Статьи
Заступник директора Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради Маргарита Голубова в 2016 році витратила на нову автівку та подарунки понад мільйон гривень.
Про це стало відомо з декларації Голубової за 2016 рік.
В 2015 році Голубова стала власницею половини квартири загальною площею 91,4 кв.м. біля станції метро «Наукова». При цьому її дохід за той рік склав 123,3 тис.грн.
У декларації 2016 року вказано, що Голубова продала квартиру (75 кв.м.), гараж та автівку. За них вона отримала 1,6 млн.грн. Голубова не вказала кому вона продала майно, хоча мала б. Після чого, вона придбала новенький автомобіль Suzuki New SX4 за 620 тис.грн.
Того, вона зробила коштовні подарунки: на майже 300 тис. грн. комусь в Україні та на 270 тис.грн. – у США.
Нагадаємо, що заступник директора Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської міськради Вікторія Грецька-Миргородська в своїй майновій декларації за 2016 рік не вказала, що мала на 31 грудня 2016 року статутні внески в 4 приватних фірмах на загальну суму 43,7 тисяч гривень.
- Информация о материале
«Я звертаюся до вас та прошу: ухваліть нарешті закон про корупційні проступки. Це на 30% знизить навантаження на слідство», - так Юрій Луценко під час звіту у Верховній Раді 24 травня завершує відповідь на питання про стан вуличної злочинності, який за словами самого генпрокурора, вкрай поганий. У цей момент депутат Мустафа Найєм з місця показує характерний жест руками голові Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрію Кожем’якіну. Іронічний жест можна розшифрувати як «давай, пошвидше, влада ж дає добро». Кожем’якін у відповідь тільки посміхається та розводить руками.
За день до цих подій, 23 травня, відбулося рядове пленарне засідання Верховної Ради. У той день депутати зосередилися передусім на медійній сфері. У центрі уваги ЗМІ опинилося, зокрема, запровадження 75% квот на мовлення українською на телебаченні. Також нардепи до перерви ухвалили кілька законів щодо реклами та, у першому читанні, закон, що зобов’язує мовників зберігати записи ефірів один рік на випадок позовів щодо спростування недостовірної інформації. З цього переліку у порядку денному вирізнявся один законопроект, який не стосувався ані сфери медіа, ані застосування мови.
Маніпуляції з порядком денним
Законопроект 2897 із довгою назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження кримінальних проступків» станом на 23 травня пролежав у Раді рівно два роки. З його назви важко зрозуміти, що йдеться про одну з найважливіших реформ у правоохоронному секторі, про яку ведуть дискусії вже п’ять років, від часу ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу ще за часів Віктора Януковича.
Знайти в Україні когось, хто відкидає саму цю ідею – надзвичайно складно, якщо взагалі можливо. Однак, коли справа доходить до ухвалення рішення – чогось завжди бракує.
«Я розкажу про законопроекти, які слід було б винести на розгляд. Минулого тижня у мене була зустріч зі спеціальним представником генсека Ради Європи Режі Брійя. Він окремо наголосив на одному законопроекті - 2897. Це законопроект про запровадження кримінальних проступків, який сьогодні вкрай необхідний, щоб розвантажити правоохоронний блок. Просить генпрокурор, просить голова Нацполіції, просить СБУ, але ніхто не чує у Верховній Раді. Повторюю ще раз. Ми зобов’язані перед Радою Європи, а також є чітка вимога Кримінально-процесуального кодексу», - заявив голова комітету Андрій Кожем’якін під час Погоджувальної ради в парламенті у понеділок, 22 травня. Після цього нардеп назвав ще кілька законопроектів, які також важливо розглянути якнайшвидше.
«Я би попросила секретаріат ці питання підготувати і, можливо, на наступний тиждень ми якраз блоком і розглянули б законопроекти, що стосуються забезпечення правоохоронної діяльності», -відповіла на це заступник голови парламенту Ірина Геращенко, яка вела засідання.
«Розглянути блоком» - означає винести на розгляд парламенту низку законопроектів однієї тематики, щоб депутати могли сконцентруватися саме на цій сфері у конкретний робочий день. Власне, саме так і відбулося 23 травня, коли нардепи ухвалили цілу низку «медійних» законопроектів. Незважаючи на домовленості під час Погоджувальної ради, одразу за ними у порядку денному містився й законопроект 2897. Не блоком з іншими, а окремо.
Про що йдеться
Усі правопорушення в Україні діляться на кримінальні та адміністративні. Інформація про них відповідно зведена у два кодекси – Кримінальний (КК) та Адміністративний (КУПАП).
У 2012 році, ухвалюючи новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), автори передбачили запровадження нового інституту кримінальних проступків. Відтоді і аж до сьогодні – це єдиний документ в українському законодавстві, де згадано такий термін. У законодавстві створили суперечність, наслідки якої набули загрозливих форм.
КПК передбачає, як саме мусить діяти слідчі під час розслідування того чи іншого злочину. Інакше кажучи, у ньому формалізовано процедуру, виходити за межі якої слідчий не може. Водночас кримінальні проступки, за задумом авторів КПК, це тип злочинів, які не несуть особливої загрози для суспільства, тому для них передбачили «полегшену» форму досудового розслідування – дізнання.
Детальніше про це Тижню розповів Директор Центру стратегічних справ УГСПЛ та адвокат Михайло Тарахкало: «Питання в тому, що на розслідування кожного злочину витрачається певна кількість ресурсів. Ці ресурси не беруть із повітря, це кошти платників податків. Наші з вами кошти. Є такі злочини як убивства, тяжкі тілесні ушкодження, які дійсно важливо розслідувати повно та витрачати максимум ресурсів. Однак багато злочинів, які зараз закріплено у Кримінальному кодексі, за своєю суспільною небезпекою не є достатньо серйозними, щоб розслідувати їх за повною процедурою та витрачати повний об’єм ресурсів. У той же час, таку категорію злочинів із тих чи інших причин не можна переносити у категорію адміністративних правопорушень, де можлива найбільш проста схема притягнення до відповідальності. Це дещо середнє. Правопорушення, на які можна витрачати якомога менше ресурсів, а суспільство не зацікавлене у тому, щоб за ці правопорушення були дуже серйозні покарання. (Запровадження кримінальних проступків – Ред.) збереже велику кількість грошей та допоможе «розвантажитися» правоохоронним органам».
За його словами, станом на сьогодні слідчий не має жодних підстав віддавати перевагу в розслідуванні того чи іншого злочину. Інакше кажучи, слідчий за однією процедурою та з однаковим завзяттям та витратою ресурсів і часу змушений розслідувати як вбивство, так і дрібну крадіжку.
«Зараз немає жодних підстав, які б надавали можливість тому ж слідчому віддавати приорітет розслідуванню вбивства перед незначним злочином, який пов’язаний, скажімо, зі зберіганням незначної кількості наркотичних речовин. Для мене вибір очевидний, я думаю і для інших також», – каже Тарахкало.
За інформацією іншого співрозмовника Тижня, радника міністра внутрішніх справ Івана Варченка, середньомісячне навантаження на одного слідчого сьогодні становить близько 500 справ. Порахувати точно, яку кількість складають тяжкі злочини – неможливо. Однак за статистичною інформацією про загальну кількість відкритих на рік проваджень, середня кількість тяжких злочинів становить близько 25%, натомість кількість таких як дрібні крадіжки, шахрайства або легкі тілесні ушкодження – близяться до половини.
Склалася ситуація, коли кожен слідчий віддає перевагу в розслідуванні на власний розсуд. Якщо працівник сумлінний – то звісно він розслідуватиме складний злочин. Якщо ж ні – то «працюватиме на статистику» і закриватиме стоси легких проваджень. Тому запровадження кримінальних проступків мало б не тільки спростити роботу слідчого, а й дисциплінувати його та надати більше часу для розслідувань насправді важливих справ. Натомість справи про дрібні правопорушення, які часто є очевидними, швидше передавали б до суду.
Інша важлива річ, яка частково залежить від запровадження кримінальних проступків – гуманізація покарань за ці правопорушення. Йдеться про те, щоб зняти вірогідність засудження особи до тюремного ув’язнення за скоєння незначного злочину, наприклад, ті ж побутові бійки або зберігання незначної кількості наркотичних речовин. Здатність української пенітенціарної системи до виправлення людей оцінили самі ж депутати Верховної Ради, які нещодавно скасували закон Савченко, який дозволяв засудженим швидше виходити на волю. Рівень рецидиву злочинів в Україні дійсно дуже високий. Відповідно, запроторюючи людину за ґрати за легкий злочин, суспільство з високою долею вірогідності отримує особу, яка коїтиме нові злочини.
Закон про кримінальні проступки пропонував скасувати можливість тюремного ув’язнення за такі типи злочинів. Натомість людей карали б штрафами, виправними роботами та службовими обмеженнями.
Хороший-поганий законопроект
Коли у залі Верховної Ради дійшла черга до розгляду проекту 2897, то до великої перерви у засіданні залишалося близько 15 хвилин. На практиці це часто означає, що й до того неповна зала парламенту ще більше пустішає. Багато депутатів у кулуарах в цей час роздавали коментарі ЗМІ про запровадження мовних квот та вихваляли себе з різних боків.
Законопроект у залі представив особисто голова комітету Андрій Кожем’якін. Під час промови він наголосив на тому, що документ неодноразово обговорювали з експертами Ради Європи, які залишили позитивні відгуки про нього. Також Кожем’якін згадав, що депутати працювали над удосконаленням проекту понад рік і поставив цю роботу в приклад іншим депутатам: «Так, дійсно довго, рік. Але це була насправді плідна робота з усіма юридичними інституціями України: академіями, МВС, СБУ… Комітет ухвалив рішення ухвалити законопроект за основу. Але! Коли ми провели консультації з МВС, СБУ і ГПУ, до речі генпрокурор є одним з авторів цього законопроекту, коли був депутатом, то ми дійшли висновку, що законопроект потрібно доопрацювати, зробити якіснішим і професійнішим. Тому є пропозиція доопрацювати цей законопроект та відправити його на повторне перше читання».
За інформацією низки опитаних Тижнем народних депутатів, рішення зачекати із ухваленням документу ухвалили через те, що МВС вирішило внести на розгляд Ради альтернативний законопроект на ту ж тематику. Згодом підготовку такого документу підтвердив і радник голови МВС Іван Варченко.
За його словами, у процесі доопрацювання документ став занадто навантаженим, що нівелює основну ідею – спрощення роботи слідчого. Як приклад він наводить те, що до числа кримінальних проступків потрапило близько 180 правопорушень, які раніше регулювалися КУПАП (Адміністративним кодексом, який передбачає найпростішу процедуру розслідування – Ред.). «Слідчі мали розглядати це не у вигляді спрощеної процедури, як передбачалося, а за загальною процедурою розробки та отримання усіх доказів – тобто експертизи, свідки та інші процедури, у тому числі в очевидних справах», - каже Варченко та додає, що у такому разі навантаження на слідчих зросло б із 500 до тисяч справ на місяць.
Законопроект 2897 за два роки в Раді дійсно став завеликим. Сумнівно, що з документом у понад 600 сторінок повністю ознайомився навіть кожен фахівець. Крім того, документ фактично передбачає створення нового Кримінального кодексу, адже не тільки додає до нього велику кількість нових норм, а й змінює існуючі. Багато пропозицій різко критикують. Зокрема, той же Варченко зазначає запропонований принцип визначення розміру штрафів залежно від майнового стану обвинуваченого: «Це неприйнятно у демократичному суспільстві, у суспільстві, яке пропонує ринкову логіку розвитку. Таким чином, ми каратимемо людину за те, що вона намагається заробляти більше грошей і накладатимемо на неї більші штрафи».
Однак проблема рішення Ради 23 травня зовсім не в суперечності законопроекту 2897. Важливо те, як саме парламент учинив із обговоренням законопроекту, який готували два роки та який прямо впливає на життя кожного громадянина. Під час і без того куцого обговорення документу, яке зайняло 10 хвилин, окремі депутати закликали янайшвидше провести голосування, адже засідання затягнулося. Також про те, що нардепи не надто заглибилися у тему свідчить те, що окремі представники «Народного фронту» (саме вихідцем із цієї фракції є чинний голова МВС Арсен Аваков) ще вранці заявляли про підтримку законопроекту як особисто, так і всією фракцією.
У результаті законопроект поставили на голосування за основу, під час якого він набрав 113 голосів. Після цього документ спробували направити на повторне перше читання, як і пропонував Кожем’якін, однак тут сталося найцікавіше. Депутатам не вистачило сил зробити і це, також голосів забракло і за пропозицію відправити проект суб’єкту законодавчої ініціативи. Це б не мало великого значення, якщо документ дійсно не мав підтримки депутатів, а МВС готує новий. Однак такий результат призвів до серйозної процедурної проблеми. Законопроект вважається відхиленим. Це означає, що будь-який проект на цю тематику точно не розглянуть повторно на поточній сесії Верховної Ради та навряд чи зможуть підготувати до наступної чергової сесії парламенту, яка почнеться у вересні та триватиме до січня 2018 року. Це означає, що навіть у разі наявності всіх сприятливих обставин будь-який проект про кримінальні проступки з урахуванням всіх процедурних моментів знову потрапить на розгляд депутатів у сесійній залі щонайменше за рік. До того часу слідчим доведеться поратися з наявним об’ємом навантаження та самостійно визначати порядок розгляду справ. За цей час виповниться вже шість років відколи норма КПК про кримінальні проступки нічим не підкріплена законодавчо.
- Информация о материале
Кабмин обновил правила предоставления украинцам коммунальных субсидий.
Во-первых, с 1 мая снижены социальные нормативы на тепло, электроэнергию и газ, которые учитываются при определении размера субсидии. Правда, не для всех. Как изменились социальные нормативы?
1. Снизились на тепло на 21%.
2. Снизились на газ на 9% для индивидуальных домов.
3. Повысились на газ на 14% для многоэтажных домов.
4. Снизились на электроэнергию на 22% для многоэтажных домов.
5. Почти не изменились на электроэнергию для индивидуальных домов.
Во-вторых, правительство решило монетизировать остатки субсидий. Остатки возникали из-за того, что нормативы превышали реальные объемы потребления ресурсов. Если семья использовала меньше, чем установлено социальным нормативом в пределах отопительного периода, возникали остатки.
Из месяца в месяц они накапливались и, по словам министра соцполитики Павла Розенко, за прошлый отопительный сезон составили около 12 млрд грн. Как сообщили ЭП в Минфине, данных за этот сезон пока нет.
У экспертов и чиновников о решении Кабмина касательно монетизации отзывы разные. От «лучше бы не усложняли и раздали людям по 700 грн перед выборами» до «спустя годы требований от международных кредиторов мы решились на монетизацию» и «это стимулирует энергоэффективность».
Несколько собеседников ЭП в Минрегионе и Минсоцполитики подтвердили: после решения правительства на имя министра социальной политики Андрея Ревы, министра финансов Александра Данылюка и премьер-министра Владимира Гройсмана пришло отнюдь не приветственное письмо от МВФ.
ЭП разбиралась, что стоит за этим решением, как оно повлияет на бюджет и насколько оно согласовывается с обязательствами Украины перед кредиторами.
Зачем нужна монетизация
Монетизация субсидий — один из пазлов реформы социальных расходов, которую международные кредиторы требуют от Украины не один год. Причина — государство финансирует социальные расходы неадресно и несистемно.
В 2015 году правительство повысило коммунальные тарифы и для снижения напряжения в обществе ввело упрощенную систему субсидирования населения. Это решение позволило малообеспеченным платить лишь незначительную часть по коммунальным счетам, однако породило много проблем для бюджета.
«Система расчетов за субсидии препятствует конкуренции на рынке газа, непрозрачна и приводит к задержкам в расчетах. Учитывая значительный рост масштабов системы субсидии, в 2017 году они могут составить треть всех доходов розничных поставщиков газа и предприятий теплокоммунэнерго.
Неэффективности в расчетах по субсидиям негативно влияют на ликвидность и финансовое состояние поставщиков газа и ТКЭ, что может подорвать стабильность поставок услуг», — убеждены эксперты Мирового банка.
Монетизация может решить эту проблему. Обсуждались разные ее варианты: перечислять средства на спецсчета украинцев с разрешением тратить их лишь на энергоэффективность или без такого ограничения, запускать монетизацию по всей стране или в экспериментальном порядке в одном городе.
Только Мировой банк прописал десять возможных опций взаиморасчетов.
СПР — совместное протокольное решение или протокол: документ, который организовывает взаиморасчеты за электроэнергию, газ или уголь. Его визируют казначейство, компания-поставщик, «Нафтогаз Украины», производитель электроэнергии или угледобывающее предприятие.
Кроме того, Мировой банк оценил преимущества и недостатки каждой опции.
Порівняння можливих варіантів розрахунків за субсидіями
Мировой банк рекомендовал Украине менять взаиморасчеты за коммунальные услуги в части монетизации в два этапа.
Первый: с 1 апреля 2017 года ввести монетизацию на уровне предприятий ЖКХ. Цель — снизить уровень расчетов через клиринг и обеспечить поставщикам возможность получать реальные деньги.
Второй — «монетизация на уровне потребителя»: либерализация регулируемых сегментов рынка газа и введение прямых расчетов получателями субсидий.
С МВФ Украина согласовала следующее: к концу августа утвердить монетизацию субсидий на уровне компаний, предоставляющих коммунальные услуги. Деньги будут перечисляться ТКЭ или газобытовым компаниям. Это позволит газовым трейдерам, говорится в меморандуме с МВФ, конкурировать с «Нафтогазом».
Долгожданное решение или предвыборный финт
Украина отступила от рекомендаций кредиторов. Как минимум — на начальном этапе монетизации. По мнению экспертов, монетизация в одобренном Кабмином виде имеет ярко выраженную предвыборную мотивацию, поскольку позволит раздать деньги людям без контроля за тем, на что они будут потрачены.
«Мы долго ждали монетизации, но первые шаги в этом направлении больше похожи на намерение заработать политические очки, нежели на внедрение структурной и последовательной политики», — отмечает в комментарии ЭП эксперт по программам европейской интеграции DiXi Group Денис Назаренко.
Многочисленные группы советников, напоминает он, включая представителей международных финансовых организаций, советовали проводить монетизацию сначала на уровне предприятий ТКЭ и лишь затем — для конечных потребителей.
«Одноразовую компенсацию сэкономленных средств за отопительный сезон, который уже прошел, можно считать положительный шагом, но вряд ли она окажет длительный эффект. Также это не поспособствует появлению на счетах коммунальных предприятий «живых» денег, что является условием для урегулирования проблемы исторической задолженности за газ и прихода на рынок новых игроков из частного сектора», — отмечает Назаренко.
Последствия из-за отсутствия ограничений по использованию бюджетных средств также неоднозначны.
Монетизация остатков, считает заместитель директора Центра экономических стратегий Мария Репко, мотивирует людей экономить.
«Особо важно, что нет привязки к целевому использованию этих средств на энергоэффективность. Дело в том, что человек мог, например, уже утеплить дом или поменять лампочки на энергосберегающие. В таком случае монетизированные средства попросту бы «зависли», — говорит Репко.
Нецелевая монетизация позволяет людям направлять ресурс на образование, покупки, энергоэффективность, подчеркивает она.
Есть и другое мнение.
«Расходы на субсидии не соответствуют реальным объемам потребления ресурсов. Мы покрываем субсидиями потребление и говорим потребителю: «У тебя есть неиспользованный остаток, мы тебе его «кэшем» добросим и ты его трать на что угодно». Это что за аукцион невиданной щедрости? Где тут стимулы к энергоэффективности?» — спрашивает собеседник ЭП в правительстве.
Несмотря на позитив идеи, отмечает координатор программ ЖКХ гражданской сети ОПОРА Татьяна Бойко, к выбранному методу монетизации есть вопросы.
«Не известно, найдутся ли дополнительные средства в госбюджете. Средства за льготы и субсидии из госбюджета поставщикам услуг возмещаются с огромной задержкой», — отмечает она. Как сообщил ЭП собеседник в «Нафтогазе», задолженность бюджета составляет около 18 млрд грн.
Кроме того, говорит Бойко, это решение требует дополнительных человеческих и временных ресурсов работников органов социальной защиты. То есть могут быть сложности с администрированием монетизации.
Миллиардные остатки
Во сколько обойдется монетизация и кто получит эти деньги — ключевые вопросы. По словам премьер-министра Владимира Гройсмана, в ходе монетизации в ближайшее время до 700 грн наличными получат примерно 1,5 млн украинских семей, которые сэкономят газ и электроэнергию.
То есть на монетизацию понадобится приблизительно 1,05 млрд грн. Если получателей будет около двух миллионов, отмечает в разговоре с ЭП министр социальной политики Андрей Рева, цифра может достигнуть 1,5 млрд грн. Списки тех, кто получит выплаты в процессе монетизации, сейчас составляются.
«Согласно постановлению, организации, которые предоставляют газ населению, должны провести перерасчет и предоставить управлениям соцзащиты списки людей, у которых есть суммы остатков. После этого органы соцзащиты сообщат украинцам о возможности получить эти средства. Человек приходит, пишет заявление, после чего ему на счет перечисляются деньги», — объяснил Рева.
По его словам, монетизация не приведет к росту расходов бюджета, поскольку речь идет о средствах, которые уже были на счетах у населения в виде остатков и теперь ему будут возвращены. Нюанс в том, что взаимозачеты по субсидиям виртуальны. Они осуществляются по клирингу при помощи протоколов — специальных финансовых документов, которые используют контрагенты цепочки.
Для бюджета «живые» деньги — это другое, их попросту нужно иметь. Своевременное получение украинцами обещанных денег — чувствительный социальный момент. Замминистра финансов Евгений Капинус уверяет: проблем с выплатами не будет, уплату налогов в стране никто не отменял.
Проблемные расходы
Впрочем, казна может оказаться перед другой проблемой — необходимостью пересматривать расходы на субсидии в целом. По данным Мирового банка, в декабре 2016 года в Украине получали субсидии 6,8 млн семей. В бюджете-2017 на эти цели предусмотрено 50 млрд грн или 7% от размера бюджета.
Собеседник ЭП в «Нафтогазе» говорит, что эта сумма не превышает 47 млрд грн. «Фактическая потребность в финансировании на 2017 год может превысить плановые показатели и достичь 75 млрд грн», — подсчитали эксперты МБ.
Бюджетні витрати на житлово-комунальні субсидії, млрд грн
Рева комментирует вопрос пересмотра расходов иронично: «Спросите у Минфина. Это они так посчитали. Они же умные. Я думаю, что умнее Мировой банк».
«Вопрос увеличения расходов на субсидии будет ясен после проведения сверок. На эту работу у нас есть два месяца, начиная с мая. Мировой банк может делать прогнозы, но мы таких показателей пока не видим», — сказал ЭП Капинус.
Однако собеседники ЭП в правительстве отмечают: вероятность пересмотра более чем высока. По итогам отопительного сезона 2016-2017 годов уже исчерпана львиная долю предусмотренного ресурса.
«Средств по программе не хватает, это правда, но цифра 75 млрд грн однозначно завышена. Она может включать в себя покрытие долгов предыдущих сезонов и то она очень велика», — сказал ЭП источник в Кабинете министров.
Что дальше
На выполнение обязательств перед МВФ по части монетизации субсидий у Украины осталось три с половиной месяца. На данном этапе понятны два направления, по которым работают ведомства.
Первое — разработка нормативно-правовой базы.
«Главный распорядитель средств на субсидии — Минфин. Он разрабатывает постановление, которое упразднит клиринговые расчеты и обеспечит переход на прямые расчеты межу бюджетом и поставщиками услуг», — говорит Рева.
«Речь о механизме, который с помощью казначейства позволит убрать клиринговые расчеты. На данном этапе все нарабатывается. Сказать, что это произойдет завтра, я не могу. Взятые на себя обязательства перед МВФ мы стараемся максимально выполнять», — подтвердил ЭП Капинус.
Второе — рокировка полномочий между Минсоцполитики и Минфином.
«Мы подняли вопрос — и премьер нас в этом поддержал — передать с 1 января 2018 года программу финансирования субсидий Минсоцполитики. Сейчас мы назначаем субсидии, но не финансируем их. Финансирует Минфин. Предложено объединить эти функции в одном ведомстве», — сказал Рева.
Это решение согласовано с Минфином. Оно обсуждается давно, но до сих пор не было реализовано в том числе из-за отсутствия у Минсоцполитики человеческих, финансовых и материально-технических ресурсов для его администрирования.
- Информация о материале
Рік з хвостиком тому на курсах англійської мови була тема: кримінал, різні його види. Практикуємось у парах, значить, і одне з питань по темі: “яке правопорушення є більш небезпечним?” Майже всі говорили, що найнебезпечніше – то корупція. Я пробував заперечити: а як же вбивство? Це порушення базових прав людини? “Ні, корупція більше зло, бо завдає шкоди суспільству”. До чого веду я: тему боротьби з корупцією роздмухали до такого рівня, що захист базових прав людини – це вже не пріоритет. Yuriy Shestakov
За останні три роки у нас в Україні було ухвалено закон Про запобігання корупції і 326 документів, пов’язаних з ним. Було впроваджено (з великим скандалом на самому початку) систему електронного декларування, як інструмент боротьби з корупцією, яку я і мої колеги вивчили ще в серпні 2016 року і зробити висновок, що це гра в імітацію реформ (тут багато матеріалів на цю тему).
І ось в березні 2017 під впливом чергового скандалу навколо системи е-декларування я дозріла, щоби поставити собі два коротких питання:
Яка є мета боротьби з корупцією в Україні?
Яким чином оцінити ефективність цієї боротьби?
Для мене мета боротьби з корупцією – це розвиток економіки і суспільства, оцінити ефективність якої можна через збільшення економічної активності та збільшення рівня довіри в суспільстві. Йдеться як про довіру людей один до одного, так і про довіру до різних інститутів держави. Методики такої оцінки давно розроблені і успішно застосовуються в світі. Особливо важливим зараз завданням для України також підвищення обороноздатності, яке без ліквідації корупційних ризиків недосяжне.
Але за великим рахунком це і є метою існування держави.
Подумала я, порадилася з друзями і вирішила звузити відповідь про ціль боротьби з корупцією до простішого – зменшення прямих і непрямих видатків на функціонування держави і усунення перешкод в її плідній роботі на користь вищевказаної великої мети.
Є інший варіант відповіді на мої питання. Мені його розповіли громадські антикорупціонери числом більше трьох.
Метою антикорупційних заходів є справедливий перерозподіл суспільного блага. А виміряти ефективність таких заходів можна кількістю посадок в тюрму корупціонерів. Кінцевою метою посадок є страх, який має заважати красти і зловживати владою.
В нашій історії вже був один діяч, який втілював таку антикорупційну політику – Сталін. Досі існують люди, які його цінують саме за те, що вони вважають успіхами такої політики.
Назву ці два варіанти розвитковий і репресивний. Решта варіантів зводиться до вибору з цих двох.
В Україні за інерцією намагаються втілити репресивний сценарій боротьби з корупцією. Він є звичним, широко розрекламованим і знаходить підтримку в суспільстві.
Нові інструменти для цієї боротьби виходять репресивними. Але вони не зможуть довго працювати в наших умовах.
Громадяни України мають здавати річні податкові декларації. Вони не дуже складні у порівнянні, наприклад, з американськими, і їх заповнити може практично будь хто без залучення податкових консультантів, яких дуже часто залучають в США. Подати ці декларації можна як в паперовому вигляді, так і в електронному.
В США і інших розвинутих країнах частина таких декларацій оприлюднюється для деяких категорій людей, наділених владними повноваженнями – наприклад, членів парламенту і міністрів. Кількість таких людей, як правило, не велика. Такі публічні декларації часто використовуються в незалежних розслідуваннях, які проводять медіа або фірми, які займаються конкурентною розвідкою.
База даних того інституту, що відповідає за збір податків, є зазвичай найбільшою легальною базою в країні – тобто містить найбільшу кількість інформації про громадянина. Спроби створити більші бази даних, наприклад, спецслужбами, в демократичних країнах зустрічають великий спротив суспільства, і викликають недовіру до тих органів, які намагаються це зробити. Є щасливі виключення, наприклад, Естонія, країна, яка має одну з найбільш розвинутих систем кібербезпеки і електронних послуг в світі. Причому такий розвиток став можливим після одного з перших актів державного кібертероризму Росії – атаки на Естонію в 2007 році.
В Україні невідомі мені автори придумали десь в 2014-2015 роках і впровадили іншу модель. На додаток до податкових декларацій створена система електронних декларацій, яка, «має на меті спростити подання публічними службовцями їх декларацій майнового стану, доступ до них та їх перевірку». Це (було) написано на сайті ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ, правда, прочитати це я просто зараз не можу, бо сайт не відповідає (кому цікаво – скріншоти внизу).
За неподання або неповне подання у встановлений законом термін таких декларацій біля 2 мільйонів громадян України можуть нести кримінальну відповідальність аж до двох років ув’язнення. Це біля 5% населення України, яке має повідомити про себе інформацію, кількість якої суттєво перевищує кількість даних, які сповіщаються в податковій декларації, і навіть перевищує кількість даних, яких має сповістити про себе громадянин США, якого, наприклад, обрали сенатором.
В ці е-декларації, крім інформації про доходи, нерухомість та цінне майно публічного службовця, включається також інформація про майно членів родини, співвласників, і купи різних третіх осіб. Таким чином по кількості інформації на одну людину ця база є найбільшою в Україні і безпрецедентною в світі.
Програмний комплекс, який обслуговує цю базу є дефективним від народження, не тільки не спрощує подання декларацій, а змушує витрачати на їх на заповнення багато часу і через погано спроектований інтерфейс, і через те, що апаратний комплекс постійно не відповідає. Так само через перенавантаження постійно не доступний сервіс оприлюднення декларацій, що унеможливлює будь які незалежні розслідування, які теоретично можна було б робити.
Система е-декларування не втілена повністю, бо не проведені ще планові роботи по підключенню до неї інших державних реєстрів – бази платників податків, кадастрів, тощо. Якби це було зроблено, то цей витвір програмного мистецтва (так його обізвав в серпні 2016 анонімний працівник ПРООН) повалив би і всі інші бази даних.
Практично кожен, хто пробував заповнити таку декларацію, вилаяв розробників та владу в цілому або в якихось персоналіях. При тому абсолютна більшість людей, які зобов’язані це робити, не мають в принципі доступу до будь яких ресурсів. Вони отримують дуже низькі зарплати. Більшість з них бояться покарання за незаповнену декларацію і витрачають на це час навіть вночі. Цих людей апріорі підозрюють в корупційній діяльності.
Тільки серед моїх друзів це – аналітики, системні адміністратори, працівники піар-служб міністерств; працівники державних установ науки та культури; працівники військово-цивільних адміністрацій в прифронтових зонах. Причому всі вони робили щось, важливість чого я розумію, і для себе, і для нашої організації, і для розвитку країни в цілому. Це самі ті важкі функції, на які бажаючих знаходиться мало.
Частина з них вже звільнилася, бо не витримала невдячної роботи за зарплату, за яку неможливо прогодувати родину.
Такі декларації має заповнювати і начальник пункту спостереження за погодою.
В Україні, звичайно є якась, поки ніким не порахована, кількість посад, на яких можна отримати корупційну вигоду. Відсутні навіть критерії визначення таких посад. Список публічних службовців, які мають заповнювати декларації, поповнювався шляхом внесення правок в законодавство отфонарним способом, в березні 2017 року до нього волюнтаристичним чином долучили ще й тих, хто бореться з корупцією. Скандал, які підняли борці з корупцією в стилі «а нас за що?», призвів до хвилі закликів про те, що публічні електронні декларації мають подавати всі громадяни України.
Планувалося змусити здавати декларації військових на передовій. Цей шедевр ідіотизму, який є прямою загрозою безпеці громадян України, скасували разом з доданням в список борців з корупцією.
При тому жодного корупціонера від цієї реформи ще не постраждало. На першому ж етапі декларування були застосовані купа топорних, але надійних технологій як то – декларування нереальних вагонів готівки, переписування всього майна на дружин, причому найталановитіші ще і фіктивно з ними розлучилися, матусь та інших членів родин. В запасі є шофери, секретарки, коханки і звісно ж куми, ніяк поки не враховані в деклараціях. Досвідчені корупціонери ніколи не діють самі, вони формують групи інтересів. В них є радники, які і заповнюють всі ті форми, радники особливо не переймаються через проблеми з заповненням, зрештою – це їх оплачувана робота.
З початку система проектувалася так, щоби працівникам контролюючих органів було зручно шукати невідповідності в майновому стані задекларованим доходам. Але співробітники антикорупційних органів, які мають працювати з цим реєстром, неодноразово скаржилися на те, що через не підключення до інших реєстрів, вони не можуть то зробити. В результаті в суди було передано п’ять справ про несвоєчасне подання декларацій. А також одна справа про квартиру депутата Лещенко, в якій суд вже не знайшов порушення закону.
Як це все вплинуло на рівень корупції в Україні? Як воно може вплинути у випадку, якщо ця система запрацювала б в повному обсязі?
В репресивній моделі держави – все буде добре. Велика кількість публічних службовців або буде боятися, або піде з посад. Ті, хто прийдуть на їх місце, будуть боятися антикорупційних органів, штат яких буде розширюватися, бо на обробку і перевірку таких обсягів баз даних треба буде наймати більше людей. Побільшає і роботи в громадських борців з корупцією, бо звісно ж будуть зловживання, які треба буде виводити на чисту воду. Можливо, дійде до внеспння кумів в декларації.
Але багато людей будуть задоволені, бо прості рішення завжди популярні.
Великі корупціонери будуть замовляти і державним і громадським борцям з корупцією своїх конкурентів (як це бувало завжди, навіть за Сталіна), будуть посадки і виходи по апеляціям в залежності від зміни керівництва країною. І у всіх буде багато роботи. Видатки на функціонування держави зростуть, бо репресивний апарат – це завжди дорого.
Будь яка репресивна система боротьби з корупцією підвищує конфліктний потенціал суспільства. Рано чи пізно це призведе до того, що якийсь ображений системою працівник антикорупційного органу продасть базу даних е-декларацій, і опиниться вона в кращому випадкові на радіоринку та даркнеті, в гіршому – в вікілікс, але в будь якому випадкові – в Кремлі. Згадайте Сноудена.
У відкритих суспільствах погано спроектовані інформаційні системи публічного доступу довго не живуть, бо не витримують конкуренції. Якщо не буде переглянута сама ідея е-декларування, то скандали з непрацюючими програмами будуть траплятися під кожний звітній термін і підвищувати кількість потенційних Сноуденів.
Чи з’явиться таким чином мотивація для розвитку чого завгодно, крім репресивного апарату?
Чи будуть досягнуті таким чином всі мети числом дев’ять, перелічені в законі Про засади державної антикорупційної політики в Україні ?
Замість відповіді процитую колегу.
Kseniya Svarovski Мета боротьби з корупцією, на мою думку, є не сама боротьба, а усунення можливості та необхідності її як такої. Цю тему обговорювали на наших семінарах у Польщі від NIK, Польща пішла по принципу не боротьби, а усунення причин. Для тих кого не було з нами, повторюю, що такий орган як NIK, має контролюючі функції, але не має фіскальної функції, при виявленні недоліків, порушень вони оприлюднюють факти за допомогою незалежних ЗМІ, громадських організацій, в залежності від недоліків, порушень, залучаються відповідні органи для розслідування і винесення вироку (це так коротко). Також, на практиці показано, що чим більше контролерів, тим більше корупції, чим складніші схеми оподаткування, тим більше корупції.
Для контрасту подивіться, що каже влада на ту ж тему в Росії
- Информация о материале
Считанные дни остаются до завершения конкурса в новый Верховный суд, создание которого является центральной частью судебной реформы. Но вопреки надеждам на существенное обновление все идет к тому, что новый Верховный суд принципиально не будет отличаться от старого, а положение вещей в судебной системе может быть законсервировано на ближайшее поколение.
Для успеха любой реформы важны три составные части: законы, институты, люди. Законодательное регулирование должно адекватно описывать, как работают состоятельные и эффективные институты, а люди должны это все внедрять в жизнь. Уберите любой элемент — и ни одна реформа не состоится.
Это хорошо видно на примерах настоящего. Национальное агентство по вопросам предотвращения коррупции имеет адекватное законодательное обеспечение, но оказалось тотально институционно несостоятельным. Патрульная полиция хорошо стартовала, однако сейчас страдает из-за нехватки кадров и нереформированности остальных структур МВД. О реформах, которые, так и не начавшись, остановились в виде законопроектов в сессионном зале Верховной Рады, и говорить нечего.
В судебной реформе ситуация с первыми двумя составными частями вроде удовлетворительная. В прошлом году были приняты и вступили в силу изменения в Конституцию, а также новые законы «О судоустройстве и статусе судей» и «О Высшем совете правосудия», на очереди — изменения в процессуальные кодексы. Совершенствуется и институционное устройство: мы увеличиваем независимость судей, переходим к трехзвеньевой системе судов, понемногу вводим частных исполнителей и электронный суд.
А судьи кто?
Составная часть «люди» в судебной реформе была и остается ключевой. Идея суда, собственно, и заключается в принятии решений людьми «на основании закона и собственного убеждения». И дискреция (т.е. пределы усмотрения) у суда — самая широкая среди всех государственных органов. В этих обстоятельствах неудивительно, что от того, кто судьи, успех реформы зависит больше всего.
Именно поэтому центральной частью реформы стало обновление судейского корпуса. В 2015 г. судам доверяли полностью только 0,7% граждан, а в том, что коррупция в судах является главной проблемой, были убеждены 94%. Соответственно, нужно было заменить тех, кто шел в судебную систему брать взятки и выполнять чью-то политическую волю, на тех, кто готов судить честно и беспристрастно.
Для этого изменениями в Конституцию и новым Законом «О судоустройстве и статусе судей» были предусмотрены создание нового Верховного суда на конкурсных началах. Участвовать в конкурсе могли как действующие судьи любой инстанции, так и специалисты из-за пределов системы — адвокаты и ученые. Результатом должен был стать высший суд абсолютно нового качества, который должен не только справедливо окончательно решать дела, но и формировать устойчивую судебную практику, обязательную и понятную для всех.
По крайней мере, так судебную реформу нам описывал ее автор президент Украины. К сожалению, на практике пока все обстоит иначе.
Проблемы выбора
Отбор осуществляет Высшая квалификационная комиссия судей Украины — специальный орган, который в основном состоит из судей, избранных самими судьями. Это европейский стандарт, на который мы согласились вопреки тому, что исследования говорят о неоднозначности, а то и явной ошибочности такого подхода в странах с переходной демократией. Логика простая: если реформа направлена на обновление судейского корпуса, вряд ли целесообразно его поручать органу, состоящему преимущественно из представителей старой судебной системы.
Однако с организационной точки зрения процесс отбора стартовал неплохо. Довольно оперативно на 120 вакансий, на которые был объявлен конкурс, были приняты документы от 846 кандидатов.
Проблемы начались с этапа допуска к конкурсу, в результате которого ВККС (из-за весьма специфического положения закона и его трактования) отказала в допуске 45% ученых и адвокатов, почти вдвое сократив количество кандидатов из-за пределов системы. При этом среди действующих судей этот показатель составил только 7%.
Допущенные к конкурсу 653 кандидата на первом этапе сдавали экзамен из двух частей — анонимного тестирования и практического задания. И если в результатах оценивания тестов никто не усомнился, то оценивание практического задания вызвало целый ряд вопросов. Прежде всего, оценки членов комиссии за письменные работы не только сильно расходились с ожиданиями кандидатов и профессионального сообщества, но и были статистически маловероятными, что дало основания сомневаться в объективности комиссии.
Более того, на следующий день (после обнародования минимальных баллов и результатов письменных работ) ВККС скорректировала свое решение, вернув в число продолжающих участие в конкурсе 43 кандидата, среди которых — действующая заместительница генпрокурора Анжела Стрижевская и действующий заместитель председателя Высшего административного суда Украины Михаил Смокович.
После этого общественность обращалась к комиссии с требованием обнародовать задания и методологию оценивания, дабы убедиться в том, что фальсификаций не было. Но требование осталось без удовлетворения.
В поисках добропорядочных
Впрочем, самое интересное происходит сейчас, на этапе собеседования и исследования досье кандидатов, когда оценивается добропорядочность судей и кандидатов на должность судьи — качество, которого судебной системе все эти года не хватало больше всего.
С этой целью закон предусматривает заполнение каждым судьей и кандидатом на должность судьи декларации добропорядочности, а для проверки соответствия судей и кандидатов критериям добропорядочности и профессиональной этики создан Общественный совет добропорядочности (ОСД). Это официальный орган, состоящий на 100% из представителей общественности (адвокатов, юристов-ученых, правозащитников и журналистов). Согласно закону он дает оценку кандидату, и в случае негативного заключения ОСД комиссия может согласиться или не согласиться с ним.
На сегодня получилось так, что в 80% случаев Высшая квалификационная комиссия судей не согласилась с негативными выводами ОСД, «закрыв глаза» на очевидные нарушения. Среди кандидатов, получивших «вето» от Общественного совета добропорядочности, но которых пропустила к следующему этапу Высшая квалификационная комиссия судей, — судьи Майдана, нарушители прав человека, судьи, которые не могут объяснить происхождение своего имущества.
Движение «ЧЕСНО», кампания «ЧЕСНО. Фільтруй суд!» приводят несколько примеров, когда слишком лояльное отношение членов комиссии получили представители действующей судебной власти, занимающие административные должности.
Председатель Верховного суда Ярослав Романюк после принятия диктаторских законов 16 января собрал брифинг и публично приветствовал их принятие. Во время собеседования Романюк признал, что поддержка законов 16 января была «ошибкой». Так же «ошибкой» г-н Романюк назвал лишение им 97-летней пенсионерки жилья и отказ на протяжении нескольких лет в защите нарушенного права, что детально описано в решениях Европейского суда по правам человека, который признал действия украинских судей грубым произволом и отказом в правосудии.
Продолжает участвовать в конкурсе также Председатель Окружного административного суда города Киева Павел Вовк. Последний смог убедить ВККС в том, что на самом деле не живет в незадекларированном доме. Хотя утром 26 мая именно в этом доме кандидата вместе с бывшей женой обнаружило во время обысков НАБУ. Интересно также, что во время собеседований с главой ОАСК на самых интересных моментах удивительным образом исчезал звук, и активистам не удалось услышать все аргументы судьи относительно его достатка и политических связей (судья был помощником Кивалова и был замечен на встрече с «куратором» в прокуратуре и судах нардепом от БПП Александром Грановским).
Аналитики кампании «ЧЕСНО. Фільтруй суд!» также зафиксировали факты предвзятости комиссии при общении с кандидатами и членами Общественного совета добропорядочности в ходе 43 собеседований: в частности, члены комиссии намного придирчивее, чем кандидатов, «собеседовали» представителей Общественного совета добропорядочности. Во время собеседования с председателем Совета судей Валентиной Симоненко это безобразие достигло апогея: практически ни на один из вопросов представителя ОСД кандидат не ответила, при этом все время, отведенное на вопросы о добропорядочности, было посвящено «допросу» членами комиссии представителя общественности.
Окончательно судьба этих и других кандидатов будет решаться на пленарных заседаниях ВККС, которые начнутся с 6 июня. На нем для преодоления негативного заключения Общественного совета добропорядочности комиссии нужно будет набрать две трети, т.е. 11 голосов из 16. Но вопреки многочисленным призывам общественности делать это открыто, обнародовав индивидуальные оценки членов комиссии кандидатам и рейтинг кандидатов до пленарного заседания, ВККС уже утвердила решение делать все наоборот.
Вишенкой на торте стало то, что неизвестна и методология оценивания членами комиссии большей части собеседования и судейского досье кандидата, а между тем этот этап стоит больше всего — 790 баллов из 1000 возможных. В этом есть риск, что решения будут приняты своевольно, без каких-либо объективных критериев в пользу «правильных» кандидатов. Представители гражданского общества неоднократно обращали внимание и на это, но ответа не получили. Учитывая то, что времени до финального этапа собеседований остается все меньше, а никакая методология не обнародована, веры в то, что она вообще существует, практически не остается.
Что делать?
Лучшим предохранителем от коррупции является прозрачность. Еще не поздно утвердить решение, обеспечив максимальную прозрачность и доказав обществу, что конкурс проходит объективно. Для этого необходимо:
1) предусмотреть в Регламенте ВККС персональное голосование членов комиссии относительно преодоления заключений Общественного совета добропорядочности на ее пленарном заседании и обнародование этих результатов;
2) выставить баллы по результату собеседования до пленарного заседания комиссии, обнародовать рейтинг кандидатов заранее до пленарного заседания;
3) обнародовать методологию выставления баллов, уже выставленные баллы (общие и от каждого члена коллегии ВККС) и рейтинг кандидатов до пленарного заседания Высшей квалификационной комиссии судей.
Критики такой позиции ссылаются на то, что уровень прозрачности и так беспрецедентный. Чего стоят только онлайн-трансляции собеседований. Это правда. Они ведутся, и там тоже можно увидеть много интересного. Но беспрецедентный не означает достаточный. Не забываем, что беспрецедентным является также уровень коррупции и круговой поруки в судебной системе. И ход конкурса дал уже много поводов для беспокойства.
Вместо резюме
Рассчитывать на идеальный Верховный суд по состоянию на сегодня вряд ли разумно. Да и вряд ли он возможен вообще.
Наша задача — не поиск идеала, а достижение максимально возможного результата. С этим Верховным судом нам жить еще лет 25, ведь его судей после назначения уволить будет практически невозможно. И от того, каким будет каждый судья этого суда, будут зависеть человеческие судьбы, результаты приватизации и президентских выборов.
Мы должны сделать последнее усилие и добиться объективного завершения конкурса.
- Информация о материале
Поліція підозрює посадовців комунальних медичних закладів Харкова у зловживанні службовим при закупівлі по завищеній ціні обладнання у ТОВ «Індіс» та ТОВ «ЗРО «Квант», що призвело до переплати 7,14 млн грн.
Про це стало відомо з низки ухвал Київського районного суду м. Харкова, куди слідчий звернувся з клопотанням в рамках кримінального провадження №120172200000000344 від 16.03.2017р.
Слідство встановило, що в 2016 році КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №6», КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №2» та КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №6» за результатами тендерів закупили у ТОВ «Індіс» постачання рентгенівських діагностичних комплексів КРД50 у модифікації INDIascop на загальну суму 11,15 млн.
Сама фірма для постачання комунальним лікарням закуповувала обладнання у ТОВ «ЗРО «Квант». Остання перераховувала гроші на фірми з ознаками фіктивності- ТОВ «Концепт Актив», ТОВ «Далтер Груп», ТОВ «Апітрейдс», ТОВ «Барроуз Груп» та інших.
За розрахунками поліції, в даному випадку поліклініки переплатили за обладнання 3,56 млн грн.
Також слідство встановило, що такі ж рентгенівські діагностичні комплексу КРД50 у модифікації INDIascop в 2015 та 2016 роках закуповували КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова» та КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Обладнання їм поставило «ЗРО «Квант» на загальну суму 13,79 млн грн. В подальшому кошти також були перераховані на підприємства з ознаками фіктивності. В даному випадку, на думку поліцію, завищення ціни обладнання склало 3,58 млн грн.
Розрахунки показують, що за цим кримінальним провадження загальна сума переплат складає 7,14 млн грн.
В суді слідчий клопотав про доступ до фінансової та господарської документації медзакладів щодо закупівлі діагностичних комплексів у «ЗРО «Квант» та ТОВ «Індіс», і суд ці клопотання задовольнив.
Власницею «Індіс» вказана харків’янка Ольга Судак. Керівником фірми є Олена Іваненко, а з серпня минулого року право підпису з’явилося у Наталії Сітченко.
«Завод рентгенівського обладнання «Квант» належить Наталії Коляді і Сергію Коляді, очолює підприємство Олександр Коляда. На офіційному сайті завод називає себе провідним підприємств України в області розробки, виробництва, постачання і сервісного обслуговування сучасної рентгентехніки.
- Информация о материале
Страница 229 из 1561
