Ликбез

Не зважаючи на достатню кількість прийнятих за останній час нормативно-правових актів, які створили умови для поліпшення бізнесу у різних сферах господарської діяльності, контролюючі органи, враховуючи відсутність єдиного підходу до визначення підстав проведення перевірки в умовах дерегуляції, користуються зазначеними прогалинами, що, у свою чергу, відображається на діяльності суб’єктівгосподарювання.  

Нагадаємо, що вимогамизаконів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII встановлено мораторій на проведення перевірок суб’єктів господарювання  контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України).

Зокрема, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня2014 року № 71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи вже наявну судову практику, зокрема, рішення судів, прийнятих в порядку адміністративного судочинства, предметом яких є оскарження рішень органів державного контролю в частині проведення перевірок суб’єктів господарювання, можна зробити висновок, що органи державного контролю трактують положення зазначених вище нормативно-правових актів як мораторій на проведення перевірок лише для органів Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України. Із зазначеними доводами та твердженнями ані судді, ані Державна регуляторна служба України не погоджуються.

Так, суди при прийняті рішень, задовольняючи позовні вимоги суб’єктів господарювання, аргументують свою позицію тим, що відповідно до положень Закону України «По основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під поняттям «державного нагляду (контролю)» слід розуміти діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а тому поняття «контролюючий орган», що застосоване у п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII слід трактувати через призму саме Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а не лише через норми податкового законодавства.

Крім цього, ще не менш важливим аргументом при прийнятті рішень судами є акцентування уваги саме на підставах проведення перевірок суб’єктів господарювання за відсутності обов’язкової згоди Кабінету Міністрів України, а саме на наявності документального підтвердження обсягу доходу (фінансового звіту) господарюючого суб’єкту (до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік) для включення його до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю).   

Виникає логічне питання: яким чином «контролюючий орган» здійснює аналіз фінансової діяльності суб’єкта?

Як показує практика, органами державного контролю взагалі не вживається заходів до фактичного з’ясування зазначених обставин, а включення суб’єктів господарювання здійснюється на підставі вже наявної інформації, яка, доречі, не завжди оновлюється своєчасно. Наприклад, до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) дуже часто включаються суб’єкти господарювання, які є більш-менш відомі (так звані «фінансово спроможні» підприємства), або взагалі які  вже не здійснюють господарську діяльність, або змінено назву підприємства, або взагалі підприємство ліквідовано тощо.

Слід зазначити, що під терміном «оприлюднення звітності» розуміється офіційне подання фінансової звітності до органів виконавчої влади та органів державного контролю(наприклад, Державний комітет статистики України, Державна фіскальна служба України, Антимонопольний комітет України,  Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку), інших установ і організацій, яким відповідно до законодавства України надано повноваження для отримання бухгалтерської та фінансової звітності від суб’єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством (п. 4 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Зазначена позиція суддів, на мою думку, є дуже слушною та такою, що відповідає задекларованій позиції керівництва держави щодо створення сприятливих умов для  ведення бізнесу.

З огляду на викладене, під мораторієм на проведення перевірки слід розуміти саме «обмеження», а не «заборону», оскільки проведення перевірок суб’єктів господарювання не забороняєтьсявзагалі, а законодавством визначено ряд обов’язкових та вичерпних підстав для їх проведення.

Крім цього, варто зазначити, що на більшості офіційних інтернет-порталах органів державного контролю розміщуються плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) із зазначенням конкретних суб’єктів господарювання, що, у свою чергу, може надати можливість своєчасно захистити свій бізнес від можливого тиску контролюючих органів та безпідставного проведення перевірок.

І на останок, рerlegisactiоnes!Незабувайте, що діяти треба законним чином!

У разі виникнення питань, радимо Вам звернутися до нашої Компанії з приводу надання більш детального роз’яснення та отримання допомоги у їх вирішенні.

Информация о материале

Як відомо, Батьківщину, а тому і громадянство не обирають. Отримане при народженні громадянство є об’єктивною реальністю. Але із сплином часу виникають ситуації, коли у людини виникає думка про друге громадянство. Причини цього бувають різні: політичні, економічні, соціальні. У цьому разі без ретельного аналізу та виваженого вибору не обійтися.

Спочатку розглянемо питання: що таке громадянство і як його отримують. Звернемося до офіційних документів Ради Європи. У 1997 році підписано Європейську конвенцію «Про громадянство», яка набула чинності у 2000 році. Україна підписала зазначену конвенцію 21 грудня 2006 року, а набула чинності ця конвенція для нашої країни 1 квітня 2007 року. Згадана конвенція визначає, що «громадянство означає правовий зв’язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи».

Поняття громадянства стосується специфічних відносин між приватною особою та державою, котрі визнаються цією державою. За громадянином в силу таких відносин закріплені певні права (такі як: право обирати та бути обраним на державну службу), громадянин має низку обов’язків (бути законослухняним, платити податки, виконувати військовий обов’язок) і нести відповідальність у випадку невиконання своїх обов’язків. Держава відповідальна перед громадянином, а громадянин – перед державою. Права та обов’язки держави і громадянина взаємні. Кожна особа має право на громадянство: ніхто не може бути довільно позбавлений громадянства чи права змінити його.

Кожна держава визначає у своєму законодавстві хто є її громадянами. Це законодавство визнається іншими державами тільки за умови його відповідності чинним міжнародним конвенціям, міжнародному звичаєвому праву та принципам права, які є загальновизнаними стосовно громадянства.

У зв’язку з розвитком і зміцненням концепції прав людини, з огляду на Декларацію прав людини (прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), все в більшій мірі визнається, що держава у цій сфері має враховувати основні права людини. Деякі з них, як складова частина інституту громадянства, тепер не залежать від кордонів і належністю до будь-якої держави, тобто здійснюється своєрідна трансформація державно-національної системи: усі резиденти держави, незалежно від того, чи є вони громадянами чи ні, мають право вимагати дотримання цих універсальних прав. Будь-яка особа, яка знаходиться в країні, має право на повний захист законом, може мати майже всі права громадянина, за винятком права обирати і бути обраним. Таким чином, обов’язки держави перед громадянами все більше встановлюються не самою державою, а міжнародними стандартами.

Громадянство отримують різними способами: за народженням, за походженням батьків (отримуючи їх громадянство), вступ до шлюбу та за результатом натуралізації. Є два основних принципи, які використовуються для встановлення громадянства за народженням:

Принцип «права ґрунту» (jus soli), відповідно до якого громадянство отримують за місцем народження на території держави незалежно від громадянства батьків;

Принцип «права крові» (jus sanquinis), відповідно до якого особа, де б вона не народилася, стає громадянином тієї країни, чиїми громадянами на момент її народження є батьки.

В США і Великій Британії керуються принципом «права ґрунту», громадянство за походженням визнається, але з дуже суворими обмеженнями. В Європі деякі країни як основний застосовують «принцип крові», доповнюючи його положеннями про надання громадянства, якщо комбінується народження та проживання в країні. У результаті пункти положень національних законів часто «перетинаються», що у свою чергу приводить до «подвійного» громадянства, тобто одна людина опиняється громадянином двох чи більше країн.

Європейська Конвенція «Про громадянство» вживає термін «множинне громадянство» і визначає його як «одночасну належність особи до громадянства однієї чи більше держав». Згідно з положенням цієї конвенції громадяни певної держави, які мають також інше громадянство, мають на території цієї держави такі самі права та обов’язки, як і інші громадяни цієї держави.

Слід також зазначити, що «положення цієї Конвенції не обмежують право кожної держави-учасниці встановлювати у своєму внутрішньодержавному праві: а) зберігають чи втрачають громадянство її громадяни, які набувають або мають громадянство іншої держави; в) чи пов’язано набуття або збереження її громадянства з відмовою від іншого громадянства або від його втрати».

Закон США не вітає, але й не забороняє подвійне громадянство. Деякі американці автоматично мають подвійне громадянство, якщо вони народилися за кордоном від громадян США або в США, але від громадян іншої держави. У таких випадках закон дає можливість зберегти право на обидва громадянства. До проходження натуралізації іноземець повинен знати, чи дозволяє закон його попередньої країни мати подвійне громадянство. Так, принесення клятви на вірність Америці, що необхідна при натуралізації, потребує відмови від вірності іншій державі, що не означає втрату громадянства цієї країни. Немає необхідності повертати старий паспорт, якщо попередня країна дозволяє подвійне громадянство, але поводити себе у такому випадку потрібно вкрай обачно, оскільки необхідно зберігати вірність Америці. Деякі дії можуть призвести до втрати громадянства, отриманого в результаті натуралізації. Наприклад, згідно із законом США від громадянина потрібно, щоб він користувався американським паспортом для поїздок за кордон. Тому не рекомендується використовувати паспорт колишньої країни чи проявляти будь-яким іншим чином вірнопіддані почуття до неї, інакше влада США може підозрювати цю особу у брехні під час подання клятви вірності, що може слугувати причиною позбавлення американського громадянства. Якщо громадянин США добровільно прийняв громадянство іншої країни в результаті натуралізації, то він також може бути позбавлений громадянства США.

У зв’язку з тим, що на сьогодні так і не вдалося вирішити колізію з правовими нормами щодо «подвійного» громадянства, все більша кількість країн замість поняття громадянства використовують прийняте у міжнародному приватному праві поняття постійного проживання або доміцілій. Це дозволяє усунути цілу низку проблем, які виникають стосовно осіб, котрі мають «подвійне» громадянство і дійсно проживають у певному місці.

Надання статусу постійного мешканця безпосередньо пов’язано з отриманням посвідки на постійне проживання. Не тільки з теоретичної, але і з практичної точки зору сама по собі посвідка на проживання не поступається статусу громадянина. Як правило, її володарю гарантовані ті ж самі права та обов’язки, що й громадянину, крім політичних прав. Посвідка на проживання дає право звертатися за оформленням візи, що може бути набагато легшим, ніж в країні, громадянином якої є певна особа. Цей статус не так міцно прив’язує людину до нової країни, як статус громадянина, зберігаючи тим самим більше свободи ніж у громадянина. Посвідка на постійне проживання не є підставою для несення військової повинності; у багатьох країнах, маючи такий документ, податки сплачуються лише з тих фінансових коштів, які переведені у конкретну країну постійного проживання.

Сьогодні законодавство України не передбачає для її громадян подвійного громадянства. Закон України «Про громадянство України» зазначає: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України».

Як підтвердження цього, між Україною та іноземними державами, включаючи ЄС та США, відсутні відповідні договори про обмін інформацією щодо осіб, які прийняли громадянство цих країн.

Таким чином, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то не позбавляється при цьому українського громадянства і в правових відносинах з Україною надалі визнається лише як громадянин України.

В Україні на даний час відсутня будь-яка відповідальність (ні кримінальна, ні адміністративна) за набуття громадянства іншої держави та за неповідомлення про це відповідні органи державної влади.

Информация о материале

За загальним правилом ставка податку на нерухоме майно встановлюється відповідним органом місцевої влади (п. 266.5 ПКУ). Наразі її розмір не може перевищувати 3% мінзарплати, встановленої на 1 січня відповідного звітного року.

Звертаємо увагу! Якщо органом місцевої влади не прийнято рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок. Таке правило встановлено пп. 12.3.5 ПКУ.

У випадку з податком на нерухоме майно виходить, що у разі неприйняття рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно мінімальною ставкою такого податку є 0%. Про такий підхід у визначенні мінімального розміру ставки податку на нерухоме майно говориться у листі МГУ ДФС від 23.12.2015 р. №27682/10-28-10-06-11.

Якщо ж місцевим органом влади встановлено відповідний розмір ставки податку на нерухоме майно, то слід пам’ятати про таке.

Наприклад, відповідно до рішення КМДА від 28.01.2015 №58/923 на 2015 рік було встановлено ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1% від мінзарплати. Тож у 2016 році фізособи будуть сплачувати податок на нерухоме майно за 2015 рік у м. Києві за ставкою у розмірі 12,18 грн (1% * 1218 грн) за кожний кв. м бази оподаткування цим податком.

З усіма рішеннями місцевих рад можна ознайомитися за посиланням >>>.

База оподаткування

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 ПКУ). Для фізосіб база оподаткування визначається податковим органом на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому відповідна база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізособи, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. м;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. м.

Тож від податку на нерухоме майно звільняються фізособи, які у власності мають перелічені об’єкти нерухомого майна в межах вказаної площі.

Для інших фізосіб на зазначені розміри кв.м буде зменшуватися база для оподаткування податком на нерухоме майно. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Обчислення суми податку

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 ПКУ).

Пп. 266.7.1 ПКУ встановлено також інші особливості обчислення суми податку. А саме:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної  на відповідні кв.м відповідно до пп. «а» або «б» пп. 266.4.1 ПКУ та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної на відповідні кв.м. відповідно до пп. «а» або «б» пп. 266.4.1 ПКУ та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до пп. «в» пп. 266.4.1 ПКУ та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням пп. «б» і «в» пп. 266.7.1 ПКУ розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

За наявності у власності об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки  із загальною площею понад 300 кв. м (для квартири) та/або 500 кв. м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. «а» - «г» пп. 266.7.1 ПКУ збільшується на 25000 грн на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). Детальні приклади щодо обчислення податку наведено в аналітиці >>>. Деякі нюанси були розглянуті й ДФС.

Ще раз наголосимо, що обчислюють суму податку на нерухоме майно саме податковий орган.

Приклад 1. У фізособи є квартира загальною площею 100 кв. м у м. Києві. Така фізособа сплатить за 2015 рік податок на нерухомість у сумі  (100 кв. м – 60 кв. м) х 12,18 грн = 487,60 грн.

Приклад 2. У фізособи є два будинки, загальна площа яких становить 400 кв. м. Ці будинки розташовані у м. Києві. Фізособа сплатить за 2015 рік податок на нерухомість у сумі  (400 кв. м – 120 кв. м) х 12,18 грн = 3410,40 грн.

Приклад 3. У фізособи є квартира у м. Києві, загальна площа якої становить 60 кв. м. Фізособа не має сплачувати за 2015 рік податок на нерухомість, оскільки на такий розмір площі встановлено пільгу з податку.

Приклад 4. У фізособи є квартира у м. Києві, загальна площа якої становить 70 кв. м., та будинок 100 кв. м. Фізособа не має сплачувати за 2015 рік податок на нерухомість, оскільки  загальний розмір площі  двох його об'єктів нерухомості складає 170 кв.м. Тож загальний розмір площі менше 180 кв.м., на які поширюється пільга.

Порядок сплати

Після обчислення податківці надсилають фізособам податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити за місцем податкової адреси фізособи (місцем реєстрації). Таке повідомлення-рішення має бути надіслано до 1 липня 2016 року для сплати податку на нерухоме майно за 2015 рік.

Відповідно до п. 266.10 ПКУ строк сплати податку фізичними особами  - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Що чекає на фізосіб, які не сплатять такий податок до бюджету?

Оскільки сума грошового зобов'язання розраховується податковим органом, фізособа не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ. До такого висновку на підставі  п. 54.5 ПКУ дійшли податківці у роз’ясненні під категорії 106.07 ЗІР.

Информация о материале

Изменение налогового законодательства в рамках налоговой реформы, кроме возможного позитивного эффекта, сопровождается новациями, которые обычные граждане-налогоплательщики могут отнести к негативным. К таким двойственным мерам часто причисляют и действующее более года нововведение, предполагающее налогообложение пенсий.

В процессе проведения реформ изменения коснулись благосостояния и тех категорий населения, для которых государством предусмотрены социальные гарантии, и уменьшение объема таких гарантий никак нельзя назвать позитивным.

Какие налоги нужно платить с суммы пенсии

Первый вопрос, который обычно возникает у налогоплательщика: что же, собственно, за налоги следует платить с пенсии, и каким будет их размер (ставка)?

Действующей редакцией Налогового кодекса Украины уплата налога с доходов физических лиц в виде пенсий предусмотрена с определенными особенностями. Согласно ст. 164.2.19 НК, к налогооблагаемым доходам относятся суммы ежемесячного пожизненного денежного содержания и пенсий, которые выплачиваются из бюджета или Пенсионного фонда Украины, если их размер превышает три минимальных заработных платы в месяц. При этом для определения суммы учитывается индексация пенсии, которая проведена согласно с законодательством.

Размер минимальной заработной платы, который берется за основу для расчета налогооблагаемого дохода, устанавливается Законом Украины «О Госбюджете» №928 от 25.12.2015. Для применения этой нормы учитывается сумма по состоянию на 1 января соответствующего налогового года. В 2016 г. три размера минимальной заработной платы составят 4134 грн. Часть пенсии сверх этой суммы и будет объектом налогообложения.

Кроме того, сумма превышения подпадает под налогообложение военным сбором. П. 161 подразд. 10 разд. 10 Налогового кодекса Украины в действующей редакции устанавливает военный сбор, а в пп. 1.2 определяет объект налогообложения этим сбором как доходы, определенные ст. 163 НКУ. Эта статья относится к разделу о налогообложении доходов физических лиц и дает определение объекта обложения для этим налогом. Фактически военный сбор и налог с доходов физических лиц, согласно такому нормативному решению, имеют идентичные объекты налогообложения.

Ставка налога с доходов физических лиц, которая применяется к налогооблагаемым доходам в виде пенсии, установлена в размере 15% (ст. 167.4 НКУ). Ставка военного сбора для этих же доходов составляет 1,5% (пп. 1,2 п. 161 подразд. 10 разд. 10 НКУ).

Таким образом, если пенсионер в 2016 г. получает пенсию или материальную помощь из бюджета или Пенсионного фонда Украины в сумме более 4134 грн (1378 × 3), с суммы превышения удерживаются налог с доходов физических лиц и военный сбор. Суммарная ставка составляет 15 + 1,5 = 16.5%.

С каких пенсионных выплат не нужно платить налоги

Прежде всего, не будет облагаться упомянутыми выше налогами сумма пенсии или помощи, которая не превышает троекратный размер минимальной заработной платы Однако в действующем Налоговом кодексе предусмотрены и другие категории выплат, которые не будут облагаться налогом с доходов физических лиц и/или военным сбором.

Перечень доходов, которые не облагаются налогом с доходов физических лиц, предусмотрен в ст. 165 НКУ. В нем названы уже упомянутые пенсия и ежемесячное пожизненное денежное содержание, которые выплачиваются из бюджета или Пенсионного фонда Украины, если на них не распространяется действие ст. 164.2.19 НКУ (меньше троекратного размера минимальной зарплаты на 1 января налогового года). В самой же ст. 164.2.19 НКУ перечислены категории граждан, на пенсионные выплаты которых ее действие не распространяется. Речь идет о лицах, которые получают пенсию как участники боевых действий во время Второй мировой войны или инвалиды войны. Также, не будет облагаться налогом с доходов пенсия лиц, на которых распространяется действие ст. 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны и гарантиях их социальной защиты». От налогообложения военным сбором пенсии перечисленных выше категорий лиц также освобождаются.

Следует учитывать, что изменения в Налоговый кодекс Украины, которые дали возможность не облагать налогами пенсии указанных льготных категорий, вступили в силу на основании Закона Украины №653 от 17.07.2015 с 01.09.2015.

Нет ли тут явных законодательных противоречий?

Обычному гражданину не совсем ясно, по какой причине выплата, для получения которой он в течение всего периода работы отчислял взносы из собственного дохода в виде заработной платы, теперь облагается еще каким-то сбором или налогом. И почему налогообложение осуществляется по отношению к пенсионным выплатам лиц, которые стали пенсионерами до того, как соответствующие изменения в законодательство вступили в силу?

Следует отметить, что налогообложение пенсионных выплат – явление новое для украинского законодательства, и вполне логично, что оно вызывает полемику. Основанием для нее вполне может служить положение ч. 4 ст. 8 Закона Украины «О пенсионном обеспечении», согласно которому пенсии налогообложению не подлежат. Норма изложена без исключений, а сам нормативный акт на данный момент остается действующим. Приведения норм разных законодательных актов в соответствие пока не проводилось.

Вместе с тем, ст. 5 Налогового кодекса Украины в п. 5.2 устанавливает, что если понятия, термины, правила и положения других актов противоречат понятиям, терминам, правилам та положениям этого Кодекса, для урегулирования отношений налогообложения применяются понятия, термины, правила и положения Кодекса. Сфера удержания налогов и сборов относится к сфере регулирования Налогового кодекса (ст. 1 НКУ), и именно им определяется состав налогового законодательства (ст. 3). А значит, нормы и положения Налогового кодекса будут приоритетнее, чем специальные положения пенсионного законодательства в части налогообложения.

Более весомым аргументом могут служить положения Конституции Украины. А согласно ее требованиям, сужение содержания и объема существующих прав и свобод граждан при принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается (ст. 22). В дополнение к этому, ст. 46 Основного Закона устанавливает право на социальную защиту, которое включает право на соответствующее обеспечение в предусмотренных законом случаях. Уменьшение размера пенсионных выплат для пенсионеров может рассматриваться как ситуация, в которой они не получают причитающиеся им суммы в полном объеме, а значит – ограничены в правах.

Однако выводы об этом, равно как и о конституционности или неконституционности норм действующего законодательства, может делать только компетентный орган, принимая решения в рамках предусмотренного законодательством процесса. На данный момент возможность изменения положений Налогового кодекса Украины и курса налоговой реформы в части налогообложения пенсий находится в руках субъектов законодательной инициативы и законодательного органа страны.

Изменится ли ситуация?

Инициатива о налогообложении пенсий граждан была реализована на уровне законодательства в июле 2014 г. С того момента положения о налогообложении пенсионных выплат претерпевали изменения, не радующие плательщиков. Послаблением на уровне законодательного урегулирования стал Закон Украины №653 от 17.07.2015, который установил льготные группы граждан, пенсии которых не облагаются налогом с доходов физических лиц и военным сбором.

Дальнейшие позитивные изменения также потребуют общей законотворческой воли от народных депутатов, поскольку процедура внесения изменений в уже принятые законы другого не предполагает. Плательщикам налогов и законопослушным гражданам остается только ожидать подобных свершений от народных избранников и не терять надежду, что это произойдет в ближайшем будущем.

Информация о материале

В Верховной Раде Украины был зарегистрирован законопроект №40723 «О правилах добросовестности политического деятеля». Его инициатором выступил Кабмин, а сам законопроект разрабатывался Министерством юстиции Украины. Целью этого документа, согласно пояснительной записке, является уменьшение политического давления и коррупции, обеспечение полной прозрачности и открытости деятельности политических деятелей.

Кто такие «политические деятели»

Круг лиц, которые являются «политическими деятелями», законопроект №4072 в существующей редакции устанавливает в ст. 1. В список субъектов, на которых распространяется действие законопроекта, попадают:

председатель Верховной Рады Украины, его первый заместитель, народные депутаты Украины и председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым;

Премьер-министр Украины, первый вице-премьер-министр Украины, вице-премьер министры, министры, первые заместители министров, заместители министров, заместители министров – руководители аппарата, председатель Совета министров АРК;

глава Администрации Президента Украины, его первый заместитель и заместители;

сельские, поселковые, городские председатели (возглавляющие исполнительные органы местных советов), а также председатели районных, районных в городах и областных советов.

В ст. 2 законопроект определяет отдельную группу отношений («отношения добросовестности») и дает перечень нормативных актов, которые их регулируют. Далее в соответствующих главах сформулированы принципы достойного поведения политического деятеля и установлены общие положения о контроле за реализацией этих принципов политическими деятелями в процессе своей деятельности.

В целом можно сделать вывод, что в случае принятия законопроекта в его текущей редакции у перечисленного круга наделенных полномочиями лиц появятся дополнительные правила, выполнение которых можно будет проконтролировать.

Принципы достойного поведения

Законопроектом №4072 предусмотрены нормы, которые могут быть отнесены к области этики поведения. Вместе с тем, следование этим принципам позволяет говорить и о росте репутации политика, поддержание которой приводит к повышению доверия к властным органам как таковым.

С точки зрения проекта, политические деятели должны следовать принципам законности, социальной справедливости и недискриминации, прозрачности, достойного поведения, формирования доверия к власти, предотвращения расточительства, недопущения конфликта интересов. Эти принципы изложены в ст. 3–9 проекта, которые содержат некоторые дублирующие друг друга положения, что, предположительно, будет устранено в последующей работе с документом.

Так, принцип законности в ст. 3 включает несколько пунктов. Кроме обязанности следования Конституции, законам и положениям ратифицированных международных договоров, политический деятель не должен использовать способы и методы публичного управления, которые противоречат законам Украины (данный пункт, очевидно, охватывается предыдущим). Кроме того, обеспечение прозрачности процедур принятия управленческих решений (последний пункт статьи) также охватывается принципом «прозрачности», описание которого приведено в отдельной статье.

Обязанности политического деятеля

Нужно отметить, что в большей часть положений раздела о принципах достойного поведения политического деятеля в той или иной форме фигурирует обязанность таких лиц придерживаться этих принципов. Также законопроект включает возможность контроля за соблюдением правил достойного поведения как со стороны общественности, так и законодательно.

Ст. 10 проекта предполагает, что политический деятель обязан вести учет телефонных разговоров и встреч. При этом для каждого политического деятеля устанавливается такая обязанность при общении как с другими политическими деятелями, так и с рядом лиц, которые к субъектам правил достойного поведения, предусмотренным проектом, не относятся. Это руководители центральных органов исполнительной власти, которые не входят в состав Кабинета министров, и их заместители, руководители государственных и коммунальных предприятий, учреждений, организаций, субъекты предпринимательской деятельности или их уполномоченные лица.

Политический деятель ведет учет информации о дате, месте, ФИО и должностях участников, а также цели, предмете и форме таких встреч или разговоров. Если от него, по его мнению, во время встреч или телефонных разговоров требовали совершения незаконных действий, неэтичного или неприемлемого поведения, он обязан публично сообщить о нарушении норм достойного поведения субъектами, на которых распространяется действие данного закона.

Обязанностью политического деятеля, который в служебных целях использует транспортные средства, имущество, материальные и нематериальные активы, которые предоставлены за счет физических или юридических лиц, является учет фактов такого использования (ст. 11 проекта №4072).

Последствия невыполнения закона

Законопроектом предусмотрен общественный контроль для политических деятелей, который реализован в виде запроса на информацию (ст. 12 проекта №4072). Суть этой нормы сводится к тому, что информацию, которую политический деятель обязан фиксировать, можно будет получить в порядке, установленном Законом «О доступе к публичной информации». А при возникновении разночтений между информацией, предоставленной по запросу и имеющейся в публичных (открытых) источниках, политический деятель обязан дать соответствующие пояснения.

В ст. 13 законопроекта предусмотрено, что политические деятели должны неотступно следовать требованиям закона, и нарушение таких требований повлечет за собой дисциплинарную, административную, уголовную или материальную ответственность с учетом особенностей правового статуса таких лиц, определенного Конституцией и законами Украины.

Реализованная в законопроекте возможность общественного контроля, очевидно, должна мотивировать политического деятеля к тому, чтобы избегать неподходящих для его репутации встреч или разговоров, а также совершения действий, которые противоречат правилам достойного поведения. В дополнение к этому за нарушение правил может наступать ответственность по закону.

Перспективы и возможности

Предусмотрены законопроектом и дополнительные возможности контроля со стороны общественности за деятельностью должностных лиц, чьи полномочия принимать властные решения выделяют их в отдельную группу. Положения этики поведения на уровне принципов и правил для государственных служащих были определены в постановлении Кабинета министров №65 от 11.02.2016, где каждый из принципов этики в той или иной мере раскрыт, а за их нарушение предусмотрена дисциплинарная ответственность. Проект закона №4072 старается охватить круг лиц, поведение которых может оказывать влияние на общий авторитет органов власти и их репутацию, даже если такие лица не относятся к госслужащим.

Принимая участие в международной конференции «Профессионализм, этика и ценности государственной службы: опыт стран ЕС и стран инициативы ЕС «Восточное партнерство» 18 февраля с. г., министр Кабинета министров Анна Онищенко оценила разработку законопроекта №4072 как шаг вперед. Она отметила, что фиксация и протоколирование встреч и телефонных разговоров послужат дополнительным предохранителем от неподобающего поведения и для должностных лиц, и для политических деятелей. Человек тщательно подумает, как подбирать и формулировать высказывания в таком случае.

Вместе с тем, по мнению главы подкомитета по вопросам конституционного законодательства и конституционного судопроизводства Комитета ВР по вопросам правовой политики и правосудия Натальи Агафоновой, нормы законопроекта о том, что за нарушения его требований должна наступать административная, уголовная, дисциплинарная и материальная ответственность, фактически останутся неработающими. «Поскольку профильные законы, которые регулируют правовой статус политических деятелей, не содержат санкций за соответствующие правонарушения, ни один политический деятель не будет нести никакой ответственности… Общее влияние такого законодательного регулирования будет практически нивелировано недейственностью его правовых норм».

Вопрос технической реализации положений проекта №4072, т. е. кто и как будет фиксировать указанную информацию и доносить ее до общественности, действительно может быть урегулирован на уровне подзаконных актов. Но в полной мере предложенные положения могут быть реализованы на практике только с внесением изменений в профильное законодательство. Возможно, законодательный орган предусмотрит соответствующие изменения во время рассмотрения законопроекта.

Информация о материале

«Алло, з вашим сином сталася біда, але ми можемо допомогти...», «Вітаємо, ви виграли в лотерею, для отримання авто перерахуйте гроші...», «Вам дзвонять з банку. Нам треба уточнити деякі дані вашої картки...».  Подібні фрази - стандартний початок стандартних шахрайств. За такими схемами «розводів» злодії працюють уже не перший рік. Попри це, щоразу знаходячи для них нових жертв – повідомляє «Укрінформ».

У відкритому доступі статистики про кількість здійснених афер та шахрайств немає. Утім стрічка новин Міністерства внутрішніх справ України свідчить: цей «промисел» живе і процвітає. «Укрінформ» вирішив створити своєрідну хрестоматію шахрайств, зібравши в одному місці сценарії найпоширеніших розводів та поради, як не стати їхньою жертвою.

«З вашими близькими сталася біда»

«Дзвінок телефону в будинку 79-річної жінки пролунав близько десятої години ранку. У слухавці чоловічий голос, який вона сприйняла як синів, благав її допомогти, бо він побитий і зараз у поліції. При цьому одразу заспокоїв, що все можна залагодити фінансово. Жінка була впевнена, що спілкувалася зі своєю дитиною, тож не вагаючись виконувала все, що їй говорили. Пенсіонерка зібрала всі заощадження: вісім тисяч гривень та дві тисячі доларів США. Невдовзі до будинку під'їхало таксі, водію якого вона віддала всі кошти. Під час передачі грошей зловмисник постійно говорив з жінкою по телефону, аби ситуацію тримати під контролем... Трохи заспокоївшись, мати вирішила сконтактувати з сином, аби упевнитись, що той живий-здоровий. Однак почула його спокійний голос, що він давно на роботі, і у нього усе добре. Зрозумівши, що її ошукали, звернулась за допомогою до правоохоронців» (повідомлення відділу комунікації ГУ НП в Рівненській області від 9.03 2016).

Цей сценарій і справді хрестоматійний. Зазвичай, жертвами такого виду шахрайства стають літні люди. «Ситуації», у які потрапляють їхні «псевдо близькі» можуть бути різні. Це і описане «затримання поліцією», і винуватість у ДТП, чи ж необхідність термінового лікування, внаслідок аварії... Шахраї, зазвичай, б'ють на емоції та переконують: діяти потрібно терміново, і кожна секунда затримки - може вартувати життя. Завдання афериста - викликати стрес і змусити людину, вимкнувши розум, керуватися емоціями.

У таких випадках можна порадити:

  1. Не реагувати на дзвінки від сторонніх осіб, які представляються співробітниками поліції і вимагають грошей за свої «послуги».
  2. Не довіряти незнайомцям, що дзвонять на мобільний чи ж стаціонарний телефони, на слово. Перед тим, як почати панікувати, поставте якомога більше запитань людині, що вам телефонує. Аналізуйте усе почуте. Іноді досить лише одного запитання - «У яке місто до вас телефонують?», аби співрозмовник по той бік слухавки завершив діалог.
  3. Не поспішайте перераховувати гроші на вказаний номер або віддавати їх особі, яка по них прийде - усе це різновиди вдало вибудованої схеми. Скажіть, що вам потрібен час на те, аби зібрати необхідну суму, хоча б кілька хвилин. Використайте цей час, аби зв'язатися зі своїми близькими та порадитись із кимось із знайомих, і розібратися у ситуації.
  4. Зазвичай шахраї давлять на психіку. Аби втримати емоції під контролем, приберіть слухавку від вуха і порахуйте до десяти. Після цього усе почуте сприйматиметься з більш холодною головою.
  5. Запам'ятайте історію: свого часу аферисти також вимагали у 70-річного мешканця Івано-Франківська «викупити» сина з міліції. Все б нічого, але сина у чоловіка ніколи не було.

SMS: «Ви виграли авто!»

 »Повідомлення про виграний автомобіль надійшло 30-річній жительці Тернопільщини на мобільний. У ньому йшлося, що інформацію про те, як забрати своє авто, абонент може отримати за телефоном. Жінка зателефонувала. Співрозмовник пояснив: щоб отримати приз, їй необхідно сплатити 1% від вартості авто. Жителька Теребовлянщини погодилася виконати умови акції і поспішила до банківського відділення, аби перекинути гроші. Що стала жертвою шахраїв, зрозуміла після того, коли не змогла додзвонитися до фірми, яка проводила розіграш. Так і не отриманий «приз» обійшовся жінці у майже шість тисяч гривень» (повідомлення УМВС України в Тернопільській області).

Розігруючи цей сценарій, аферисти грають на вірі українців у дива і «халяву». Отримати знічев'я авто чи ж інший коштовний приз - мрія чи не кожного. Шахраї, як професійні психологи, переконують у надвигідності пропозиції. І найголовніше - у тому, що скористатися нею можна лише у цю хвилину, не маючи часу на роздуми. Мовляв, з хвилини на хвилину Фортуна може обрати іншого. І люди, окрилені щастям і думкою «А раптом?», - ведуться.

При цьому, «виграти» можна не тільки авто, а й побутову техніку, поїздку закордон тощо. Та перш ніж виконувати умови «акції», переконайтеся у достовірності інформації.

У таких випадках можна порадити тільки єдине: не бути надто довірливими і вмикати здоровий глузд. Перед тим, як перераховувати кошти, поставте самому собі питання - «як можна щось виграти, не бравши участь у акції?». Безкоштовний сир - відомо, де можна знайти.

До речі, днями на Київщині було затримано трьох шахраїв, які просто на вулиці міста обманювали пенсіонерів. У однієї з жертв - 73-річної жінки -  зловмисники виманили 1200 доларів США та 20 тисяч гривень. Двоє чоловіків і жінка підійшли до пенсіонерки та запропонували взяти участь у акції, яка, начебто, дає можливість отримати пільгову картку зі знижками на всі товари в магазинах міста. Утім, щоб стати переможцем, літній жінці потрібно було довести свою платоспроможність. Пенсіонерка вирішила не зволікати. Результат - втрата коштів та заява до поліції.

«Вигідна ціна, але за умови передоплати»

«59-річний житель Харківщини розмістив у газеті оголошення про виготовлення й встановлення пластикових вікон та дверей і отримував від клієнтів передплату. Довірливі замовники не дочекалися ні товару, ні повернення сплачених коштів. П'ятьом жертвам було завдано матеріальні збитки загальною сумою майже 28 тисяч гривень».

«18-річна мешканка Мелітополя здійснила ряд шахрайських оборудок, позбавивши грошей принаймні сорок п'ять громадян. Схема була простою: у одній з популярних соціальних мереж громадянка розміщувала оголошення про продаж одягу та взуття. Ціни були привабливими, але за умови обов'язкової часткової або стовідсоткової передоплати на банківські картки. Оформлені вони були на підставних осіб, а вказаного товару в шахрайки ніколи не було. Надалі перераховані довірливими покупцями гроші переводилися у готівку в банкоматах».

Цей шахрайський сценарій також побудований на вірі українців у дива. За неймовірно вигідною пропозицією вам можуть запропонувати придбати усе: від одягу та побутової техніки - до пластикових вікон та цукру. Єдина спільна умова - передоплата.

Аби стовідсотково уберегтися від шахраїв, потрібно діяти за схемою: отримав товар, перевірив якість і тільки після цього заплатив. Останніми роками з'явились перевірені платформи для купівлі-продажу через Інтернет із захистом покупця. І якщо продавець не надішле вам товар, то власники цієї платформи обіцяють повернути вам кошти.

«Ведучись» на низьку вартість товару, пам'ятайте народну мудрість: скупий платить двічі. Причому усвідомлюйте: шахраї, зазвичай, люди розумні й винахідливі. Позитивні відгуки на сайтах чи ж форумах - можуть бути справою їхніх же рук. А передоплата як обов'язкова умова - маркер, що із цим продавцем бажано справи не мати.

До речі, нещодавно Департаменту кіберполіції вдалося викрити злочинне угруповання з дванадцяти осіб, що діяло протягом двох років. Вони створювали фейкові сайти відомих інтернет-магазинів. Виставляли на них фотографії неіснуючих товарів за цінами на 20-30% дешевшими від ринкових. Протягом 2014-2015 шахраї незаконно заволоділи грошовими коштами користувачів Інтернету у розмірі 10 млн грн.

«Потрібні дані картки, аби перерахувати кошти»

Між тим, небезпечно в Інтернеті не тільки купувати, а й продавати. Всесвітня мережа стала справжньою знахідкою для шахраїв. Кількість афер, які їм вдається втілити у життя завдяки Інтернету, з кожним роком тільки збільшується. За офіційними даними, минулого року було зафіксовано на чверть більше злочинів в Інтернеті, порівняно із 2014-м. Тенденція до збільшення зберігається. Найчастіше Інтернет-шахраї намагаються заволодіти даними платіжних карт своїх жертв. Як? Варіантів безліч.

«25-річна киянка через сайт безкоштовних оголошень намагалась продати власну весільну сукню. Одного дня їй зателефонував «покупець». Чоловік представився співробітником салону прокату весільних суконь. Запропонував придбати сукню, перерахувавши на картковий рахунок усю суму. Але, так як купувати буде начебто юридична особа, то для проведення платежу необхідно вказати додаткові дані, як-то номер картки, строк її дії, паспортні дані продавця та ідентифікаційний код. Потім дівчині зателефонували із «закритого номера» і, представившись працівником банку, уже жіночий голос для ідентифікації клієнта попросив назвати «кодове слово», яке вказується в банківських анкетах... Киянка в останній момент зрозуміла, що стала жертвою шахраїв і ледь встигла заблокувати картку».

Шахраї можуть і одразу представлятися співробітниками банку, розповідати історії про «проблеми в системі», необхідність терміново відновити усі персональні дані клієнта, аби зберегти гроші на рахунку, або ж щоб переконатися, що ваша картка не була вкрадена. Але для цього вони обов'язково вимагатимуть назвати усі ваші персональні та карткові дані.

Або ж просто попросять зачитати код, який прийде вам по sms і, начебто, підтверджуватиме те, що картка ваша, і з нею усе гаразд. Та уважно читайте, що написано у повідомленні. Адже у цей час, найімовірніше, шахраї саме намагаються через банкомат скористатися надзручною для них послугою «готівка без картки». І все, що їм потрібно - той самий код, який від вас і вимагають. Щойно його буде озвучено - гроші буде знято з рахунку.

Ще один спосіб, як шахраї можуть вкрасти гроші з банківського рахунку - роздобути дублікат sim-карти мобільного номера власника картки. У такому випадку телефон жертви просто буде заблокований, а шахраї, знаючи номер «кредитки» та маючи на руках дублікат sim-ки, отримають усі необхідні паролі й коди підтвердження для операцій в Інтернеті, чи ж біля банкомату. «Обнулення» рахунку - справа часу.

Найчастіше жертвами цього способу стають продавці товару в мережі. Вони розміщують оголошення, тому не дивуються дзвінкам з незнайомих номерів. Аби отримати дублікат телефонної картки, шахраї або змушують людину кілька разів поспіль їм подзвонити і не беруть слухавку, або телефонують самі й обривають зв'язок. Після цього на рахунок може прийти мінімальне помилкове «поповнення». А потім сам номер - просто блокується. Це означає, що знаючи інформацію про останні набрані номери, останнє поповнення, шахраї замовили і отримали у мобільного оператора дублікат sim-карти. Подальший план дій - відомий.

Історії, озвучені шахраями, можуть бути найрізноманітніші. Та зроблено це усе з однією метою: поцупити кошти з рахунку.

Тому:

  1. Нікому й ніколи не повідомляє свій ПІН-код.
  2. У жодному разі не надавайте особисту інформацію у відповідь на електронні листи чи ж дзвінки із начебто банку. Краще самі перетелефонуйте на офіційний номер call-центру вашої фінустанови і з'ясуйте ситуацію.
  3. Працівник банку ніколи не буде дзвонити до вас із закритого номеру. Якщо вас просять надіслати пароль або інші карткові дані, не робіть цього, поки самі не зв'яжетесь із банком і не переконаєтесь, що це не спроба шахрайства.
  4. Працівник банку ніколи не може сам дзвонити вам, аби запитати ваше «контрольне слово» з анкети.
  5. Практикуючи купівлю-продаж через Інтернет, краще заведіть для цього окрему картку. І зберігайте там стільки грошей, скільки потрібно для конкретної операції. Не використовуйте для оплати в Інтернеті картки, на яких постійно знаходяться великі суми грошей
  6. Не залишайте персональні дані й дані про свою картку на інтернет-сайтах в оголошеннях.
  7. Встановіть ліміт зняття готівки з картки: добовий і на кожну операцію. За потреби, ви зможете легко його змінити, а от шахраям це обмежить простір для дій.
  8. Підключіться до sms-банкінгу, аби знати про усі операції по вашому рахунку.

До речі, дзвінки клієнтам банків з метою виманювання реквізитів платіжних карт, необхідних для проведення операцій без використання картки, називаєються «вішинг». Кількість зафіксованих шахрайських дзвінків клієнтам, про які повідомили банки, у 2015 році склала майже 3 тисячі.

Ще один спосіб шахрайства - «фішинг» - полягає у створенні сайтів для збору реквізитів платіжних карток. Нині такі сайти часто маскують під електронні сервіси, наприклад, для поповнення мобільних телефонів через Інтернет. Тільки у січні цього року правоохоронцями було виявлено близько півсотні таких ресурсів.

Крім того, шахраї можуть надсилати листи на електронну пошту, начебто, від вашого банку із терміновим проханням «для підтвердження ваших даних», чи ж «отримання бонусів», чи ж «уточнення інформації по кредиту» перейти за посиланням та ідентифікуватись у системі Інтернет-банкінгу. Сайт, на який вестиме посилання, може бути дуже схожим на справжню сторінку фінустанови. Але перед тим, як вводити свої карткові дані, не полінуйтесь і зв'яжіться із вашим банком, аби уточнити правдивість походження цього листа.  

До речі, на сайті Департаменту кіберполіції Національної поліції України можна не тільки поскаржитися на шахраїв, якщо ви стали їхніми жертвами, а й перевірити у тамтешній базі даних номер телефону, з якого вам дзвонили невідомі, номер карткового рахунку, на який просять здійснити передоплату, та сайт, на якому просять ввести ваші персональні чи ж карткові дані. Але навіть якщо інформація на цьому сайті про них відсутня, це не 100% гарантія, що ви не зіткнулися із аферистами. Адже мова йде про схеми та мережі, які постійно оновлюються та розростаються.

Краса, кохання і безробіття

Шахраї сьогодні можуть чатувати на своїх жертв, насправді, будь-де. Приміром, на сайтах з пошуку роботи. Схема, за якою працюють злодії тут, елементарна. Людину обіцяють працевлаштувати, гарантувати високу зарплату і кар'єрне зростання. Та перший обов'язковий крок до «золотих гір» - купівля стартового пакету. Мова може йти про книжки для перекваліфікації, або ж комплекти для «збору ручок на дому», або ж про будь-що інше. Зазвичай, після сплати стартового внеску спілкування із потенційним працедавцем припиняється.

Популярним останніми роками став ще один сценарій «розводу», який втілюють у життя в салонах краси. Прекрасну половину людства у телефонній розмові запрошують до одного з салонів. Начебто, у рамках рекламної акції жінкам обіцяють провести одну із досить дорогих процедур абсолютно безкоштовно. Жодних підводних каменів, єдиний нюанс: із собою жінок просять обов'язково взяти паспорт. Навіщо? Начебто, для оформлення перепустки.

Результат - Інтернет рясніє скаргами жінок на шахрайські дії. За словами потерпілих, коли вони приходили до салону, їх починали професійно «обробляти». Дехто підозрює, що шахраї застосовують не тільки навики психологів, а й психотропні речовини, які підмішують у чай. Не розуміючи «як?», дівчата із безплатних процедур повертаються із валізкою «високоякісної косметики» та підписаним кредитним договором на її купівлю. Адже вартість препаратів сягає 10-12 тисяч гривень. Тут і стає зрозумілим, чому обов'язковою умовою відвідин салону є наявність паспорта. Наступного дня, коли людина починає усвідомлювати, що зробила, розірвати кредитний договір і повернути косметику виявляється не так просто. Тому, коли пропозиція видається надто гарною, щоб бути правдивою, від неї краще відмовитись.

Своїх жертв шахраї можуть шукати і на сайтах знайомств. Нещодавно працівниками Департаменту кіберполіції встановлено групу осіб, які з метою особистого збагачення, використовуючи вигадані дані, реєструвалися на сайтах знайомств та в соціальній мережі «ВКонтакте». Зловмисники вишукували молодих чоловіків та жінок серед користувачів вищевказаних ресурсів, передусім, одружених. Далі - або маніпулювали на співчутті свого співрозмовника, повідомляючи про вигадані хвороби близьких чи про проблеми з банками, або ж просто шантажували, погрожуючи розповсюдити їхню інтимну переписку серед друзів потерпілих чи членів сім'ї. За попередніми даними, встановлено 20 постраждалих від злочинної діяльності даної групи. Сума коштів, якими заволоділи зловмисники, вражає - більш як 400 тисяч гривень.

Информация о материале
  1. Как фальсифицируют молоко
  2. Как нас обманывают на заправке
  3. Суд не по кишені: юрист прокоментував підвищення судового збору та прояснив, чи є можливість уникнути сплати судового збору
  4. Как вести себя при проведении обыска