Ликбез

Урядовці з екрану телевізора так залякали підприємців своєю мінімалкою та перевірками офіційного працевлаштування найманих працівників, що вже декілька разів доводилось чути про раптові перевірки і мільйонні штрафи. При спробах же з’ясувати, за що конкретно накладений штраф, у відповідь чую лише досить розмиті пояснення про триста двадцять тисяч. Тому сам собою напрошується висновок: підприємці не дуже розуміються на тому, яка ж відповідальність настає за порушення трудового законодавства. А проводити роз’яснювальну роботу державні органи не дуже й поспішають. І не дивно: рибку простіше ловити в каламутній воді. Тому будемо виправляти цей недолік.

Юридична відповідальність за порушення в сфері законодавства про працю, в залежності від їх характеру, є таких видів: кримінальна, адміністративна, фінансова та дисциплінарна. Нас в даному випадку цікавлять лише перших три види, так як вони можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання та їх службових осіб збоку органів державної влади.

Кримінальна відповідальність законодавством України передбачена за вчинення злочинів проти трудових прав громадян. До такого виду юридичної відповідальності притягуються службові особи юридичних осіб, фізичні особи-підприємці та фізичні особи, що використовують найману працю інших осіб. Вона передбачена Кримінальним кодексом України за:

- незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України »Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю (стаття 172 Кримінального кодексу України);

- грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою             (стаття 173 Кримінального кодексу України);

- безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності               (стаття 175 Кримінального кодексу України).

Покарання за вчинення вказаних діянь передбачене від штрафу до позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Щодо адміністративної відповідальності, то відповідно до піднятої теми нас цікавить стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за:

- порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України »Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю;

- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства;

- порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві;

- порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До відповідальності за вчинення вказаних вище адміністративних правопорушень можуть бути притягнуті посадові особи підприємств, установ і організацій та фізичні особи-підприємці, що використовують найману працю. Покарання передбачене у вигляді штрафу.

Фінансові санкції (фінансова відповідальність) за порушення законодавства про працю передбачені Кодексом законів про працю України. Власне, це і є те, чим найбільше налякані підприємці.

Відповідно до вимог частини 2 статті 265 вказаного Кодексу юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу (в даному випадку штраф є фінансовою санкцією) в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Наведені вище фінансові санкції не можуть бути застосовані до фізичних осіб не підприємців, що використовують найману працю інших осіб.

Розуміння та чітке розмежування кримінальної, адміністративної і фінансової відповідальності та випадків їх настання необхідне підприємцям в першу чергу для обрання адекватного способу захисту своїх прав у випадку претензій збоку державних органів. І не забувайте, що вчасно надана правова допомога адвоката може зберегти не лише фінанси, а й свободу.

Информация о материале

Опубликовано: 23 февраля 2017

Стипендійна реформа вже спричинила чимало галасу в університетській спільноті й спричинить ще більше в кінці місяця, коли більша частина студентів не знайде на картці стипендію, хоча за старими правилами мала б її отримати.

Одразу зазначу, що мова йдеться про студентів, що навчаються за державним замовленням. Так звані «контрактники» не мають права отримувати стипендію від держави.

За старими правилами достатньо було мати середній бал 4.0, щоб отримати звичайну стипендію, і 5.0 – для підвищеної. Деякі виші при цьому навіть не враховували недиференційовані заліки.

Нові правила дещо складніші і багатьом видаються дискримінаційними.

По-перше, вводиться рейтингування і лише 40-45% (конкретний відсоток затверджується вишем) студентів-бюджетників будуть отримувати стипендію. Нагадаю, що заступник міністра фінансів раніше казав, що стипендію отримують 75% студентів бюджетників.

По-друге, підвищену стипендію буде отримувати лише певний відсоток студентів на розсуд навчального закладу.

У КПІ, наприклад, це 5% від загальних 40%, тобто 2% від загальної кількості студентів-бюджетників. Округлення в обох випадках проводиться у бік зменшення.

Ці рамки породжують випадки, коли підвищену стипендію не буде отримувати ніхто (якщо спеціальність менша за 50 чоловік, наприклад), або що стипендію на деяких спеціальностях можуть не отримувати навіть відмінники за п’ятибальною шкалою.

Для роздумів: за інформацією від першого заступника міністра Володимира Ковтунця у КНУ ім. Шевченка на механіко-математичному факультеті за старими правилами стипендію отримувати близько 45% студентів, тоді як на факультеті філології – 90%.

Третє нововедення – збільшено розмір академічної стипендії з 825 гривень до 1100 гривень. Для деяких спеціальностей до 1400 гривень.

Четверте нововведення – рейтинговий бал студента може складатись не тільки з академічної складової. До 10% рейтингового балу відводиться на науку, мистецтво, спорт і громадську діяльність, згідно рішення Вченої ради вишу.

Насправді наявність додаткових балів за мистецтво, спорт і громадську активність дещо суперечить внесеним змінам до закону «Про вищу освіту», де сказано, що «Академічні стипендії призначаються особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України.»

П’яте – стипендіальна комісія стала органом, що має право вирішувати конфліктні питання і вирішувати, кому і за що надавати неакадемічні 10% рейтингового балу. З метою уникнення зловживань з боку адміністрації комісія має складатись не менше ніж на половину з представників студентів.

В цілому нові умови мають створити більш жорстку конкуренцію між студентами і прибрати гарантований бал для отримання стипендії. Але є доволі неоднозначним введення у дію нових правил вже під час складання сесії.

З можливих порушень прав студента, що можуть бути на даному етапі:

– неправильно порахований рейтинговий бал;

– нарахування додаткових балів іншим студентам за чисто номінальну громадську активність.

Від сьогодні варто забути, що якийсь певний бал гарантує стипендію. В окремих випадках може статись так, що навіть максимальний бал за академічну складову не буде гарантувати отримання стипендії.

Крім того, є категорія соціальних стипендій, що будуть виплачені певним категоріям через їх соціальний стан. За останніми змінами їх побільшало: до сиріт, дітей шахтерів та малозабезпечених сімей додали участників АТО, внутрішньо переміщених осіб та інвалідів I-III груп.

При цьому реальної реформи у цьому секторі не відбулось – за логікою представників Мінфіну соціальні стипендії мали б отримувати дійсно ті, хто цього потребує за доходом, але категорія малозабезпечених сімей надто вузька через малий коефіцієнт забезпеченості прожиткового мінімуму для дорослих (він складає 21%).

Якщо детальніше, то гарантований державою прожитковий мінімум на сім’ю з 2 батьків і непрацюючого студента складає близько 2000 тисяч гривень. При тому, що реальний прожитковий мінімум (як сума прожиткових мінімумів цих осіб) складає приблизно 4800 грн.

До того ж була скасована практика виплати матеріальної допомоги і премій із стипендіального фонду. Матдопомоги виплачували студентам, що опинились в скрутному матеріальному становищі через втрату батьків, хворобу тощо, а премії (зазначу із власного досвіду, – авт.) виплачували представникам органів студенського самоврядування.

Якщо в цілому подивитись на зміни у системі виплати стипендій, то:

– загальну кількість стипендіатів було суттєво зменшено;

– життя менш забезпеченим верствам населення навряд чи полегшено;

– конкуренцію за академічні стипендії – збільшено;

– прозорості нарахування стипендій – не досягнуто, навпаки – попередня система була більш прозорою;

– виплата матеріальних допомог і премій із стипендійного фонду скасована.

Информация о материале

Опубликовано: 23 февраля 2017

Самыми болезненными остаются так называемые «уголовные» налоговые проверки, т.е. проверки, которые проводятся по инициативе следователя (прокурора) в рамках уголовного производства.

Именно такого рода проверки определены в качестве одного из исключений из общего моратория на проведение проверок предприятий (учреждений, организаций, ФОП) с объемом доходов до 20 млн грн органами Государственной фискальной службы и Государственной фискальной инспекции.

Цель следователя, который инициирует такую проверку, ясна — получить официальный документ, подтверждающий факт нарушения плательщиком требований налогового законодательства. Дело, в таком случае, остается за малым — доказать (или чаще — создать видимость доказательства) умышленный характер действий, направленных на оптимизацию налоговых обязательств предприятия. Но будет ли такой «официальный документ» надлежащим доказательством в уголовном деле?

Исходя из нормативного регулирования, следователь наделен полномочиями собирать доказательства, в том числе путем истребования и получения от органов государственной власти, предприятий, учреждений, организаций заключений ревизий и актов проверок.

При этом статья не содержит ссылок на возможность следователя инициировать такую проверку для получения нужных ему доказательств. Не указано о порядке такого инициирования также ни в какой другой норме Уголовного процессуального кодекса, который и является по сути ключевым нормативным документом, определяющим порядок проведения расследования в уголовном производстве.

Чем руководствуются следователи, если УПК не содержит нужной нормы?

Положениями Налогового кодекса Украины, которые предусматривают получение решения суда (следственного судьи) о назначении проверки в качестве основания для ее проведения.

Фактически на сегодня законодательство, предусматривая формальное основание для проведения налоговой проверки в уголовном производстве, не содержит ни одной нормы, регулирующей:

- порядок подачи и рассмотрения ходатайств следователя судьей;

- оснований для его удовлетворения и пр.

Нормы и Конституции Украины и УПК Украины четко определяют, что любые действия органов государственной власти осуществляются исключительно на основании, в пределах и в строгом соответствии с требованиями закона. Чем в таком случае должны руководствоваться и правоохранители, обращаясь в суд, и непосредственно следственный судья при рассмотрении такого обращения, не определено.

Доказательства, полученные органом досудебного расследования с использованием полномочий, которые не предусмотрены положениями УПК Украины, считаются недопустимыми.

Таким образом, акт налоговой проверки, проведенной на основании решения следственного судьи, будет считаться недопустимым доказательством, которое получено следователем (прокурором) с превышением своих полномочий, что влечет невозможность его дальнейшего использования для обоснования позиции обвинения.

Может ли руководитель предприятия не допустить представителей контролирующих органов для проведения проверки?

Как бы иррационально это ни звучало, но формально оснований для этого нет, поскольку:

- как указывалось ранее, Налоговый кодекс Украины, который является профильным для сотрудников Государственной фискальной службы, предусматривает возможность проведения проверки на основании решения суда;

- в их распоряжении есть решение следственного судьи, набравшее законную силу, исполнение которого является обязательным.

Может ли предприятие обжаловать такое решение суда (следственного судьи)?

К сожалению, и в этом аспекте законодатель оставил предприятие без инструментов эффективной защиты от злоупотреблений со стороны правоохранителей и суда, не включив определения следственного судьи о назначении проверки в перечень судебных решений, подлежащих обжалованию в апелляционном порядке.

Есть ли основания рассчитывать на отказ следственного судьи в удовлетворении ходатайства следователя?

Здесь стоит отметить позитивную тенденцию среди следственных судей, которые, исходя из анализа содержания выносимых ими решений, начинают постепенно отходить от формального подхода рассмотрения обращений правоохранителя, в том числе по вопросам проведения налоговых проверок в уголовном производстве.

Исходя из наиболее свежей судебной практики (период с 01.01.2017), следственные судьи отказывают в удовлетворении обращений правоохранителей, ссылаясь на их необоснованность, мотивируя свое решение тем, что «следственный судья не наделен полномочиями по ходатайству следователя (прокурора) назначать внеплановые проверки субъектами хозяйственной деятельности законодательства и ставить на разрешение специалистам, которые будут проводить такую проверку, какие-либо вопросы».

Менее категоричные отказы следственных судей в удовлетворении ходатайства следователей (прокуроров) мотивированы тем, что следователь не доказал необходимость проверки и невозможность получения нужных ему доказательств иным способом. Хотя и ссылаются на то, что:

«Положения УПК Украины не содержат непосредственной нормы, предусматривающей возможность обращения органа досудебного расследования с таким ходатайством и компетенцию следственного судьи относительно решения вопроса о предоставлении разрешения на проведение налоговой проверки, а в ст.132 УПК Украины не предусмотрено такой меры уголовного производства.

Не регламентирован действующим УПК Украины также и порядок рассмотрения таких ходатайств следователя или прокурора, объем доказывания при рассмотрении такого ходатайства, критерии, по которым следователь судья должен определять достаточность оснований для предоставления разрешения на проведение налоговой проверки».

Но, к сожалению, оснований говорить об устоявшейся позиции судов пока нет, поскольку встречаются иногда даже решения, в которых ходатайства следователя удовлетворяются со ссылкой на обязательство граждан согласно ст. 67 Конституции Украины и Налогового кодекса уплачивать налоги и ежегодно подавать декларацию об имущественном состоянии и доходы за прошлый год», и отсутствие у следствия возможности иным путем получить необходимые доказательства.

Таким образом, мы в очередной раз сталкиваемся с проблемами, связанными с несогласованностью норм законодательства, которые часто с энтузиазмом используются правоохранителями для ограничения (а иногда и блокирования) нормальной деятельности предприятия под предлогом расследования, сроки проведения которого в случае отсутствия подозреваемых по делу, также не ограничены.

Какие инструменты могут быть использованы предприятием для защиты своих прав?

Как показывает практика, при отсутствии предусмотренных процессуальных механизмов защиты своих интересов от злоупотреблений со стороны правоохранителей и судов, наиболее эффективным инструментом остается привлечение внимание вышестоящих органов к существующей проблеме.

Такой подход в зависимости от специфики каждого дела может включать и попытки обжалования судебного решения исходя из общих принципов судопроизводства Украины, и обращения с жалобами на осуществление давления на бизнес с использованием неправосудных решений и пр.

Нелишними будут также упредительные меры с целью не допустить вынесения неправосудного решения следственным судьей. При наличии информации о том, что в отношении служебных лиц предприятия проводится расследование по вопросам соблюдения налогового законодательства, целесообразно заранее обратиться в суд по месту проведения расследования с просьбой информировать представителей предприятия о факте подачи ходатайства о назначении проверки и обеспечить участие уполномоченного представителя при его рассмотрении.

При выявлении несоответствий между предметом расследования и объемом назначенной проверки (как по перечню контрагентов, так и по периоду проверки) можно также обратиться в суд за разъяснением, как исполнять судебное решение в пределах заявленной следователем фабулы.

В любом случае, отсутствие должного реагирования на существующую проблему будет иметь негативные последствия для бизнеса, поскольку будет поощрять представителей правоохранительной системы продолжать практику утверждения своего видения уголовного процессуального законодательства, подкрепляя его выгодными для себя судебными решениями.

Информация о материале

Опубликовано: 21 февраля 2017

27 февраля Минюст начинает обучение первой группы кандидатов в частные судебные исполнители, после чего счастливчики, прошедшие стажировку и сдавшие квалификационные экзамены, приступят к работе. Институт частных судебных исполнителей предусмотрен законами Украины, вступившими в силу в начале этого года, и уже, как это водится у нас, подвергся общественному остракизму: дескать, государство узаконило коллекторов, которые занимаются вышибанием долгов с граждан и предпринимателей путем угроз, опечатывания квартир, выноса личного имущества и т. п. На самом деле это далеко не так. Украина пошла по пути европейских стран, где система исполнения решений судов смешанная, т. е. состоит из государственных и частных исполнителей. Другой вопрос, что в наших условиях принципиально полезное новшество может превратиться в свою противоположность.

В чем проблема

Согласно действующему законодательству процесс исполнения судебных решений состоит из двух этапов —добровольного и принудительного. Скажем, если суд признал гражданина или предпринимателя должником (например, в случае невыплаты кредита), таковой в течение определенного времени имеет возможность вернуть долг добровольно (перечислить сумму, определенную в решении суда, банку). Если этого не происходит (а так чаще всего и бывает), начинается этап принудительного исполнения. Заключается он в том, что обязательство по выплате долга обращается на имущество (движимое или недвижимое) должника. Такое имущество арестовывается, описывается, оценивается и передается на торги. Сумма, вырученная в результате продажи, идет в счет погашения долга. Подобная же схема применяется в гражданских делах (например, при лишении одного из супругов родительских прав), имущественных спорах между предприятиями, субъектами хозяйствования, с одной стороны, и органами власти, местного самоуправления — с другой, и т. п.

Принудительным исполнением судебных решений занимается Государственная исполнительная служба (ГИС) Минюста. Уже из приведенного выше элементарного примера видно, насколько неблагодарным делом занимаются государственные исполнители. Но причина тут не только в сложности и громоздкости процедуры. Сами госисполнители слабо мотивированы работать. По данным заместителя министра юстиции по исполнительному производству Сергея Шкляра, в 2015 г. средняя зарплата госисполнителя не превышала 2,5 тыс. грн (сейчас с учетом повышения минимальной зарплаты, а для бюджетников — минимального оклада единой тарифной сетки она составляет 3,5–4 тыс. грн). Это притом что, по словам г-на Шкляра, один госисполнитель ежегодно только в пользу госбюджета взыскивает более 400 тыс. грн. Не случайно около 20% должностей в ГИС остаются вакантными. В прошлом году Минюст решил повысить мотивацию госисполнителей и начал пилотные проекты в Киеве и Сумах, в рамках которых сотрудники ГИС за исполнение решений судов по имущественным спорам получают денежное вознаграждение в процентах от взысканной суммы.

Но и это, видимо, слабо помогает. Дело тут еще и в том, что сами госисполнители, мягко говоря, особым тщанием не блещут. Поэтому в предпринимательской среде, например, считается нормальным стимулировать их работать с должниками — за счет ценных подарков, предоставления автомобиля для поездок и путем внесения части оплаты за приобретенное жилье и прочих «подмазок». Сами госисполнители частенько обращают взыскание по долгам на предприятие в целом, а не на отдельные его активы, т. е., по сути, закрывают его. Поэтому нередки случаи, когда такие неправомерные действия суды рассматривают годами.

В результате, по статистике Минюста, 70% решений судов в Украине не исполняются. Поэтому введение института частных судебных исполнителей по идее как раз и направлено на то, чтобы осушить имеющееся болото.

Ограничения

По словам Сергея Шкляра, цель введения частных судебных исполнителей заключается в том, чтобы создать конкурентную среду и, соответственно, повысить качество услуг исполнительного производства. В конкуренты госисполнителям отбираются лица, имеющее два года юридического стажа или год стажа работы государственным исполнителем, нотариусом, адвокатом, арбитражным управляющим. При этом в отличие от госисполнителей они будут работать за вознаграждение. Но вот повысит ли это качество услуг, как говорят в Одессе, тот еще вопрос.

Дело в в том, что частным исполнителям законодательно запрещено взыскивать долги по самым резонансным судебным решениям. Как отмечает младший юрист адвокатского объединения «Вдовичен и Партнеры» Анна Непомнящая, они не могут выселять должников из квартир, заниматься вопросами, связанными с лишением родительских прав (например, передавать ребенка одному из супругов или попечителю), взыскивать долги у государственных и коммунальных предприятий и, наоборот, арестовывать имущество должников (как граждан, так и бизнеса) по искам данных предприятий, удовлетворенных судами, и т. п. Таким образом, частные исполнители преимущественно будут исполнять решения судов, связанных с долговыми обязательствами как между гражданами, так и предприятиями негосударственной (некоммунальной) формы собственности.

Самым привлекательным здесь является вышибание долгов в счет невозвращенных кредитов, взятых в коммерческих банках, ведь, по данным Минюста, в исполнительном производстве сейчас находится 272 млрд грн, которые необходимо вернуть коммерческим банкам и кредитным союзам. Но частных исполнителей вряд ли допустят (по крайней мере, сразу) к этой категории дел. Во-первых, потому, что, как отмечает Анна Непомнящая, частным исполнителям в первый год работы запрещено взыскивать долги, сумма которых составляет 20 и более млн грн, а до 1 января 2018 г. — долги, сумма которых составляет 6 млн грн и более. Таким образом, «частники» лишены возможности работать с самой «вкусной» категорией должников граждан и частных предприятий, долги которых исчисляются именно такими суммами. Работать же с долгами поскромнее частным исполнителям невыгодно, поскольку они будут получать денежное вознаграждение в процентах от взысканной суммы.

Во-вторых, взыскатель (т. е. гражданин или учреждение, которому должны) имеет право выбирать государственных или частных судебных исполнителей. Учитывая, что коммерческие структуры не от хорошей жизни уже научились работать с госисполнителями, выбор, скорее всего, будет сделан не в пользу «частников». Впрочем, есть и другие мнения. «Не исключено, что многие из тех, кто имел негативный опыт исполнения с ГИС, сделают свой выбор в пользу частных исполнителей — в надежде на более быстрое исполнение решения, более комфортное и доступное взаимодействие с ними», — полагает адвокат юридической фирмы «Ильяшев и Партнеры» Марина Сергеева.

Вопросы контроля

По расчетам Минюста, в этом году будет квалифицировано 500–700 частных исполнителей (по состоянию на 8 февраля подано 726 заявок) в дополнение к имеющимся около 5 тыс. государственных исполнителей. С учетом немногочисленного состава «частников» и ограничений в их деятельности существует опасность, что, несмотря на их большую мотивированность, новый институт приобретет те же болячки, что и служащие ГИС. Как это, например, сейчас происходит с сотрудниками Нацполиции, которые быстро научились у наспех переаттестованных коллег — бывших милиционеров — манкировать своими служебными обязанностями и нарушать законы. Поэтому очень важным звеном становления системы частных судебных исполнителей является вопрос контроля их деятельности.

Предусматривается, что на начальном этапе на действия «частников» можно жаловаться в Минюст, затем, согласно законодательству и европейской практике, их будет контролировать специально созданная профильная ассоциация. Но то, что хорошо в Европе, не всегда приживается в Украине. У нас, кстати, до сих пор нет законодательства, регулирующего права и обязанности подобных объединений (саморегулируемых организаций). «Учитывая, что частные исполнители мотивированы на получение денежного вознаграждения за исполненные решения и взысканные с должников суммы, их работа будет достаточно эффективной — при условии качественной профессиональной подготовки, — считает адвокат, управляющий партнер адвокатского объединения Suprema Lex Павел Мороз. — Но вот предотвращать злоупотребления с их стороны будет сложно. Полагаю, что контроль исключительно со стороны профильной ассоциации частных исполнителей может оказаться недостаточным. Поэтому следовало оставить механизм привлечения частных исполнителей к дисциплинарной ответственности (вплоть до прекращения деятельности) через органы государственной власти в лице все того же Минюста».

В конечном счете успех или неудача частных исполнителей так или иначе связаны с работой наших судов, которые, увы, не могут довести до логического завершения ни одного резонансного дела, не говоря уже о защите интересов простых граждан и рядовых предпринимателей. В это смысле «частники», будь они семи пядей во лбу, не в состоянии заменить служителей Фемиды, которые сейчас толком ни за что не отвечают.

Информация о материале

Опубликовано: 20 февраля 2017