Статьи
Газовая общественность продолжает ломать голову над причинами, побудившими следователей СБУ проявить пристальное внимание к импортерам автогаза в Украину. Даже прогнозируемые поражения следователей в судах не привели к логичному спаду напряжения — они продолжают тормозить на таможне вагоны с газом избранных поставщиков в поиске доказательств финансирования терроризма.
К устрашению рынка недавно подключились их коллеги — Нацполиция отчиталась о выявлении крупных нарушений при импорте сжиженного газа на одном из таможенных постов. Озвученные детали дела полиции пробили планку абсурда, заданную ранее претензиями СБУшников, и еще ближе подвели наблюдателей к мысли о том, что проводимые действия являются банальным терроризированием рынка с понятными целями.
Как уже сообщало ZN.UA («Кошмар с улицы Владимирской», №47 от 10 декабря 2016 г.), с конца ноября 2016 г. с рынка сжиженного газа начали раздаваться тревожные сигналы — Энергетическая таможня по требованию СБУ начала выборочно тормозить вагоны с импортным сжиженным газом. Сотрудники спецслужб, расследующие дело о финансировании терроризма, интересуются соответствием бумаг и содержанием опасных веществ. Для этого импортеров отправляют на процедуру отбора проб, которая для ряда компаний затянулась уже на месяц. Всего в опалу попало 16 компаний.
Извините, был напуган?
Известны и другие случаи. Например, двум компаниям — «СВГ-Плюс» (входит в структуру полтавского «Автотранса») и «Лео-Петрол» — удалось растаможить ресурс на станциях Купянск (Харьковская область) и Спартак (Киевская область), соответственно. Впрочем, в течение считанных минут после добра таможни груз вместе с емкостями был задержан следователями СБУ как вещественное доказательство.
Примечательно, что до сих пор никто не может понять мотивов СБУ. В версию о реальной необходимости отбора проб, естественно, не верит ровным счетом никто. Это подтвердил и суд, который у СБУ выиграли «СВГ-Плюс» и «Лео-Петрол».
«Очевидно, что никаких оснований для задержки вагонов нет. Позиция СБУ в этих разбирательствах была, мягко говоря, слабой, поэтому суд прошел быстро и с ожидаемым результатом», — рассказал представитель победившей в суде компании.
По словам представителей «Лео-Петрол» и «СВГ-Плюс», потери компаний на 23-дневном простое вагонов составили 200–250 тыс. грн. За это время цены на рынке успели основательно просесть, и освобожденный ресурс, закупленный по ценам трехнедельной давности, оказался для импортеров глубоко убыточным. Кто компенсирует эти потери? И даже если оплошность следователей и их абсурдные обвинения оплатит СБУ, то за чей счет? Уж точно не за счет самих следователей.
Осада продолжается
Казалось бы, после длительных простоев и постановления суда о необоснованности задержания вагонов с газом ситуация должна была бы пойти на спад, но пока послабления не наблюдается. Вагоны с нефтепродуктами, следующими в адрес компаний из списка СБУ, исправно отправляются на отборы проб. Из новых случаев — вагон с бензином А-92 в адрес «Петра-Резерв» (Васильков, оператор одной из нефтебаз сети KLO) и одна цистерна с МАФом (сжиженный газ, применяющийся для сварочных работ) в адрес полтавской «Надежды».
Примечательно, что вагон с бензином, «залипший» в Василькове, принадлежит не владельцу нефтебазы, а компании, которая на ней хранит продукцию. Полтавская компания «Надежда» на одноименное юрлицо импортирует лишь мизерные объемы МАФ. Остальные грузы пока свободно идут в адрес аффилированных с «Надеждой» компаний. Аналогичным образом импортеры, уже месяц растаможивающие ресурс на Спартаке, спокойно везут туда же объемы на другие свои структуры.
Более актуального списка компаний, чем ранее опубликованный, пока никто не видел. Между тем уже понятно, что перечень подозрительных компаний в нем обновляется. В частности, известно о том, что с требованием отбора проб столкнулась компания «Газтрон-Украина», ранее не замеченная в опальном списке. Остановлены ее цистерны, следовавшие в адрес родственной компании «Род-Ник». Партия в 500 т, которую купянская таможня «завернула» в Харькове на отбор проб, — одна из крупнейших в этой истории.
«Через несколько дней пробы были отобраны в предоставленные нами пробоотборники, но пока неизвестно, когда будут готовы результаты анализов. Процесс затягивается. При Януковиче этот период составлял от 30 до 45 дней. Посмотрим, сколько будет сейчас», — сообщили в «Газтроне».
При этом, отметили в компании, под временную декларацию груз не отпускается, поскольку есть письмо СБУ: «Суточные потери от простоя вагонов — около 20 тыс. грн на такой партии. Потери на сегодняшний день уже составили около 100 тыс. грн».
Руками энергетической таможни СБУ также пробует заходить на второй круг «кошмара». Так, недавно был снова задержан для досмотра состав компании «СВГ Плюс», уже выигравшей суд у спецслужбы.
«Снова никакой ясности. Говорят, мол, то ж мы разбирались по одним вагонам, а эти-то другие. Пока ждем, чем закончится отбор, такова процедура», — говорит представитель импортера. Он осознает, что статья о финансировании терроризма позволяет месяцами держать газ на таможне под досмотром. Разумеется, в рамках действующего законодательства.
Ярмарка абсурда
Новый виток расшатывания рынка был начат Нацполицией на Купянском посту Энергетической таможни. «Правоохранители выявили убытки от махинаций на энергетической таможне в 42 млн грн», — сенсационно рапортует сайт полиции, для убедительности выкладывая фотографии бойцов КОРДа, ведомостей с непонятными цифрами, страниц изъятых записных книжек, банковских карт и упаковок наличных небольшого номинала. Для классики жанра не хватает лишь устеленного купюрами пола на месте задержания.
Все выглядит серьезно, пока не доходит до сути дела: «Коммерческие структуры разработали преступную схему по импорту сжиженного газа с территории РФ. Завозился он якобы для социально-бытовых нужд населения, а реализовывался на заправочных станциях».
На всякий случай сообщим, что в Украине газ для коммунально-бытового потребления и автогаз, реализуемый на АГЗС, никак не отличаются ни по химсоставу, ни по налогообложению, ни в чем-либо другом. Исключение составляет лишь ресурс спецаукционов, проводимых лишь внутренними производителями и не имеющих никакого отношения к импорту.
Любой, имеющий маломальское отношение к рынку сжиженного газа, услышав это, покрутил пальцем у виска, ведь больший абсурд придумать трудно. Звучит это примерно так же, как если бы импортерам колбасы вменялась поставка ее не в социальные магазины, а в деликатесные лавки.
Еще одно нарушение, пресеченное сотрудниками полиции, в том числе и КОРДа, — неуставные отношения брокеров с сотрудниками таможни, благодаря которым импортные поставки оформлялись по упрощенной процедуре: оформление проводилось в нерабочее время и без сертификатов качества, а образцы газа не отбирались. «Сумма «отката» составляла 1 долл. за тонну импортированного сжиженного газа», — делится деталями сенсационного расследования Нацполиция, задержавшая несколько таможенников.
По словам операторов рынка, доллар с тонны действительно является актуальным размером брокерской благодарности работникам таможни за срочное оформление, работу в ночное время или выходной день. Откуда взялась цифра потерь в 42 млн грн, остается только гадать.
Пока известно лишь об одной коммерческой структуре, к которой полиция нагрянула с обысками в рамках 42-миллионного дела. Это компания харьковская — «Род-Ник», которая оперирует крупнейшей сетью АГЗП в области и вместе с уже упомянутым «Газтроном» входит в группу ITL. Другие фигуранты дела либо отсутствуют, либо пока неизвестны.
В «Род-Нике» недоумевают о причинах такого интереса правоохранителей. «Если есть подозрения в неуплате налогов, можно просто запросить документацию. К счастью, и акциз, и НДС в Украине на сквозном администрировании — видно движение каждой партии от таможенного пункта до баллона автомобиля», — говорит представитель компании, у которой по результату облавы оказались опечатанными хранилище и заправка в Харькове.
Все дороги ведут в СБУ
Участники рынка отмечают, что «кипиш», устроенный полицейскими в Харькове, может быть связан с активностью СБУ на рынке сжиженного газа. По информации ZN.UA, причиной для возбуждения дела харьковской полицией стало письмо Союза ветеранов… СБУ в Харьковской области. Именно ветераны СБУ заметили упомянутый беспредел на энергетической таможне в виде перепрофилирования газа, предназначенного для коммунальных нужд, в автомобильный.
Примечательно также, что возбуждение дела о финансировании терроризма, по которому задерживались на досмотр цистерны, и письмо ветеранов имели место в один период.
Еще один сигнал: буквально через день после полицейской облавы на «Род-Ник» его вагоны были остановлены таможней. Разумеется, остановка на досмотр произошла по требованию следователей СБУ.
Поставщики сжиженного газа продолжают гадать: так, может, СБУ так долго ищет признаки бытового газа в импортном ресурсе? В таком случае непонятно, причем это к делу о финансировании терроризма. И это далеко не единственный вопрос без ответа в нашей ситуации. Эти нестыковки все ближе подталкивают пострадавших и наблюдателей за ситуацией к мысли о банальном вымогательстве.
* * *
В свое время многие задавались вопросом, где потолок для потребления сжиженного газа? Ведь топливо и дешевле бензина, и выхлопов в нем в разы меньше, чем в дизеле. Чиновники Европейской ассоциации сжиженного газа отвечали, что с ростом потребления государство будет уделять все большее внимание этому рынку: поднимать налоги, задирать планку качества и т.д. В результате это должно привести к росту цены и, как следствие, к какой-то средней «развесовке» топлив в корзине. В Украине все идет похожим чередом, только заработать на рынке хочет не государство, а его отдельные представители.
- Информация о материале
Суд задовольнив позов прокуратури до екс-депутата Харківської міськради від ПР Марини Лобазової, щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою загальною площею 0,9 га на березі Печеніжського водосховища.
Про це йдеться у рішенні Печеніжського районного суду від 28 листопада 2016 року.
Договір було укладено терміном на 49 років, до 04.03.2062 року включно. Плату встановили в розмірі за 1 га лісової ділянки 25 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі риллі по області, що становить 4879, 90 грн. у рік. Цікаво, що оцінку провели, як за риллю, а не як за землі лісового господарства рекреаційного призначення.
Але й навіть цих грошей Лобазова не платила. Її борг склав 17,5 тис. грн.
Прокуратура звернулася до суду з вимогою стяггнення заборгованності, а також розірвання договору користування. За інформацією прокурора, лісова ділянка розташована у безпосередній близькості до Печенізького водосховища. По периметру лісової ділянки зведено залізобетонний паркан, хоча зробити це орендатор не мав. На думку прокурора, мало місце захоплення ділянки та фактична незаконна зміна цільового призначення.
Суд погодився з доводами прокурора й вирішив стягнути 17,5 тис. грн. боргу й розірвати договір довгострокового користування.
Марина Лобазова (Яровая) є донькою екс-нардепа від ПР Василя Грицака, який відомий як лобіст концерну «ЄДАПС»
- Информация о материале
В зоне военного конфликта на Донбассе в очередной раз объявлен режим тишины. Об этом в Минске 21 декабря договорились участники Трехсторонней контактной группы по урегулированию ситуации на востоке Украины. По словам пресс-секретаря представителя Украины на переговорах Леонида Кучмы Дарки Олифер, «всеобъемлющее, устойчивое, бессрочное прекращения огня» приурочено к новогодним праздникам и должно наступить ровно в полночь 24 декабря. Верят ли сами жители оккупированных городов Донбасса в анонсированное перемирие и как изменилась их жизнь в «молодых республиках» за прошедший год.
Традиционное перемирие
Новогодний режим тишины на востоке Украины сразу поприветствовали в Европе и США. Так, глава МИД Германии Франк-Вальтер Штайнмайер назвал его «важным шагом для стабилизации ситуации безопасности и прокладывания пути для мирного решения конфликта». Спикер Госдепа США Джон Кирби отметил, что новое перемирие может стать «началом длительной тишины вдоль линии столкновения, чтобы позволить украинцам по обе стороны жить в мире и безопасности». Активно похвалили готовность Украины и ЛНР/ДНР держать порох сухим в телефонных переговорах с Порошенко канцлер Германии Ангела Меркель и новый премьер Италии Паоло Джентилони.
Впрочем, оптимизма политиков обычные дончане не разделяют, так как уверены, что боевикам гораздо выгоднее воевать.
«У нас уже третий год идут «перемирия» в разных формах, а каждую ночь, вот честное слово, стекла и стены дрожат от залпов и взрывов. При этом обе стороны постоянно заявляют, что они не стреляют. Заявлению о том, что очередное перемирие будет окончательным, уже мало кто верит. Все очень просто: пока идет война, делаются немалые деньги. Контрабанда, распил металлолома, отжим имущества, торговля оружием. Сфер заработка довольно много, никто даже толком не скрывает этого. Например, месяц назад сгорел дельфинарий. Он уже два года как не работал и вдруг на тебе — загорелся. Было пустое здание, денег не приносило, а получилась целая куча металлолома, которую можно продать и заработать. Такой вот бизнес по-донецки. Тем более обычные ополченцы, если не воюют, получают голый оклад, без надбавок за боевые. Конечно, им выгодно пострелять, а потом получать дополнительные денежки. Если бы реально хотели, мир наступил бы уже давно, но если мира нет, значит, это кому-то надо», - рассказал «Апострофу» житель Донецка Андрей К.
Военный эксперт Игорь Романенко также не верит в то, что с 24 декабря резко наступит перемирие, особенно учитывая напряженную ситуацию на Светлодарской дуге (по данным Минобороны, за прошедшие сутки в зоне АТО погибло двое украинских военных).
«Если будет пауза в обстрелах на праздники - и то хорошо. Но принципиально это не изменит ситуацию. В том, что прямо с завтрашнего дня жестко будут соблюдать режим тишины, у меня большие сомнения. Всем известно, что в Минске боевики ничего не решают и ни за что не отвечают, все решает Путин», - рассказал «Апострофу» Романенко.
Но все же главные признаки «перемирия» дончане ожидают услышать уже сегодня вечером.
«Уже традиционно перед перемирием должны шарашить не по-детски. Вот вечером как раз и ждем «дискотеку». А потом, может, и будет тихо пару часов, кто-то не выдержит - и все по новой. Уже сейчас орки запугивают народ тем, что к границам Донецка «хунта» подогнала «Точки-У», «Смерчи» и прочие ужасы. Получается, что перемирие еще не наступило, а уже готовятся провокации, чтобы его сорвать», - жалуется дончанка Марина Седова.
Кому в ДНР жить хорошо
Жители Донецка отмечают, что от перемирия с привкусом пороха жизнь в оккупации становится только хуже.
«Из-за войны город потихоньку вымирает. После половины девятого вечера на улицах нет людей, все стараются по домам сидеть. Я вот на днях была в кино, так на сеансе в 18.00 было всего три человека на весь зал. Кстати, фильм шел американский, который в Украине транслировался еще летом. Ну да это уже ладно. А вообще денег особо нет ни у кого, чтобы праздно проводить время. В центре еще как-то сохраняется иллюзия жизни – к Новому году немного украсили город, а вот на окраинах – сплошное уныние. Маршрутки не ходят уже после восьми вечера, так что куда-то добраться можно или на такси, или на дежурных троллейбусах», - пояснила «Апострофу» дончанка Ирина.
Ситуация с работой в оккупации также оставляет желать лучшего.
«Полгода назад завод, на котором я проработал 15 лет, закрылся и почти всех сотрудников сократили, - рассказывает «Апострофу» житель Макеевки Даниил. - Знаю, что начальство завода ходило к Захарченко, пытались договориться, чтобы предприятие было как-то перерегистрировано в ДНР, платило налоги в ДНР и не закрывалось. Но ничего не вышло, ведь в производство нужно что-то вкладывать, это же не мгновенная прибыль от продажи гуманитарки. В итоге около 300 человек оказались на улице, приходится перебиваться случайными заработками, шабашками, а их не так много. Встал на учет в центр занятости, а там ситуация вообще шикарная: никаких пособий по безработице, оказывается, у нас не положено, мол, пенсионерам нечего платить, а тут еще вы. Центр занятости просто как консультативный центр работает и все. Никто ни за что ответственности не несет, и работы почти не предлагают».
Однако утверждать, что совершенно всем плохо живется в оккупации, нельзя.
«Действительно, в Донецке проходят и концерты, и тусовки, и выставки, но все это доступно тем, у кого есть деньги. А у кого они есть? У орков и «четких» бизнесменов, которые занимаются обналичкой денег под хороший процент, ГСМом, перевозками на территорию Украины и другими видами подобного бизнеса, который во время войны востребован. Песни и пляски устраивались и в разгар боев, а восстановления разрушенных домов как не было, так и нет. Один только поселок Октябрьский чего стоит. В общем, кто приспособился к войне, тот особо не грустит», - добавляет Марина Седова.
Скандалы в «народных республиках»
Обнищание населения «молодых республик» происходит на фоне непрекращающейся борьбы за власть в ЛНР и ДНР. Так, в Донецке в октябре сняли самопровозглашенного «мэра» города Игоря Мартынова, определив ему незаметное место в администрации главаря ДНР Александра Захарченко. По словам экс-главы «Совбеза ДНР» Александра Ходаковского, Мартынова «ушли», чтобы уронить его рейтинг, который был выше, чем у самого Захарченко. Слова Ходаковского косвенно подтверждаются тем фактом, что решение о снятии Мартынова было принято спустя всего две недели после так называемых «праймериз» в самопровозглашенных «республиках», на которых за Мартынова, по данным «Временной избирательной комиссии», проголосовало 83% избирателей.
«Ни на какие «праймериз» я, конечно, не ходил, но прикольная логика получается у «отца республики»: проголосовали за мэра Мартынова? Ну, тогда и снимем его. Понятно, что там сгоняли бюджетников на эти голосования, понятно, что Мартынов - не белый и пушистый. Но, черт побери, они же объявляют типа официальные результаты, а потом показывают народу, как они плевать вообще хотели на эти же результаты!» - удивляется дончанин Андрей К.
Наметился внутренний скандал и в ЛНР. После того, как полевые командиры боевиков, которые жестко критиковали Игоря Плотницкого, отправились на тот свет, в России объявился «народный губернатор» Луганска Валерий Болотов, который в интервью журналистам сделал «неожиданное» открытие: батальон «Заря» под командованием Плотницкого в 2014 году обстреливал Луганск.
Как отметил в комментарии «Апострофу» военный эксперт, главред ресурса «Информационное сопротивление» Юрий Карин, конфликты в «молодых республиках» могут провоцироваться Кремлем, чтобы избавиться от ноши по финансовой поддержке ЛНР/ДНР.
«По замыслу кремлевских кураторов просматривается желание объединить эти две квазиреспублики в одну недореспублику. Это потянет за собой уменьшение расходов на содержание аппарата и одновременно обеспечит отстранение Захарченко и Плотницкого, которые прославились своей жадностью, вороватостью и кровожадностью, особенно в случае с Плотницким. Поэтому появление шута Болотова не случайно. Товарища ровно два года назад спрятали, подозреваю, что на лечение в наркологическое отделение, а сейчас он появился с прямыми обвинениями в адрес Плотницкого. Поэтому и разгоняются подобные конфликты, в надежде, что во внутривидовой борьбе кто-то из них возьмет верх. Но все эти персонажи настолько прожженные, что еще неизвестно кому первому посвятит песню Кобзон. Ведь в руках у Плотницкого сейчас реальная власть в ЛНР, у Захарченко тоже Ходаковский задвинут подальше, Пушилин особо старается рот не открывать. У Москвы есть желание поменять Захарченко и Плотницкого на более лояльных людей с последующей целью вернуть недореспублику в состав Украины и повесить ее обеспечение на наши с вами плечи», - резюмировал Карин.
- Информация о материале
Видатки на опалення зростають. Зменшити ці витрати може Фонд енергоефективності, та він досі лише на папері. Що заважає запустити цей інструмент? Коли українці отримають повноцінну підтримку на утеплення домівок?
За кілька останніх років Україна суттєво скоротила споживання енергії.
Разом з тим, зважаючи на значну частку імпортних енергоносіїв у структурі їх споживання, питання енергозбереження залишається надзвичайно актуальним.
Тимчасом видатки українців на опалення постійно зростають. Допомогти зменшити ці витрати може Фонд енергоефективності, проте він досі лише на папері.
Що заважає запуску цього інструменту? Коли українці зможуть отримати повноцінну фінансову підтримку на утеплення своїх домівок? Про це і не тільки розповів ЕП віце-прем'єр Геннадій Зубко.
Передумови
— Зараз багато експертних обговорень, всі кажуть що енергоефективність — безальтернативний шлях розвитку для України.
Проте більшість громадян не можуть інвестувати в підвищення енергоефективності власного житла, тож потрібні державні програми підтримки. Чому розробка та впровадження цих заходів займає так багато часу?
— Все це стосується питання створення Фонду енергоефективності. Як українцям платити за комунальні послуги і ще інвестувати? Де знайти гроші, де знайти технічне рішення? Яким чином це зробити системно? І головне — як кошти використати ефективно?
У нас з 160 тисяч багатоповерхових будинків 85 тисяч підключені до центрального опалення. В них живе понад 5 мільйонів сімей.
Вкладення в енергоефективність — це найвигідніші інвестиції порівняно з видобутком газу або будівництвом нових енергоблоків. Це показав приклад європейських країн, особливо у східній Німеччині, в Польщі, або Сполучених Штатів, які кожен рік вкладають 10 мільярдів доларів в енергоефективність. І це стосується не тільки житлового сектора, це ще питання модернізації підприємств.
Ми повинні пройти той же шлях.
Хто ж повинен за це платити? 25 років нам розповідали, що завжди буде дешевий газ, і що в державі немає зараз коштів, які вона може спрямувати на енергоефективність. Навіщо економити, якщо в принципі і так все непогано?
Дійсно, різниця у вартості послуги після енергоефективних заходів була невеликою. От тільки 150 мільярдів щорічно йшло на дотації «Нафтогазу», на енергетичні субсидії.
— Тож коли Фонд енергоефективності буде інституційно сформований та спроможний виконувати свої функції?
— Минулого тижня уряд підтримав проект закону про Фонд енергоефективності. Я розраховую, що він буде швидко зареєстрований у Верховній Раді, щоб ми могли розглянути його в комітеті.
Законопроект ми два роки розробляли разом з експертами з Європейського Союзу та Німеччини.
Паралельно ми запустили програму «теплих кредитів», яка дає фінансовий інструмент, не технічний, а саме фінансовий, для підтримки енергоефективних заходів.
Фонд енергоефективності — це заключна складова, якої не вистачало в цьому напрямку.
Нам важливо, щоб це був не тільки фінансовий інструмент, а в першу чергу технічні рішення для людей. Чому? Тому що фонд сам по собі не є інституцією, яка буде кредитувати або видавати кошти. Він повинен давати технічні рішення та рекомендації під фінансові пакети, які будуть створені. Операторами цих пакетів будуть банки, як і по теплим кредитам.
Чим фонд відрізняється від теплих кредитів? Через нього ми можемо залучити кошти європейських партнерів, які входять в наглядову раду фонду. Вони разом формують технічні умови та рішення, опрацьовують фінансовий інструмент, який дає компенсацію людям.
— Крім змін у законодавстві, що потрібно, щоб фонд запрацював вже наступного року?
— Три місяці піде лише на створення самої установи. Тут необхідна структура, яка залучить технічних спеціалістів, і тут ми розраховуємо на Європейський Союз. Щоб швидше дотягнутися до європейських стандартів, нам потрібен їхній досвід.
Відповідно до стандартів ЄС, витрати на опалення для нового житла становлять 50 кВт-год на кв м площі в місяць, а в наших стандартах за державними будівельними нормами — 90 кВт-год на кв м. Реальна ситуація в радянських будинках — 230 кВт-год на кв м. Минулого року через теплу зиму середнє споживання було 185 кВт-год на кв м.
Тому питання технічних працівників, які мають практичний досвід та чіткі рекомендації — це також важливо.
— А що ж повинен робити уряд?
— З боку уряду необхідне рішення щодо нормативної документації, створити організаційну структуру, затвердити штатний розклад, порядок використання тих коштів, які закладені в програмі, надати можливість виділення фінансування з бюджету.
Державні кошти будуть заходити в фонд, а кошти донорів через банки будуть потрапляти напряму до клієнтів. Це також було умовою Європейського Союзу.
Паралельно буде створена наглядова рада, яка займатиметься стратегічними питаннями роботи Фонду. Вона буде складатися з незалежних представників, від міжнародних фінансових організацій, представників уряду та наших європейських партнерів. В наглядовій раді будуть напрацьовуватися та затверджуватися стратегічні рамки. Операційне керівництво Фонду буде пропонувати пакети, які будуть затверджені і донорами, і безпосередньо наглядовою радою Фонду.
Ми зараз бачимо поки що три продукти фонду, які можуть бути використані як індивідуальними приватними будинками, так і багатоповерхівками.
Зараз для нас одне з найбільш важливих питань — закон «Про житлово-комунальні послуги». Якщо програмою «теплі кредити» користуються окремі мешканці квартир, то для нас важливо, щоб клієнтом був саме будинок.
Тоді можна говорити про комплексну модернізацію, починаючи з індивідуального теплового пункту, коли вже стоїть лічильник, закінчуючи регуляторами, санацією інженерних систем і повною теромомодернізацією та утепленням. Ми також розуміємо, що, можливо, клієнти одразу не підуть в комплексну термомодернізацію, тож можна рухатися поетапно крок за кроком.
— Тож основний бар'єр на шляху до енергоефективності — це законодавство?
— «Теплі кредити» працюють зараз без законодавства, без законів «Про енергоефективність будівель», «Про Фонд енергоефективності», «Про житлові комунальні послуги» та «Про комерційний облік», але і результати відслідкувати пратично неможливо.
Щоб державна підтримка працювала системно та ефективно, і щоб ми могли не тільки впроваджувати енергоефективні заходи, а й проводити моніторинг ефективності їх впровадження, нам потрібно, щоб всі ці чотири закони були ухвалені.
— Припустимо, що всі необхідні для запуску Фонду закони прийняли. Де брати кошти?
— В проекті бюджету на наступний рік, який поданий до парламенту, вже закладено 400 мільйонів на програму «теплих кредитів» і 400 мільйонів на фінансування Фонду енергоефективності.
Щодо наповнення фонду: ми все ж більше розраховуємо на підтримку наших партнерів. Німецький уряд та ЄС передбачили125 мільйонів євро, які чекають створення Фонду. Для нас дуже важливо, щоб цей інструмент запрацював для залучення коштів наших партнерів. Але це тільки перший крок.
Наступний крок — це уже питання перенаправлення коштів, які зараз йдуть на субсидії та збільшення інвестицій в енергоефективність. Але для цього потрібно трохи більше часу.
Шлях клієнта
— Нас цікавить робота фонду саме із споживачами. Яким буде шлях клієнта?
— Шлях клієнта має розпочинатися з банку або центру надання адміністративних послуг. Питання першого кроку залежить від можливостей ЦНАПів, оскільки туди звертається багато людей. Але куди б людина не звернулась, вона повинна прийти до банку, щоб відкрити рахунок і отримати умови.
Зараз за програмою «теплих кредитів» людина просто набирає будівельні матеріали, які є в переліку, а після їх придбання отримує компенсацію. Ми плануємо це змінити — людина, яка хоче отримати від держави компенсацію, повинна провести енергоаудит і отримати рекомендації щодо заходів, які потрібно зробити.
— Хто буде надавати такі рекомендації?
— Енергоаудитори. Це важливий момент, бо така велика кількість людей не може отримувати від фонду рекомендації. Нам потрібно, щоб працював ринок, а фонд тільки створює продукт, він задає рамки та умови роботи на ринку декільком видам суб'єктів — клієнтам, енергосервісним компаніям, енергоаудиторам і проектним організаціям.
На вході людина отримує умови і після цього вона може подивитися і поставити свою пропозицію на он-лайн платформу. Потім вона отримує пропозиції від енергоаудиторів, які повинні бути зареєстрованими та мати сертифікати.
— Хто видаватиме їм сертифікати?
— В проекті закону «Про енергоефективність будівель» визначено, що сертифікати видає саморегульована організація. Ми відійшли від варіанту, коли держава сертифікує цих спеціалістів. Протягом минулого року ми передали практично всю сертифікацію від Мінрегіонбуду іншим організаціям — і конструкторів, і технічного надзору, і архітекторів.
Нам, звісно, необхідний закон про саморегульовані організації, якого наразі немає, але в нас є декілька асоціацій в Україні, які можуть на себе взяти функцію сертифікації та проводити її. Підготовка таких спеціалістів закріплена за вищими навчальними закладами, а також за курсами перепідготовки, які можуть бути створені при вищих навчальних закладах.
Дуже важливий другий крок — це вибір енергоаудитора клієнтом. Незалежно від того, яку компенсацію отримує клієнт, він платить кошти — свої та державні. Він обирає найкращу аудиторську пропозицію.
Має бути можливість подивитись, що цей аудитор взагалі робив і скільки коштували його об’єкти.
По-перше, цей енергоаудитор має нести перед клієнтом відповідальність, тому що він буде здавати роботу йому. Ми можемо тільки робити так, щоб це відбувалося на онлайн платформах.
По-друге, все це малий та середній бізнес — аудитори, енергосервісні компанії і проектні організації. Тому тут важливо, щоб в кожному місті була велика база таких аудиторів, компаній та проектних організацій.
— Зараз дуже багато клієнтів хоче, щоб держава їх захистила. Що буде коли вони оберуть неякісного підрядника? Чи не з'являться питання до фонду?
— Ми повинні ці реєстри тримати в фонді, щоб їх можна було контролювати. І за законом, відповідальність може вилитися у штрафи для енергоаудитора, який неякісно провів свою роботу, або навіть у позбавлення сертифікату та ліцензії на діяльність.
— Що буде, наприклад, коли підрядник з таким сертифікатом неякісно виконає роботу і в результаті закладені показники, за які платив Фонд, не будуть виконані?
— Держава скасує сертифікат такого підрядника.
— Але ж його видає відповідна саморегульована організація?
— Це той момент, який буде вирішено законом про саморегульовані організації, який зараз обговорюють в Мінекономрозвитку.
В законопроекті «Про енергоефективність будівель» ми передбачили незалежний моніторинг якості таких документів. На практиці, усі сертифікати заносяться до спеціалізованої бази даних, звідки випадковим чином або такі, що раніше були визнані неякісними, відбиратимуться для додаткової перевірки.
Для цього на прозорому конкурсі обирається незалежна компанія. Якщо після такої перевірки сертифікат був визнаний як неякісний, енергоаудитор отримує спочатку попередження, а в разі повторної похибки може взагалі втратити функцію сертифікації.
— Повертаючись до шляху клієнта: якщо це максимально спростити, як це виглядає по кроках?
— Спочатку клієнт йде в банк, там він отримує повну інформацію та відкриває рахунок. Далі він вибирає аудитора, проводить енергоаудит. Потім, с результатами аудиту, він може вибрати компанію, яка буде проводити модернізацію. На цьому кроці визначається кошторис.
Якщо, наприклад, це великий об’єкт, а не просто маленький продукт, то він може звернутися до аудиту Фонду. Це може бути комплексна термомодернізація багатоповерхівки, там буде велика сума компенсації. Якщо це невелика сума компенсації, ми в пакетах розписали, до якої суми вони діють, то в принципі це працює як «теплий кредит».
Тоді клієнтом впроваджуються енергоефективні заходи, банк йому оплачує ці заходи. Після того як ми отримуємо результат, Фонд компенсує йому ці кошти. Перший результат буде оціночним. Наступного сезону запрацюють лічильники і покажуть реальний результат — це буде другий аудит, який підтвердить виконання всіх рекомендацій.
— Мінрегіон планує запустити роботу фонду з весни наступного року?
— Ми планували запустити його з першого квітня, після закінчення опалювального сезону. Але не потрібно прив’язуватися до кінця опалювального сезону. Ми реально бачимо, що якщо закон про Фонд буде ухвалений до нового року, то три місяці мінімум підуть на формування структури, набір працівників.
— І ви розраховуєте за цей час розробити підзаконні акти?
— Це треба зробити, але паралельно будуть працювати «теплі кредити». Ми хочемо вдосконалити постанову, яка затверджує програму, треба уже переходити до фінансування результатів і закладати додаткову мотивацію з боку муніципалітетів, бо для нас дуже важлива робота муніципальних програм. Тоді у нас буде можливість фіксації результату.
Також потрібно переглянути перелік товарів, які можуть бути придбані мешканцями окремої квартири. Бо якщо це вікно, радіатор, регулятор на радіатор або двері, то це зрозуміло. Але якщо йдеться про утеплення стіни, і ми знаємо, що таке клаптикове утеплення, яке фактично руйнує зовнішні конструкції, то це не можна підтримувати.
З іншого боку, якщо наприклад будинок готовий іти на утеплення, але у нього не вистачає коштів, то це питання не тільки для залучення Фонду, а й муніципальної програми. Ми хотіли б їх стимулювати. Якщо муніципальні програми будуть долучатися і фінансувати, то ми зможемо збільшити державну частку.
— Ви казали про створення ринку. Постачальники, аудитори – це більш меш зрозуміло. Що з банками? Обмежена кількість банків, які взяли участь в «теплих кредитах», у багатьох викликала питання.
Коли по фонду підуть гроші і вони будуть зростати з року в рік, то дуже багато банків будуть в цьому зацікавлені. Проте, умовно, у банку «Богуслав» і того ж самого «Приватбанку» різні можливості. Які будуть критерії для банків?
— Основне питання — це можливість збільшення кількості банків, які можуть приймати участь в цій програмі. Сьогодні програма «Теплі кредити» фінансується і компенсується державою, а Ощадбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк є основними контролерами.
Комерційні банки нам також потрібні. І критерії — це питання до наглядової ради і міжнародних партнерів, які будуть співфінансувати.
Питання кому вони дадуть кошти, а кому не дадуть. Ви знаєте, що коли виникла програма «теплі кредити», Європейський банк реконструкції та розвитку разом з I5P запустили свою програму «IQ-energy». Вони запустили її через банки, які вони відібрали. Але вони також не дали кошти всім банкам.
На мою думку, приймати участь повинні як наші місцеві банки, так і міжнародні. Нам потрібна конкуренція за клієнта і змагання за кращі кредитні ставки. Минулого року, наприклад, було 25%. Ми кілька разів проводили переговори щодо зниження кредитної ставки Ощадбанком і будемо переглядати цю ставку у зв’язку із зниженням облікової ставки НБУ.
Тому розширення кількості банків і збільшення конкуренції в банківській сфері — це також одне із завдань Фонду.
Ми зараз ведемо переговори з ЄБРР, МФК, Світовим Банком, з Європейським Союзом щодо надання коштів не тільки на компенсацію, а й щодо надання кредитів, які мали б швидкий оборот зі ставкою нижче, ніж на ринку. Але вони не хочуть йти на валютні ризики, невідомо, яким буде курс гривні.
Фінансування
— Який обсяг фінансування потрібен щорічно для ефективної роботи фонду, щоб ми дійсно бачили відчутний для держави результат у підвищенні енергоефективності?
— За нашими оцінками, загальний обсяг ринку капіталовкладень — це 30 мільярдів євро. Якщо йдеться про систему комплексної модернізації житла з повною санацією, в середньому це 120 євро за квадратний метр. При цьому замінюються ліфти, інженерні системи, утеплюється дах, встановлюється індивідуальний тепловий пункту або навіть автономна котельня. Тому ринок дуже великий.
Скільки потрібно інвестувати щорічно? Ми закладали в Фонд можливість прив'язати цей обсяг до розміру фінансування субсидій. Прописали поки що 1%, щоб почати цей рух, але ми розуміємо що коштів обмаль і є баланс бюджету.
Закладені в бюджет-2017 800 мільйонів — на рівні минулого року. Але ми бачимо шалений попит на заходи енергоефективності. Нам цього року уже двічі не вистачало коштів і ми вимушені були перекидати з однієї програми на іншу. Так, кошти на газові котли закінчилися ще в жовтні.
— Ми правильно зрозуміли, ви розраховуєте, що фонд може перебрати на себе частину коштів, які зараз витрачаються на субсидії?
— Абсолютно правильно.
По-перше, Фонд повинен показувати конкретний результат. Якщо наприклад держава вкладає 1 млрд, то це повинно бути співфінансування на рівні 30-40%, яке дає держава. Решту вкладає населення. Тож це капіталовкладення у енергоефективність на рівні 3-3,5 млрд.
Держава робить усе можливе, щоб витягнути на ринок додаткові кошти. Відповідно, це мультиплікаційний ефект не тільки з точки зору капіталовкладень, але ще й з точки зору впливу на економіку.
По-друге, якщо брати фінансування на наступний рік, то я думаю ми ще поборемося, щоб відчепити від субсидій 1 мільярд та передати на енергоефективність. Але переведення субсидій в «енергоефективні» інвестиції також повинно пройти через клієнта.
Субсидія — це фактор, що демотивує. Закриваючи потреби щодо оплати комунальних послуг, держава демотивує людей економити.
Щоб люди відчули, що це реальні кошти, нам необхідно провести монетизацію. Це не просто зробити. В першу чергу ми піднімаємо питання монетизації розрахунків на підприємствах теплокомуненерго. Йдеться про плани спрямувати субсидій безпосередньо живими коштами на підприємства.
Друге — це питання монетизації на рівні клієнта. Ми пропонувати такий варіант: якщо клієнт має залишки субсидій, зекономлені кошти, то він може їх спрямувати на заходи з енергоефективності.
— А хто вам покаже ці залишки?
— Це дуже просто. Запровадження комерційного обліку — це також питання визначення реального споживання. Люди зараз спалюють газ, тому що знають, що в кінці року ці кошти, які будуть залишками на їх особистих рахунках, держава забере.
Саме так було цього року — залишки коштів, які не були витрачені субсидіантами, просто повернули в державний бюджет. Люди про це знають. Навіщо їм економити, прикручувати батарею. Вони просто використовують всю субсидію, яка в них є.
Є міф, що якщо вони менше спалять, то наступного року їм менше дадуть. Це неправда, тому що кошти видаються відповідно до соціальної норми. Зараз це 5,5 кубів газу на один кв м опалювальної площі.
В будь-якому разі, вони просто не зацікавлені економити. Ми хочемо це змінити. Наприклад, якщо в кінці сезону у вас є залишок коштів, тому що ви не спалили цей газ, ви можете їх використати на енергоефективні заходи.
— А якщо не на енергоефективні заходи? Як ви проконтролюєте це? Чи гроші будуть не на рахунку користувача, а на якомусь державному рахунку?
— Воно фактично так і є. У людей, які сплачують за комунальні послуги, я кажу не про індивідуальних споживачів, а про клієнтів ТКЕ, кошти знаходяться на рахунках Ощадбанку. Люди, які відкривають рахунок, щоб скористатися програмою «теплі кредити» або коштами Фонду Енергоефективності, це так само Ощадбанк.
Це одна й та ж система, яка може бути пов'язана з Нацбанком, який побудував систему «Простір», що дає можливість управляти державними коштами. Тому питань, яких не можна вирішити, нема.
Гарний приклад — Естонія, яка провела електронне врядування за всіма напрямками, починаючи з оплати комунальних послуг і закінчуючи контролем використання коштів в освіті, які виділяються на кожного учня.
Нам теж потрібно працювати в цьому напрямку і ставити завдання: верифікація субсидіантів, загальна база людей які отримують субсидії, моніторинг за споживанням (для цього потрібно закінчити облік), моніторинг за ефективністю використання коштів.
У такому разі ми будемо бачити скільки коштів ми інвестували як держава і який результат ми отримали. Тому система монетизації — дуже непроста, але вона не повинна нікого лякати, бо це дійсно крок для того, щоб мотивувати людей зменшити споживання та економити.
— Люди в селах отримують гроші на паливо «живими» грошима. Може така система вже є, та її не треба наново придумувати?
— Люди отримують кошти на закупівлю дров або альтернативного джерела енергії. Це було зроблено цього року. Чому ми це зробили? Через те, що люди, які могли перейти на альтернативні джерела енергії, не переходили. Субсидія фактично зараз витрачається лише за газ.
Так було прописано в постанові — ті, хто користуються газом, мають можливість користуватися субсидіями. Ті, хто беруть дрова або іншу біомасу, користуються «живими» коштами. Кількість людей, які отримують таку субсидію, насправді, мізерна. Це лише декілька районів в Україні.
— Тобто якщо спробувати масштабувати цю систему, вона зіткнеться з певними обмеженнями?
— Я зараз не можу проаналізувати цю систему. Це більше до компетенції Мінсоцполітики. Але таке рішення ми прийняли після того, як почали отримувати відповідні сигнали — що люди не хочуть відмовлятися від газу, тому що вони втрачають субсидії.
— А як у вас складається робота з Мінсоцполітики?
— (Посміхається. — ЕП) З Мінсоцполітики в нас робота йде паралельно. Ми сьогодні більше працюємо із Світовим Банком, щоб підготувати систему моніторингу і напрацювання щодо монетизації субсидій. Мінсоцполітики зараз працює паралельно над створенням бази субсидіантів. Я думаю, що тут потрібно вам з ними більше поспілкуватися.
- Информация о материале
Украинские частные предприятия-разработчики и производители продукции оборонного и двойного назначения, создавшие на этой неделе неправительственную «Лигу оборонных предприятий Украины», среди ключевых задач обозначили «обеспечение либерализации национальной системы экспорта вооружений и военной техники в сторону изменения существующей системы и обеспечение возможности предприятий ОПК осуществлять внешнеэкономическую деятельность на условиях получения лицензии по упрощенным процедурам и информирования Государственной службы экспортного контроля о ее ведении».
Иными словами, частники выступают за слом существующих правил выхода предприятий на мировой рынок оружия.
Украина на рынке оружия: ретроспектива
Украина, унаследовавшая около 30% советского ВПК, была «обречена» присутствовать на мировом рынке вооружений и военной техники (ВВТ). И этим доставляла изрядное беспокойство всем ключевым игрокам. Вашингтону — вследствие потенциальной опасности попадания ВВТ в зоны напряженности, Москве — в силу заметной конкуренции.
Вот почему 20 лет тому назад, в октябре 1996 года, был создан «Укрспецэкспорт». Тогдашний секретарь СНБОУ Владимир Горбулин, курировавший эту чувствительную сферу деятельности, отмечал, что монополизация необходима для «упорядочения оружейной торговли». В то время в этом была логика: Временная следственная комиссия ВРУ в докладе (преданном гласности в 1998 году) отмечала, что в стране торговлей критическими товарами и услугами (до рождения «Укрспецэкспорта») занималось 113 компаний, и имели место определенные нарушения. Другими словами, зарабатывали кто попало и на чем попало.
То были времена становления отношений с США и оформление государства на мировой координатной сетке. Компромиссы казались логичными: ядерное разоружение и предоставленные гарантии безопасности (казавшиеся незыблемыми), необходимость спасать ракетно-космическую и самолетостроительную отрасли, а также остановить стагнацию еще и танкостроения (выход на «Морской старт», контракт с Ираном на передачу технологии производства Ан-140 и судьбоносный танковый контракт с Пакистаном). Кстати, сделка с Пакистаном на 640 млн долл. впервые вывела Украину в десятку оружейных экспортеров, закрепив ее право быть среди лидеров оборонных технологий.
…С тех пор утекло много воды. Мы узнали, что гарантии — это фикция, и остались наедине с сильным врагом. Убедились, что союзников пока нет, есть только партнеры, выражающие «обеспокоенность». И крайне сдержанно относящиеся к военно-техническому сотрудничеству (ВТС) с Украиной. Среди прочего потому, что ВТС с РФ — это большой бизнес, а ВТС с Украиной — рискованная политика. С другой стороны, сама Украина основательно закрепилась на мировом рынке оружия, а к 2009—2010 годам вышла на «потолковые» рекорды. Напомним, что в 2009-м пакет заказов «Укрспецэкспорта» обеспечил рост ежегодных объемов оружейного экспорта на 3 года. Прежде всего речь о контрактах на модернизацию военно-транспортных Ан-32 для Индии (более 400 млн долл.), о поставке партии малых десантных кораблей на воздушной подушке типа «Зубр» Китаю (315 млн долл.), наконец, о поставках Ираку шесть Ан-32 (100 млн долл.) и 420 новых бронетранспортеров БТР-4 (460 млн долл.), а также поставки крупной партии бронетранспортеров Таиланду. Плюс заказ Таиландом партии танков «Оплот» и весомые поставки газовых турбин ГП «Зоря-Машпроект» для индийских ВМС и поставку ВВС Индии 100 двигателей АИ-20 сер. 5 для Ан-32 (стоимостью около 110 млн долл.).
Поэтому когда SIPRI (Стокгольмский международный институт исследований проблем мира) опубликовал в 2016 году пятилетний рейтинг с выводом, что Украина вошла в десятку крупнейших стран — экспортеров оружия (9-е место в списке), речь именно о реализации перечисленных выше контрактов. Заключенных, кстати, еще командой спецэкспортеров под руководством Сергея Бондарчука.
Другое дело — нет ли злого умысла в рейтинге SIPRI? Ведь стране со столь серьезными оружейными мощностями (2,6% мирового объема вооружений) как-то несподручно с протянутой рукой просить оружия у партнеров… Конечно, SIPRI кривит душей. Не только потому, что в списке нет Израиля, торгующего в несколько раз активнее Украины. Но и вследствие того, что напоминание об оружейном потенциале Украины именно сейчас крайне выгодно Москве, ищущей нового формата отношений с Вашингтоном. Впрочем, разговор не об этом, а о перспективах Киева на оружейном рынке.
Почему нужно менять систему?
Можно было бы ответить просто: потому, что нам никто (!) — ни Запад, ни Восток, — не поможет (речь не о военно-технической помощи, которая нужна, но не решает стратегических вопросов, а о масштабном ВТС с западными компаниями). Еще потому, что без решительных шагов в направлении трансформации системы Украина будет терять и терять. Война России против Украины открыла шлюзы к таким изменениям, а также резко оживила отечественных создателей и производителей ВВТ.
Но попробуем все же предоставить аргументы.
Первый. Традиционные рынки и добытые возможности.
Тем, кто указывает, что в стране война и все силы необходимо бросить для перевооружения, замечу: работа на мировом рынке — это живая валюта, дающая в условиях ограниченного ресурса реальные оборотные средства, которые предприятие может использовать для расширения поставок в ВСУ/НГУ. Вот живой пример: частная компания «Практика» на рынке 20 лет, демонстрирует бронемашину «Козак-2М», существенно превосходящую продвигаемый «Укроборонпромом» «Дозор», а Минобороны еще не приобрело ни одной такой машины — преимущественно вследствие нехватки ресурсов.
Другой пример: также частное предприятие «Проксимус» указывает, что для ВСУ в рамках ГОЗ достаточно его 10 изделий (средства борьбы с беспилотниками противника), а вследствие деформированной системы экспорта предприятие вынуждено выносить производство в другую страну. Таким образом утекает интеллектуальный капитал, рабочие места и налоги отдаются иностранным государствам.
Третий пример. «Укроборонпром» поставляет новые танки «Оплот» не для украинской армии, а в Таиланд. Это тот редкий случай, где автор готов поддержать действия концерна. Конечно, если бы в государстве была вертикаль управления ОПК и система ответственности, кое-кого следовало бы судить за фактический срыв сроков развертывания серийного производства «Оплотов» — даже при советской постановке вопроса танки могли бы поставляться и в армию, и на экспорт. Но потерять традиционного партнера — такая же халатность, как и промедление с производством. И все-таки, говоря о потребности ВСУ в танках, получить значительное количество модернизированных танков «Булат» в краткий срок значительно важнее, чем единицы «Оплотов», которые в несколько раз дороже, сложнее в управлении и в эксплуатации. В условиях, когда система подготовки не налажена, тренажерных комплексов нет, а оперативные поставки ЗИП — только в планах, уничтожение одного такого танка могло быть катастрофическим для психологического восприятия в украинской армии.
Иными словами, традиционные рынки стоит беречь по многим причинам. Скажем, Украине удалось удержать интерес Пакистана, и вот результат: в Исламабаде в 2016 году подписан меморандум об обслуживании танкового парка этой страны — это и поставки машинно-трансмиссионных отделений (МТО), и других комплектующих, и продвижение на рынок линейки двигателей серии 6ТД. Как говорят, речь идет о заказах на более чем 600 млн долл. Продолжительная и в целом эффективная работа на рынке Азербайджана стала предпосылкой для реализации крупного проекта по передаче технологии производства Ан-178 этой стране. То же самое можно сказать и об Алжире, подписавшем в текущем году контракт на закупку украинских переносных противотанковых ракетных комплексов (ПТРК) «Скиф» — именно с Алжиром связаны первые успехи украинского ГП «ГосККБ «Луч» по созданию высокоточного оружия, и это было еще в 1999 году. Не случайно появились перспективы и на рынке Индонезии, с которой еще в 1997 году «Укрспецэкспорт» подписал первый контракт на ремонт партии бронетехники. Теперь ГК «Укроборонпром» рассчитывает развить идею лицензионного производства плавающих колесных бронетранспортеров БТР-4М с колесной формулой 8x8. А вот иракский рынок Киев потерял — и по причине качества работы, и вследствие активности российских спецслужб. Из обещанных Багдадом 2,4 млрд долл. освоено лишь 640 млн долл.
Второй. Оттеснять Россию — самое время.
Действительно, враждебное Украине, затеявшее против нее войну и вступившее в противостояние с Западом государство испытывает определенный дефицит технологий. И Украине следует активно продвигаться на рынках, где традиционно работала Россия. Прежде всего, это Индия и Китай. А также третьи рынки, нуждающиеся в такой номенклатуре ВВТ. И кое-какие шаги, к счастью сделаны.
Так, Минобороны Индии и ряд компаний этой страны подписали с Минобороны Украины 15 меморандумов о производстве 500 военно-транспортных самолетов и о долгосрочных поставках газотурбинных установок для индийских военных судов. Причем — на фоне замороженного совместного индийско-российского проекта ВТС. Разумеется, многое зависит от команды (и в Индии, и в Саудовской Аравии, о которой речь дальше, переговорный процесс вел генконструктор Дмитрий Кива, от которого руководство «Укроборонпрома» поспешило избавиться). Индия относится к такой категории партнеров, которых необходимо долго и аргументированно убеждать. Еще одним безусловным минусом является то, что брендовый «Антонов» искусственно загнан в «Укроборонпром». Это крайне пагубное решение создает целый ворох новых рисков.
Саудовская Аравия сделала ставки на украинские военно-транспортные технологии, и это направление может стать в будущем прорывным, вплоть до участия в серьезных производствах, даже таких, как Ан-70.
То же можно сказать и о Казахстане, который в текущем году приобрел у АО «Мотор Сич» технологию модернизации двигателей. Отношение Казахстана к Украине формировалось не один день — предшествовал выбор не только украинских самолетов и БТР, но и капремонта ЗРС С-300 (несмотря на то, что производился С-300 в РФ). Надо сказать, в Казахстане с опаской смотрят на Москву, ведь процентное соотношение этнических россиян на севере страны таково, что без особых усилий позволяет развернуть там привычную нам гибридную войну.
Третий. ВТС — это способ формирования союзников из западных партнеров.
Пусть даже если начинать с малого. Например, в 2016 году «Укроборонпром» и словацкая компания Grand Power s.r.o. подписали соглашение о сотрудничестве в производстве огнестрельного оружия. А с польской WB Electronics — о производстве высокоточных ракет. Если команда будет работать, западные компании пойдут на проекты.
Идеально — дотянуться до масштабного ВТС с США. «Уже более 25 американских компаний сотрудничают с ГП «Антонов» — как поставщики, совместные производители и разработчики. Я не раз говорил о том, что я полон глубокого оптимизма относительно перспектив дальнейшего развития американо-украинского сотрудничества и совместного производства военной техники». Эти слова произнес посол США в Украине Пайетт в апреле 2016 года. Но мы-то знаем: без изменений правил игры внутри Украины пристальное внимание не трансформируется в ВТС.
И скажем прямо: сделанное — даже меньше, чем полдела. Чтобы западные компании пришли на украинский рынок, нужно отказаться от ручного управления сектором, принять ряд необходимых для защиты инвестиций законов, осуществить либерализацию внешнеэкономической деятельности. Это под силу власти, была бы политическая воля и желание отказаться от части личных интересов в пользу развития государства.
Четвертый. Опытно-конструкторские работы (ОКР) внутри контрактов усиливают возможности перевооружения ВСУ.
Целый ряд государств готов включать и оплачивать опытно-конструкторские работы в рамках экспортных контрактов. В свое время (в 2005—2010 гг.) «Укрспецэкспорту» удалось поставить это на поток и решить за счет иностранных ресурсов целый ряд задач. Классикой была модернизация МиГ-29 (включая работу по наземным целям) в рамках продажи партии истребителей Азербайджану.
Ныне, когда в 2016 году на ОКР выделено всего лишь
60 млн грн, Китай может сыграть поистине грандиозную роль в перевооружении Украины. В рамках салона Airshow China 2016 уже было достигнута договоренность о совместном производстве оружия. За счет ВТС с Китаем есть реальные возможности заметно продвинуться в создании и производстве авиационного управляемого вооружения, которое так необходимо ВС ВСУ.
Сегодня крупнейшие надежды связаны с Саудовской Аравией. И это не только финансы от контракта по самолетам Ан-132, но и возможность создание ракетного щита — за счет продвижения на рынок этой страны оперативно-тактического комплекса (ОТРК) «Гром-2». Такие ОТРК, наряду с сугубо отечественным проектом «Нептун», могут сформировать неядерный ракетный щит сдерживания.
Пятый. Это бизнес, выгодный государству и предприятиям.
В целом экспорт ВВТ Украины в военное время упал. В ЦИАКР считают, что в 2015 году его уровень не превышал 600 млн долл., предварительные цифры 2016-го превысят эту цифру, но не так существенно, как хотелось бы.
В списке основных экспортеров украинских ВВТ называют Китай, Индию, Саудовскую Аравию, Казахстан, Азербайджан, Пакистан, а также ряд африканских стран, в частности, Алжир, Египет, Эфиопию, Анголу, Нигерию.
До новых рекордов пока далеко, причем из-за перекосов в военно-технической политике государства. А ведь учитывая боевое применение ВВТ и рост номенклатуры ВВТ, Украина способна наполовину превысить рекордные заказы 2009 года — то есть продавать даже не на 2 млрд долл., а на 3—3,5. Это — беглые подсчеты ЦИАКР.
Но для этого следует изменить правила игры, открыв врата для частных предприятий. А также сменить систему экспортного контроля — от запретительной к уведомительной.
Ныне число частных игроков, которых к концу первой декады миллениума насчитывалось не более четырех десятков, увеличилось в три раза, и сегодня превышает число государственных предприятий ОПК. По официальным данным, в 2015 году более 60% гособоронзаказа приходилось на «Укроборонпром», в 2016-м — всего 38%. В цифрах — «Укроборонпром» осваивает 4,4 млрд грн из 13,5 млрд грн. Теперь дело за малым: понять, что частные предприятия выпустить на мировой рынок оружия выгодно!
Вот мнение промышленника, почетного председателя корпорации «УкрИннМаш» и бывшего первого замминистра Минпромполитики Виталия Немилостивого: «Частные предприниматели не могут выйти на мировой рынок, поскольку все действия необходимо согласовывать с Государственным концерном «Укроборонпром». Такая ситуация не только оставляет за государственным концерном монопольное право на продажу оружия, но и убивает здоровую конкуренцию на рынке. Чтобы выйти на мировой рынок, нужно прийти в «Укроборонпром» — к прямому конкуренту, — и с ними согласовать проведение переговоров, с ним установить цену. Это монопольное право, но у нас в государстве есть орган, который следит за нераспространением оружия. Система по продаже и изготовлению оружия, ныне существующая в Украине, уже устарела, и ее необходимо менять».
Соглашается с ним и советник гендиректора ГК «Укроборонпром» Сергей Тетерук: «Согласен, знаю, в каких условиях формировалась монополия, помню те оплеухи, которые Украина получала от США за торговлю оружием — в рамках ограничений относительно стран, которые не были запрещены Советом Безопасности ООН, а имели чисто территориальный характер. Сегодня ситуация меняется, а законодательство осталось на том же уровне. Поэтому, наверное, необходимо давать больше возможностей выхода на внешние рынки, — это мое личное мнение, не знаю, как к этому относится руководство «Укроборонпрома».
Что ж, как и в ряде других критических областей, вопрос успешного экспорта ВВТ напрямую связан с решениями президента Украины и его окружения.
- Информация о материале
Комунальне підприємство «Харківспецбуд» уклало шість угод з ТОВ «Аква вестор» щодо закупівлі товарів на загальну суму 490 тис. грн.
Про це стало відомо зі звітів про укладання договорів, які були розміщені на порталі системи електронних закупівель «Прозорро».
Зокрема, за 105 тис. грн. придбали котел твердопаливний сталевий Caltherm CT CT70F, за 91,69 тис. грн. - 17 водонагрівачів VM 50 S3 C, за 85,68 тис. грн. - котел твердопаливний сталевий Caltherm CT CT45F, за 82,54 тис. грн. – 4 пилососи Karcher NT 35/1, за 67 тис. грн.. – 2 штроборіза, 58,36 тис. грн. - електричний різьбонарізний клуп RIDGID.
Але комунальники придбали всі товари з переплатою в два рази.
Так, котел Caltherm CT CT70F можна придбати за 45 тис. грн., а котел Caltherm CT CT45F – 23 тис. грн.
На офіційному сайті Karcher пилосос NT 35/1 коштує 11,69 тис. грн.
Переплати є й по іншим товарам.
Цікаво, що ТОВ «Аква вестор» була створена лише 8 листопада 2016 року.
Нагадаємо, що правоохоронці розслідують діяльність КП «Харківспецбуд», яке очолює Долина, і яке закуповувало будівельні матеріали у близького до нього ПП «Укрспецпоставка-М» за завищеними цінами.
Діяльність КП «Харківспецбуд» той самий Департамент житлового господарства Харківської міськради, який очолює колега Долини по фракції «Відродження» у Харківській міськраді – Роман Нехорошков.
Також варто відзначити, що Долина у декларації 2015 року приховав свій бізнес.
Нагадаємо, що Комунальне підприємство «Харківжилбуд» 25 листопада уклала угоду з ТОВ «Вентто» щодо ремонту будівлі вартістю 105,54 тис. грн. Хоча ці роботи мали виконати самостійно.
Діяльність цього КП контролює віце-мер Андрій Руденко
- Информация о материале
Страница 304 из 1561
