Статьи
«Після такого фільму хочеться мовчки випити 50 грам чогось міцного та посидіти, подумати», – такий пост написала я у себе в Facebook, коли вийшла із зали кінотеатру, де відбувся допрем’єрний показ стрічки «Кіборги».
Я плакала. Так само, як і більша частина глядачів у залі. Під час показу було так людно, що довелося сидіти на сходах.
Фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва присвячений обороні Донецького аеропорту: 2014-й рік, війна у розпалі, шестеро героїв із позивними «Серпень», «Субота», «Мажор», «Гід», «Марс» та «Старий» опиняються у терміналі ДАПу та воюють із сепаратистами, які намагаються захопити території українського Донбасу заради створення так званої держави «Новоросія», ідею якої тоді активно пропагували у проросійських ЗМІ.
Прототипами персонажів фільму, а також консультантами знімальної групи стали реальні бійці, які пройшли бої в ДАПі.
Всеураїнська прем'єра запланована на 6 грудня та приурочена до Дня Збройних Сил України.
Фільм, який глядач побачить в українських кінотеатрах – лише частина відзнятого матеріалу. За словами авторки сценарію Наталі Ворожбит, всього було написано чотири серії «Кіборгів».
В основі сюжету – реальні історії справжніх українських військових. Повну версію можна буде побачити після Нового року на каналі «1+1», який став одним із партнерів фільму.
Поки ж можна подивитися майже двогодинну версію у кінотеатрах – 5 грн з кожного придбаного квитка підуть на допомогу сім'ям загиблих бійців через фонд «Повернись живим».
«Хлопці, ви не люди. Ви просто кіборги», – цією легендарною фразою відкривається кінострічка, який покаже глядачам, як виглядає справжня війна.
На екрані – стрілянина, вибухи та кулі, проте це – не американський бойовик і не фантастика. Це українські реалії.
Стрічка «Кіборги» – це про жагу до життя, та, водночас, про спроби побороти власні страхи.
Стрічка про помсту та прощення, про дружбу та командний дух, про взаємодопомогу і про силу духу.
«Кіборги» – це про мотивацію. Про неї говоритимуть чимало: кожен з героїв намагатиметься знайти правильні слова, аби пояснити іншим, та, в першу чергу, собі, навіщо він тут – серед уламків величезного летовища, із автоматом у руках, ховається від ворожих куль замість того, аби тримати на руках доньку, няньчити онуків, цілувати дружину або присвячувати себе улюбленій справі.
Комусь може здатися, що ці діалоги – надто пафосні та не реалістичні. Можливо. Проте саме це – поштовх до роздумів для глядача, зачіпка для того, аби зробити свої власні висновки.
Лейтмотив стрічки – лірична українська пісня «Гуцулка Ксеня», закарпатське танго, як висловився режисер Ахтем Сеїтаблаєв, або ж стильний саундтрек, як назвав мелодію виконавець однієї з головних ролей, актор В'ячеслав Довженко.
«Гуцулка Ксеня» грає у веселі моменти, коли герої жартують один до одного, вона ж підкреслює трагічність сюжету наприкінці фільму. Певна, що після перегляду цієї стрічки ви почнете чути та розуміти цю пісню якось по-іншому.
У «Кіборгах» – вдосталь філософських діалогів, через які розкриваються характери героїв, їхні прагнення та те, чим вони живуть. Це розмови про війну та мир, які обертаються навколо двох найголовніших запитань: «Хто винен?» та «Що робити?» Проте питання ці – риторичні, й кожен має знайти на них власну відповідь.
Цю стрічку треба дивитися, якщо вам здається, що ви уже звикли до поганих новин та невтішної щоденної статистики з фронту, й почали сприймати це, як буденність.
Якщо здається, що війна триває так давно, що до неї навіть трошки звикаєш.
Якщо здається, що війна – далеко, на іншому кінці країни.
Якщо раптом здається, що все це – не реалістично.
Цю стрічку треба дивитися. Щоб знати і пам’ятати.
- Информация о материале
Минулого тижня відбувся Пленум нового Верховного Суду, де була встановлена дата початку роботи та обрано керівництво. Напередодні його проведення «Цензор.НЕТ» поговорив із суддею Євгеном Синельниковим, який працюватиме у Касаційному цивільному суді при ВС.
Донедавна Євген Синельников був помічником на громадських засадах позафраційного народного депутата Владислава Голуба. Допомагав йому на окрузі в Черкасах. До того працював адвокатом. Але, як сам зізнається, ще із 2012 року пробував стати суддею – проходив відповідну підготовку та здавав тести. »Цензор.НЕТ» розпитав Євгена Володимировича про шлях до посади судді Верховного Суду та про майбутню діяльність новоствореної структури.
«Не потрібно «демонізувати» судову систему, оскільки там є достатня кількість добросовісних суддів»
- Ви вже звикли до свого нового статусу?
- Я маю досить великий досвід роботи адвокатом, але не суддею. Тому остаточно поки що не звик. Тим більше, до статусу судді Верховного Суду (посміхається. – О.М.).
- Як взагалі змінилося ваше життя після призначення суддею Верховного Суду?
- Не скажу, що у сприйнятті реальності відбулися зміни. Але є певні складнощі щодо адаптації до нової роботи, а також із побутовими умовами. Я ж раніше жив у Черкасах. Родина поки що залишилася там. Дружина працює у прокуратурі й не має можливості швидко перевестися на роботу до столиці. А діти поки ходять до школи.
- Але ж ви все одно будете перевозити родину до Києва?
- Так, планую переїзд. Він багато в чому буде пов’язаний зі школою, щоб дітям було комфортніше.
- Що вам взагалі рідні сказали, коли ви вирішили піти на конкурс до Верховного Суду? Бо, насправді, це серйозні зміни – переїзд, новий статус, більший контроль навіть за приватним життям та прискіплива увага громадськості й преси.
- Взагалі ми весь час намагалися поводитися коректно (посміхається. – О.М.). Я ж кажу - дружина працює у прокуратурі, тому контроль за поведінкою та заповнення декларації уже були присутні в нашому житті.
Звичайно, це моє рішення погоджено із родиною, оскільки я ще із 2012 року брав участь у процедурах відбору суддів, які проводилися Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Навчався у Національній школі суддів – проходив так звану спеціальну підготовку. Тоді складав кваліфікаційний іспит і був зарахований до резерву кандидатів на посаду судді. Тому рух до цієї професії тривав увесь цей час. Я, до речі, формально досі перебуваю у резерві, оскільки він поки залишився у тому ж стані. Коли внаслідок проведення судової реформи відкрився такий шанс для адвокатів, я вирішив ним скористатися.
- 2012 року при владі був Віктор Янукович. Як тоді працювали судді – усі знають. А ви все одно наважилися піти в ту закриту касту, якій не довіряло суспільство й не поважало її. Чому? Ви ж розуміли, що вас там можуть, так би мовити, «з’їсти»?
- Не потрібно аж так «демонізувати» судову систему (всміхається. – О.М.), оскільки там, на мою думку, на той момент була і зараз є достатня кількість професійних та добросовісних суддів. Так, існують певні дефекти в роботі, на які реагує суспільство. Але ця проблема існує не лише в судовій системі, а загалом у державних органах. Є питання й у висвітленні роботи судів тими, хто співпрацюють із ними, зокрема адвокатами. Бо вони теж повідомляють людям певну інформацію про діяльність суду. Інколи роблять це по-різному.
- Чи не виникало у вас сумнівів щодо чесності конкурсу до ВС?
- Я вірив у те, що конкурс буде чесним. Оскільки мав шанси на перемогу лише в цьому випадку (посміхається. – О.М.). Якби приймалися якісь непрозорі рішення, то навряд чи вони були б на мою користь.
- Багато хто із нинішніх суддів Верховного Суду найскладнішим етапом назвали практичне завдання – написання судового рішення. Ви та суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Надія Стефанів отримали тут найвищі бали. Як вам це вдалося? Бо суддям, зрозуміло, було легше, адже мають практичні навики.
- Це, можливо, має бути маленькою таємницею, як певне авторське надбання (сміється. – О.М.). Насправді тут далося взнаки те, що я проходив підготовку у Національній школі суддів (про яку вам говорив) та складав там екзамени. Там теж були завдання щодо написання судових рішень суду першої інстанції. Певне, мені вдалося відчути справу. Потрібно приділити увагу усім основним аргументам, які висловлюються з обох сторін, прийняти або спростувати певну позицію і достатньо обгрунтовано пояснити, чому саме так.
Я в цьому практичному завданні посилався на Європейську конвенцію про захист прав людини, на рішення Конституційного Суду і на практику Верховного Суду.
- А яку саме справу ви «розглядали»?
- Цивільна справа - спір щодо майна, яке вибуло із володіння власника. Частина вимог підлягала задоволенню, інша – ні. Відповідно, було ще юрисдикційне питання. Тому в частині розгляду однієї позовної вимоги було необхідно прийти до висновку про закриття провадження, оскільки дана вимога мала б розглядатися в порядку господарського судочинства. Завдання, на перший погляд, не таке й складне. Зрозуміло, коли воно вже вирішено, то простіше його обговорити в декількох реченнях (посміхається. – О.М.). Але на практиці потрібно було опрацювати декілька десятків сторінок...
- Ще й часу для такого рівня завдання було не так багато – п’ять годин.
- Я розумів ці межі часу, оскільки протягом трьох годин складав рішення суду першої інстанції. Так, там справи були менші й простіші. І то часу виявилося не так багато. А тут було декілька позовних вимог. Тому я розумів, що десь годину потрібно почитати, а потім уже починати писати.
- А як пройшли психологічні тести?
- Ми до цього конкурсу ніколи не здавали ці тести. Для нас це було новим, а також достатньо складним випробуванням, тому що вони тривали цілий день. Мали таке значне навантаження. Потім годину тривала співбесіда із психологом.
- Які враження у вас залишилися від співбесіди Вищої кваліфікаційної комісії суддів?
- Це була надвідповідальна співбесіда. Зрозуміло, що психологічне навантаження та хвилювання були величезними. Тому що могло пролунати будь-яке запитання, на яке було потрібно дати пристойну відповідь, яку почують не тільки члени Вищої кваліфікаційної комісії, а й усе суспільство, бо йшла пряма трансляція. Тому, звичайно, я хвилювався.
- А із Громадською радою доброчесності складнощів не було?
- Ні, не було. До мене вони претензій не висловлювали.
- ГРД радила не підписувати Указ про призначення суддів, поки не будуть завершені усі спірні процедури по деяких кандидатах. Чи не стало це на конкурсі «ложкою дьогтю в бочці меду»?
- Я розумію, що виникали певні робочі питання між комісією та Громадською радою доброчесності. На мою думку ВККС належним чином розглянула висновки ГРД. Вони були предметом дослідження і Вищої ради правосуддя. Думаю, в Адміністрації Президента в межах повноважень також давали оцінку даним, викладеним і у висновках ГРД.
- Без участі ГРД вдалося б провести таку ретельну перевірку? Бо для ВККС це була суттєва допомога.
- Я погоджуюся із думкою про те, що участь ГРД - це позитивний досвід. Зрозуміло, були певні робочі складнощі у взаємовідносинах ВККС, ГРД, а також кандидатів, бо виставлялася на загал інформація, яка могла бути для когось із них дискомфортною. Правда, поставало питання, чи має Громадська рада доброчесності робити певні висновки, виходячи із інформації, яку отримувала, чи лише може її подавати, а оцінку повинна давати ВККС. Але загалом процес був позитивним.
- Конкурс тривав рік. Можна було швидше пройти цей процес? Чи для такого масштабу якраз нормальний строк?
- Вища кваліфкомісія суддів України провела величезну роботу. Я не можу їх критикувати за те, що вони вийшли за попередньо передбачений шестимісячний термін. Це все було об’єктивно, враховуючи усі процедури, які проводили – збір інформації, її обробка, завдання, тести, співбесіди. Тому цей час можна вважати розумним строком для проведення такого конкурсу.
«Якщо існує думка, що 20 тисяч справ будуть розглянуті за три місяці, то цього не відбудеться»
- Нині лише по цивільній юрисдикції до Верховного Суду має перейти близько 23 тисяч справ. Як справлятися із такими обсягами?
- Є така проблема. Працювати нам буде дуже-дуже важко. Ми це усвідомлюємо. Звичайно, розраховуємо на певні процесуальні особливості, які вводяться новим Цивільним процесуальним кодексом. Розраховуємо на те, що Велика палата, яка буде сформована із суддів усіх чотирьох касаційних судів за участі голови Верховного Суду, виробить усталені правові позиції по тих питаннях, які були спірними. Це сприятиме однозначності практики правозастосування. Тоді Касаційний цивільний суд певні нескладні справи зможе розглядати у більш спрощеному порядку. Або взагалі відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо на то будуть підстави, уже посилаючись на практику самого ж Верховного Суду, щоб і учасникам процесу було зрозуміло, що таке питання вже досліджувалося. Тому якщо сторона звертається до касаційної інстанції із подібним питанням, а апеляційний суд вирішив дану справу у відповідності до правової позиції, сформованої ВС, то йому немає необхідності знову переглядати цю справу.
Також сподіваємося на хорошу комунікацію в колективі, щоб практика була сталою та єдиною. Ще розраховуємо на професійний апарат, який буде допомагати.
- Говорять, що через різні погляди адвокатів, науковців та суддів, які потрапили до ВС, уже виникають певні розбіжності. Це не зіграє злий жарт?
- Зараз існують певні дискусійні питання. Наприклад, пропонується розробити єдину структуру судового рішення касаційної інстанції. У колишніх адвокатів, науковців та суддів може бути різне бачення з цього приводу. Але будуть працювати робочі групи із розробки тих питань, які уже порушувалися та стали дискусійними. Їхня робота буде відкритою. Будь-який суддя завжди може приєднатися до цього процесу. Думаю, ми всі знайдемо спільну думку.
- Суспільство покладає великі сподівання на новий Верховний Суд. Що може завадити його потужному старту? Є тут якісь «підводні течії»?
- Те, про що ми вже говорили – величезна кількість справ. Навіть іноземні фахівці визнають, що за такої кількості дуже важко продукувати якісні рішення. Якщо у суспільстві існує думка, що 20 тисяч справ будуть розглянуті за три місяці, то цього не відбудеться. Це просто неможливо. Хочеться на перший план висувати якість. Думаю, певні справи будуть відразу передаватися на розгляд Великої палати, щоб була сформована стала практика та зрозумілі правові позиції.
Звичайно, ми розуміємо, що суди нижчих інстанцій чекають твердої практики...
- Ви для них маєте бути взірцем. Якщо тут не вийде, то навряд чи варто розраховувати на покращення роботи нижчих судів.
- Так. Тим паче, є питання стосовно застосування нових процесуальних кодексів. Проблеми існують. Але потрібно працювати.
«Під час революції мені як адвокату не погрожували»
- Під час Революції гідності ви як адвокат захищали у Черкасах активістів. Як тоді поводили себе судді?
- Тут мені важко говорити, оскільки я був допитаний слідчим Генеральної прокуратури по кримінальному провадженню, яке проводиться за фактом незаконного затримання цих осіб та притягнення їх до відповідальності. Я писав заяву про нерозголошення даних...
- Так розкажіть в загальних рисах.
- Загалом ситуація була стандартною для того часу: суд першої інстанції застосовував до усіх затриманих осіб, як правило, запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Наскільки мені відомо, були окремі судді, які не хотіли розглядати такі справи. Тому вони й не фігурують у цій історії. Далі суд апеляційної інстанції змінював ці запобіжні заходи на більш м’які. Коли революційні події досягли апогею, кримінальні провадження рухалися у бік закриття.
- А представники прокуратури як поводилися?
- Прокурори наполягали, що йдеться про тяжкі злочини і на тому, що підозрювані особи можуть ухилятися від слідства, якимось чином впливати на доказову базу або переховуватися.
Зараз декого із тих тодішніх працівників прокуратури звинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень проти учасників Революції гідності. Наскільки мені відомо, по одному із прокурорів з Черкас судом першої інстанції винесений виправдувальний вирок, який переглядається у суді апеляційної інстанції. Дехто з прокурорів стали адвокатами, тому певний час ми з ними грали у одній футбольній команді і навіть здобули перемогу у всеукраїнському адвокатському турнірі у 2017 році (всміхається. – О.М.). Зараз вже ні.
- Ви тоді розуміли, що теж могли опинитися за ґратами?
- Певний ризик був. Тим більше, що я тоді перебував у резерві кандидатів на посаду судді (посміхається. – О.М.).
- А були в той час випадки, коли вам погрожували?
- Ні, такого не було.
«Формування ВС у той спосіб, який передбачений законодавством, уже є революційними змінами»
- Майже чотири роки минуло, як завершилася Революція гідності, а судова реформа ще на півшляху. Як думаєте, чому так? Швидше можна було рухатися?
- Це пов’язано із політичними процесами. Зрозуміло, що певний період часу не працювали і Вища кваліфкомісія суддів, і на той момент Вища рада юстиції. А зміни до Конституції набули чинності лише минулого року. Але зараз відбувається процес реалізації цих норм. ВККС та Вища рада правосуддя працюють досить активно. Проводиться добір у суди першої інстанції та оцінювання суддів апеляційної інстанції. Тобто рух триває. Так, не треба забувати, що в судах існує «кадровий голод». Однак не можна говорити, що зміни не відбуваються, бо робота іде. Чи можна її пришвидшити? Не знаю. Це вже питання до комісії. Однак я вважаю, що вони ним опікуються достатньо ефективно.
- Ви вірите в революційні зміни у судовій системі?
- Формування Верховного Суду в той спосіб, який передбачений законодавством, уже є революційними змінами. Всі судді відчувають величезну відповідальність і, думаю, будуть працювати ефективно і добросовісно.
- Однак у суспільстві все ще лунають думки, що влада, зокрема Адміністрація Президента, досі має вплив на суддів. Такі звинувачення мають право на життя?
- Я ще недосвідчений суддя (всміхається. – О.М.), тому можу сказати лише про себе. Зі мною ніхто із Адміністрації неофіційних контактів не мав. Із Президентом бачилися лише на церемонії прийняття присяги. Там він ні з ким не спілкувався. Провів церемонію та пішов.
- Але якщо спроби все ж будуть, то як цього уникати?
- Законодавець передбачив порядок дій у такому випадку: суддя має звернутися до Вищої ради правосуддя та повідомити про застосування до нього такого незаконного впливу та тиску. Також повідомити Генерального прокурора. У випадку наявності ознак кримінального правопорушення Генпрокуратура має відреагувати. Думаю, і в колективі варто спілкуватися з цього приводу, щоб про такі випадки знали всі.
- Ще одна болюча для суспільства тема – корупція. Важко уявити, щоб таке було у Верховному Суді. Але є нижчі інстанції. Як убезпечитися від того, щоб судді брали хабарі? Зрозуміло, що це «хвороба» не лише судової системи, а суспільства загалом. Її можна «вилікувати»?
- Усі ми говоримо про боротьбу із корупцією, але коли постає питання про вирішення своїх особистих проблем, то часто люди готові до того, щоб вступати у певні корупційні зв’язки для швидшого досягнення своєї мети. Тому, звичайно, потрібно, щоб все суспільство зростало та змінювалося на краще. Але особам, які мають владні повноваження, тут належить ключова роль. Якщо відмови будуть постійні, то й пропозиції не надходитимуть.
Судова система у будь-якому випадку оновлюється. Можливо, не тими темпами, як хотілося б. Мабуть, унаслідок цього виникає той же кадровий дефіцит. Але відбуваються природні процеси, які за короткий проміжок часу не реалізуються. Прийдуть нові судді, яких обере ВККС разом із ГРД. Вони будуть отримувати більшу зарплату. Ці люди повинні усвідомлювати всю відповідальність, з урахуванням тих революційних подій, які мали місце в країні, а також наявності протистояння із зовнішнім агресором. Це повинно постійно впливати на їхню свідомість та добросовісність, а також убезпечувати від корупційних дій.
- Информация о материале
Уже довольно продолжительное время Украина живет-создает в условиях культурной реформы. С контрактной системой, конкурсными принципами etc. Но как когда-то пели «есть у революции начало, нет у революции конца», значит, предполагаются очередные сдвиги и в нашем постоянном законодательстве в культурной области. То есть сейчас ждем важных изменений в закон о контрактной системе и конкурсах в учреждениях культуры.
Как известно, в основе отдельных реформаторских сдвигов в культурной сфере лежит Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по внедрению контрактной формы работы в сфере культуры и конкурсной процедуры назначения руководителей государственных и коммунальных учреждений культуры». Этот документ президент Украины подписал еще в начале 2016-го. Но одно дело — предлагать и формулировать, другое — реализовать.
И контрактная система (в том виде, в котором она предлагается), и конкурсная система назначения руководителей (так, как это делается у нас) постоянно провоцируют в творческой среде разные сетования, распри, скандалы.
Особенно это касается региональных учреждений культуры, которые подальше от столицы, а также подальше от центральных СМИ.
О ряде таких скандалов уже приходилось писать в ZN.UA (материал «Культурная реформа. Вид c хвоста», 1 сентября 2017 г.). Тогда речь шла об абсурдных проявлениях реализации культурной реформы, когда, например, в конкурсные комиссии (избирающие того или иного культурного вождя) попадают чуть ли не инопланетяне.
К тому же много споров и вокруг законодательной дефиниции, которая предусматривает абсолютную власть в руках одного культурного вождя — как директора, так и творческого руководителя.
Конечно, в культурных делах никогда и нигде не будет удовлетворенных. Потому что всегда есть попытки понять: а кому и для чего нужны определенные изменения? Дескать, определенные законотворческие инициативы «именно у нас» как раз и моделируются под «конкретных» людей, а не под пеструю культурную отрасль, когда одна строка закона никогда не сможет гармонизировать специфику деятельности разновекторных учреждений культуры: от цирка до оперного театра, от Национальной драмы до скромного муниципального театрального центра, от большого музыкального оркестра до скромного творческого объединения в райцентре.
Итак, цель возможных очередных изменений — к уже имеющемуся закону, — так сказать, немного успокоить возмущенных, немного гармонизировать дисгармонию, залатать дырки на штанах, которые протерли преждевременно в процессе активных реформаторских соревнований.
Благодаря комитету Верховной Рады по вопросам культуры и духовности в этом тексте как раз и акцентирую внимание на дальнейших (возможных) ИЗМЕНЕНИЯХ в нынешней контрактной системе и нынешней процедуре конкурсов.
Отмена согласования
Этот пункт предусматривает отмену института согласования назначения на должности и увольнения с должностей руководителей государственных и коммунальных учреждений культуры исполнительными органами сельских, поселковых, городских рад, районными и областными радами на их пленарных заседаниях.
ПОЧЕМУ? Неединичны случаи временного несогласования между периодом проведения сессии рады и датой назначения руководителя конкурсной комиссией. Обычно есть много примеров произвола именно председателей органов местного самоуправления, когда фактически руководитель учреждения культуры уже избран конкурсной комиссией, а вот орган местного самоуправления (по определенным причинам, возможно также и коррупционным?) почему-то категорически не хочет согласовывать уже определенную кандидатуру.
Фильтры для общественных организаций
Этот пункт изменений предусматривает допуск к процессу избрания руководителя учреждения культуры только тех общественных объединений, которые профессионально (!) занимаются сферой культуры и действуют в правовом поле не менее трех лет. К тому же деятельность таких организаций должна быть активной, их мероприятия должны проходить периодически. Определение критериев — отвечает ли определенное общественное объединение именно профессиональным стандартам — не предусматривает произвольной формы. Потому изменения в законопроект готовят законодательно установленный механизм. А уже орган управления на своем специальном открытом заседании будет подтверждать или опровергать наличие соответствующих профессиональных критериев у определенных общественных объединений. Еще одно уточнение: заседание органа управления (относительно общественных организаций) будет проходить не позднее чем за день до проведения первого заседания конкурсной комиссии. Ход и результаты такого заседания фиксируются в протоколе, а затем размещаются на официальном веб-сайте органа управления.
ПОЧЕМУ? Серьезные фильтры именно для общественных организаций, которые в составе комиссий активно бросились «выбирать» вождей украинских учреждений культуры, оказались крайне необходимыми. Неединичны случаи не только элементов коррупции или сговора (со стороны подставных представителей общественных объединений), но и откровенной неадекватности. Когда, например, какая-то случайная «инфернальная» общественная организация, которая понятия не имеет о профессиональных особенностях деятельности того или иного учреждения культуры, может отдавать свой голос только «за того, кого надо». Истории такой неадекватности неоднократно фиксировались в разных городах, в том числе в Одессе, Львове.
Орган
Изменения в закон четко регламентируют, что органом управления может быть не отвлеченно-государственная администрация или орган местного самоуправления, а именно структурный подраздел, отвечающий за сферу культуры.
ПОЧЕМУ? Чтобы сосредоточить усилия именно на отраслевых культурных процессах. Во избежание волюнтаристского давления со стороны «других» властных разветвлений.
Баланс
В дальнейшем определенные профильные общественные объединения в сфере культуры будут предлагать только по одному кандидату в состав конкурсной комиссии.
ПОЧЕМУ? Чтобы сделать невозможной ситуацию «весов», когда чаша склоняется в сторону исключительно одной влиятельной общественной структуры.
Повторные конкурсы
В дальнейшем предполагается четко определять, на каких именно основаниях результаты проведения конкурса считаются недействительными, а значит необходимо проводить конкурс повторный. Среди таких оснований — отклонение конкурсной комиссией всех кандидатов; отмена судом решения конкурсной комиссии относительно результатов конкурса; проведение второго заседания конкурсной комиссии с нарушением сроков, определенных законом; отсутствие на втором заседании конкурсной комиссии большинства от утвержденного состава конкурсной комиссии.
ПОЧЕМУ? Обычно разные конкурсы, на которых избирают руководителей учреждений культуры, сопровождаются рядом скандалов, а это предусматривает повторные конкурсы. Итак, новые рамки закона позволят четко понять, когда такие повторные конкурсы возможны, а когда — невозможны.
Обжалование
Согласно возможным изменениям, четкие сроки обжалования результатов конкурса предусматривают один месяц. И определяют, что обжаловать можно как действия органа управления, так и решение конкурсной комиссии.
ПОЧЕМУ? Потому что размытость сроков обжалования конкурсных результатов может тянуться даже не месяцами, а годами.
Время
Это регулирование «хронотопа» между первым и вторым заседаниями конкурсной комиссии. А именно: такие собрания должны проходить не раньше чем через семь рабочих дней после проведения первого заседания конкурсной комиссии.
ПОЧЕМУ? Обычно эти заседания — ознакомление с документами претендентов и выборы самих конкурсантов — кое-где проходят одновременно. А это незаконно.
Конфликт интересов
О таком конфликте может заранее заявить любой участник конкурсного отбора или участник заседания, на котором непосредственно рассматриваются вопросы избрания руководителя. Заявления о конфликте интересов рассматривает конкурсная комиссия. Этот документ впоследствии можно будет использовать как доказательство в суде.
ПОЧЕМУ? Потому что на нашем поле коррупцию серпом не срежешь.
Интересный подтекст
Согласно возможным изменениям, предполагается урегулировать вопрос опыта работы претендента на должность руководителя учреждения культуры. И если такие изменения проведут, то опыт будет заверяться не только трудовой книжкой старого образца, но и, в сущности, другим документом (?), надлежащим образом заверяющим трудовую деятельность определенного лица.
ПОЧЕМУ? Здесь можно сделать творческое предположение. Возможно, такой пункт новаций откроет путь к руководящим должностям в нашей культурной сфере — отдельным иностранцам, у которых нет трудовых книжек старого образца, но есть другие документы, подтверждающие их профессиональность и этап трудовой деятельности.
За двумя зайцами
Предполагается отменить положение о возможности совмещения должностей художественного руководителя и директора в случае, если определенное лицо выиграло два соответствующих конкурса одновременно. Как говорят законотворцы, возможность такого совмещения на практике приводит к ситуации, когда руководитель государственного или коммунального учреждения может эффективно и полноценно выполнять функции только на одной своей должности, а выполнение функций другой должности остается второстепенным, что отрицательно сказывается на эффективности деятельности учреждения культуры в целом.
ПОЧЕМУ? Это, возможно, один из самых «горячих» пунктов дальнейших изменений в закон. Предыдущие законотворческие процессы лоббировали именно идею абсолютной монопольной власти в одних руках — того лица, которое в театре (например) отвечает и за экономику, и за творческий процесс. То есть бегает «за двумя зайцами». Нынешние возможные новшества могут нарушить определенные монархические образования в определенных учреждениях культуры. Это с одной стороны. С другой — есть замечательные примеры, когда яркая личность адекватно развивает в том или ином учреждении культуры и хозяйственные дела, и художественные процессы. Но, конечно, здесь дело исключительно в личности, которая могла бы аккумулировать разные направления деятельности. Потому что, безусловно, не каждому это по силам. Следовательно, реализация именно этого пункта — как удар серпом по зайцам. То есть тем, кто хочет работать «на два фронта». Очевидно, именно этот пункт окажется наиболее дискуссионным в профессиональной среде руководителей.
Открытость
Обеспечение открытости информации о проведении конкурса и соответствующем учреждении культуры. Отныне органы управления должны ежегодно публиковать на своих сайтах отчеты о финансовой деятельности того или иного учреждения культуры и о результатах уставной деятельности.
ПОЧЕМУ? Потому что так должно быть.
Будут ли другие вопросы?
Один из таких вопросов, например, — о возможности занимать должность руководителя государственного или коммунального учреждения культуры не более двух сроков подряд. Такое ограничение предполагается, но, по мнению некоторых депутатов, оно вряд ли пройдет. Еще вопрос: кто в учреждении культуры, в частности в театре, должен считаться первой скрипкой (если изменения пройдут) — директор или художественный руководитель? Безусловно, административный и хозяйственный вопросы — это дирекция, а вопросы творческие — художественный руководитель. То есть со служебными функциями можно разобраться через уставы определенных учреждений культуры, к тому же на все должности можно объявлять конкурсы. И такой вопрос: голосование (когда избираются кандидаты в конкурсную комиссию от творческого коллектива) должно быть тайным или открытым? Это дело исключительно трудового коллектива — как на собрании решат, так и будет.
По мнению народного депутата Украины Ирины Подоляк, взбудораженная ситуация в плане реформаторских сдвигов наблюдается не только в культурной сфере, но и в образовании, медицине, правоохранительной системе, госслужбе, судах, т.е. всюду. «Люди хотят две взаимоисключающие вещи — или ничего не менять и никого не трогать, или чтобы пришел святой «кто-то» и за них сделал им хорошо и как можно лучше…».
Сейчас изменения в Закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по внедрению контрактной формы работы в сфере культуры и конкурсной процедуры назначения руководителей государственных и коммунальных учреждений культуры» находятся в парламенте. Дальнейшая судьба этих изменений зависит исключительно от повестки дня, от возможности голосования, а также от государственной воли, в конце концов.
- Информация о материале
Іван Кравцов за останні декілька років приватизував відразу кілька приміщень у центрі міста. Сума, яка була затрачена на придбання нерухомості, виявилася дешевшою за ринкові ціни.
Нагадаємо, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило, що в червні 2016 року були приватизовані нежитлові приміщення першого та другого поверхів площею 643,1 кв.м. за адресою вул. Кооперативна, 22, літ. Б3.
Ці приміщення придбав 10 червня ФОП Кравцов Іван Юрійович за 1,28 млн.грн. Якщо, порахувати то, вартість 1 квадратного метру склала лише 1988 грн. Для порівняння поряд продаються приміщення у 2,5 рази дорожче.
Крім того, з відповіді на запит активіста «Харківського антикорупційного центру», стало відомо, що у 2014 році Кравцов придбав приміщення за адресою вул. Чернишевська,88 площею 197,1 кв.м. за 265920 грн, приміщення площею 150,1 кв. м. по вул. Чернишевська,4 за 174120 грн. та приміщення площею 81,5 кв.м. по вул. Квітки-Основьяненко,11 (біля мерії) за 118440 грн.
Подібні суми були значно нижчі за ринкові.
За даними реєстру прав на нерухоме майно, Кравцов також володіє земельною ділянкою площею 0,0148 га торгівельного признаачення і нежитловою будівлею площею 26,3 кв.м. на проспекті Гагаріна, житловим будинком площею 255 кв.м. на вул. Полтавській, квартирою на вул. Державінській та будинком у Нововодолажському районі.
Крім того, Кравцов є іпотекодержателем квартири заступника директора КП «Харківський метрополітен» Вячеслава Карамшука на вул. Афанасівській.
Іван Кравцов є власником ТОВ «Старсен», ТОВ «Інвест-тур», ТОВ «Турнікет-М» та ПВФ «Ніка».
ТОВ «Старсен», ТОВ «Турнікет-М» та ТОВ «Інвест-тур» постійно отримують від КП «Харківський метрополітен» численні замовлення без тендерної процедури. Наприклад, ТОВ «Старсен» отримав від метрополітену в III кварталі 2015 року 5 млн.грн., ТОВ «Турнікет-М» 3,78 млн.грн. та переміг на 10-мільйонному тендері, який проводив метрополітен.
Також, «Харківський метрополітен» в І кварталі 2016 року заплатив ТОВ «Старсен» 3,49 млн грн. та ТОВ «Інвест-Тур» 2,85 млн.грн.
До Івана Кравцова, у 2012 році єдиним власником ТОВ «Старсен» був Олександр Стаматін, син генерального директора КП «Харківський метрополітен» В’ячеслава Стаматіна та заступника Харківського міського голови Марини Стаматіної, яка також є бізнес-партнером Геннадія Кернеса.
Крім цього, В’ячеслав Стаматін до 2011 року був засновником ПВФ «Ніка», яку переписав на Івана Кравцова.
Зараз міськрада планує продати ще кілька приміщень по вул. Квітки-Основ'яненко,11 та вул. Чернишевській,88.
- Информация о материале
По итогу комитетских слушаний, где обсуждался вопрос о проблемах, связанных с блокированием налоговых накладных, власть пообещала бизнесу совместно наработать механизм, который позволит остановить схемные налоговые кредиты, причем безболезненно для предпринимателей, работающих прозрачно.
Но спустя несколько недель предприниматели стали не только чаще судиться за разблокировку накладных, но и решили в судебном порядке потребовать признания незаконными и недействующими отдельных положений приказа Минфина, который и стал камнем преткновения.А сегодня выходят на всеукраинскую акцию протеста с требованием отменить систему автоматической блокировки.
Кто окажется в «группе высокого риска»?
«Это актуальный вопрос, требующий действительно совместного обсуждения с обществом, представителями бизнеса, экспертами, парламентариями, правительством и принятия взвешенного решения, чтобы эта тема не продолжала оставаться нерешенной», – отметила глава Комитета ВР по вопросам налоговой и таможенной политики Нина Южанина, резюмируя диалог, который состоялся во время комитетских слушаний между депутатами, чиновниками Минфина и представителями бизнес-сообщества.
А вскоре в ГФС заявили об изменениях в системе мониторинга соответствия налоговых накладных/расчетов корректировки критериям оценки степени рисков (СМКОР). Об этом на своей странице в Facebook написал и.о. председателя ГФС Мирослав Продан. «Уверен, что это значительно уменьшит количество остановленных налоговых накладных добросовестных налогоплательщиков и сделает невозможным регистрацию схемного кредита за счет манипуляции с товарами», – отметил он.
В Минфине тоже прокомментировали появление нового приказа и уверили, что работают над усовершенствованием системы. В сообщении, размещенном на официальном сайте ведомства, говорится о том, что эти изменения призваны устранить искажения показателей первичных документов во избежание алгоритма мониторинга и участия в схемах формирования и использования фиктивного кредита. Кроме того, за счет автоматической регистрации технологических карт значительно уменьшится количество плательщиков реального сектора, подпадающих под мониторинг.
А вот представители бизнеса заявляют, что новации Минфина, в том числе и те, которые нарабатывались совместно после комитетских слушаний, лишь обостряют ситуацию. Об этом «Цензор.НЕТ» рассказала координатор группы «Бизнес Help» Оксана Згурьева. По ее словам, представители бизнеса действительно были включены в рабочую группу при Минфине, задача которой заключалась в устранении проблем в системе мониторинга для реального бизнеса и обеспечении эффективной работы по пресечению фиктивного НДС. Было проведено три встречи рабочей группы, но единственный шаг, который был сделан навстречу бизнесу, – это снижение порога «проходной» налоговой нагрузки с 5% до 2%. Также есть положительные изменения в формуле расчета. Она стала более понятной, но по-прежнему несет в себе ограничение коэффициента наценки.
«В остальном ситуация для предпринимателей ухудшается в разы. Например, вместо возможности квартального изменения критериев вводится произвольный интервал, а сами критерии могут меняться хоть каждую неделю. И предприятие не будет понимать, за что оно заблокировано в этот раз, – объясняет Згурьева. – Одновременно с этим вводится возможность ручной точечной разблокировки. Мне это напоминает рыбалку сетями, когда ловят всех рыб, а отпускают из сетей только тех, кого надо отпустить. Причем решение принимается на основании «критериев реальности», которые не будут обозначены как публичные, а значит, будут давать поле для избирательного подхода и злоупотреблений. К тому же, даже при соответствии этим критериям судьба предприятия полностью зависит от решения руководителя ГФС, т.к. он не обязан снять блокировку, а только имеет право это сделать.
Требование бизнеса конкретизировать причину отказа в рассмотрении документов, которая ранее формулировалась как «недостаточно документов», казалось бы, вылилось в измененную и детализированную форму решения комиссии, в которой указывается вид недостающего документа. Но вопиющим фактом стало то, что ГФС и Минфин не желают способствовать снижению уровня заблокированных накладных, и в противовес детализации заявили, что «нарисовать можно любые документы».
По ее словам, вводится еще одна формальная причина отказа в регистрации накладной. Официально – «высокая группа риска». Фактически – манипулятивный инструмент без какой-либо аргументации. Тем более, что критерии, по которым будет определяться, почему предприятие в ней оказалось, закрытые. А в случае наступления такой причины экспертами Минфина предлагается налоговую накладную оставить заблокированной, а на предприятие, подавшее этот документ на регистрацию, отправить проверку ГФС, рамки которой будут простираться далеко за пределы одной хозяйственной операции по налоговой накладной. В частности, предлагается проводить проверку складов и осуществлять инвентаризацию.
Она также обратила внимание на то, что после каждого заблокированного документа на предприятие может прийти внеплановая проверка. «Представители бизнеса были категорически против внедрения подобных новаций, так как это приведет к усилению давления на бизнес и массовым злоупотреблениям в сфере мониторинга, в т.ч. и коррумпированным», – считает Оксана Згурьева.
Комментируя изменения, которые уже внесены в приказ Минфина, координатор группы «Бизнес Help» отметила, что введенные изменения на самом деле очень странно написаны и еще более губительно реализованы.
«Теперь предприятия блокируются еще и там, где изменений в уплате НДС не возникает, – в расчетах корректировки. ГФС настаивает на том, что теперь один «нулевой» расчет корректировки должен разбиваться на два документа: один, с положительной суммой НДС, регистрирует продавец, второй, с отрицательной, – покупатель. Несложно догадаться, что таким образом операция с суммой НДС, равной нулю, превращалась в две разные по модулю суммы, отрицательная из которых блокировалась, не давая уменьшить налоговые обязательства, а положительная успешно регистрировалась, добавляя в налоговую нагрузку продавца еще и сумму по расчету корректировки. То, что мы имеем на сегодняшний день, – это своеобразный конкурс «Придумай, как еще обокрасть предпринимателей». И победителей здесь не будет», – подытожила она.
Предприниматели жалуются на то, что до сих пор не создан кол-центр, куда можно было бы обратиться и получить внятные разъяснения относительно алгоритма блокировки и детальную расшифровку базовых показателей, почему это произошло. Поэтому в случаях, когда накладная остановлена системой, приходится действовать вслепую, предоставляя десятки различных документов, чтобы убедить комиссию, что не пытался обмануть государство. Но убедить удается далеко не всегда. А обжаловать решение комиссии ГФС предприниматели вынуждены уже в судах.
Удастся ли отменить приказ минфина?
Как объяснил «Цензор.НЕТ» налоговый адвокат, партнер консалтинговой компании «ADA Group» Андрей Тамошюнас, это относительно новая категория дел для судебной системы. Из-за отсутствия практики вышестоящих судебных инстанций до сих пор нет единого мнения относительно надлежащего ответчика по делу – ГФС или комиссия ГФС, которая принимает соответствующее решение. Поэтому безопаснее привлекать к участию в деле двух ответчиков. А если решение суда первой инстанции предприятие не удовлетворит, ему придется запастись терпением, поскольку процедура обжалования может затянуться.
«Хотя КАСУ и предусматривает нормы о «разумных сроках» рассмотрения дел, практика вносит свои коррективы и в этот вопрос. К примеру, самое первое судебное решение по данной категории дел было принято 17 августа текущего года, но оно до сих пор не пересмотрено в суде апелляционной инстанции, – говорит Андрей Тамошюнас. – К такому положению дел приводят и перегруженность судов, и требование коллегиального рассмотрения данной категории дел, и затягивание процессов фискалами».
Как правило, ГФС придерживается правила обжалования решений судов до последней инстанции, так что получение позитивного решения окружного админсуда не гарантирует его немедленное исполнение. Кроме того, по словам Андрея Тамошюнаса, помог налоговикам в этом и Кабмин, который пунктом 20 «Порядка ведения ЕРНН» предусмотрел исполнение вступившего в силу судебного решения лишь после совершения дополнительных действий (проведения проверок, предусмотренных п.12). К тому же, судебный спор с фискалами – процедура не только утомительная по времени, но и затратная в финансовом плане. Притом что под систему автоматической блокировки попадают преимущественно предприятия малого и среднего бизнеса, то есть субъекты, не обладающие большими оборотами.
«Кроме того, нет единой позиции и по размеру судебного сбора. Наиболее распространенным подходом является следующий: 1600 грн за исковые требования об отмене решения комиссии ГФС и обязательства зарегистрировать НН в ЕРНН как за одно требование неимущественного характера. Таким образом, если, к примеру, у плательщика заблокирована регистрация 30 НН на общую сумму 300 тыс. грн. (в т.ч. НДС – 50 тыс. грн.), то за обращение в суд нужно будет уплатить 48 тыс. грн. При этом некоторые суды считают, что за разблокировку каждой НН нужно и вовсе уплачивать по 3200 грн. (т.е. за каждое исковое требование по 1600 грн), – рассказывает адвокат.
Выиграть, как утверждает Андрей Тамошюнас, бизнесу удается более чем в 90% случаев. Но все-таки настаивает, что по причинам, указанным выше, основной акцент обжалования «блокировок» нужно делать на административной процедуре, а в суды обращаться лишь в крайнем случае.
Пока же предприниматели решили объединить усилия и судиться с Минфином. «В Окружном админсуде г. Киева находится на рассмотрении дело о признании незаконными и недействующими отдельных положений приказа Минфина № 567. На сегодняшний день суд привлек к процессу около 10 компаний в качестве третьих лиц на стороне истца. Следующее заседание по делу назначено на 12 декабря», - продолжает юрист.
В том же суде, по его словам, находится на рассмотрении дело об обжаловании постановления КМУ от 26.04.2017 № 341 «О внесении изменений в Порядок ведения Единого реестра налоговых накладных». На сегодня судом отказано в удовлетворении ходатайства истца об обеспечении иска путем приостановления исполнения указанного постановления КМУ. В связи с этим была подана апелляционная жалоба, рассмотрение которой назначено на 07.12.2017 года. Следующее же заседание по «основному» делу назначено уже на январь следующего года.
Также подготовлен комплекс административных исков об обжаловании всего приказа Минфина № 567, постановления КМУ от 29.03.2017 г. № 190 и других профильных нормативно-правовых актов.
В большинстве предприниматели выступают за то, чтобы отменить существующую систему автоматической блокировки накладных. Но эксперты считают, что дело не только в системе, а в совокупности факторов, так повлиявших на сложившуюся ситуацию. По мнению юриста Андрея Вигиринского, идея сама по себе хорошая, и от нее не откажутся. Вопрос в том, насколько обучаема такая система и насколько быстро удастся минимизировать необходимость человеческого вмешательства.
«Когда возникает вопрос обжалования решения комиссии ГФС в суде, это не только время, но и потеря репутации перед контрагентами, а зачастую штрафные санкции по контрактам, ведь часто договора содержат условия применения штрафных санкций, в случае, если налоговые обязательства/кредит не были вовремя зарегистрированы, – отметил эксперт. - Все это время честный сектор экономики должен пополнять свой единый казначейский счет реальными деньгами, вытянув их с оборота. А само обжалование займет несколько месяцев, до момента получения судебного решения.
Схемщикам проще. Используя проторенную дорожку в аппарат областной инспекции или в ГФС, они могут договориться о принятии решения комиссией в их пользу, тем самым легализируя переворот (ломку кредита), и в последующем их операции будут автоматически регистрироваться. Такой же результат может иметь и получение судебного решения за определенную мзду».
По словам Андрея Вигиринского, реальный бизнес страдает, потому что он как раз и является тем, кто чувствует проблемы, и должен их преодолевать. В отличие от жуликов, которые – в случае блокировки предыдущей накладной – всегда могут найти другой налоговый кредит. Они же проводят виртуальные операции и от них не страдают наемные работники, которых часто просто нет.
«Можно на ситуацию глянуть и по-другому, более широко. Тень – это ж не только фиктивный НК, это и ФОПы, и импортеры, которые реализуют товар за наличные, а бумаги продают минимизаторам. Представив, что этого нет, можно было бы говорить о вине системы, и исключительно ее», – полагает он. И подчеркивает, что отменять систему нельзя. Но ее стоит перевести в тестовый режим, чтобы устранить все недостатки.
«Хуже всего то, что даже тем, кто прошел процедуру обжалования и доказал неправомерность блокировки, сейчас аналогичные накладные останавливают, - говорит Андрей Вигиринский. – Это свидетельствует о том, что система не работает так, как это предусмотрено нормативными документами, что явно не идет на пользу бизнесу, который терпит убытки. Может таким путем Минфин к концу года решил наполнить бюджет, но резать по живому - это ложный путь. Затянулся режим испытаний и экспериментов. Нужно вернуть ее в тестовый режим, до того момента, пока сами разработчики не проанализируют свои ошибки, иначе это мартышкин труд фискальной службы, бизнеса, дополнительные расходы времени и ресурсов. Спустя 5 месяцев с момента начала работы так система функционировать не должна».
Пока отменять систему или переводить ее в тестовый режим в Минфине не собираются. Продолжают ее дорабатывать на ходу.
Сколько еще времени, сил и финансовых ресурсов уйдет на судебные тяжбы с государством - тоже непонятно. Но предприниматели не намерены сдаваться, отстаивая свои права. Они организовали всеукраинскую акцию протеста, призвав политические и общественные силы объединиться, чтобы не дать уничтожить украинское свободное предпринимательство. В Киеве акция пройдет под зданием, где находится Комитет Верховной Рады по вопросам налоговой и таможенной политики, по адресу Липская 3. В группе «Бизнес Help» активисты также сообщают, что выйдут на всеукраинскую акцию протеста возле облсоветов в Харькове, Днепре, Полтаве, Запорожье и во Львове.
- Информация о материале
Как сообщает replyua.net, после неудачного задержания экс-президента Грузии силовикам оставалось лишь провожать взглядом колонну протестующих и самого Саакашвили, который выдвинулся в правительственный квартал, под стены Верховной Рады, где позже устроил митинг, заявив, что будет с народом под стенами парламента, пока в Украине не сменится власть во главе с президентом.
Говорил Саакашвили, как всего зажигательно и много, но главное не это, а то, кто в этот раз стоял вместе с ним на сцене под Верховной Радой, вместе с «грузинским реформатором» выступала депутат Европарламента от Великобритании Джейн Коллинз. Одна из 137 депутатов Европарламента, которые голосовали против ассоциации ЕС и Украины.
Как отметил у себя в Facebook народный депутат Сергей Высоцкий, Джейн Коллинз – действительно самый, что ни на есть реальный член Партии независимости Соединенного Королевства, которая во главе с Фараджем агитировала за брекзит. Как всем теперь хорошо известно – в этой агитации принимали участие также боты Ольгино. К тому же немного ранее Михеила Саакашвили поддержал польский депутат Корвин-Микке, который катался по приглашению российских властей в Крым и называл войну России против Украины «гражданской». По словам нардепа, это просто некие интересные совпадения для думающих людей о многом прояснят ситуацию.
- Информация о материале
Страница 127 из 1561
