Статьи
В начале нулевых российский политтехнолог Олег Матвейчев издал книгу «Уши машут ослом. Сумма политтехнологий». В ней он описывал, как выигрывать битву за общественное мнение и, попутно, - как правильно манипулировать СМИ.
Автор писал о самосбывающихся прогнозах – когда ожидания определяют поведение. О «формирующих вопросах» - когда озвучивание вопроса важнее, чем получение ответа. О сознательных вбросах чудовищных компроматов – чтобы на фоне их очевидной нелепости переставали работать реальные разоблачения.
А еще автор книги писал о том, что журналисты довольно уязвимы перед манипуляциями. Просто в силу реактивности професии.
Ахиллесова пята
«Сами журналисты понять, что такое повестка дня патологически не в состоянии в силу специфики профессии. Они гордятся тем, как творчески могут что-либо отразить и преподать, черное превратить в белое, а белое в черное, но не понимают, что же именно они красят черным или белым и на кого это работает.
Разница между журналистами и хорошими пиарщиками такая же, как между строителями и малярами. Только маляры не думают, что если покрасят чужой дом черной краской, он от этого разрушится, а если свой покрасят белой, он простоит 100 лет.
С журналистами еще и в том часто проблема, что они постоянно путают, где свой дом, а где чужой».
Автор книги писал о том, что повестка дня всегда важнее того, как именно вы ее освещаете. В качестве примера приводил историю о выборах мэра в небольшом городке.
За кресло соревновался старый мэр с 30% рейтинга и десятком конкурентов. Одним из которых стал местный бизнесмен, отказавшийся от услуг местных журналистов.
Оставшиеся без заказов медийщики решили его «прославить». И всю предвыборную кампанию добровольно критиковали любой его шаг.
Старый мэр надеялся, что наберет 30%, а остальные «расползутся» среди всех конкурентов. Но в итоге победил бизнесмен – с результатом в 40%.
Потому что местные журналисты сумели убедить 60% избирателей в том, что бизнесмен плох. А остальных – не сумели. Зато создали у людей ощущение, что никаких иных альтернатив не существует, что вся повестка строится в пространстве выбора между мэром и бизнесменом.
Впрочем, подобные ситуации возникают не только в силу случайностей. Создание повестки дня позволяет управлять СМИ. Просто в силу того, что медиа «реактивны» по своей природе.
«Чтобы поймать рыбу на крючок – не нужно плавать в воде, нужно забрасывать крючок снаружи». Нет смысла покупать журналиста, если им можно манипулировать. Например, создавая медиаповоды. Не важно, как именно вы отыгрываете чужую повестку. Важно, что вы вообще отыгрываете чужую повестку.
Повестка дня
Особенность современного человека в том, что он живет в состоянии «вечного референдума». Он постоянно вынужден определяться с тем, согласен ли он тем или иным фактом и утверждением. Поддерживает он что-то или выступает против.
А потому главная битва идет именно за повестку. Схватка идет за те темы, по отношению к которым обывателю предлагают определиться со своим отношением.
Например, на президентских выборах «Картер-Рейган» соперники шли ноздря в ноздрю. Никто не мог предсказать результат.
Но накануне голосования все телеканалы показали кризис с заложниками, и для американцев проблема внешней политики стала критерием выбора. А внешняя политика была козырем Рейгана. Он и победил.
«Поэтому, когда в газете и на ТВ вы видите десятки разных комментариев с разными точками зрения (у вас ведь должно быть право выбора, у газеты же должна быть объективность!), не спешите радоваться, что вы имеете дело со свободной прессой. Главное – не комментарии, не «за» и «против» – это мишура, главное – вопрос, который поднимают эти комментаторы».
Автор пишет о том, что комментарий – это один из самых удобных способов «раздуть тему» и вывести ее в топ. Если какой-то вопрос попросить прокомментировать топ-чиновника, то включается реактивный эффект. После чего к этой же теме начинают подключаться другие СМИ и спикеры.
Впрочем, масштаб комментатора непринципиален для раскрутки темы. Просто потому, что ценность информации давно перестала определяться ценностью источника, откуда она получена.
Раскрутка той или иной темы может идти от заявления даже абсолютного «фрика» – если этому заявлению удалось пробиться к аудитории.
Вброс
«Ценность информации не в источнике, а в том, насколько она может сама себя воспроизводить. Информация это не знания, не сведения, не нечто законченное и самоценное.
Информация – это стимул действия, либо оправдание действия. В действии она и получает свою ценность».
Можно добавить – ценность информации может быть в бездействии. В том, проголосуете вы за кандидата или нет. Пойдете на акцию солидарности или останетесь дома. Пожертвуете деньги на проект или останетесь равнодушным.
А вот источник информации вторичен. Просто потому, что информация – это вирус. Тот самый, который вмешивается в нашу мотивацию и определяет поступки. «Ложечки нашли, а осадок остался».
В 1999 году Борис Березовский продвигал Владимира Путина в президентское кресло. Одним из ключевых соперников считался Евгений Примаков, которого группа Березовского отчаянно атаковала. В том числе, этим занимался журналист Сергей Доренко – в эфире тогда еще телеканала ОРТ.
Помимо обвинений в том, что семидесятилетний Примаков «сольет» Россию западу, Доренко делал акцент на том, что конкурент Путина – стар.
Все понимали, кто такой Доренко и на кого он работает, но это не мешало запущенному им «мыслевирусу». Потому что штабу Березовского удалось создать повестку – про значимость возраста будущего президента.
Избиратель, который до этого сопоставлял кандидатов на основе личных качеств и опыта, включил вопрос возраста в число категориальных признаков.
Пока это не было озвучено – тема была второстепенной. Как только она прозвучала – стала значимой.
Штаб Примакова втянулся в эту игру. Рассказывал о здоровье и работоспособности своего кандидата. Но все это лишь шло во вред. Потому что они играли в рамках навязанной повестки, а стать моложе 45-летнего Путина Примакову все равно бы не удалось.
Нечто подобное было и в США во время перевыборов 73-летнего Рональда Рейгана.
Его главным соперником был 56-летний Уолтер Мондейл. Когда Рейгану задали вопрос о его способности управлять государством, он заявил, что не собирается «эксплуатировать в политических целях молодость и неопытность своего соперника».
Рейган выиграл – потому что изменил повестку под себя. Примаков проиграл – потому что играл по чужим правилам.
Битва за описание
Французы уверены, что 25% их соотечественников – мусульмане, на самом деле – 8%. Американцы считают, что у них безработица – 14%, на самом деле – втрое ниже.
Мы живем в мире, в котором есть гигантский разрыв между реальностью и тем, что люди о ней думают. И битва идет не за реальность, а за ее описание.
Инвестиции в повестку дня – это не теория заговоров. Это обычная политтехнология, которая используется на протяжении двух десятилетий, как минимум.
Впрочем, если вспомнить Наполеона, утверждавшего, что одна враждебная газета опаснее тысячи штыков, то возраст технологии можно увеличить на порядок.
Общественное мнение не обязательно покупать вульгарно. Его вполне можно покупать искусно.
Журналистов ловят на «реактивность» профессии и на привычку «отрабатывать медиаповоды».
ЛОМов и ВИПов – на «закрытые отчеты», «утечки» и «инсайдерскую информацию».
Обывателя – на «дыма без огня не бывает» и «не все так однозначно».
Кстати, Олег Матвейчев – автор той самой книги – ушел из политтехнологий вскоре после того, как выборы в РФ закончились. Ушел на госслужбу – в администрацию президента.
В конце концов, кто сказал, что заказчиком манипуляций обязан выступать лишь кандидат, а не целое государство?
- Информация о материале
Верховный суд Украины отказал в открытии производства по иску активистов против президента Петра Порошенко за незаконное назначение аудитором Национального антикоррупционного бюро (НАБУ) Павла Жебривского. Как сообщили в «Центре противодействия коррупции» (ЦПК), это решение обжалуют, поскольку основания для отказа являются незаконными.
Отмечается, что Верховный суд сразу постановил, что активисты не имеют права обращаться в суд, чтобы обжаловать указ президента. Суд сослался на то, что дело не может рассматриваться в административном суде, и вопреки части 6 статьи 170 Кодекса не указал, в какой именно суд в таком случае следует обращаться, заявили в ЦПК.
«Отказ в открытии производства является грубым нарушением и украинского, и международного законодательства и может свидетельствовать о политической заангажированности судей. «Центр противодействия коррупции» будет обжаловать это решение сначала в Большой палате Верховного суда, а при необходимости и в Европейском суде по правам человека», — отмечает юрист организации Виталий Цокур.
Напомним, что 27 июня «Центр противодействия коррупции», Transparency International Украина и «Автомайдан» подали в суд на Петра Порошенко из-за назначения на должность аудитора НАБУ Павла Жебривского. Активисты требуют лишить Жебривского должности путем отмены указа президента. Причиной является отсутствие у Жебривского опыта работы в правоохранительных или судебных органах за границей или в международных организациях, как того требует закон.
Согласно статье 26 закона «О Национальном антикоррупционном бюро» аудитор НАБУ должен иметь опыт работы в органах досудебного расследования, прокуратуры, судах за границей или международных организациях. Жебривский, согласно его официальной биографии, такого опыта работы не имеет. И сам впоследствии подтвердил это журналистам.
13 июня Порошенко уволил Жебривского с должности главы Донецкой ОГА и наградил его орденом «Ярослава Мудрого» V степени. Позже, 19 июня, президент назначил экс-главу Донецкой облгосадминистрации Жебривского членом комиссии по аудиту Национального антикоррупционного бюро.
- Информация о материале
Департамент інфраструктури Харківської міськради уклав угоду з КП «Міськелектротранссервіс» щодо ремонту трамвайної колії вартістю 41 млн. грн.
Про це стало відомо зі звіту про укладання договору та проведення аукціону, який розміщений на порталі системи електронних закупівель «Прозорро».
Мова йде про капітальний ремонт трамвайної колії по вул. Шевченка від вул. Матюшенка до вул. Кисловодської.
У документації вказали ціну не за т, як це звичайно було, а за метри рейок. Так, за 1 м рейок Р50 платять 642 грн., рейок Т60 – 630 грн./м, рейок Р65 – 809 грн./м.
Одна реновована ланка рейкошпальної решітки на залізобетонних шпалах довжиною 12,5 м коштує 106,15 тис. грн.
Єдиним конкурентом було ТОВ «Елавтопас».
Засновником ТОВ «Елавтопас» є Аркадій Микитась, а директором Ірина Ладиженська.
Раніше засновником підприємства був Євгеній Ліберман –сусід, родич Євгенія Водовозова та людина яка дає віце-меру кататися на своїй елітній автівці.
Субпідрядником на виконання робіт вони хотіли залучити ПАТ «Південспецбуд», яке знаходиться на вул. Джанкойській, 76.
За даними ЄДР «Південспецбуд» знаходиться у стадії припинення. Головним акціонером компанії вказане словенське ДП «СI КАПIТАЛ IНВЕСТ» ТОВ «БОНАММ».
Цікаве інше. Однаковий номер телефону 380577021987 та однакову адресу на Джанкойській з «Південспецбуд» має «Південспецбуд Інженерінг» Наума Водовозова – батька віце-мера Харкова Євгенія Водовозова, який курує Департамент інфраструктури.
Щодо переможців, то комунальники залучать до проведення робіт ТОВ «ТБК-СПМ-17». Засновником цієї фірми є Сергій Леус. Він працював разом з Євгенієм Курбатовим, який був засновником ТОВ «СПМ-17» ліквідованого пару років тому. Крім того, Курбатов відомий як директор ТОВ «ВП «Інсайт», яке також буває субпідрядником КП «Міськелектротранссервіс».
- Информация о материале
Диспозиция ст.201 УК содержит исчерпывающий перечень предметов, перемещение которых через государственную границу вне таможенного контроля влечет за собой уголовную ответственность. Так, объекты контрабанды — это культурные ценности, ядовитые, сильнодействующие или взрывоопасные вещества, радиоактивные материалы, оружие или боеприпасы, а также спецсредства негласного получения информации.
Что касается остальных предметов — за их ввоз правонарушителю грозит лишь административный штраф. Такое положение дел развязывает руки мелким предпринимателям, торгующим товарами, незаконно ввезенными на территорию Украины. Уклоняясь от процедуры растаможки, «челноки» продают всевозможные товары из Европы, начиная от сигарет без акциза и заканчивая бытовой химией по цене, выигрышно отличающейся на фоне их средней рыночной стоимости.
Таким положением обеспокоился премьер-министр Украины Владимир Гройсман, и внес на рассмотрение Верховной Рады проект закона №8543, предусматривающий криминализацию контрабанды товаров.
«Нелегальное перемещение продукции и товаров через государственную границу Украины имеет крайне негативный экономический аспект, и проявляется, в частности, в недополучении в полном объеме поступлений в госбюджет, стимулировании ведения недобросовестной конкуренции, что в свою очередь негативно влияет на развитие национальной экономики и создает угрозу экономической и социальной безопасности Украины», — отмечается в пояснительной записке.
По данным Государственной фискальной службы, за 2016-2017 гг. львиную долю товаров, незаконно провезенных через государственную границу Украины, составили:
- табачные изделия на сумму 42,2 млн грн;
- овощи и фрукты на сумму 11,8 млн грн;
- алкогольные напитки на сумму 4,2 млн грн.
Только за первые пять месяцев текущего года Фискальная служба открыла 18,5 тысяч дел относительно нарушений таможенных правил на общую сумму почти 1 млрд грн.
В связи с этим законопроект предполагает внести изменения в ч.1 ст.201 УК и предусмотреть уголовную ответственность за перемещение товаров через таможенную границу Украины вне таможенного контроля или с сокрытием от таможенного контроля, совершенное в крупных размерах.
Также статью предлагается дополнить такими квалифицирующими признаками преступления как:
- совершение его повторно;
- организованной группой;
- в значительных размерах (стоимость товаров в 500 и более раз превышает необлагаемый налогом минимум доходов граждан);
- в крупных размерах (стоимость товаров в 2000 и более раз превышает необлагаемый налогом минимум доходов граждан);
- в особо крупных размерах (стоимость товаров в 5000 и более раз превышает необлагаемый налогом минимум доходов граждан).
Предполагается, что досудебное расследование этого преступления будет осуществляться следователями органов Национальной полиции или следователями органов, осуществляющих контроль над соблюдением налогового законодательства, который начал досудебное расследование.
- Информация о материале
Правительство Украины внесло изменения в правила пересечения госграницы украинцами.
Соответствующее решение было принято на заседании Кабмина в среду, 4 июля.
Отмечается, что Кабмин поддержал внесение изменений в постановление правительства, касающиеся правил пересечения границы для детей.
В частности, в правила пересечения границы предлагается добавить норму, согласно которой проездной документ ребенка действует в течение срока, на который он выдан.
Кроме того, теперь разрешено членам экипажа воздушного судна сопровождать несовершеннолетних детей.
«Выезд из Украины граждан, не достигших 16-летнего возраста, осуществляется лишь по согласию обоих родителей (усыновителей), приемных родителей, опекунов (попечителей) и в их сопровождении или в сопровождении лиц, уполномоченных ими, которые на момент выезда из Украины достигли 18-летнего возраста, в том числе в сопровождении членов экипажа воздушного судна, на котором они направляются», - говорится в документе.
Также выезд из Украины лиц до 16 лет в сопровождении одного из родителей или других лиц, уполномоченных одним из родителей по нотариально заверенному согласию, проводится без нотариально удостоверенного согласия второго родителя в случае предъявления документов или их нотариально заверенных копий. По решению Кабмина, таким документом может быть свидетельство о рождении ребенка, выданное компетентным органом иностранного государства, которое не содержит информации об отце ребенка, легализированного или заверенного апостилем, а также без какого-либо дополнительного удостоверения в случаях, предусмотренных международным договором Украины.
Разработка соответствующих изменений обусловлена необходимостью реализации требований статьи 32 закона Украины «Об охране детства» относительно принятия государством мер для борьбы с незаконным перемещением, вывозом и невозвращением из-за границы, похищением, торговлей и контрабандой детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.
- Информация о материале
У лютому 2014 року з Межигір’я екстрено вивозили цінності: античні скульптури, стоси картин, коштовні вази. Все це швидко заносили у вантажівки та гелікоптери. Віктор Янукович поспіхом тікав з країни, залишаючи напризволяще свої корупційні маєтки, товаришів, ворогів та все, що він любив і ненавидів.
Тоді ніхто з соратників екс-президента не знав, що їх чекатиме далі. Більше того, колишні регіонали не були впевнені, що після Майдану вони взагалі зможуть нормально працювати в Україні.
Не пройшло й місяця, як на оточення Януковича посипались санкції з боку ЄС та США. Сам список екс-посадовців був складений безпосередньо в Україні за поданням тодішнього в.о. генпрокурора Олега Махніцького. І в ньому, на подив, не виявилося ні прізвищ Вадима Новинського, Сергія Льовочкіна чи Юрія Бойка, ні одіозних олігархів – Дмитра Фірташа і Рината Ахметова.
За чотири роки після Революції Гідності список майже не поповнювався. Більше того, раз по раз екс-соратникам Януковича вдається розблоковувати свої рахунки через європейські суди.
В результаті, єдиним з відомих членів Партії регіонів, який перебуває в СІЗО, виявився Олександр Єфремов.
Інші ж регіонали, перечекавши першу хвилю народного гніву, почали нарощувати м’язи та поволі розправляти плечі. Під вивіскою «Опозиційного блоку» вони потрапили до нового парламента і незважаючи на токсичну репутацію періодично користаються розладами всередині влади.
А після виходу з коаліції трьох фракцій їх «штики» стали вигідні владі під час критичних голосувань у Верховній Раді. Коли БПП та НФ не можуть знайти спільної мови – запасним аеродромом голосів стають опозиціонери з числа екс-регіоналів.
Сьогодні партія «Опозиційний блок» входить в п’ятірку найпопулярнішихполітичних сил, базовим регіоном якої є Східна Україна. Є в ОБ потенціал і на президентські вибори.
Кандидатом від екс-регіоналів може стати голова фракції «Опоблок», колишній віце-прем’єр Юрій Бойко. Після Юлії Тимошенко та Анатолія Гриценка він наразі третій у рейтингах серед ймовірних претендентів на пост глави держави.
«Українській правді» ще рік тому не раз доводилося чути про важливість Бойка на виборах президента для Адміністрації президента, якого на Банковій вважали зручним противником для Петра Порошенка.
«Навіть гасло змінювати не треба – «збережемо країну». Цілком проста кампанія – ми боремося проти проросійського кандидата», – запевняли в оточенні президента.
Втім, якщо вірити останнім соціологічним дослідженням, не факт, що Петро Олексійович взагалі вийде у другий тур. Що ніяк не заважає Бойку. Він так само зручний противник, як для Юлії Тимошенко, так і для Анатолія Гриценка.
«Українська правда» з’ясовувала, хто готує Юрія Бойка до президентських виборів, яким буде його новий образ, та чому він хоче грати «другу скрипку» в президентській гонці.
Технологи на службі
Бойко доволі закритий і непривітний політик. Він не з тих, хто любить зайвий раз спілкуватися з людьми, а тим більше з допитливими журналістами.
Найчастіше екс-регіонал з’являється на телеканалах «Інтер», 112 та близькому до оточення Порошенка «Прямому».
Кілька тижнів тому УП випадково зустріла Бойка у супроводі двох помічників, коли той прямував на вихід з будівлі Ради.
«Ви вже готуєтеся до президентських виборів?» – на ходу запитав журналіст.
«Ні-ні… Це питання поки не обговорюється», – з кам’яним виразом обличчя відповів Бойко.
Насправді він лукавив. Вже більше місяця над лідером фракції «Опоблок» плідно працює ціла команда політтехнологів, підбором яких займався колишній глава канцелярії Януковича Сергій Льовочкін.
За даними УП, Бойка ведуть одразу дві групи спеціалістів – українські технологи з «Центру політичних рішень« та американці з компанії »Сlearpath strategies«.
«Центр політичних рішень» вже працював над проектами, які пов’язують з Льовочкіним. Вони вели дві кампанії Віталія Кличка на місцевих виборах у Києві та займалися президентською кампанією Олега Ляшка 2014 року в столиці.
Раніше «регіоналами» займався американський політтехнолог Пол Манафорт, який згодом керував штабом Дональда Трампа на виборах президента США. Тепер у Манафорта великі проблеми з правосуддям – на батьківщині його звинувачують у відмиванні коштів та несплаті податків. Тому в таборі опозиціонерів з’явилися нові іноземні спеціалісти – представники компанії »Сlearpath strategies».
«Американці мають класний досвід, вони постійно пропонують інновації, але не мають розуміння українських реалій. Через це ми взяли ще наших політтехнологів, які приземляють їх і виходить дуже красиво», – хвалиться джерело в оточенні глави АП часів Януковича.
Над Бойком працюють одразу троє американських технологів – Девід Блюстоун, Джон Гарретт, та Кейт Маккартні, які регулярно прилітають до Києва.
Блюстоун спеціалізується на створенні стратегій, розробці та аналізі фокус груп. Свого часу він консультував венесуельську опозицію під час президентської кампанії в часи правління Уго Чавеса.
Гарретт працює над репутацією політиків і корпоративних клієнтів. Брендування, слогани, повідомлення для цільових аудиторій – його профіль. Свого часу працював над аналізом політики компанії Mitsubishi.
Кейт Маккартні спеціалізується на детальному вивченні виборців та аналізі громадської думки.
У роботі над Бойком американці відповідають за стратегію кампанії та роботу з електоратом. Натомість українські технологи курують імідж клієнта, розробляють меседжі та слогани – їх робота сфокусована на самому кандидатові.
«Це можна порівняти з ракетою Ілона Маска. Американці кажуть – ось вам ракета. Наші їм кажуть: «хлопці, у нас тут лише «Жигулі» їздять, давайте щось скомпонуємо». Так вони і схрещують ракети із «Жигулями», – змальовує співпрацю політтехнологів один зі співрозмовників у штабі Бойка.
Назад у минуле
Щоб краще зрозуміти, якого Бойка готують до президентських виборів, та й взагалі, що він за «фрукт» – варто зазирнути у минуле кандидата.
Виходець з гірничого містечка Горлівка, що в Донецькій області, свого часу працював директором на заводі «Зоря», який виробляв вибухові речовини для військової промисловості. Потім очолював нафотопереробне підприємство »Лисичанськнафтооргсинтез» та входив у наглядову раду «Укртранснафти».
Однак ключовою для політичного майбутнього Бойка стала робота в НАК «Нафтогаз України» в 2002 році.
Працюючи на посаді голови «Нафтогазу», він познайомився з газовим олігархом Дмитром Фірташем. Колись Юлія Тимошенко запекло звинувачувала нинішнього лідера фракції «Опоблок» у причетності до створення газової прокладки RosUkrEnergo, яку Фірташ контролював спільно з «Газпромом».
Бойко настільки зблизився з Фірташем, що в 2005 році олігарх уповноважив його бути арбітром при розлученні з колишньою дружиною.
У 2006-му друга Фірташа призначили міністром палива і енергетики в уряді Віктора Януковича.
В часи президентства лідера «регіоналів» Бойка підвищили до віце-прем’єр-міністра.
З самим екс-керманичем у нього були хороші і довірливі відносини. Щосуботи Янукович запрошував віце-прем’єра на полювання у резиденцію Сухолуччя. Там збиралися наближені олігархи, екс-президенти та топ-політики.
Широкому загалу прізвище Бойка останнім часом відоме завдяки корупційній оборудці, пов’язаній із закупівлею бурових установок. Ідеться про аферу купівлі двох бурових нафтових платформ, за які державна компанія «Чорноморнафтогаз» переплатила 400 мільйонів доларів фірмі, записаній на ризького безхатченка. В народі цю схему називають «вишками Бойка».
Минулого року нардеп Сергій Лещенко навіть опублікував подання ГПУ на зняття недоторканності, затримання і арешт Бойка.
Але в лютому 2018-го генеральний прокурор Юрій Луценко на великій прес-конференції заявив, що слідству бракує доказів причетності лідера фракції «Опозиційний блок» до корупційної схеми.
«У нас немає доказів, що пан Бойко був обізнаний щодо злочинної схеми і немає показів про те, що він отримав кошти злочинним шляхом», – запевняв Луценко.
Тож замість перспективи розглядати тюремні ґрати, Бойку нічого не заважатиме брати участь у президентській гонці 2019 року.
мініКучма та його команда
Хоч лідер фракції «Опозиційний блок» показово уникає запитань про підготовку до президентських виборів, це ніяк не заважає йому брати участь у виборчих нарадах.
Крім політтехнологів і ймовірного кандидата в президенти на ці наради приходить Льовочкін та ще один депутат з «Опозиційного блоку» Сергій Ларін. Джерела в ОБ прогнозують, що Льовочкін очолить виборчий штаб Бойка, а Ларін буде його заступником.
На нарадах вже презентували соціологічні дослідження, результати аналізів фокус-груп, обговорювали меседжі кампанії, образ кандидата тощо.
За словами джерел УП, амплуа Бойка буде схожим на образ екс-президента Леоніда Кучми – «хазяйновитий директор заводу». У той же час своїми манерами Бойко має нагадувати Януковича. Такий елемент буде підкреслений, щоб електорат Віктора Федоровича по старій пам’яті віддавав свій голос.
«Бачив, як Бойко бив Ляшка? Поки він вставав, бив, а потім сідав – його обличчя не змінилося. Саме такого впевненого мужика хочуть бачити його виборці», – захоплено розповідають у команді лідера фракції «ОБ».
За великим рахунком, прихильники лідера фракції «Опоблок» – ті самі люди, які раніше підтримували «Партію регіонів». Це російськомовні мешканці промислових міст, в більшості жінки, які хочуть «сильної руки», «стабільності та безпеки».
Паралельно з іміджем опрацьовується і риторика, з якою Бойко зайде у кампанію. Основних меседжів буде кілька, але вони будуть прості і зрозумілі для східних областей. Слогани кампанії стосуватимуться налагодження відносин з Росією, миру, обіцянок стабільності та економічного розвитку.
Ще один важливий елемент кампанії – vip-агітатори, яких в ОБ називають «кабінетом Бойка». Це люди, які на ефірах та великих заходах повинні агітувати за опозиційного кандидата в президенти.
Поки що туди зараховують: першу заступницю голови АП часів Януковича Ірину Акімову, екс-міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, політолога Андрія Єрмолаєва, нардепів «Опоблоку» Миколу Скорика, Михайла Папієва та Наталію Королевську.
З останньою є проблеми – вона входить в орбіту впливу олігарха Ріната Ахметова. Якщо Королевська погодиться долучитися до такої команди, це посилить внутрішньопартійну позицію Бойка і відповідно групу Фірташа-Львочкіна.
Завдання – другий тур
Така президентська кампанія матиме кілька вагомих ризиків. Одна з небезпек – загравання з проросійським електоратом, що викликає несприйняття і агресію українських патріотів.
Та найбільший ризик, як би це не звучало дивно – перемога на виборах Бойка. І це прекрасно усвідомлюють акціонери і лідери «Опозиційного блоку».
Якщо уявити, що Бойко отримає більшість голосів – це автоматично призведе до загострення конфліктної ситуації в межах України. За перемоги лідеру фракції «Опоблок» можуть банально не дати доїхати на інавгурацію до Верховної Ради.
31 серпня 2015 року один з радикалів кинув бойову гранату, коли у парламенті приймали зміни до Конституції. Тоді загинуло четверо нацгвардійців. Скільки таких гранат може полетіти, коли в залі Ради присягу складатиме колишній соратник Януковича?
Такі побоювання окреслюють справжню мету участі у виборах Бойка – вихід у другий тур. За задумом групи Льовочкіна-Фірташа, високий рівень підтримки на президентських виборах підживить рейтинги «Опозиційного блоку» і допоможе їм завести у парламент свою більшість вже на виборах Ради.
«Амбіцій Бойка не президентські, а прем’єрські», – стверджує співрозмовник, близький до Льовочкіна.
Але самого бажання замало для потрапляння до другого туру.
Для цього Бойку потрібно стати єдиним кандидатом від Сходу. Тобто інші претенденти, що конкурують з лідером фракції «Опоблок» на одному електоральному полі, не мають брати участі у виборах.
В першу чергу йдеться про Вадима Рабіновича, якого пов’язують з кумом російського президента Віктором Медведчуком. За останніми соціологічними дослідженнями, рівень підтримки Рабіновича коливається у межах 5% - 7%.
За даними УП, Льовочкін зараз намагається домовитися з Медведчуком та Ахметовим про висунення єдиного кандидата в президенти від «опозиціонерів».
Аргумент таких переговорів єдиний, мовляв, подивіться на соціологічні дослідження – у Бойка найбільші шанси.
Втім, вмовити олігархів поки що виходить погано. В оточенні Ахметова досить скептично ставляться до підтримки Бойка. Крім того, в Ріната Леонідовича є свій кандидат – Олег Ляшко, який за останні два роки дуже зблизився з олігархом.
«Льовочкін може хотіти багато чого. Він вже відправив Кучму на заслужений відпочинок, потім Литвина, потім Кличка запхав у Київ, коли він міг стати президентом, Янукович...ну цей вже сам собі нашкодив... Поки немає всього Донбасу – ні Бойко, ні Вілкул ні будь-хто звідси вибори не виграє», – з неприхованою ностальгією обурюється близький соратник Ахметова.
- Информация о материале
Страница 28 из 1561
