Ликбез

В прошлом году чаще всего говорили, что безвиз не наступит никогда, что никто и не планировал давать его Украине (жизнь доказала обратное; те, кто не верил, теперь стоят в длиннющих очередях за паспортами).

С весны приобрела популярность идея о «вредном безвизе» – мол, на границу придется везти те же документы, что и в посольство (мы уже объяснили, почему это не так).

Новый миф, ставший лидером с прошлой недели – о финансовых требованиях европейцев, из-за которых придется везти на границе огромные деньги, иначе путешественников просто будут заворачивать назад, в Украину.

Чтобы «добавить зрады», подтвердим: требования действительно существуют.

(О том, что «зрада» не так страшна, как ее малюют – чуть ниже, сначала приведем перечень условий въезда)

Итак, пограничный кодекс ЕС дает право проверять у туристов наличие финансового обеспечения.

Распространено мнение о том, что пограничнику нужно показать 50 евро на человека на каждый день поездки. Это не совсем так. Не существует финансовых требований, единых для всего ЕС, каждая страна устанавливает их самостоятельно. Иногда речь идет о суммах выше 50 евро; к тому же, требования различаются для разных путешественников.

Требования разных стран (как шенгенских, так и нет) описаны в 32-страничном документе на сайте Еврокомиссии; вашему вниманию – краткая выжимка из него.

Страна	Индикативные требования к финансовому обеспечению (если не указано иное, речь идет о сумме на каждый день пребывания)
Австрия	Нет стандартных требований к сумме финансового обеспечения
Бельгия	Для тех, кто планирует остановиться в отеле: 95 евро Для тех, кто едет к друзьям или родственникам: 45 евро. Подчеркивается, что есть возможность предоставить гарантийное письмо приглашающей стороны, если она берет на себя все расходы
Болгария	50 евро или туристический ваучер об оплаченном пребывании
Венгрия	Венгрия установила символическое финансовое требование – 1000 форинтов, то есть 3,24 евро на каждый въезд
Германия	45 евро или гарантии принимающей стороны либо подобные документы
Греция	50 евро, но не менее 300 евро на всю поездку
Дания	350 датских крон (47 евро), но пограничники должны снижать требования при наличии оплаченного жилья, гарантий принимающей стороны и т.п.
Исландия	4000 крон (35,7 евро), но не менее 20000 крон (179 евро). В случае, если расходы покрывает приглашающая сторона, ежедневное требование уменьшается вполовину
Испания	70,77 евро, но не менее 636,93 евро на поездку
Италия	Итальянские власти ввели сложную таблицу финансовых требований, в зависимости от продолжительности поездки и количества человек. Первые цифры касаются туриста, который едет в одиночку, в скобках приведены суммы для тех, кто путешествует группой из 2 или более лиц: 1-5 дней: 269,60 евро на весь период (212,81) 6-10 дней: 44,93 в день (26,33) 11-20 дней: 51,64 на весь период + 36,67 в день (25,82 + 22,21 в день) Более 20 дней: 206,58 + 27,89 в день (118,79 + 17,04 в день) Эта сумма может быть покрыта также заранее оплаченным проживанием, пребыванием, гарантиями принимающей стороны и т.п.
Кипр	Нет стандартных требований к сумме
Латвия	14 евро или гарантии приглашающей стороны
Литва	40 евро
Люксембург	Нет стандартных требований к сумме
Мальта	48 евро
Нидерланды	34 евро; отмечается, что пограничники должны гибко подходить к этому требованию, снижая его при необходимости для длительных визитов, в зависимости от приглашающей стороны, обстоятельств визита и т.д.
Норвегия	500 крон (около 53 евро); сумма уменьшается, если путешественник едет к родственникам или друзьям, у него оплачено жилье и т.д.
Польша	100 злотых (24 евро), но не менее 300 злотых (72 евро) за поездку Для тех, у кого оплачено пребывание, кто путешествует в рамках пакетного тура, едет в молодежные лагеря, в санатории на лечение и для ряда других категорий – 20 злотых (5 евро), но не менее 100 злотых на поездку Для тех, кто едет на учебу или для участия в долгосрочных научных программах – 1600 злотых (ориентировочная сумма на первых два месяца пребывания)
Португалия	75 евро + 40 евро на каждый день. Требования снимаются для тех, у кого есть оплаченное или гарантированное пребывание
Румыния	50 евро в день, но не менее 500 евро
Словакия	56 евро, которые делятся на следующие составляющие: 30 на жительство, 4 на завтрак, по 7,5 на обед и ужин и 7 – на текущие расходы. В случае, если какие-то элементы уплачены, требование соответственно уменьшается
Словения	Для тех, у кого нет оплаченного пребывания, туристического ваучера или подобных документов – 70 евро для взрослых, 35 евро для несовершеннолетних
Финляндия	30 евро; при оплаченном проживании или размещении требование снижается
Франция	120 евро для тех, у кого нет брони отеля 65 евро для тех, у кого есть бронь отеля 32,5 евро для тех, кто едет к друзьям или родственникам с подтверждением размещения у них
Хорватия	100 евро или 50 евро для тех, у кого есть оплаченный отель, туристический ваучер и т.п.
Чехия	40 евро в день для путешествий не дольше 30 дней, 15 евро в день для периода более 30 дней. Для тех, у кого есть национальная виза или разрешение на длительное проживание и кто остается более 90 дней – 3000 евро
Швеция	450 крон (около 46 евро)
Швейцария и Лихтенштейн	Для тех, кто путешествует без приглашения – 100 франков (92 евро); для студентов – 30 франков (чуть больше 30 евро). Требование снимается для тех, кто едет по приглашению, в этом случае приглашающая сторона должна предоставить письменные гарантии покрытия непредвиденных расходов на сумму до 30 тысяч франков, в частности в случае неожиданной болезни гостя, причинения им ущерба и т.п.
Эстония	17,2 евро или гарантии принимающей стороны

Практика и реальность

Как видите, требования разных стран отличаются даже не в разы, а в десятки раз.

Есть Венгрия, которая выполнила предписание ЕС чисто формально и установила символическое денежное «требование» – эквивалент 100 гривен вне зависимости от продолжительности поездки; но есть Италия, Испания или Румыния, которые имеют право проверить наличие у путешественника 500 евро или даже больше на каждый въезд, или же Франция, где ежедневная сумма установлена на высоком уровне в 120 евро (хотя большинство путешественников тратят гораздо меньше, а у тех, кто едет семьей, обычно в несколько раз меньший бюджет поездки).

Поэтому ключевой вопрос – встречаются ли эти требования на практике или же они остаются голой теорией?

На самом деле ответ на этот вопрос может найти каждый, чьи родные, знакомые или он сам порой путешествуют в ЕС. Спросите у друзей-путешественников, приходилось ли им сталкиваться с таким требованием на практике.

Ведь эти правила не зависят от того, есть ли у человека виза или он едет по безвизовому режиму.

Кто не верит – почитайте ст. 6 пограничного кодекса ЕС или же документ с индикативными суммами, который процитирован выше. К слову, автор этих строк и другие журналисты ЕвроПравды регулярно ездят в командировки в разные страны ЕС, но ни разу не сталкивались на практике с таким требованием пограничников.

Читатель может заметить: правила – это хорошо, но практика может быть иной. Пограничник может быть более придирчивым к безвизовым пассажирам.

Мысль разумная.

Возможно, у тех, кто ездит по безвизу, действительно возникает больше проблем? Мы обратились к трем коллегам из Молдовы, у которых за три года безвиза накопилось достаточно опыта поездок в ЕС. Приводим их ответы в виде прямой речи.

Владимир Соловьев, главный редактор портал Newsmaker, Кишинев:

«Один раз у меня было такое – кажется, в Италии. Спросили, есть ли деньги. Я ответил, что деньги на карточке. Этого было достаточно, они лишь попросили показать бронь отеля и обратный билет».

Алина Раду, главный редактор газеты Ziarul di Garda, Кишинев:

«Я много езжу в ЕС, в том числе с детьми, и у меня на границе никогда не требовали доказать наличие финансов. Хотя я видела в аэропортах, особенно в Италии, как у людей спрашивали об этом.

Мой вывод: пограничники оценивают индивидуально. Если паспорт и электронная база показывают, что человек путешествовал в ЕС раньше без каких-либо проблем, то, вероятно, спрашивать о деньгах не будут. Но все равно закон соблюдать нужно – у каждого должны быть средства на поездку!»

Руслан Михалевский, главный редактор газеты СП, Бельцы:

«Ни в одной поездке у меня не попросили подтверждения наличия финансов. Пару раз пограничники интересовались целью въезда, и то не всегда. В последнюю поездку я ездил с супругой – я на конференцию, а жена как турист, причем у жены был новый паспорт, первая поездка. Думал, что придется обосновывать поездку, подготовил все документы, наличку, справки, а в итоге ни у меня, ни у жены даже не спросили о цели визита.

Аналогично и у моих знакомых. Ни от кого не слышал, чтобы на границах требовали подтверждения финансовой состоятельности. Безвиз потрясающе удобен, ездить реально легко».

Отдельно стоит отметить немаловажную деталь: у автора данной статьи немало знакомых в разных городах Молдовы, и ни один из них, а также ни один из опрошенных журналистов не вспомнил, чтобы финансовые требования звучали при безвизовом въезде в Румынию. И это – несмотря на то, что у румынских пограничников есть такое право, да еще и сумма установлена достаточно высокая, 500 евро даже для коротких поездок.

Так что не так страшен черт, как его малюют. Не ждите, что при безвизе на границе будут требовать то, чего раньше не требовалось. Этого не случится.

А если все-таки спросили – что делать?

Замечание вполне корректное.

Согласны с Алиной Раду, которую мы процитировали выше: хотя вопрос о деньгах задают крайне редко и преимущественно тем, у кого нет истории поездок в Шенген или другие страны ЕС, юридически требование действует для всех.

В определенной степени ответ на этот вопрос дает опыт Владимира Соловьева из Newsmaker.

В ЕС никто не ждет, что вы повезете с собой более полутысячи евро наличными. На дворе уже давно XXI век, сейчас никто не носит столько денег, в этом просто нет необходимости – в Евросоюзе везде можно расплатиться картой.

Поэтому кредитная карта – это ваше главное доказательство платежеспособности в ЕС.

Для пограничников, это, конечно же, неудобно: по внешнему виду карты невозможно понять, есть ли на ней средства и достаточно ли их. Но таковы правила.

Пограничники обязаны принимать карты международных платежных систем (обычно речь идет о Visa или MasterCard) как доказательство вашей платежеспособности. Это – требование пограничного кодекса ЕС. В подавляющем большинстве случаев достаточно просто показать карту или заявить о ее наличии. Карта высокого класса (gold или platinum) сводит вероятность дальнейших вопросов практически к нулю.

Но представим, что все равно что-то пошло не так.

К примеру, вы волнуетесь во время проверки (это, кстати, главное правило – на границе надо быть спокойным и уверенным, но есть те, кто не может ничего с собой поделать), вызывая тем самым дополнительные подозрения у пограничника, и вас просят пройти на дополнительный контроль. А там, среди прочего, спрашивают о финансовом обеспечении.

Имейте в виде: наличие денег как таковое европейского пограничника не интересует. Ему важно понять, что вы располагаете средствами для проживания. Потому что если у человека их нет, то это увеличивает шанс, что он намерен трудоустроиться и остаться в стране нелегалом. Это единственный мотив проверки финансового обеспечения на границе. И это, в свою очередь, означает, что любые доказательства вашей порядочности пойдут на пользу.

Есть оплаченный отель? Прекрасно, скажите об этом! Вас ждут родственники или знакомые, у которых вы будете жить? Супер, просто дайте пограничнику их адрес и телефон!

Но вернемся к кредитной карте.

В ЕС не существует требования о том, что вы должны брать на границу справку из банка или другие похожие документы.

А, следовательно, их отсутствие не может быть причиной того, чтобы отказать вам во въезде. Это аксиома. Даже в конфликтных случаях вы можете настоять, что карта есть, срок ее действия еще не истек, а если пограничник очень хочет проверить – можно пойти к банкомату (хотя тот, скорее всего, не покажет баланс, будет возможность только снять деньги) или воспользоваться интернет-банкингом.

Но тем, кто знает, что склонен волноваться, и хочет гарантировать свой проход через границу на 200%, советуем пойти за день до поездки к банкомату, выбрать в меню английский язык и взять чек с остатком на счете. Так у вас будет готовый ответ на вопрос пограничника, даже если таковой возникнет.

Кстати, европейские пограничники, «допрашивая» путешественника, не могут действовать, как им заблагорассудится – их действия описаны в так называемых «практических рекомендациях для пограничника» – подробном документе, утвержденном на уровне ЕС. Он рекомендует пограничникам проверять действительность карты, если есть сомнения по поводу нее, в банкоматах, в обменном пункте на границе или «контактируя с банком-эмитентом». В конце концов, всегда остается возможность позвонить на горячую линию банка (а как найти общий язык с банком – задача не ваша, а пограничника).

Стоит повторить еще раз: отсутствие наличных или справки банка не может быть самостоятельным основанием для того, чтобы вас не пустили за границу. Никто вам не откажет во въезде только потому, что пограничник не смог проверить, достаточно ли денег на карте (конечно, если у вас есть эти деньги).

Но финансовые требования могут иметь значение, если вы не предоставили на границе какой-либо из прочих обязательных документов – подтвержденное проживание или обратный билет. А потому – советуем сконцентрироваться на выполнении главных требований к безвизовым путешественникам.

А деньги за въезд будут брать?

Вопросы наподобие этого время от времени звучат в адрес ЕвроПравды. «Читал, что теперь придется платить за каждое пересечение границы. Но неясно, 5 или 11 евро», – пишут комментаторы.

Как это часто бывает, слухи и мифы основаны на вполне реальных событиях, измененных до неузнаваемости. Миф о плате за пересечение границы – именно такой случай.

Осенью прошлого года в западных СМИ уже ходили слухи, что ЕС намерен ввести плату за въезд в Шенген. Британский таблоид Daily Mail тогда даже называл цену – мол, за каждую поездку придется платить 10 фунтов, т. е. около 11 евро. Конечно же, это оказалось неправдой, но нет дыма без огня. Евросоюз действительно работает над внедрением новой системы, которая охватит всех граждан безвизовых стран – от США до тихоокеанского Науру. И Украину, конечно, тоже.

Но о плате за поездку и речи не было. Регистрационный сбор нового интернет-сервиса составит 5 евро, а регистрироваться будет нужно НЕ на каждую поездку, а раз в 5 лет (подробнее о причинах такой инициативы – в статье «5 евро за безвиз: почему система разрешений на въезд в ЕС не станет «зрадой» для Украины«).

И, наконец, главное: в июне, с началом действия нашего безвиза, не изменится ничего. В ЕС надеются запустить новую систему лишь в 2020 году, и не факт, что справятся вовремя.

* * *

А напоследок – наглядная иллюстрация, которая опровергает еще один распространенный миф о безвизовом режиме – мол, раньше нам нередко отказывали в консульствах, а теперь получим те же отказы, но на границе.

Так вот, за первый месяц безвиза для Грузии пограничники не пустили в ЕС всего 26 граждан этой страны из почти 12 тысяч путешественников. Уровень отказов составил 0,22%, что в 50 раз (!) меньше, чем перед тем отказывали в консульствах. И, что важно, ни в одном из этих случаев основанием для недопуска не стало «отсутствие денег», хотя правила пересечения границы для грузин точно такие же, как и для украинцев.

Схожая ситуация в Молдове, где безвизовый режим действует с 2014 года. За первые 2,5 года действия безвиза молдаване пересекали границу более двух миллионов раз, а количество отказов во въезде – меньше 7000. Итак, имеем около 0,3% отказов, в 15-20 раз меньше, чем было при визовом режиме.

Поэтому прочь волнения. Визовый режим – это действительно удобно. А если будете пользоваться советами «Европейской правды», то можете быть уверенными: вы в эти десятые доли процента точно не попадете :)

Информация о материале

Опубликовано: 01 июня 2017

Мікрокредити, як правило, беруть сімейні чоловіки (або жінки) із «сірою» зарплатою 3-5 тисяч гривень. Їм потрібні термінові гроші на ліки/комуналку/ремонт після потопу в квартирі. Кредитні установи не поспішають показувати клієнтам договір до моменту його підписання. На сайті організації цей документ не публікують. Хитро навчені менеджери скоромовкою проговорюють умови позики, вводячи позичальника у легкий транс. В рекламі говорять про 190% річних, а в договорі йдеться про 730% Продовжуємо досліджувати, де і коли бідні платять більше, ніж усі інші.

Клієнтура

У крихітні офіси за кредитами йдуть ті клієнти, які не довіряють ломбардам, і бояться, що їхні цінні речі кудись зникнуть (а таке буває), або будуть недооцінені (то взагалі звична справа). Навіщо закладати свій телефон, щоб отримати дві тисячі, якщо можна таку ж суму отримати, пред’явивши тільки паспорт і код?

Як показує практика, 80% заявок закінчуються видачею готівки на руки. Решта 20% - це люди із «темним минулим»: із непогашеними кредитами або ті, які своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом викликали підозру у співробітника.

Найкращі клієнти – це ті, які повертаються знову і знову. Що більше кредитів бере позичальник, то вищий його рейтинг в очах компанії, і тим простіше він може отримати гроші знову. Люди втягуються у кредитну залежність дуже швидко і, буває, звикають настільки, що сприймають позики як аванс чи додаткову зарплату.

- Беру тисячу-півтори майже кожен місяць. Якось весь час не вистачає… А тут – виручають, - каже 27-річний менеджер з продажу Дмитро, який дуже любить брендові речі, хоч вони йому й не по кишені. - Я повинен виглядати дорого. Тоді гроші будуть до мене липнути!

Також сюди приходять ті люди, яким просто нема в кого позичити пару тисяч. Наприклад, студенти:

- У мене сесія почалася, працюю офіціанткою. Треба закрити купу заліків. На всіх викладачів скидаємося групою. В бюджет свій не вписуюсь. Я ж на контракті. А в кого мені позичати? Всі подруги – такі ж студентки, як і я. Батьки – в селі живуть. Доводиться викручуватися, - зітхає 22-річна Ірина Костюк.

А от Надія бере кредити не для себе, а для дітей – їх у неї аж троє. Жінка працює вихователем у дитсадку, а чоловік – збирає корпусні меблі, і заробітки у нього нестабільні. А дні народження і Новий рік приходять за графіком.

- То подарунки треба купити. То велосипед малий вмовляв. То взуття зимове обновити. А воно знаєте яке дороге, те взуття? Короче, я тут надовго. Надьожний клієнт, - жартує жінка, шукаючи документи у величезному пакеті, з якого стирчать зелені пагони цибулі.

Надя знає, що сьогодні їй не відмовлять. Адже її тут знають – відділення знаходиться через дорогу від її дому, і вона ходить по гроші тільки сюди.

Завдання кредитного менеджера – відрізнити порядного трудівника від шахрая. Адже приходять сюди і фінансові махінатори – злочинці, які крадуть паспорт, вклеюють в нього своє фото, і під чужим іменем отримують свої кілька тисяч. Буває таке, що переклеювати нічого не треба. Для цього кишенькові злодії підбирають жертву, схожу на себе. А з жінками ще простіше: макіяж і перука творять дива.

- У паспорті на фотографії має бути відтиск печатки. За інструкцією, ми повинні уважно роздивлятися кожну сторінку документу – щоб все було чітко. Але… Ви ж розумієте – завжди присутній людський фактор. Втома, погане освітлення, черга з клієнтів. Буває, щось і не додивишся, - зізнається по секрету менеджер Світлана Р.

Також співробітники кредитних установ повинні перевіряти у своїх базах, чи не вкрадений або загублений паспорт показує потенційний клієнт. Така відкрита база є на сайті Державної міграційної служби. Але ця база – неповна.

Я ввела дані свого втраченого паспорту в пошукову стрічку, і отримала відповідь «Інформація про викрадений або втрачений документ у базі ДМС і МВС відсутня». Хоча чотири місяці тому поліція давала мені довідку про те, що мій паспорт втрачений.

Цим і користуються шахраї.

Легкі гроші?

За даними Нацкомфінпослуг, в Україні працює понад 2500 тисячі організацій з мікрокредитування. Фірми, які обіцяють легкі гроші, ростуть, мов на дріжджах: лише за останній рік їх побільшало на 310. Національна комісія з надання фінансових послуг стежить за тим, щоб такі організації працювали за законом; порушники платять штрафи або взагалі усуваються із ринку.

Сфера мікрокредитів стрімко розвивається з двох причин. Перша – це величезна рентабельність: вклавши у бізнес 100 гривень, бізнесмен повертає 140.

По-друге, збіднілому населенню (якого в 45-мільйонній країні вистачає) дуже часто доводиться шукати гроші до зарплати, на відпочинок або лікування.

І оскільки банки вкрай неохоче позичають людям без офіційної зарплати, то вибір у населення залишається невеликий: а) принижуватися перед друзями і родичами, і просити гроші у них; б) тихенько піти туди, де довідок про доходи ніхто не просить, заплативши за це задоволення більший відсоток. Це, знов таки, як і у випадку з ломбардами, плата за «тіньову економіку».

На перший погляд, вартість таких кредитів для обивателів - захмарна. Реклама стверджує, що середня відсоткова ставка у таких фінустановах - 189,2% річних. Тобто, майже вдесятеро більше, ніж у банках. Але люди не позичають гроші на цілий рік, і намагаються повернути борг за тиждень або два. Таким чином, виходить, що за кожну тисячу гривень капає небагато: від 89 копійок до 3 гривень на день (сума залежить від організації кредитування).

Але це в теорії. А як на практиці?

Йду за кредитом

Отримати 3-10 тисяч гривень кредиту без застави та довідки про доходи – реально. Установи мікрокредитування просять показати лише паспорт і ідентифікаційний код (роблять копії для себе), а також вимагають дати номер телефону роботодавця клієнта. У цьому я переконалася, відвідавши шість офісів із вивісками типу «кредит за 15 хвилин» та «швидкі гроші».

Заходжу в крихітний бокс, який, скоріше за все, нелегально вмостився в ряду на Ленінградській площі. Молода блондинка в салатовому светрі поправляє жовту фірмову краватку, ставить руки на стіл і нахиляє голову, автоматично ввімкнувши робочу посмішку:

- Доброго дня. Мене звати Ірина. Я ваш кредитний консультант. Чим можу бути корисна?

- Мені потрібно 10 тисяч гривень. Як я можу їх отримати?

- Паспорт і код. І телефон начальника. Для нас неважливо, офіційно ви працевлаштовані чи ні. Особисто від мене рішення не залежить. Наше бюро зв’яжеться з вашим роботодавцем, щоб переконатися, працюєте ви у нього чи ні. І після цього прийме рішення – чи можна вам давати позику.

- Але ж… Як можна по телефону перевірити, чи дійсно ви розмовляєте з директором фірми? Може, це просто друг, який перестраховує мене? Може, вам потрібна якась довідка хоча б?

Дівчина закочує очі, глибоко видихає, і мімікою пояснює – правила дурні, але, що є, то є:

- Ні, довідка нам не потрібна. Тільки телефон.

Дивно. Телефоном неможливо перевірити, чи справді людина по той бік слухавки – мій начальник. Але істинну причину, для чого ця інформація потрібна насправді, я з’ясувала пізніше.

- Можете раніше прийти - і тоді ще вигідніше буде. Або частинами можете віддавати, - менеджер бачить, що я слухаю не дуже уважно, і постійно повторює слово «вигідно».

Ірина порахувала: якщо я оформлю позику на 10 тисяч гривень строком на тиждень, то повернути доведеться 11260 тисяч гривень. Щось забагато.

Роздивляюся договір. В ньому написано, що річна ставка складає… 730%!

Мені пощастило сфотографувати чернетку типового договору до того, як охоронець вирвав його у мене з рук зі словами: «У нас фотозйомка заборонена!»

- Я передумала. Мені зараз так терміново гроші не потрібні.

- Але я можу заповнити дані про вас, і тоді якщо ви прийдете наступного разу, процедура займе якихось 15 хвилин, - ентузіазм дівчини не вщухає, посмішка розтягується від вуха до вуха. - Я можу оформити прямо зараз бонусну картку, щоб ви отримали кредит за нижчою відсотковою ставкою. Це дуже вигідно! Чим частіше ви користуєтеся нашими послугами, тим нижчим у подальшому є ваш відсоток. Наприклад, спочатку ваш процент – 0,89 в день, потім – 0,79, потім – 0,64 і так далі.

- …І що, багато у вас постійних клієнтів?

- Ну… Ви ж знаєте, яке в нас життя? Зарплати людям затримують. Багато різних обставин буває. Приходять часто.

Погрози «прокурора»

Оформити кредит можна і сидячи в себе на кухні о третій ночі. Для цього існують онлайн-сервіси, які протягом 5-20 хвилин обіцяють дати відповідь про надання кредиту, після чого гроші зараховуються на банківську картку позичальника.

Вимоги до клієнтів мінімальні: вік (18-70 років), наявність мобільного телефону та інтернету, а також відкритий рахунок у банку. При оформленні заявки користувач прикріплює свої відскановані документи та фото із паспортом в руках.

Відсоткова ставка коливається від 0,01% до 3% в день, але частіше за все трапляються пропозиції в рамках 0,9-2%. Але щоб отримати кредит на 10-15 тисяч гривень, треба перед цим кілька разів брати менші кредити (наприклад, вперше – 2-3 тисячі, вдруге – 5 тисяч, втретє – 7 тисяч). Так компанія перевіряє – чи надійна ви людина.

На перший погляд, такі фінустанови – це той самий банк, але з лояльнішими умовами видачі кредиту. Але, давши гроші умовному безробітному Васі, ризик неповернення в рази більший, ніж у випадку, якби на місці Васі був офіційно працюючий айтішник Коля на Мазді. Ось тому установи мікрокредитування вигадують різні способи – як тримати позичальника у тонусі і змусити його повернути усе до копійки і з відсотками.

Приміром, на своїх сайтах кредитувальники обіцяють, що нікому не розкажуть про те, що клієнт взяв у них кредит: «На сайті здійснюється шифрування даних споживачів, що відповідає вимогам міжнародних правил інформаційної безпеки. Ви можете бути впевненими, що інформація, заповнена Вами на нашому сайті, не буде передана третім особам без Вашої згоди».

Але користувачі попереджають: не варто вірити рекламі. Бо, даючи номер телефону начальства або родичів, треба бути готовими до того, що їм зателефонують, щоб перевірити інформацію, яку заявник вказав в анкеті (місце проживання, роботи, фінансовий стан). Таким чином компанія перестраховує себе від брехунів та шахраїв.

- Я по телефону підтвердила особу моєї знайомої. І тепер ця компанія мені присилає СМС із погрозами. Телефонувала на днях, просила видалити мій номер, оскільки згоди на розсилку я не давала. Мені на «гарячій лінії» оператор сказала, що я «тупая дура». Ось дослівно так і сказала. І що тепер робити?

Щоб клієнти не забували платити відсотки, про це їм нагадують турботливі менеджери та автовідповідач:

- За три дні до закінчення дати почав телефонувати автовідповідач. І не один раз, а 15! Постійно телефонують і питають, чи буду я продовжувати кредит. І це при тому, що 700 гривень із тисячі я вже виплатила. А вони мені мозок винесли! Хто цінує свої нерви, не раджу з ними зв’язуватися, - каже Наталя.

А Михайло не виплатив кредит в обумовлений строк через помилку сервісу і хотів оформити пролонгацію, щоб не платити додаткові штрафи. Але спроба цивілізовано домовитися із фінустановою закінчилася скандалом. Чоловіка досі тіпає від згадки про той випадок:

- Я зателефонував на гарячу лінію, а мені кажуть: «Це не наші проблеми. Оплатіть платіж сьогодні». Але це був тільки початок. Потім моїй жінці пізно ввечері зателефонувала якась дівчина із питанням: «Де Міша?». Жінка питає: «Хто ти?». А вона їй: «Я прокурор. І якщо твій чоловік не поверне борг, то буде сидіти в СІЗО дуже довго. У нього є одна доба. А потім буде суд». Добре, що жінка в мене тверезомисляча людина, і в цю дурню не повірила.

- Заспокойтесь, нікого в суд не поведуть. І навіть не покличуть – це затратно для компанії. Просто спишуть кредит як безнадійну заборгованість, - каже Юрій, який два роки працював у відомій компанії з видачі «кредитів готівкою до 75-ти тисяч».

Борги «вибивають» так звані колектори. Їхня задача – за допомогою різних психологічних прийомів змусити боржника виплатити решту несплаченої суми. Колекторам байдуже, що закон забороняє поширювати конфіденційну інформацію і персональні дані без згоди самого позичальника. Керівництво компанії в курсі їхніх методів.

Тому вони телефонують у будь-який час доби і вигадують різні історії, щоб залякати клієнтів.

На 15-й день прострочки платежу колектор переходить від наполегливих вмовлянь до відвертого хамства. Кадри підбирають відповідні: на невеличку зарплату (у Києві - 3,5-4 тисячі) беруть усіх без розбору. Тому колекторами стають студенти та люди із не дуже високим рівнем культури.

- Працював у цій конторі місяць. Вражень купа. Із плюсів – працює кондиціонер. Із мінусів – дурнувате керівництво, відсутність охорони, змушують працювати у вихідні. А набирають людей, як в анекдоті: «У вас немає досвіду роботи? Вітаю, ми вас беремо!» Ну я вже мовчу про те, що позитивні відгуки на сайтах пишуть самі ж працівники, - розповідає один із колекторів.

Секретний договір

Спочатку клієнт підписує дозвіл на обробку своїх персональних даних – тобто, дарує інформацію про себе кредитній установі. І тільки після цього менеджер надсилає заявку в управління, яке і вирішує – чи варто позичати гроші цій людині.

Пікантний момент – навіть якщо вам не захочуть давати кредит, інформація про ваші паспортні дані, прописку і місце роботи назавжди залишається у базі даних такої фінустанови. Таким чином вона накопичує інформацію про мільйони клієнтів. Чи не передається ця інформація стороннім людям та організаціям – можна лише здогадуватися.

Але найнеприємніше в цій ситуації те, що попри тотальний збір інформації про своїх потенційних клієнтів, кредитні установи не поспішають показувати їм договір до моменту його підписання. На сайті організації цей документ не публікують, і у клієнта немає можливості заздалегідь ознайомитися з його змістом. Хитрі менеджери скоромовкою проговорюють умови позики, вводячи позичальника у легкий транс.

Кожного разу, коли мова доходила про договір, повторювався діалог із одним і тим же фіналом:

- А можете дати мені примірник договору? Хочу вдома його уважно почитати перед тим, як приймати рішення, чи потрібен мені такий кредит.

- Ні. Ну що ви… Я так не можу. Ознайомитися з договором можна після того, як наш сервісний центр обробив ваші дані і дав «добро» на отримання кредиту. І вже тоді ви приймаєте рішення: підписувати його чи не підписувати.

- А як же я тоді буду знати, що там за умови?

- А ви дивіться. У нас на дошці висить інформація. Там все написано – правда, у скороченому вигляді – для зручності.

- А сфотографувати чернетку договору можна?

- Ні, не можна. Це заборонено правилами внутрішнього розпорядку.

Знаючи, що мало хто вчитується в дрібний шрифт фінансових документів, фінустанови, які надають мікрокредити, можуть вписати туди максимально вигідні для себе умови. От і виходить, що людина отримує договір разом з грошима, а по поверненню додому може отримати неприємний сюрприз: наприклад, більш суворі санкції або вищі відсотки, про які скромно мовчав менеджер під час презентації «супервигідного кредиту».

Мало того, що відсотки вищі, ніж у банку - ще й дурять на кожному кроці.

Информация о материале

Опубликовано: 30 мая 2017

Давешние обыски СБУ – те, что были главным образом в Dragon Capital, подняли волну за и против отечественной спецслужбы, предположительно, занимающейся фиг знает чем.

Абстрагируясь от лично мне неизвестной целесообразности подобных спецмероприятий со стороны СБУ в отдельно взятом инвестфонде, хотелось бы обратить внимание общественности на один из частных аспектов информационной безопасности, внезапно всплывший в рамках обсуждения морального облика СБУ, а также реальными в купе с потенциальными шпионскими примочками “Стахановца”.

В фоне, среди комментариев сторон под релевантными с темой новостями, часто писалось о том, что ПО – даже заведомо шпионское вроде “Стахановца” – при должной настройке корпоративных фаерволов и прочих цысок, джуниперов, микротиков в купе с асусами, д-линками и китайскими ноунеймами, не позволят утечь ничему, никуда и, что самое главное – никогда.

Что, впрочем, не вполне соответствует объективной реальности, данной нам в основном в ощущениях.

Через любой публичный, разрешенный для доступа изнутри корпоративной сети, сервис (пускай даже окрытый опосредовано – типа HTTP(S) через прокси либо разрешение доменных имен через кеширующий ведомственный DNS) можно соорудить в стройной системе корпоративных заборов щель, отверстие, дыру, калитку, ворота, тупо вырыть подкоп либо творчески перебрасывать ценные non-fragile вещи над ограждениями.

Информация в наш цифровой век передается по цифровым каналам преимущественно в виде последовательностей нулей и единичек, из которых формируются пакеты данных. Последние можно сформировать как поверх ICMP, TCP, UDP и прочих других и разных протоколов, так и инкапсулировав внутрь их более высоко- или даже низкоуровневых родичей. Причем, не только в виде непосредственно пейлоадов какого-нить HTTP, которые можно легко фильтрануть либо задетектить, но и нетрадиционно используя совершенно не предназначенные для этого протоколы. Например – можно построить двусторонний канал передачи данных через DNS, даже если прямого выхода tcp:53 либо udp:53 наружу нет. В конце концов, двоичные 0 и 1 можно закодировать не только в виде непосредственно нулей и единичек в, непосредственно, пакетах данных либо заголовках протоколов, но и в, например, задержках запросов-ответов к какому-либо web-сервису, доступному с рабочей станции изнутри периметра безопасности вашего энтерпрайза. Решения по организации цифрового канала утечки ограничены лишь возможностями по непосредственному либо опосредованному доступу потенциального злоумышленника внутрь вашего периметра безопасности.

IMHO, лучшая защита от утечек посредством легального корпоративного ПО – использование открытых активно-развивающихся и хорошо поддерживаемых образцов, неоднократно проинспектированных комьюнити на предмет бэкдоров и истер эггов, и чья технология разработки как правило препятствует внедрению в них подобных сюрпризов. Если же пользовать проприетарщину – то от компаний, угроза потери репутации для которых чревата миллионными (если не миллиардными) провалами котировок. Для всех же остальных – это уже вопрос к вашим юристам, экономистам и безопасникам – насколько штрафные санкции, прописанные в конкретном договоре, и наличествующие активы контрагента в качестве гарантий его добросовествности, будут сопоставимы с возможной потерей ценных для вашего бизнеса данных, учитывая вероятностность такого сценария.

Что до утечек через персонал, то между комплексными мерами по поддержанию лояльности в вашем коллективе либо капитальными вложениями в слежку за ним я бы уверенно выбрал первое. Поскольку украсть либо уничтожить критичные для вашего бизнеса данные может любой должным образом мотивированный имбецил, в то время как лояльнось кроме снижения безопасностных рисков в том числе позитивно сказывается на продуктивности и ответственности труда даже не самого талантливого персонала.

Написанное выше отнюдь не значит, что можно не предпринимать каких либо организационных либо технических мер противодействия шпионажу, диверсиям либо банальной человеческой глупости. Просто вместо шпионских блекбоксов вполне можно использовать неинвазивные средства контроля с оперативной обратной связью, ограничив знание о комплексе предпринимаемых мер безопасности узким кругом особо доверенных и лояльных гиков из службы информационной безопасности. З̶а̶ ̶к̶о̶т̶о̶р̶ы̶м̶и̶,̶ ̶с̶о̶б̶с̶т̶в̶е̶н̶н̶о̶,̶ ̶и̶ ̶о̶р̶г̶а̶н̶и̶з̶о̶в̶а̶т̶ь̶ ̶к̶р̶у̶г̶л̶о̶с̶у̶т̶о̶ч̶н̶у̶ю̶ ̶с̶л̶е̶ж̶к̶у̶ ̶с̶ ̶р̶е̶г̶у̶л̶я̶р̶н̶о̶й̶ ̶и̶ ̶о̶б̶я̶з̶а̶т̶е̶л̶ь̶н̶о̶й̶ ̶р̶е̶к̶т̶о̶с̶к̶о̶п̶и̶е̶й̶.̶

Ну а что там накодили в черном ящике, с издевательским названием “Стахановец”, российские программеры – достоверно знают только сами российские программеры. Ну и разве что ещё, может быть, ФСБ.

Информация о материале

Опубликовано: 30 мая 2017

1 січня 2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 р. № 1774-VIII, яким, зокрема, значно посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. Як відомо, штрафи можуть сягати 320 000 грн. У зв’язку з цим питання відмінностей між трудовим та цивільно-правовим договором набуває ще більшої актуальності, ніж раніше, адже неправильна кваліфікація відносин може стати причиною дуже неприємних наслідків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, які нехай і не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів. Укладаючи цивільно-правовий договір, підприємство та фізична особа самі визначають його характер, узгоджують усі його умови і скріпляють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює ніяких обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

Виконання короткотривалих робіт

Яскравим прикладом на рівні держави такого виду є робота під час виборчої кампанії, передбачена Порядком залучення спеціалістів, експертів та технічних працівників для організаційного, правового, технічного забезпечення здійснення повноважень виборчих комісій на час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, затвердженим Постановою Центральної виборчої комісії від 19 липня 2012 р. № 122 (далі – Порядок № 122). Згідно з Порядком № 122, із залученими працівниками виборчих комісій укладаються цивільно-правові договори за встановленою формою. За аналогією з п. 7 Порядку № 122 та нормами Цивільного кодексу України, при укладенні договору з фізичною особою подаються такі документи:

• копія паспорта;
• копія довідки реєстраційного номера облікової картки платника податку;
• копія документа про освіту (спеціальність, кваліфікація), якщо робота потребує спеціальної підготовки або кваліфікації.

Відсутність штатної одиниці в організації

Наприклад, у державному секторі економіки, в переважній більшості випадків для державних або комунальних закладів, штатні розписи складаються на основі типових штатних нормативів. Так, Типовими штатними нормативами позашкільних навчальних закладів, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 2012 р. № 1230, установлено виключний перелік осіб, які можуть входити до складу адміністративно-господарського персоналу позашкільних навчальних закладів. Включення інших посад не дозволяється.

Відсутність професії в Класифікаторі професій

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 20 січня 2005 р. № 18-23 вказує: відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 р. № 327.

Таким чином, нові професії, що з’являються у сферах інформаційних технологій, фінансового ринку, банківських та страхових послуг, реклами, PR, маркетингу, аудиту, роботи з персоналом, у разі їх відсутності в класифікаторі, не можуть бути включені до штатного розпису. Єдиним виходом залишається укладання цивільно-правового договору.

Працівник уже працює за сумісництвом

Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. № 245 встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств, установ організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві або в громадянина у вільний від основної роботи час.

Якщо працівник уже працює за сумісництвом, то роботодавець не може з ним більше укладати трудовий договір, однак він може оформити свої відносини з такою особою за допомогою договору про надання послуг або договору підряду.

Недотримання вказаних правил роботи на державних підприємствах, установах, організаціях є підставою встановлення порушення норм діючого законодавства при здійсненні ревізії Державною фінансовою інспекцією України.

Основною вимогою, як свідчить судова практика, є вимога Державної фінансової інспекції України до керівництва юридичної особи здійснити повернення зайвої виплаченої заробітної плати.

Звертаємо увагу на відповідальність за порушення порядку суміщення посад. Згідно з п. 12 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43, відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до цього положення та Постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.

Отже, якщо робота має системний характер (наприклад, потрібно щодня виконувати ремонтні роботи), посада є у штатному розписі, а працівник підпорядковуватиметься правилам внутрішнього трудового розпорядку, укладати договір підряду, скажімо, на ремонтні роботи, не можна. У цьому випадку слід укласти трудовий договір.

Такому поширеному на сьогодні виду цивільно-правового договору, як договір підряду, та деяким важливим його відмінностям від трудового договору слід приділити особливу увагу.

Основні відмінності між трудовим договором і договором підряду

1. Працівника приймають на роботу (посаду), передбачену у штаті, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Укладення трудового договору оформлюють наказом роботодавця про прийняття працівника на роботу. А підрядник зобов’язується виконувати для замовника за винагороду, визначену договором підряду, разову роботу. Наказ про роботу за договором підряду не видають.

2. Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі (ст. 24 КЗпП). Проте не заборонено укладати трудовий договір в усній формі, крім випадків, коли дотримання письмової форми є обов’язковим. А от договір підряду укладається лише в письмовій формі (ст. 208 ЦКУ).

3. Роботодавець зобов’язується надати працівникові роботу відповідно до обумовленої трудової функції, забезпечити відповідні умови праці, а працівник, у свою чергу, зобов’язується особисто виконувати визначену договором трудову функцію, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Підрядник же не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

4. За трудовим договором роботодавець своєчасно, в установлені строки та в повному обсязі виплачує працівникові заробітну плату, а також надає встановлені трудовим законодавством пільги, гарантії, компенсації тощо. За договором підряду оплачується не процес роботи, а її результат, який визначають після закінчення роботи й оформляють актом здавання-приймання виконаних робіт. На підставі цього акта провадиться оплата.

5. До трудової книжки вносять запис про прийняття на роботу. Запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами до трудової книжки не вносять.

6. Уклавши трудовий договір, роботодавець не лише використовує працю працівника, а й бере на себе зобов’язання щодо надання певних гарантій, пільг, а також щодо участі працівника в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні. Ідеться, зокрема, про надання щорічної відпустки, соціальних відпусток, відпусток у зв’язку з навчанням, установлення скороченої тривалості робочого часу для певних категорій працівників, знижених норм праці для неповнолітніх, надання оплачуваного вільного часу для здійснення громадської діяльності головам і членам виборних органів профспілок, гарантійних і компенсаційних виплат. Роботодавець сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Замовники є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в разі укладення цивільно-правових договорів (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо роботи, які виконують, послуги, які надають, відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI)).

7. Роботодавець може притягнути працівника за порушення трудової дисципліни до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення, а також у передбачених законодавством випадках — до матеріальної відповідальності. Відповідальність підрядника і замовника визначається лише умовами договору підряду.

8. Працівник зобов’язаний виконувати доручену йому роботу особисто. Підрядник у випадках, передбачених договором, має право покласти виконання вимог цього договору на третю особу.

9. При заключенні трудового договору ризик негативних наслідків роботи покладається на роботодавця. При договорі підряду – на підрядника.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що укладання цивільно-правових договорів на надання послуг чи виконання робіт є інструментом для залучення провідних фахівців для виконання робіт з метою уникнення порушень законодавства.

Информация о материале

Опубликовано: 26 мая 2017