят жить?
- Информация о материале
Депутат Харківської облради фракція «Опозиційний Блок» Олександр Губін не задекларував фірму своєї дружини – Ірини Губіної, яка зареєстрована у Белгороді (Росія).
Про це стало відомо з декларації депутата за 2016 рік.
Зокрема, у своїй декларації депутат не вказав, що його дружина має частку у ТОВ «Элит Автомоторс» (540 тыс. руб.). Директором цієї фірми є особисто депутат Губін. В його декларації також не вказані доходи, які він отримує за кордоном.
Крім того, Ірина Губіна також є засновником російських компаній «Рустранс-Сервис», «Диана», а також двох фірм, які зареєстровані у анексованому Криму з російськими законами - «Престиж Автомоторс», «Престиж Авто Крым» (1,114 млн руб).
В останній фірмі партнером Губіної є депутат Харківської міськради Ігор Аріх, який також цю фірму не вказав у своїй декларації.
У власності депутата Губіна та його дружини 5 земельних ділянок, житловий будинок на 171,1 кв.м. у Терновій, нежитлові приміщення площею 160,8 кв.м. у Ялті, житловий будинок 43,1 кв.м. у Харкові, комплекс 8642 кв.м. у Васищево, ще два житлових будинка.
Губін та його дружина володіють п'ятьма елітними годинниками, у Ірини Губіної є шуба з шиншили та коштовні ювелірні вироби.
Також у власності подружжя 13 одиниць автотранспорту, зокрема, автомобіль Porsche Cayenne 2014 року.
Депутат вказав, що має внески до статутних фондів підприємств: ПП «Транс-Інвест», ТОВ «Престиж Авто Сіті», ТОВ «Рибацько-мисливський клуб «Фортуна», ПП «Транс-інвест».
Губін вказав, що його дружина має статутні внески у ПП «ТМ Віра».
Доход депутата від підприємницької діяльності за рік склав 406 тис. грн., а його дружини 300 тис. грн.
Доходи за межами країни не вказані.
Депутат вказав, що позичив іншим людям 1,5 млн. дол., готівкою він має 2,5 млн. грн., 200 тис. дол., а його дружина – 50 тис. дол.
- Информация о материале
Мої прогнози щодо очікування негативних результатів псевдореформ в сфері правоохоронної діяльності, на превеликий жаль, поступово починають збуватись. Єдине, що радує, так це визнання цього факту керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким в одному з його останніх інтерв’ю на Главкомі.
Так, я цілком з ним погоджуюсь в тій частині його переживань,які стосуються десятків кримінальних проваджень (за його словами більше 70), які знаходяться у судах, за результатами розгляду яких по суті можна очікувати винесення виправдувальних вироків, що дасть підстави таким особам «звертатися до Європейського суду по компенсацію за кримінальні переслідування».
Я також вважаю, що при нинішньому розподілі ст. 216 КПК України підслідності кримінальних проваджень між різними органами досудового розслідування (в цій частині найбільше переваг має саме НАБУ, бо воно фактично може витребувати із будь-якого органу досудового розслідування за своєю ініціативою і з дозволу прокурора САП, та прийняти до свого провадження, підкреслюю – будь-які кримінальні провадження, навіть і не підслідні йому), інші правоохоронні органи (в т.ч. і ГПУ разом з військовими прокурорами) не мають права розслідувати кримінальні провадження, які підслідні НАБУ.
При цьому, звертаю увагу: навіть Генеральний прокурор сьогодні не має права визначати підслідність кримінального провадження, яке повинно розслідуватись НАБУ, за іншим органом досудового розслідування (в т. ч. і за військовими прокурорами) навіть в разі його неефективності чи систематичного порушення вимог закону та прав громадян! Я вже не один раз доводив, що це є повним абсурдом, бо ніяких привілеїв щодо підслідності злочинів у будь-якого правоохоронного не повинно бути, бо ми таким чином скоро перетворимося в таку собі латино-американську республіку, куди нас поступово і затягують (візьміть хоча б справжній натиск на владу з метою створення того ж Антикорупційного суду, який функціонує лише в Гватемалі, де, до речі, в її столиці протягом дня вчиняються більше 40 умисних вбивств)!
Я також підтримую Назара Холодницького і в тому, що докази, здобуті органом досудового розслідування чи тим же прокурором в порушення порядку, передбаченого нинішнім КПК України, в т.ч. і тоді, коли вони здобуті органом слідства, який був не уповноважений розслідувати кримінальне провадження, яке йому не підслідне, будуть неминуче визнані судом при розгляді справ по суті – недопустимими і на них суд не зможе посилатись при винесенні судових рішень.
Зокрема, про це свідчить і лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, де чітко зазначено, що проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.
Тому, реєстрація кримінальних проваджень ГПУ чи тим більше – військовими прокурорами, корупційних злочинів, підслідних НАБУ, а тим бвльше - проведення ними тих же слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, неминуче призведе до визнання зібраних ними доказів неналежними і недопустимими, що заподіє значної шкоди державі.
Більше того, Антикорупційний прокурор перерахував і справи, які розслідуються із порушенням підслідності і зараз знаходяться на розгляді в судах (відносно заступника губернатора Миколаївської області, затриманого військовою прокуратурою за хабар, відносно заступника Міністра охорони здоров’я, затриманого прокуратурою м. Києва і СБУ за хабар у сумі 300 тис. євро і т. д). Я від себе добавлю до цього переліку і справу за обвинуваченням мера Вишгорода в одержанні неправомірної вигоди, яку до суду направила прокуратура Київської області, де також є підстави для винесення виправдувального вироку.
Роблячи з таких заяв Холодницького невтішний висновок, необхідно зазначити, що в разі винесення судами виправдувальних вироків по цій категорії корупційних справ, підслідних НАБУ, слідчі і прокурори, які свідомо приймали такі справи до свого провадження і проводили по них розслідування, в т.ч. і застосовували до таких «підозрюваних» заходи забезпечення кримінального провадження, повідомляли про підозру, проводили обшуки, накладали арешти на майно та направляли до суду обвинувальні акти, можуть в майбутньому бути притягнуті до кримінальної відповідальності, а особи, які вчиняли корупційні злочини, в свою чергу – можуть уникнути справедливого покарання.
Тепер з приводу причин, чому так, з порушенням закону, діють і ГПУ, і військові прокурори та і інші правоохоронні органи? Можна погодитись із версією Н. Холодницького, який вважає, що вони таким чином піаряться. Але тоді, для об’єктивності треба додати, що такою «слабкістю» хворіють і НАБУ разом із САП.
Проте, як на мене, головною причиною порушення правоохоронними органами вимог КПК про підслідність є недолугість законодавства, яке нам напрацювала ця безграмотна, вибачте, Верховна Рада, наприймавши чимало «реформаторських» законів, якими знищила саму правоохоронну систему. Так, її дійсно потрібно було реформувати, але, робити це обдумано, із широким залученням професіоналів, визнаних науковців та після широкого обговорення в суспільстві. Змінивши назви «міліція» на «поліція», чи створивши Нацполіцію в системі МВС, чи ліквідувавши ДАІ, ППС і УБОЗ, чи навіть позбавивши шляхом вихолощення функцій органи прокуратури, змін на краще не досягнеш. Це є лише руйнація.
Говорив і буду наголошувати на тому, що подібні «змагання» між правоохоронними відомствами, на чому акцентував увагу Антикорупційний прокурор в своєму інтерв’ю, будуть мати місце до тих пір, доки не відновляться повноваження Генпрокурора по здійсненню координації діяльності всіх правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю, по вирішенню лише ним всіх спорів між правоохоронними органами щодо підслідності будь-яких злочинів, в т.ч. і тих, які підслідні НАБУ, після підпорядкування Генпрокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та повернення йому повноважень витребувати будь-яку справу із будь-якого правоохоронного органу, дати по ній письмові вказівки та вжити необхідних заходів до усунення допущених по ній порушень закону органами досудового розслідування (в т.ч. і НАБУ), по здійсненню ним нагляду за додержанням всіма правоохоронними органами по боротьбі із злочинністю та повернення йому повноважень вносити документи прокурорського реагування з вимогою їх усунення всіма керівниками правоохоронних органів і т.д. Доки не буде в нашій державі головного, так би мовити, – арбітра, в існуючій системі правоохоронних органів, подібні конфлікти між ГПУ і НАБУ будуть і далі продовжуватись. Нічого доброго така «конкуренція», як дехто це називає, нашій державі, а головне людям, - не принесе! В цьому я глибоко переконаний!
Тому, тепер будемо чекати «періоду вироків», як це назвав Н. Холодницький, але, не тільки по справах, які направили до суду ГПУ та військові прокурори, а і НАБУ і САП. Хотілося б, щоб наші побоювання не справдилися, бо це буде катастрофа для нашого правосуддя та і для держави також.
- Информация о материале
31 травня відбудеться голосування з обрання нового складу Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро.
Якщо у більшості випадків громадські ради при державних установах мають консультативно-дорадчі функції, то Рада громадського контролю при НАБУ наділена реальними повноваженнями та може мати серйозний вплив на цей слідчий орган.
Так, Рада громадського контролю делегує своїх представників до конкурсних комісій з відбору співробітників Бюро, а також до дисциплінарної комісії, яка на основі службових розслідувань надає висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку у діях співробітників. Звісно, виконувати такі повноваження мають незалежні та професійні особи.
Однак, цього року значна кількість кандидатів, що подались до РГК при НАБУ, є доволі сумнівними за критеріями професійності, доброчесності та незаангажованості.
Зв'язки із владою
Олександр Куліковський і Тетяна Висоцька були делеговані ГО «Всеукраїнська люстрація», головою правління якої є нардеп від ВО «Свобода» Олег Осуховський. Куліковський, разом з тим, є одним із помічників-консультантів згаданого парламентаря.
Кандидат від асоціації колишніх СБУшників Валерій Рацюк був помічником депутата від «Батьківщини» Андрія Кожем’якіна у 5 та 6 скликаннях Ради.
Ще троє кандидатів були делеговані громадською організацією «Антикорупційна гвардія», співзасновником якої є нардеп Дмитро Добродомов – Тарас Боровський, Роман Кобильник, Михайло Шелеп. Боровський також є помічником Добродомова.
Богдан Хмельницький, кандидат від громадського об’єднання свого ж імені, є помічником депутата від «Народного фронту» Максима Полякова, близького до одного із спонсорів партії Миколи Мартиненка.
Останнього помітили у захисті офшорної фірми-»прокладки» при постачанні газовидобувного обладнання на одне з держпідприємств. Окрім цього, Поляков «засвітився» у публічному наїзді на будівництво ОХМАТДИТу, за що потім прийшлось ледь не вибачатись.
Кандидат від ГО «Народне коло» Сергій Нестеров свого часу був помічником нинішнього очільника парламентської фракції БПП Артура Герасимова.
Однак, у 2015 році Нестеров публічно заявив про «торгівлю» керівними позиціями партії у Маріуполі та причетність Герасимова до цього, через що був звільнений.
Володимир Кривович, якого делегувала організація «Волинський поступ», протягом двох років працював помічником у екс-нардепа-регіонала Анатолія Горбатюка.
Делегований громадською організацією «Розвиток громади» Андрій Болюбаш працює на постійній основі помічником депутата від БПП Андрія Антонищака. Останній запам’ятався перешкоджанням детективам НАБУ після затримання очільника ДФС Романа Насірова.
Кандидатка від «Офісу регіонального розвитку» Алла Юрченко раніше була помічницею депутата від БПП Ольги Богомолець.
Організації-однорічки
Ряд громадських організацій, які подали своїх кандидатів до РГК при НАБУ, не мають і півроку від дня офіційної реєстрації. Так, ГО «Національний інтерес України» була створена лише 4 травня цього року; «Антикорупційний громадянський рух «Україна – європейський вибір» зареєстрований 10 березня 2017 року; «Контроль влади» створений 31 січня 2017 року; «Громадський контроль діє» з’явився лише у листопаді 2016 року, а «Трибунал України» – взагалі в останній день подачі документів до РГК при НАБУ 19 травня 2017 року.
Це може свідчити, що вищезгадані організації створені спеціально для делегування своїх представників до РГК при НАБУ і, насправді, жодної антикорупційної діяльності їхні члени не проводять.
Репрезентанти «недоброчесності» «зловживання неприбутковим статусом громадської організації» керівництвом «Центру протидії корупції».
Апасов був яскравим прихильником «Антимайдану». За цікавим збігом, організація, яка його делегувала, зареєстрована поруч із офісом «Народного фронту», а вищезгаданий фільм Апасов презентував разом з наближеним до Миколи Мартиненка депутатом-»фронтовиком» Павлом Пинзеником.
Співзасновником «Національного інтересу України» є Ігор Вікторович Півень, що працює помічником депутата Сергія Тригубенка. Пан Тригубенко є фігурантом журналістського розслідування про зловживання при постачанні вугілля на «Центренерго». Окремо зазначимо, що Тригубенка небезпідставно вважають наближеним до нардепа з найближчого оточення президента Порошенка – Ігоря Кононенка.
В’ячеслав Горлов та Вікторія Мачульська є кандидатами від «Антикорупційного комітету Майдану». На сайті уряду вказано, що ця організація делегувала в аудитори НАБУ колишнього генпрокурора Кіпру Петроса Клерідеса.
Кандидатуру останнього, за даними «Центру протидії корупції», запропонував нардеп з найближчого оточення президента Порошенка Олександр Грановський. У 2013 році Клерідес визнав, що зловживав своїм службовим становищем аби допомогти своєму синові уникнути відповідальності за водіння у нетверезому стані. Разом із «Антикорупційним комітетом Майдану» Клерідеса делегувала організація-клон «Автомайдан Київ», яка не має нічого спільного із справжнім «Автомайданом».
Слід зазначити, що голова правління «Антикорупційного комітету Майдану» на своїй FB-сторінці вказав, що нібито організація не підтримує жодного кандидата в аудитори НАБУ.
Олег Шинкарук, кандидат від ГО «Львівська брама», у декількох документах згадується як представник вищезгаданого «Антикорупційного комітету Майдану».
Адвокат Олексій Шевчук був поданий від громадської організації «Контроль судової влади України». Пан Шевчук відомий тим, що захищає у маніпулятивному фільмі «Слідами грантоїдів», який нещодавно транслювався на телеканалі «Україна», що належить Рінату Ахметову. Також Шевчук збирає дані про членів відомих антикорупційних організацій нібито в рамках окремих судових проваджень, розсилаючи запити через «уповноважених» колег-адвокатів.
Ще один кандидат від цієї ж організації, Андрій Левковець, є партнером Шевчука по адвокатському об’єднанню.
ГО «Всеукраїнська асоціація кримінального права», яка делегувала кандидатами Григорія Усатого та Олександра Козаченка, очолює ректор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Василь Тацій.
При цьому варто зауважити, що Григорій Усатий наразі перебуває серед фіналістів конкурсу на зайняття керівних посад у Державному бюро розслідувань. Навіщо людині, яка претендує на посаду керівника ДБР, йти в РГК при НАБУ – залишається загадкою. Нагадаємо, саме до ДБР після його створення перейдуть слідчі функції від Генпрокуратури. Більше того, новостворене відомство зможе відкривати кримінальні провадження проти керівників НАБУ та САП.
Свого представника – Артура Катишева – делегувала харківська ГО «Всеукраїнський рух «До демократії через право». Співзасновниками цієї організації є Микола Семененко та Віталій Шапірко. Останній був представником «Молодих регіонів», а нині є помічником відомого «залізничника» та екс-регіонала, нардепа Віктора Остапчука. До того ж Шапірко паралельно намагається потрапити на роботу у Харківське територіальне управління НАБУ.
Неправдиві дані зазначив у своїй автобіографії кандидат від ГО «Громадський контроль діє» Роман Линник.
Зокрема, у своїй автобіографії він зазначив, що до кримінальної відповідальності не притягався. Однак, у відкритому доступі можна знайти інформацію про те, що Линник звинувачувався в умисному нанесенні тілесних ушкоджень. У реєстрі судових рішень можна переглянути обвинувальні вироки і суду першої інстанції, і апеляції.
Таким чином, Роман Линник має судимість, про яку він не зазначив у своїй біографії.
Екс-правоохоронці
Своїх кандидатів до РГК при НАБУ делегувала ГО «Українська асоціація ветеранів - співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю «К» Служби безпеки України».
Управління «К» у Службі безпеки спеціалізується саме на протидії корупції та боротьбі з організованою злочинністю – зважаючи на нинішній стан справ, антикорупційну діяльність цього підрозділу навряд чи можна назвати успішною. Валерій Рацюк працював на керівних посадах у СБУ та МВС; Дмитро Решетніков та Анатолій Гайдук також провели в Службі безпеки не один рік. Що цікаво, усі три кандидати подали абсолютно ідентичні мотиваційні листи, просто вписавши там свої імена.
Кандидат від «Всеукраїнської асоціації кримінального права» Григорій Усатий провів більше 15 років в органах внутрішніх справ та податковій міліції, другий кандидат від даної організації Олександр Козаченко – працював слідчим в МВС. Декілька років перебував на рядових посадах у МВС представник «Національної антикорупційної платформи» Василь Нетеса.
Кандидат від «Комітету з питань корупції» Сергій Кандиба також не один рік провів у податковій міліції та МВС. У правоохоронних органах працював і Юрій Григоренко, що делегований «Українською правозахисною асоціацією «Закон і справедливість». Дмитро Видюк, делегований ГО «Трибунал України», працював в МВС.
Пов’язані між собою
ГО «Контроль влади» та ГО «Громадський контроль діє» зареєстровані у Харкові за однією і тією ж адресою, а також мають трьох однакових співзасновників – Ярослава Ланецького, Романа Линника та Кароліну Інгінову.
Таким чином, дві організації з однаковими співзасновниками спробували обійти обмеження подавати лише трьох кандидатів від організації – і від двох організацій подали п’ятьох: Романа Линника, Ярослава Ланецького, Ангеліну Трифонову, Романа Білецького та Катерину Юрченко.
Крім того, Богдан Хмельницький з ГО «Стоп корупції», яка делегувала до РГК при НАБУ Романа Бочкалу, Тараса Лилика та Артема Лагутенка, має стійкі дружні стосунки з всіма трьома.
У поданих кандидатами від «Стоп корупції» документах зазначено, що Хмельницький Богдан Станіславович є заступником голови правління даної організації і саме він є кандидатом від ГО «Об’єднання Богдана Хмельницького».
Підсумовуючи аналіз кандидатів до Ради громадського контролю при НАБУ, зазначимо, що Бюро зазнає постійних спроб підірвати його незалежність з боку політичних сил.
Саме тому суспільство має обрати до цієї Ради професійних та доброчесних представників громадськості, а не чергових репрезентантів провладних еліт чи звичайних шахраїв.
- Информация о материале
Нацбанк продолжает снимать ограничения валютных операций, создающих препятствия свободному движению капитала и замедляющих восстановление украинской экономики. Так, 30 мая на сайте регулятора появилось сообщение, что НБУ отменил запрет на покупку иностранной валюты при наличии у клиента на счетах свыше $100 тыс. собственных средств. Ранее при условии превышения указанной суммы клиент выполнял обязательства перед контрагентами за счёт собственной валюты. Попросту говоря, на текущих счетах украинских фирм не могло находиться более $100 тыс.
Упразднены и ограничения для физлиц на перевод средств за пределы Украины для неторговых операций. Ранее они были ограничены суммой не более 150 тыс. грн в месяц.
Нацбанк также разрешил банкам осуществлять операции по обмену иностранной валюты без ограничений относительно группы классификатора иностранных валют и банковских металлов как на межбанковском, так и на международном валютном рынке. То есть непосредственно менять доллары, к примеру, на польские злотые, без необходимости сначала продать доллары за гривну и уже затем купить злотые.
Отмена ограничения для физлиц на перевод средств за пределы Украины в рамках неторговых операций вступает в силу 12 июня этого года. Остальные изменения вступили в силу 31 мая.
Гражданская позиция
Напомним, первые шаги в сторону либерализации движения капитала Нацбанк предпринял в начале этого года. В конце февраля он принял постановление №14, которым разрешил украинцам размещать полученную за рубежом валютную выручку на иностранных счетах без индивидуальной лицензии.
И хотя, по словам экспертов, это скорее сыграло на руку фискалам, которые получили ещё одну возможность контролировать доходы граждан, всё же постановление расширило возможности украинцев по управлению иностранными счетами. Теперь без индивидуальных лицензий счета за рубежом могут открывать все граждане без исключения. Как и инвестировать эти деньги в недвижимость, открывать депозитные счета и т.д. Тогда как ранее регулятор разрешал это делать только тем гражданам Украины, кто находится за границей, и только на время пребывания там.
Снимая ограничения по сумме валютных переводов по неторговым операциям, Нацбанк якобы сделал ещё больший реверанс в сторону физлиц. Однако не всё так просто. По словам Оксаны Кобзар, адвоката и управляющего «Адвокатским Бюро Оксаны Кобзар», как и прежде, для выполнения украинцами многих неторговых транзакций действуют ограничения в виде необходимости получения лицензии или предъявления подтверждающих документов. «Не думаю, что это приведёт к оттоку капитала из страны», — подчеркнула она.
Кроме того, никто не отменял необходимость декларировать активы за границей и оплачивать с них налоги. Поэтому перед тем как перевести свои деньги за рубеж, многие граждане задумаются, а стоит ли это делать. Ведь украинские фискалы могут начать активно проверять источники доходов граждан, позволивших себе, к примеру, приобрести недвижимость за границей или положить деньги на счёт в иностранном банке.
Учитывая это, эксперты прогнозируют, что использование посреднических структур для «вывода» денег за рубеж физлицами вряд ли прекратится. Как и вывоз денег «на себе» (в пределах эквивалента до 10 тыс. евро можно вывозить наличку без обязательного декларирования) или обналичивание украинской банковской карты за рубежом с последующим пополнением полученной валютой своего иностранного счёта.
Зелёный свет для инвесторов
Кто действительно может выиграть от валютной либерализации, так это бизнес. Ведь снятие всякого рода ограничений, как не что иное, расширяет возможности инвесторов по его ведению.
«Много зарубежных инвесторов не вкладывают деньги в Украину как раз по причине ограничений и несвободного валютного курса. Если на межбанке можно будет легко купить и продать хоть бы миллиард долларов, инвестиции массово пойдут в Украину», — уверен директор департамента торговых операций компании «Сократ» Роман Петров.
В свою очередь, экономический эксперт Владимир Ланда добавляет, что, несмотря на недавние послабления, валютное регулирование всё ещё остаётся чрезмерным, а потенциальные инвесторы осознают риски возможного изменения либерального вектора НБУ в случае ухудшения состояния финансовой системы страны. И это может помешать притоку капитала в Украину.
А вот на что действительно надеются эксперты, так это на то, что снятие ограничений позитивно отразится на сокращении оборотов «теневого» обменного рынка и снизит валютные спекуляции. «Учитывая, что НБУ оставил требование обязательной продажи юрлицами 50% валютной выручки, поступление валюты на регулируемый рынок останется на прежнем уровне, что должно продолжать стабилизирующее действие на курс», — считает советник компании АО Spenser&Kauffmann Николай Лихачёв. Одним словом, «покращення» налицо, но НБУ ещё есть над чем работать.
- Информация о материале
Страница 226 из 1561
