Ликбез
Судді та сторони процесу мають відрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що можуть бути втрачені або подання яких у майбутньому може бути ускладнене, та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, в поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно. Від розуміння цієї різниці залежить необхідність сплати судового збору.
Фінансове питання
Основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом. Доказування сторонами своїх вимог або заперечень відбувається в певних врегульованих процесуальним законодавством формах. Особи, які беруть участь у справі, можуть:
- долучити докази до позовної заяви, заперечення;
- подати відповідні докази в судовому засіданні;
- подати заяву про забезпечення судом доказів;
- заявити клопотання про витребування доказів, виклик свідка, огляд доказів за їх місцезнаходженням, призначення експертизи.
Донедавна питання співвідношення цих процесуальних інститутів не дуже цікавило практиків. Юристи заявляли в процесі клопотання про витребування доказів чи виклик свідка без особливого аналізу правових норм, що є їх підставою, а судді, у разі обрунтованості клопотань, задовольняли ці вимоги.
Проте з часу набрання чинності законом «Про судовий збір» у цивільному процесі деякі судді почали вимагати сплати збору за подання клопотання про витребування доказів, призначення експертизи. Свою позицію вони обгрунтовують тим, що витребування доказів (ст.137 ЦПК) чи призначення експертизи (ст.143 ЦПК) є способами забезпечення доказів судом (стст.133—135 ЦПК), а відповідно до п.13 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати (нині — 107,3 грн.). Навіть за подання одного клопотання така сума є великою, а якщо в складних справах сторона заявляє кілька клопотань, то, крім судового збору, сплаченого при поданні позову, за відстоювання своєї позиції сторона викладе досить значну суму.
Зважаючи на це, в правничому середовищі значно пожвавішало обговорення питань, пов’язаних з поданням до суду доказів. Особливо актуальним є визначення співвідношення таких процесуальних інститутів, як забезпечення доказів способом їх витребування (стст.133—135 ЦПК) та витребування доказів у порядку ст.137 ЦПК, а також інших способів подання доказів суду. Для цього перш за все потрібно проаналізувати законодавчі норми, що регулюють ці процесуальні дії.
Правила забезпечення
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК «особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів». Нормою ч.1 ст.134 ЦПК передбачено вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів. Зокрема, в ній слід зазначити:
- докази, які необхідно забезпечити;
- обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
- обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Дієслово «забезпечувати» згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови має такі значення:
1) створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось;
2) захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.
Отже, метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.
Певну плутанину в розуміння суті заяви про забезпечення доказів уносить формулювання норми ч.1 ст.133 ЦПК: «Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів…» Проте аналіз у системному зв’язку положень ч.1 ст.133 та ч.1 ст.134 ЦПК дає можливість чітко визначити, що метою заяви про забезпечення доказів.
Законодавець визначив способи забезпечення доказів (ч.2 ст.133 ЦПК), якими можуть бути:
- допит свідків;
- призначення експертизи;
- витребування та огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.
Прикладом забезпечення доказів може бути допит свідка, який виїжджає за кордон, проведення експертизи об’єктів, що швидко псуються (неякісної продукції за позовами про захист прав споживачів) або підлягають знищенню. Перелік способів забезпечення доказів не є вичерпним. У разі обгрунтованої вимоги суд може застосувати інші способи забезпечення доказів.
Часто помилкового застосовують забезпечення доказів. Судді необгрунтовано задовольняють заяви про забезпечення доказів способом їх витребування без існування будь-яких обставин, що загрожували б їх утраті. Зазвичай метою заявників є отримання інформації від бюро технічної інвентаризації про власника та склад нерухомого майна до подання позову. При цьому ні в заяві про забезпечення доказів, ні в ухвалі суду жодним чином не аргументується, які обставини свідчать про те, що в майбутньому доказ може бути втрачено або подання його стане ускладненим.
Відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає передбаченим вимогам щодо її змісту, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК. Якщо особа, подаючи заяву про забезпечення доказів, не наводить обставин, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може виявитися неможливим або ускладненим, судді мали б залишати її без руху та надавати заявникові строк для усунення недоліків, а в разі їх неусунення — у встановлений строк повертати заяву.
Коли потрібна допомога
Водночас у ч.1 ст.137 ЦПК передбачено: «У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази». Мета цього процесуального інституту — допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно. Це яскраво підтверджується обов’язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто (ч.1 ст.137 ЦПК). Слід зауважити, що відповідна норма викладена законодавцем некоректно. Словосполучення «долучення відомостей» дає підстави для тлумачення таким чином, що до клопотання про витребування доказів обов’язково мають бути долучені письмові докази того, що особа не може особисто отримати доказ, адже «долучають» до справи письмові докази. У свою чергу слово «відомості» означає певні факти, дані про кого-, що-небудь. У ЦПК ця мовна одиниця вживається в словосполученнях «містити відомості» (ч.9 ст.119 ЦПК),
«зазначаються відомості» (ч.2 ст.198 ЦПК). А тому в заяві про витребування доказів особа може просто зазначити відомості про те, чому вона не може отримати доказ самостійно, а у випадку необхідності — надавати письмове підтвердження. У багатьох випадках просто недоречно отримувати від підприємств, установ чи організацій відмову в наданні доказу, якщо через вимоги закону та чи інша інформація є конфіденційною і може бути надана лише на підставі ухвали (запиту) суду.
Наприклад, відповідно до ст.28 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 11.02.2010 інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно «надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки». Витяг надається лише власнику нерухомого майна або його правонаступникам. На підставі письмового запиту інформаційну довідку мають право отримати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. Тому особі, яка має намір заявити клопотання про витребування доказів, немає сенсу звертатися до державного реєстратора про надання інформаційної довідки з реєстру, оскільки особа не є суб’єктом, якому може бути надана така інформація.
Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно. Ці процесуальні дії відрізняються метою їх вчинення, а також порядком виконання.
Заява про витребування доказів як спосіб їх забезпечення може подаватися до подання позовної заяви, під час попереднього судового засідання, а якщо останнє не проводилося — до початку розгляду справи по суті. А ось клопотання про витребування доказів на підставі ст.137 ЦПК неможливо заявити до подання позовної заяви.
Заява про забезпечення доказів, незалежно від обраного людиною способу забезпечення, розглядається судом протягом 5 днів з дня її надходження до суду за правилами ст.135 ЦПК. Про розгляд заяви повідомляються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, присутність котрих не є обов’язковою. Така процедура розгляду сприяє оперативності вирішення питання про забезпечення доказів, а отже, і досягненню мети, на яку спрямована процесуальна дія. Якщо в заяві про забезпечення доказів містяться недоліки (не зазначено відомостей, передбачених ст.134 ЦПК), то вона залишається без руху і надається строк для усунення недоліків, у разі їх неусунення у встановлений строк заява провертається заявникові. Клопотання про витребування доказів на підставі ч.1 ст.137 ЦПК розглядається суддею за правилами ст.168 ЦПК. Коли заява про витребування доказів містить недоліки, суд відмовляє в її задоволенні, але це не позбавляє особу права подати відповідне клопотання повторно в наступному судовому засіданні.
Так само потрібно відрізняти допит свідків, призначення експертизи, огляд речових доказів як спосіб їх забезпечення та подання заяви про виклик свідків на підставі ст.136 ЦПК, призначення експертизи в порядку ст.143 ЦПК, огляд речових доказів за їх місцезнаходженням на підставі ст.140 ЦПК. Ці процесуальні дії спрямовані на досягнення різної мети. Їх ототожнення є хибним. Адже за такої позиції в осіб, які беруть участь у справі, звужується перелік процесуальних інструментів завдяки яким вони можуть доказати свою позицію у справі, що призводить до обмеження їхніх прав у процесі та перешкоджає досягненню завдань цивільного судочинства.
Гроші не потрібні
Можна дійти висновку, що за подання клопотання про витребування доказів, а також заяви про виклик свідка, призначення експертизи, огляд речових доказів за їх місцем знаходження, якщо ці процесуальні дії не здійснюються як захід забезпечення доказів,
судовий збір не повинен сплачуватися. Судовий збір, крім компенсації витрат на здійснення судочинства, виконує ще й дисциплінуючу функцію — перешкоджає поданню сторонами необгрунтованих позовів, заяв, клопотань. Адже в разі відмови в їх задоволенні сплачені кошти не повертаються.
Сплата судового збору саме за подання заяви про забезпечення доказів і забезпечення позову є доцільною та виступає певним запобіжним чинником для того, щоб не допустити зловживання сторонами наданими їм процесуальними правами, які можуть завдати шкоди іншим особам чи обмежити їхні права. Саме з такої позиції виходив законодавець, передбачаючи стягнення судового збору за ці процесуальні дії.
Для недопущення необгрунтованого стягнення судового збору зі сторін процесу та правильного застосування чинного цивільного процесуального законодавства вищим інстанціям третьої гілки влади потрібно дати судам відповідні роз’яснення. Сподіваємося, найближчим часом це буде зроблено. У разі заявлення в процесі вищеописаних клопотань суддям слід належним чином з’ясовувати, які процесуальні норми є їх підставою та на досягнення якого результату спрямовані дії сторін, і тільки після цього задовольняти такі клопотання чи застосовувати передбачені ЦПК наслідки в разі їх необгрунтованості
- Информация о материале
Ані вкладники, чиї кошти у банках перевищували 200 тисяч гривень, ані бізнес не зможуть отримати відшкодування. Чому? Коштів, виручених від продажу активів, фонду ледве вистачить, щоб розрахуватися за кредитами з державою.
Понад 100 мільярдів гривень. Саме такою є сума втрачених населенням та бізнесом коштів у неплатоспроможних банках.
Вона була б значно більшою, якби Фонд гарантування вкладів не відшкодував майже 78 млрд грн, позичивши ці кошти у держави.
Далі єдиним шляхом для повернення коштів залишається продаж активів та майна збанкрутілих установ.
Правда, коштів, виручених від продажу активів, фонду ледве вистачить, щоб розрахуватися за кредитами з державою, не кажучи про вкладників.
У розпорядженні ЕП опинився лист на ім'я президента Петра Порошенка, де Фонд гарантування пояснює ситуацію, яка склалася з активами неплатоспроможних банків.
З листа випливає, що вкладники, чиї кошти у банках перевищували 200 тис грн, та бізнес навряд чи отримають відшкодування. Єдиний шанс повернути ці кошти — активізація роботи правоохоронних органів.
Сума 400 млрд грн, яка часто фігурує при згадуванні загальних активів в управлінні фонду, не має нічого спільного з реальною вартістю цих активів.
У середньому співвідношення оціночної вартості до балансової становить 24%. Тобто всі активи фонду можна сміливо ділити на чотири, і в реальному житті в управлінні установи є активи лише на 100-120 млрд грн.
Однак навіть ці кошти не дістануться вкладникам. Фонд позичив у Міністерства фінансів близько 52 млрд грн. Ще близько 10 млрд грн він заборгував НБУ. Ці кошти фонд залучав, щоб розрахуватися з населенням за гарантованими вкладами.
Виручені від продажу активів кошти в першу чергу підуть на погашення боргів перед державою.
Є ще один делікатний момент, який так само не на користь вкладників банків. Фонд робив запозичення приблизно під 12,5% річних. Як випливає з листа фонду на адресу президента, витрати з обслуговування боргу до 2029 року становитимуть близько 74 млрд грн.
Ці кошти повинні бути виплачені вкладникам. Однак процедура побудована так, що фонд запозичує кошти в держави, щоб позичити їх неплатоспроможним банкам, які виплачують гарантовані суми вкладникам. Потім фонд продає активи банків і задовольняє свої вимоги.
Тут виникає ще більше проблем — з якістю активів неплатоспроможних банків. У згаданому листі фонд виділяє кілька причин, які свідчать про низьку якість цих активів.
№1. Якість кредитного портфеля.
Як виявилося, з кредитного портфеля всіх банків, 356 млрд грн, 180 млрд грн видано лише 600 особам. З них половина — пов'язані з банками особи.
Цей кредитний портфель переважно не обслуговується, що, звичайно, впливає на вартість кредитного портфеля.
Суди, зазвичай, стають на бік позичальників, а органи Державної виконавчої служби не забезпечують примусового виконання судових рішень.
№2. Крим і зона АТО.
Більш ніж 50 млрд грн — це балансова вартість активів у Криму та зоні АТО. Кредиторам не варто розраховувати на ці активи до повернення територій під контроль України.
№3. Девальвація.
Девальвація національної валюти протягом 2014-2016 років призвела до переоцінки валютних активів, проте вартість застави практично не змінилася. Так, за даними ФГВ, тепер курсова різниця становить близько 40 млрд грн.
№4. Штучне банкрутство.
Фонд наводить список з семи банків, зокрема, «Таврика», «ВіЕйБі», «Дельта банк», банк «Форум», «Фінанси і кредит».
Загальна сума банкрутств позичальників цих банків сягає майже 40 млрд грн. Як відомо, після початку процедури банкрутства стягнути актив з позичальника стає набагато складніше.
№5. Технічні цінні папери.
Кредити, де заставою були технічні цінні папери, становлять близько 38 млрд грн, тобто понад 10% від загального кредитного портфеля банків.
Також проти вкладників грає те, що найбільш якісні активи банків — у заставі в НБУ в рамках рефінансування.
За кредитами рефінансування неплатоспроможні банки заборгували близько 57 млрд грн. Оціночна вартість за цими позиками становить близько 34 млрд грн. Тобто якщо оціночна вартість всіх активів становить 100-120 млрд грн, то левова частка від їх реалізації піде на задоволення кредиторських вимог НБУ, а не вкладників.
Отже, у більшості вкладників, починаючи з четвертої черги кредиторів, майже нема шансів отримати свої кошти від реалізації активів неплатоспроможних банків.
Єдиним механізмом повернення коштів може бути їх стягнення з власників та менеджерів неплатоспроможних банків, які доводили фінустанови до банкрутства. Наразі фонд подав понад 3 200 заяв до правоохоронних органів про вчинення кримінальних злочинів на загальну суму 256 млрд грн.
Проте, як випливає з листа фонду до глави держави, ефективність таких звернень дуже низька.
Отже, розрекламована відповідальність власників банків в Україні — річ досить ефемерна.
До того ж, у розслідуванні фінансових злочинів важлива швидкість. Навіть якщо деякі справи і буде доведено до суду, то навряд чи це допоможе вкладникам, оскільки їх гроші буде знайти нелегко.
Тож, імовірно, бізнес та вкладники можуть попрощатися зі своїми 100 мільярдами гривень назавжди.
- Информация о материале
Если их непомерный аппетит привел прямо к вам:
1. Ф.И.О. ходока. Если не ответил… скрывает, -- звоним в полицию…
2. Требуем предъявить его/ее документы (паспорт, военный билет) аккуратно переписываем все данные (серию, номер, дату выдачи), причем никакие красные «корочки» не проходят!
3. Требуем документ в обоснование визита: наряд, направление, командировочное удостоверение, маршрутный лист, обходной лист, служебная записка, подписанные дирекцией и с печатью предприятия! …обычно на этом пункте уже зависают, так как коллектора… да и другие службы не любят оформлять подобные документы.
4. Официальный документ с подписью генерального директора и печатью предприятия, дающий полномочия на совершение именно этих действий именно в этот день и именно по этому адресу… доверенность, должностная инструкция руководителей, специалистов, которая позволяет Вам, уважаемый сотрудник, производить именно эти действия здесь и сейчас!
Следующие вопросы добавляются при общении с коллекторами.
5. Официально оформленный приказ на обработку именно Вами именно моих персональных данных, моей личной информации и моей банковской тайны!
6. Предъявите, пожалуйста, договор уступки моего долга, ну… я не знаю, там…договор задолженности, договор оказания услуг… любой договор, по которому именно Ваше коллекторское агентство получило от банка какие-то права. Я хочу прочитать, какие права Вы получили, что Вы получили… и вообще, официальное обоснование вашего визита. Копии должны быть надлежаще (нотариально) заверены, должна быть печать организации, подпись директора, обязательно должность, обязательно дата, обязательно должность сотрудника.
7. Покажите мне, пожалуйста, приказ и доверенность, согласно которым тот, кто подписал, имеет право подписывать и заверять документы и полномочия именно в Вашем агентстве.
8. И предъявите, пожалуйста, суммы и расчеты с разноской по счетам, иначе как я смогу проверить суммы долга, которые Вы предъявляете, а придуманные суммы я оплачивать не буду! И разговаривать о них смысла не имеет!
ПОМНИТЕ!!! Они боятся светить свои паспортные данные! НА ЛЮБОМ ЭТАПЕ ВЫ МОЖЕТЕ ПОСЛАТЬ ИХ ОТДЫХАТЬ!!!
Скажите: «Я пойду сейчас по телефону проверю Ваши паспортные данные, а то вдруг Вы не являетесь владельцем этого паспорта и просто под эти данные вымогаете?!»
На полном серьезе письменное заявление в полицию действительно ли такие Ф.И.О. есть в базе данных в полиции, не терялся ли этот паспорт или водительское удостоверение. Объясните в полиции, что был непонятный визит неизвестного лица (лиц) с якобы этими паспортными данными для выбивания непонятных денег по неизвестным причинам. Этот человек незнаком мне. Что позволяет предположить то ли мошенничество, то ли вымогательство. То же самое и с проверкой других документов, только запросить их проверку в агентстве или в банке. Можно и не проверять, но не открывать двери и подозревать!!! НЕ ОТКРЫВАТЬ ДВЕРИ НЕЗНАМО КОМУ! КОТОРЫЙ ГОВОРИТ НЕЗНАМО ЧТО И НЕ ПРЕДЪЯВЛЯЕТ СВОИ ДОКУМЕНТЫ!!!
Что еще??? Пишем письма в банк = первоначальному кредитору… неизвестные лица препятствуют выплате, отнимают Ваше время, не дают возможности заработать (при дневных визитах), мешают отдыхать, чтоб потом продуктивно заработать и вернуть…
Написать официальные письма в прокуратуру, в полицию, в нац. банк, надзор, в потребнадзор, в защиту потребителей, естественно упор делать на отсутствие/недостаток законных полномочий конкретного лиц(а) … и в каждом обращении в ведомства по конкретным нарушениям
прокуратура – о защите Ваших законных прав (если нарушают своими действиями Ваши конкретные законные права), например, явился в 11-м часу – право на отдых, заявление о нарушении права на отдых. Прокуратура вынесет предписание в данное агентство и… Вы – в покое… в результате, им ответственность, в т.ч. и административная, и может быть и лишение их права заниматься данным видом деятельности, и может быть снятие руководителя с должности…
ПОМНИТЕ!!! 1. Вы имеете право вообще не реагировать на их звонки, т. е. просто не отвечать!
2. четко – в полицию по факту, что кто-то ломится в дверь… или занимается телефонным терроризмом, терроризируя Вас и Ваших близких. Этот кто-то мешает Вам и Вашим близким отдыхать, мешает Вашему спокойствию и безопасности, т.е. тому, что гарантировано Конституцией Украины!
БУДЬТЕ УВЕРЕНЫ! В своем жилище Вы вправе задавать вопросы и не верить никому на слово!
Никто не вправе заставить Вас отвечать на их вопросы!
Уже после первых 2 вопросов: 1) Ф.И.О. и 2) паспортные данные …они поймут, что бояться придется уже им…. Согласно криминального кодекса Украины!
Не игнорируйте свое право знать и пользоваться законами.
- Информация о материале
Затоплення квартири та відшкодування шкоди внаслідок цього є доволі актуальним питанням для багатьох осіб враховуючи той факт, що більшість з них проживають в багатоповерхових будинках та поширеність цього явища. Якщо ж Вас затопили сусіди, у Вас виникає питання, що робити та які дії потрібно зробити для того, щоб Вам відшкодували завдану шкоду. Ну звичайно є вибір, можна звернутися до сусідів та попросити відшкодувати шкоду в добровільному порядку, якщо ж сусіди не йдуть на контакт та відмовляються відшкодувати шкоду Вам потрібно правильно зафіксувати подію затоплення та зібрати всі необхідні докази для відшкодування шкоди в судовому порядку.
Звичайно в першу чергу Вам потрібно зафіксувати факт затоплення квартири.. Для цього можна використати фотоапарат або відеокамеру, також можна залучити свідків. Такі дії є неофіційною фіксацією факту затоплення і потрібні, насамперед, як додатковий доказ для суду (при судовому вирішенні спору) та для переконання безпосередньо винуватця затоплення («сусіда зверху»), якщо спір може бути вирішений мирним, добровільним способом. Для офіційної фіксації потрібно звернутися до ЖЕКу або до іншої експлуатаційної організації, на балансі якої обслуговується Ваш будинок і скласти Акт про залиття квартири. Акт складається комісією з представників постачальника водопостачання (з яким укладений договір на надання водопостачання), житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує Ваш будинок, власника квартири, будинкового комітету, підписується жителями квартир і затверджується начальником ЖЕКу. В акті описуються всі наслідки затоплення (“що залите, якi речi ушкоджено, які обсяги робіт необхідно виконати тощо”) та причини затоплення. Складений акт стане основним документом, підтверджуючим фактом у разі Вашого звернення до суду, якщо даний спір не можна вирішити мировою угодою. Акт складається відповідно до встановленої форми, яка зазначена у Наказі від 17.05.2005 № 76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій”. У випадку відмови винної особи від підписання вищенаведеного Акту, то у цьому випадку складається, Акт відмови від підпису у присутності інших мешканців даного будинку.
Після фіксації факту затоплення потрібно визначити обсяг заподіяних збитків. Таку оцінку здійснюють незалежні експерти або експертні організації. Для визначеності вартості збитків фактом залиття Вашої квартири необхідно призначити будівельно-технічну експертизу, головною умовою, щоб експерт, який буде проводити дану експертизу, мав ліцензію на здійснення даної експертизи. Також, звертайте увагу на те, що винна особа має право бути присутня при здійсненні даної експертизи, а тому контролюйте, щоб експерт повідомив винну особу про здійснення такої експертизи. Сладається кошторис, в якому зазначаються необхідні ремонтні роботи із зазначенням вартості будівельних матеріалів та робіт. Після чого, на основі кошторису готується експертний висновок. Дані послуги експертів оплатні, але без такого висновку, Ви не зможете довести суду суму збитків, що була завдана внаслідок затоплення квартири. Якщо ж потрібно заздалегідь визначити вартість збитку, житлово-експлуатаційна організація може скласти так званий дефектний акт. Розцінки при цьому застосовуватимуться згідно Правил визначення вартості будівництва.
У випадку пошкодження будь-якого майна, вартість майна повинна підтверджуватись чеками іншими платіжними документами.
Також Вам потрібно визначити винуватця такого затоплення. Сусіди з верхнього поверху які затопили Вашу квартиру чи застарілі труби, перевірку яких повинен здійснювати ЖЕК. Не завжди винуватим у залитті є сусід. Це може бути аварія внаслідок несумлінного виконання постачальником водопостачання своїх обов’язків. У такому разі заяви про подібне повинні розглядатися в день їх отримання. Відповідно до нормативно-правових актів, яке регулює житлово-комунальні послуги, несправності водопостачання, включаючи течу з бачка, повинні усуватися негайно, як невідкладні. Як правило, ЖЕКи не поспішає ліквідовувати несправності в системі водопостачання, але відповідно до типового договору про надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, представники ЖЕки повинні з’явитися для складання і підписання акту-претензії споживача за його викликом не пізніше двох днів. Якщо ж цього не трапиться, акт-претензія вважатиметься дійсним, якщо його підпишуть не менше двох споживачів. Це не зовсім те ж саме, що акт про затоплення, але краще мати хоч якийсь документ, який підтверджує затоплення.
Бажано зв’язок між затопленням і винуватцем встановити ще під час фіксації аби документально засвідчити, хто винуватий і хто буде відповідачем у суді внаслідок затоплення квартири.
Якщо Ви все зафіксували визначили обсяг завданої шкоди, тобто маючи всі необхідні документи для звернення до суду Ви можете знову звернутися до винуватця з пропозицією добровільно відшкодувати шкоду, з метою економії часу та нервів, в разі відмови потрібно звертатися до суду.
Якщо винуватець відмовляється відшкодувати завдані збитки або не згоден з його розміром, Вам надається право захистити свої інтереси в судовому порядку (ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ)).
Після дотримання всіх формальностей необхідно звернутися до суду для подачі позовної заяви. Оскільки затоплення може трапитися тільки або внаслідок недогляду постачальника послуг, або з вини сусіда, то перший зробить все, щоб довести, що винуватий другий. Тому, потерпілому, у зазначеному випадку, треба подавати позов проти двох відповідачів – сусіда і ЖЕО. Проте, якщо в акті про затоплення буде встановлена вина «сусіда зверху», то позов потрібно подавати проти сусіда, а ЖЕО залучати як третю особу. У разі вирішення спору на Вашу користь, витрати на проведення експертизи та сплату державного мита нестиме відповідач. Також необхідно пам’ятати, що у будь-якому випадку Ви маєте право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення Ваших прав (ст. 23 ЦКУ). Згідно з Цивільним кодексом України моральний збиток полягає у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа зазнала, зокрема, у зв’язку зі знищенням або пошкодженням його майна.
Якщо ж Ви – винуватець затоплення, то вам краще брати активну участь в усіх діях, що стосуються виявлення збитку і визначення його вартості. Акт про затоплення ви також повинні підписувати, якщо вас призначають винуватцем. При цьому, звичайно, треба стежити, щоб на вас не переклало вину ЖЕО, і робити зауваження в акті, а при визначенні розміру збитку потрібно стежити, щоб враховувалась зношеність постраждалого майна і точно виявлялися причини його поганого стану.
- Информация о материале
Украинцы все чаще и активнее начинают пользоваться пластиковыми карточками и предоставляемыми банки владельцам карточных счетов возможностями денежных расчетов. В безналичном обороте крутится все больше денежных средств, и это не может не привлекать мошенников.
Отечественные банкиры отмечают стремительный рост мошенничества, направленного на завладение деньгами пользователей пластиковых банковских карточек. При этом к уже традиционным видам карточного мошенничества постепенно добавляются усовершенствованные виды несанкционированного снятия денег с пластика. Злоумышленники осваивают технологии социального и психологического воздействия и технологии хакерских атак, пишут новые вирусы и создают ложные сайты в сети. Наши соотечественники, по своей неопытности, а иногда и феноменальной доверчивости и беспечности, достаточно легко попадаются на удочку аферистов.
Недавно в сети опубликовали список 5925 интернет-магазинов по всему миру, сайты которых хакеры заразили вирусом, ворующим персональные данные покупателей, в том числе реквизиты их банковских карт. Перехват информации происходит еще до начала оплаты — в момент, когда покупатель только вводит данные своей платежной карты, поэтому информация не защищена шифрованием по протоколу HTTPS. 67 сайтов из опасного списка — украинские. Самое страшное, что отечественные сетевые магазины в большинстве своем либо не знали, что их сайты заражены и с них воруют информацию клиентов, либо, зная о заражении, ничего не предпринимали. Эта ситуация достаточно характерна и отражает нашу неготовность к борьбе с карточными мошенниками. А их деятельность в нашей стране активизируется потрясающими темпами.
Украинские банки в 2015 г. потерпели убытков на 181 млн грн от мошеннических операций с платежными картами, что вдвое превышает показатели 2014 г., сообщает Национальный банк Украины. Эта официальная информация отражает лишь верхушку того айсберга проблем, который существует в реальности, поскольку многие банки либо скрывают, либо уменьшают свои убытки от карточного мошенничества ради сохранения репутации. К тому же данная статистика не учитывает убытки клиентов, которым банки чаще всего отказываются возмещать потери, возникшие из-за их личной беспечности. А потери клиентов, по всей видимости, на порядок выше потерь банков. Чтобы не стать жертвой карточных аферистов, держателю пластика необходимо, как минимум, знать об основных существующих методах отъема денежных средств с карточного счета.
Методы эти очень разнообразны, порой очень оригинальны, но при этом их можно условно разделить на методы технические и «социальной инженерии» — управления действиями человека без использования технических средств, используя слабости человеческой психики.
Кэш-треппинг
Самый, на первый взгляд, примитивный, но достаточно действенный и очень распространенный способ кражи денег с банковской карты — украсть их непосредственно из прорези для выдачи наличных в банкомате при попытке клиента снять деньги со своей карты. При этом злоумышленники могут как устанавливать на банкомат специальные, достаточно сложные накладные устройства с липкой лентой, так и примитивно заклеивать отверстие скотчем. Принцип аферы тоже до ужаса прост. Чаще всего атаке подвергаются банкоматы, расположенные вблизи ресторанов и клубов в вечернее или ночное время. Человек, выходя из злачного заведения и собираясь снять деньги, вставляет пластиковую карточку, вводит пин-код, сумму, а денег банкомат не выдает. Естественно, некоторое время он возмущается, но максимум через полчаса уходит с желанием завтра с утра разобраться с нерадивыми банковскими работниками. Мошенники же, постоянно наблюдая за банкоматом, тут же снимают деньги.
Согласно статистике Европейской ассоциации по безопасности операций с наличными, за первую половину 2016 г. этот способ отъема денег из банкоматов в Европе оказался самым популярным.
Скимминг
Этот способ кражи персональных данных клиентов с помощью специальных устройств на банкоматах или терминалах в 2013 г. был настоящим бичом всей банковской системы карточных платежей Украины. Сегодня количество зафиксированных случаев его использования сократилось втрое, однако попытки его использования все еще достаточно популярны. Преступники, выбравшие этот способ, вооружаются достаточно современными техническими приборами. Главное устройство — скиммер, портативный сканер, считывающий данные с карты жертвы. Устанавливается он обычно как малозаметная накладка на щель приема карты банкомата. Устройство пропускает через себя карту, считывая при этом данные с магнитной ленты. После чего мошенники изготавливают копию карты. Но для того, чтобы воспользоваться такой картой-копией («белым пластиком», как говорят специалисты по информационной безопасности), преступники должны знать пин-код карты. Считывают этот код чаще всего при помощи высококачественной видеокамеры, установленной неподалеку, или при помощи тонкой накладной клавиатуры, устанавливаемой на клавиатуру банкомата.
Чтобы не стать жертвой этого вида мошенничества, иногда достаточно внимательно осмотреть банкомат перед тем как им воспользоваться. Накладные чужеродные детали можно заметить, поскольку они меняют стандартный вид аппарата. Кстати многие отечественные банки с целью борьбы со скиммингом размещают на экране монитора изображение банкомата в стандартной комплектации. Вводя пин-код, стоит также прикрывать его от возможного подглядывания. Но лучше всего защищает от скримминга использование карты с чипом. Сделать копию такой карты слишком накладно и пока таких случаев не зафиксировано.
Фишинг в Интернете
Фишинг (от английского fishing — рыбалка) включает в себя огромный перечень приемов мошенников, направленных на получение конфиденциальных данных клиентов и их карточных счетов в сети Интернет. Чаще всего аферисты создают ложные сайты банков, магазинов, игровых порталов, провайдеров, платежных систем и прочих известных компаний и организаций, а также рассылают электронные письма от лица этих компаний. Как и на рыбалке, используются либо привлекательная наживка, которую жертва должна заглотить, попавшись на крючок, либо искусно раскинутые сети, в которые попадают доверчивые держатели пластика.
Наиболее типичный пример — объявления о возможности легкого заработка в Интернете. Чтобы начать работу и получать деньги, необходимо зарегистрироваться на определенном сайте, при этом ввести данные своей карты (номер, срок действия, CVV2-код), на которую якобы будут производиться выплаты. В результате мошенники получают доступ к карточным счетам «клюнувших» пользователей, рассчитывающих на легкую подработку, и списывают с них все средства.
В последнее время жулики изрядно поднаторели и в краже персональных данных клиентов с реальных серверов интернет-магазинов, развлекательных и игровых сайтов. К примеру, аферисты-хакеры нередко занимаются технической «доработкой» сайтов интернет-магазинов. Над формой для отправки реквизитов карты они размещают собственную форму. В результате клиент вводит персональные данные в липовое окно и отправляет их мошенникам. Другая получившая распространение схема — регистрация сайтов-клонов, созданных специально для сбора данных. Мошенники создают сайт, абсолютно идентичный тому, на котором совершаются покупки. Отличие можно заметить лишь по незначительным изменениям в названии сайта (в адресной строке браузера). Клиенты заходят на сайт-клон и оставляют там свои персональные данные, которые потом уходят к злоумышленникам.
Отдельный вид мошенничества, ныне набирающий обороты, — всевозможные вирусы, ворующие информацию как из банкоматов, платежных терминалов, так и с персональных компьютеров.
Чтобы защититься от несанкционированного доступа к средствам на карте, банкиры советуют использовать для расчетов в Интернете так называемые виртуальные карты с ограниченной суммой на счету, предназначенные исключительно для расчетов в Интернете.
Телефонный фишинг
Впрочем, оказывается самый простой и все еще действенный способ завладеть данными о карте пользователя — это просто попросить его поделиться этими сведениями. Звучит это, на первый взгляд, нелепо, но — работает: из сотни клиентов банков десяток особенно доверчивых охотно делятся с незнакомцами по телефону самой конфиденциальной информацией. Обычно мошенник представляется сотрудником банка, который «просто уточняет необходимые сведения».
В повседневной жизни люди, в большинстве своем, не ждут нападения в любой момент. Звонок застает их врасплох, а опытные мошенники умеют этим успешно пользоваться. Некоторые преступники действуют настолько нагло, что даже просят прочесть код подтверждения, который вы сейчас получите на свой телефон.
Отечественные владельцы пластиковых карт проявляют просто чудеса доверчивости, позволяя мошенникам подчистую опустошать не только собственные счета, но и кредитные лимиты. Косвенным стимулятором развития этого вида мошенничества стало внедрение украинскими банками ряда оригинальных услуг, которые, с одной стороны, дают владельцу карты ряд преимуществ (например, возможность снять деньги в банкомате без карты либо пополнить счет через мобильный банкинг), а с другой, при беспечности картодержателей, значительно облегчают мошенникам снятие денег с их счетов.
Летом нынешнего года специалисты НБУ отметили резкий рост количества мошеннических операций, проводимых без физического использования пластиковых платежных карт.
Злоумышленники, зачастую представляясь сотрудниками банка, запрашивают у пользователей реквизиты их платежных карт (полный номер карты, срок ее действия, код CVV2/CVC2 и пин-код) и мгновенно осуществляют операции по снятию денег с платежных счетов в сети Интернет либо в банкоматах.
Самая распространенная «наживка» — звонок по объявлению. Мошенники звонят человеку, разместившему объявление о продаже чего-либо на одном из популярных сайтов, представляются покупателем и договариваются об оплате на карточный счет продавца. Через некоторое время жертве перезванивает уже второй из мошенников и представляется сотрудником банка. Якобы с переводом возникли какие-то проблемы, и нужно уточнить данные получателя.
Чтобы воспользоваться услугой снятия денег без карты либо провести платеж в интернет-банкинге, картодержатель должен позвонить в банк и пройти идентификацию — назвать номер и срок действия карты, иногда — паспортные данные. После этого нужно сообщить банковскому сотруднику сумму, которую вы хотите снять, и ввести, как правило, код, поступающий в виде СМС на номер мобильного телефона, прикрепленный к банковской карте. То есть мошенники, как правило, не могут получить код напрямую, поскольку он приходит владельцу карты непосредственно в процессе операции. Парадокс состоит в том, что владелец карты, в большинстве случаев, сам сообщает код злоумышленникам. Несмотря на то, что в СМС содержится предупреждение о недопустимости его разглашения. необходимость назвать код мошенники объясняют тем, что деньги якобы перечисляются «с корпоративного счета», «с депозита» или еще каким-либо «нестандартным» способом. На самом деле ни в одном из этих случаев никакая идентификация получателя — в частности, через разглашение секретных кодов — не требуется.
Кстати, НБУ недавно предупредил клиентов банков о возникновении нового вида мошеннической кражи данных с платежных карт с помощью систем внешних интерактивных голосовых ответов (IVR). Владельцам платежных карточек звонят не сами мошенники, а запрограммированные ими роботы, которые от имени «банка» просят предоставить информацию о платежной карте или логин/пароль от веб-банкинга, необходимые для осуществления платежа
Не стать жертвой
Чтобы потребовать от банка компенсации потерь в случае несанкционированного снятия денег, держатель карты должен подтвердить, что он не причастен к утере или передаче данных третьим лицам. Но даже при этом возмещения ущерба он может ожидать месяцами. Ответственность же за самостоятельную передачу своих сбережений в руки мошенникам в случае, например, телефонного или интернет-фишинга, лежит на жертве. Чтобы не стать жертвой, надо, как минимум, твердо усвоить несколько базовых правил.
Для получения перевода отправителю нужно знать только номер карты и ваше имя. Паспортные данные, ИНН, дата рождения, срок действия карты и прочие ее реквизиты при этом не нужны. Если вы договариваетесь, например, о продаже товара — не называйте покупателю никаких лишних данных. Если вам звонят якобы из банка и просят назвать личные данные — это повод насторожиться. Если вы сомневаетесь, действительно ли вам звонит настоящий сотрудник — спросите, когда и в какое отделение вы можете подойти, чтобы решить проблему лично, а не по телефону. Мошенники после таких слов обычно просто кладут трубку. Какое бы СМС-сообщение вы ни получили от банка, всегда внимательно его прочтите. Никогда не называйте третьим лицам (в том числе сотрудникам банка, а также знакомым, друзьям, родственникам, продавцам в магазине) пин-код от вашей карты, а также секретные одноразовые коды, присылаемые на телефон.
Зачастую жертвы мошенничества удивляются: откуда мошенники знают о них так много? На самом деле по номеру карты легко узнать имя ее владельца, инициировав денежный перевод на карту в системе Приват24 или в терминале. Затем по имени потенциальной жертвы в соцсетях мошенники могут узнать ее мобильный номер и другие данные, с помощью которых они и будут в дальнейшем изображать «всезнающего» сотрудника банка.
В любом случае, если вы подозреваете, что данные карты попали к мошенникам, или уже обнаружили пропажу средств, в первую очередь нужно заблокировать карту. Если речь идет о мошенничестве, то, помимо обращения в банк, необходимо также написать заявление в полицию.
- Информация о материале
Большинство многоэтажек, построенных 40 и более лет назад, нуждаются в капитальном или хотя бы текущем ремонте. Их жильцы ожидают, что такой ремонт должны сделать государственные (коммунальные) органы за счет средств, которые они платят за квартиры. Но так ли это с точки зрения самих госорганов?
Кто в ответе за ремонт жилого фонда?
С началом отопительного сезона в редакцию «Судебно-юридической газеты» стали чаще поступать звонки, так или иначе касающиеся проблемы ремонтов в многоквартирных домах. Жители домов, в которых регулярно протекают и прорываются трубы, сутками, а то и неделями вынуждены обходиться без горячей и холодной воды и тепла. Чтобы сделать перерасчет в таких случаях, часто приходится пройти через все преграды бюрократизма. На все запросы чиновники отвечают, что ремонт должны проводить сами жильцы дома, невзирая на то, что аварии случаются в подвалах или общих стояках.
Поскольку на сегодняшний день в Украине активно проводится реформа ЖКХ, население находится в активном поиске тех структур, которые отвечают за техническое состояние жилого фонда и могут помочь в решении накопившихся проблем. И хоть ЖЭКи формально упразднены, они пока остаются на местах после некой модернизации, и украинцы надеются получить от них хотя бы информационную помощь. Именно поэтому большинство обратившихся в редакцию предварительно ставили в известность о своих проблемах ЖЭКи (ныне это ЖЭУ – жилищно-эксплуатационные участки – прим. ред.).
Мой дом – моя проблема
Так кто же должен проводить текущие и капитальные ремонты многоквартирных домов? Из ответов чиновников ЖЭУ следует, что капитальный ремонт – все же забота жителей аварийного дома. Они же могут отремонтировать его или в случае 100% оплаты жителей конкретного дома за коммунальные услуги, или после поступления необходимых средств от государства, или просто согласно плану, когда получится.
«Коммунальным предприятием «Управляющая компания по обслуживанию жилого фонда Днепровского района города Киева» рассмотрено ваше обращение о замене коммуникаций в жилом доме. Согласно информации ЖЭУ-407, сообщаем, что сети горячего водоснабжения в подвальном помещении требуют капитального ремонта. Полная замена инженерных коммуникаций относится к работам капитального характера и выполняется за счет городских программ и при целевом бюджетном финансировании. Данный жилой дом внесен в программу экономического и социального развития Киева на 2016 г. на капитальный ремонт инженерных сетей. При подготовке дома к сезонной эксплуатации проводятся осмотр и замена поврежденных участков, наложение бандажей, хомутов, ремонт запорной арматуры и т. д.», – такой ответ на свой письменный запрос получила из ЖЭУ одна из наших читательниц, жительница столичного района Березняки.
Эти же вопросы редакция адресовала заместителю председателя КГГА Петру Пантелееву. Он согласился с мнением сотрудников ЖЭУ. «Для ремонта таких общедомовых систем есть несколько источников. Текущий ремонт производится за деньги, которые поступают от собственников квартир в качестве квартплаты. За эти средства служба обязана ликвидировать аварии и делать небольшие ремонты в общих домовых сетях, в подвале, на чердаке и т. д. Капитальный ремонт в прошлом выполнялся на 100% за бюджетные деньги. Больше обещалось, но иногда и делалось. Но с принятием новых норм об особенностях права собственности в многоквартирном доме капитальный ремонт должен делаться на условиях общего финансирования собственников квартир, поскольку они являются совладельцами общих коммуникаций и города», – подчеркнул он.
Не капитальный ремонт, а модернизация
Именно такое решение предлагают сегодня чиновники и всячески рекомендуют владельцам квартир объединяться в ОСМД и брать инициативу в свои руки. «Ваш дом – ваша крепость», – напоминают они и советуют не только заменить все трубы, окна, залатать дыры, но и утеплить стены, крышу и сделать все необходимое, чтобы тепло сохранялось – тогда, мол, и платить придется меньше. Однако о том, сколько стоит такая модернизация, чиновники предпочитают умалчивать. Правда, отмечают, что финансовый груз может разделить с инициаторами бюджет города.
«Речь идет не просто о капитальном ремонте, а о термомодернизации. Все коммуникации должны быть современными и термоизолированными. Техника подачи тепла должна быть управляемая, чтобы можно было регулировать процесс. Первый шаг, который должны сделать люди – самоорганизоваться, сплотиться вокруг проблемы. Потом обращаться в районную администрацию или в городскую и добиваться, чтобы такие ремонты проходили согласно совместному финансированию», – посоветовал П. Пантелеев.
- Информация о материале
Страница 24 из 186
