Ликбез

Ключевая фигура в ОСМД - его председатель. От его честности и активности зависит практически все. Контролирует его ревизионная комиссия - она не должна быть ему подконтрольна.

В Украине активно регистрируются кондоминиумы, они же -- общества совладельцев многоквартирных домов (ОСМД). По данным Минжилкоммунхоза, в Украине уже создано 11 451 ОСМД. По словам заместителя министра по вопросам ЖКХ Григория Семчука, до конца 2014 года планируется 70% многоэтажных домов в стране перевести в ОСМД. Правда, по данным чиновников, кондоминиумы созданы пока всего в 14,5% домов высотой в 5 и более этажей.

В целом по стране ОСМД создано больше, чем предусмотрено программой реформирования и развития ЖКХ на 2009--2014 годы (там до конца 2010 года запланировано создание 11 215 ОСМД). А вот Киеве регистрируются кондоминиумы значительно медленнее: на 10 октября 2010 года их было создано всего 551, хотя по планам МЖКХ к началу 2011 года их должно быть 1500 обществ.

Отставание столицы в кампании по созданию кондоминиумов -- неспроста. Дело в том, что, помимо борьбы с ЖЭКами за качество обслуживание зданий, у ОСМД есть еще одна важная функция, о которой нечасто говорят вслух, -- защита имущественных интересов владельцев квартир. И в Киеве жильцы постоянно сталкиваются с сопротивлением и в деле регистрации ОСМД, и в деле передачи на баланс таких сообществ нежилых помещений, расположенных в многоэтажном доме, а также в выполнении землеотвода придомовой территории. И чем "козырнее" месте, в котором расположен многоквартирный дом, тем сложнее его жильцам создать ОСМД и провести все сопутствующие действия.

Истинная причина трудностей состоит в том, что пока ОСМД в доме нет, нежилые помещения в нем и его придомовая территория находятся в полном распоряжении ЖЭКа. А ЖЭК может использовать их по своему усмотрению -- в том числе вразрез с интересами жильцов. Не говоря уж о том, что ЖЭК может привести в "бесхозный" дом непрошенных инвесторов и попытаться выселить жильцов под предлогом глубокой реконструкции здания.

Агитация -- все

Чтобы начать процедуру создания ОСМД, нужна инициативная группа из трех и более собственников квартир дома. Эта группа должна письменно оповестить всех собственников квартир о проведении учредительного собрания. "Сообщение о проведении учредительных собраний направляется владельцем дома или инициативной группой за 14 дней до даты их проведения", -- напоминает юрист адвокатского объединения "С.Т. Партнерс" Мирослава Сорока. По ее словам, сообщение должно быть вручено каждому владельцу под расписку или путем отправления заказного письма.

Председатель одного из киевских ОСМД Олег Кий отмечает, что сегодня создать кондоминиум не очень сложно, хотя и достаточно хлопотно. "Ключевым является только вопрос кворума на учредительном собрании. А кворум зависит от осведомленности жильцов. Иными словами, от эффективности пропаганды и качества агитации в пользу создания кондоминиума со стороны инициативной группы", -- рассказал г-н Кий.
Прежде чем проводить собрание, инициаторам создания кондоминиума следует запастись полной информацией о доме, его придомовой территории и жильцах. Кроме того, важно получить информацию о задолженности владельцев квартир перед коммунальщиками. Все эти сведения может предоставить ЖЭК по запросу инициативной группы.

После получения всех необходимых данных группе предстоит определить экономическую целесообразность создания кондоминиума. Для этого стоит составить проект сметы на содержание дома. То есть сравнить платежи, которые ежемесячно приходится оплачивать жильцам, с реальной себестоимостью и качеством работ, которые выполняет ЖЭК. Ведь одной из задач кондоминиума является возможное удешевление услуг и повышение их качества. Однако очень часто ОСМД просто заключает с ЖЭКом договор на обслуживание дома. Несмотря на то что, на первый взгляд, это действие напоминает перестановку слагаемых в сумме, от которой ничего не меняется, отношение ЖЭКовского начальства к дому и его жильцам обычно резко меняется. Ничего удивительного: вместо разрозненных частных лиц перед лицом ЖЭКа оказывается единый для данного здания заказчик услуг.

Кворум есть

Когда агитационная работа позади, информация о собрании разослана жителям дома, остается только провести собрание. По словам партнера юридической фирмы "Лексфор" Юрия Чумака, собрание будет легитимным, если на него соберется более 50% собственников квартир многоквартирного дома. Если кворум не соберется, то следующее собрание можно созвать не ранее чем через 14 дней после предыдущего. "При наличии кворума на учредительном собрании собственники квартир принимают решение создать ОСМД, утверждают его устав и состав правления", -- рассказал г-н Чумак.

Юрист адвокатского объединения "С.Т. Партнерс" Мирослава Сорока пояснила, что учредительное собрание должен вести председатель, который избирается большинством голосов присутствующих владельцев или их уполномоченных лиц. А в самом голосовании имеют право принимать участие владельцы квартир или их уполномоченные лица. "Каждый квартировладелец на учредительных собраниях имеет один голос, независимо от площади и количества квартир или помещений, которые находятся в его собственности", -- говорит г-жа Сорока. Решение оформляется личной подписью каждого, кто проголосовал, в протоколе с указанием результата голосования ("за" или "против"). Принятым считается то решение, за которое проголосовали не менее двух третей присутствующих лиц, имеющих право голоса.

Зарегистрировать кондоминиум не так просто, как может показаться на первый взгляд. Ведь помимо Устава и списка членов ОСМД, протокола собрания необходимо иметь технический паспорт дома, описание земельного участка, заверенные копии правоустанавливающих документов собственников квартир. Месяц понадобится для утверждения документов в районной (городской) администрации, еще пару недель необходимо для регистрации ОСМД в социальных фондах и налоговой.

Причем кондоминиум необходимо регистрировать в налоговой как неприбыльную организацию. В целом на создание кондоминиума может уйти два-три месяца. А расходы на различные официальные платежи и изготовление печати составят не менее 1000 грн.

Статус имеет значение

После получения статуса юридического лица ОСМД может принять на собственный баланс весь жилищный комплекс или же оставить его на балансе предыдущего владельца. По словам Мирославы Сороки, объединение может заключить договор с любым юридическим лицом о передаче на его баланс всего жилищного комплекса или его части, если устав предприятия предусматривает возможность осуществления такой деятельности.

Согласно законодательству, до передачи дома на баланс ОСМД предыдущий балансодержатель (обычно -- ЖЭК) обязан выполнить ремонт в доме. Однако на практике такое случается крайне редко.
Вообще юристы предупреждают, что во время передачи с баланса на баланс могут возникнуть некоторые сложности. Например, отказ текущего балансодержателя передать некоторые помещения. В таком случае придется обращаться в суд. "Скорее всего, суд примет решение в пользу ОСМД, если балансодержатель безосновательно отказывается передавать внутренние помещения жилищного комплекса на баланс ОСМД", -- заверил г-н Чумак.

Обычно ЖЭКи противятся передачи на баланс ОСМД тех помещений, от использования которых можно получать доход. Исход споров зависит от решимости членов кондоминиума настоять на своем -- ведь доходы от сдачи в аренду нежилых помещений пригодятся и ОСМД.

Выгоды и проблемы

Создание кондоминимума выгодно владельцам квартир, поскольку появляется реальный управляющий, который должен отстаивать интересы собственников квартир в судах, следить за эффективностью использования средств, предназначенных для содержания дома. В итоге -- порядка в доме больше, а тарифы могут быть такими же, как в ЖЭКах, или даже меньше.

Разница между тарифами ЖЭКа и платежами после создания ОСМД может достигать 10--30%. Вообще в ОСМД самостоятельно решают, какие тарифы установить на услуги, сколько денег и кому ежемесячно платить за содержание дома. Только собрание жильцов определяет, пускать ли все собранные средства на текущие ремонтные работы или накопить на проведение капитального ремонта. Благодаря созданию ОСМД в многоквартирном доме появляется управляющий -- представитель интересов жильцов -- председатель ОСМД. Именно на его плечах лежат обязанности по проведению собраний, достижению договоренностей с подрядчиками и иные задачи. За это жильцы каждый месяц платят председателю зарплату.

"Собственники жилья получают свободу распоряжения недвижимым имуществом, которое распространяется далеко за пределы собственной квартиры, на места совместного пользования, вспомогательные помещения, чердаки и прочее", -- отмечает г-н Кий. ОСМД может зарабатывать, предоставляя помещения и другие объекты в аренду. Например, крышу можно сдать операторам мобильной связи, стену предоставить рекламному агентству для размещения рекламы. Иногда вместо денег за аренду ОСМД может попросить арендатора сделать ремонт в занимаемом помещении.

Вследствие создания ОСМД у жителей появляется возможность выбора: кто именно будет обслуживать дом -- районный ЖЭК или частная организация. А вот с организациями, которые поставляют газ, воду и тепло, вывозят мусор, ОСМД необходимо заключить прямые договора.

Как ни печально признавать, но создание кондоминиума может повлечь и ряд проблем. Во-первых, если кто-то задолжал в доме за воду, водоканал может отключить весь дом. Потому что ответственность, де-факто, коллективная. Во-вторых, не исключен конфликт между жильцами и председателем кондоминиума. Например, по поводу расходования заработанных ОСМД денег или в связи с появлением неудобных соседей-арендаторов нежилых помещений. А глава ОСМД может испортить жизнь своим "врагам", отключив им свет, газ, воду -- такие истории тоже случаются, хотя нечасто.

К тому же в Украине жилой фонд изрядно изношен и большинство домов требует серьезных ремонтных работ. Увы, не всегда жильцы, входящие в объединения, могут собрать необходимые для проведения такого ремонта средства. Однако искать эти суммы нужно далеко не всегда, поскольку жители вправе рассчитывать на помощь государства: после создания ОСМД государственные дотации на содержание и обслуживание приватизированных зданий продолжают действовать.

Алгоритм создания и деятельности ОСМД

Информация о материале

Опубликовано: 22 ноября 2010

Ми будемо говорити про міліцію, а точніше про те, як тобі уникнути випадків приниження та жорстокості з боку правоохоронців. Сам розумієш – тема актуальна. Якщо тобі 20 років, і патрульні ще не нишпорили по твоїх кишенях у пошуках викраденого десь мобільника, жодного разу не зігнали ввечері з лавки у сквері або просто не нагрубили при друзях або дівчині, мушу констатувати – тобі пощастило. У наш час такі випадки – рідкість. Безпричинне затримання, знущання, побиття та катування, незаконні обшуки у квартирах та принизливі особисті огляди – про всі ці ганебні випадки міліцейського свавілля ти, мабуть, не раз читав у Інтернеті, бачив по телевізору і, я впевнений, неодноразово обговорював з товаришами, шукаючи відповідь на питання: «А як мені уникнути цього?»

Скажу одразу – це непросто, але звести до мінімуму ризик стати жертвою міліціонерів можна. Просто обміркуй мої поради та прислу́хайся до них. Вони стануть у пригоді, а може, врятують твоє життя і здоров’я. А ще – спокій твоїх батьків, що теж дуже важливо. Сам бачиш, незважаючи на всі запевнення «свіжих» міліцейських чиновників про рішучу боротьбу з «перевертнями в погонах», нічого в нашому з тобою житті суттєво не змінилось, і зустріч із міліціонером – річ не завжди приємна, а іноді й узагалі небезпечна. 
Отже, почнемо. 
Спочатку головне: запам’ятай три основних принципи (три НЕ) спілкування з міліцією: 
- НЕ провокуй 
- НЕ ображай 
- НЕ тікай 
Не давай приводу застосовувати щодо себе насильство, як би правоохоронці не підбурювали тебе до спалахів гніву та непродуманих вчинків своїм чіплянням, хамством і образами. Якщо не витримаєш і зірвешся – винуватим у конфлікті залишишся саме ти, оскільки довести вину чиновника, а тим більше міліціонера, у нашій державі дуже важко. Запропоновані три принципи (три НЕ) мають стати нормою твоєї поведінки при зустрічі з будь-яким працівником міліції: дільничним інспектором, опером, співробітником ДАІ чи патрульно-постової служби. Вони універсальні для будь-яких ситуацій, які ми будемо далі розглядати.

Ситуація 1. «Відчиніть – міліція!»

Стаття 30 Конституції України та стаття 14-1 Кримінально-процесуального кодексу України гарантує кожній людині недоторканність житла. Це означає, що ніхто, у тому числі і працівник правоохоронних органів, не має права без законної підстави ввійти в житло проти волі осіб, які проживають у ньому. Увійти до твоєї квартири чи будинку, провести в них огляд або обшук міліція має право лише за вмотивованим рішенням суду, з яким тебе зобов’язані ознайомити.
Якщо такого рішення суду немає, суворий голос за дверима: «Відчиніть, міліція!» – можна розцінювати не як наказ, а як прохання. Немає рішення суду – тобі вирішувати, пускати міліціонера у квартиру чи обмежитись розмовою на сходовому майданчику в під’їзді. Тому, якщо у двері дзвонить міліціонер, не поспішай відразу їх відчиняти, а спочатку детально розпитай про мету його візиту. Пояснення на кшталт: «Поговорити треба» або: «Відчиніть – тоді й поясню» до уваги взагалі не беруться. Якщо, наприклад, дільничний інспектор міліції повідомляє, що він перевіряє паспортний режим, візьми паспорт і сам вийди до дільничного. А ще одразу натисни на кнопку дзвоника дверей сусідів – хай вони будуть присутніми при твоїй розмові з міліціонером. Я радив би взагалі не пускати сторонніх осіб до свого житла, у тому числі й співробітника міліції, але якщо так сталося, що він уже в квартирі (ти дозволив йому написати якийсь документ на кухні), завжди залишайся з ним у одному приміщенні. Чуєш – завжди! Це не боягузтво, а елементарна норма поведінки у своєму житлі, досвідчений міліціонер і сам не залишиться в кімнаті за відсутності господаря. А в іншому разі не дивуйся, коли наступного дня під твоїм холодильником зовсім інші працівники міліції в присутності понятих знайдуть якісь невідомі пігулки. Здогадуєшся, хто їх міг там залишити, коли ти виходив із кухні? 
Перед тим, як відчинити двері міліціонерові, зверни увагу на його зовнішній вигляд – дільничний інспектор міліції під час відвідування громадян повинен бути у форменому одязі (він же не на чашку кави до тебе прийшов). Якщо у двірне вічко ти побачив кількох осіб у цивільному, які називають себе працівниками міліції і хочуть поспілкуватися з тобою, не відчиняючи дверей, розпитай, з якого вони райвідділу, навіщо прийшли та ввічливо поясни, що ти завжди радий надати допомогу. А потім попроси залишити у дверях письмову повістку з викликом у міліцію, де має бути зазначено, з якого приводу тебе викликають, хто саме і в якій якості (свідок, підозрюваний тощо). Своє небажання пускати незнайомців у дім завжди можна розумно обґрунтувати: наприклад, сказати, що батько пішов у магазин, зачинив двері та випадково забрав із собою ключі, і ти просто фізично не можеш відчинити двері, бо немає чим. Але ти зараз зателефонуєш батькові, і він одразу прийде. 
Якщо люди в цивільному погрожують зламати двері, грюкають у них, і ти бачиш серйозність їхніх намірів – зателефонуй на «1-02» та сам виклич міліцію, повідомивши, що невідомі особи без форми, представляючись працівниками міліції, вчиняють спробу протизаконно вдертися до твого житла. У черговій частині телефонний дзвінок буде автоматично записаний на магнітні носії, а це, у разі потреби, буде свідчити на твою користь. Крім цього, обов’язково зателефонуй або поклич сусідів – міліціонери дуже не люблять свідків своїх протиправних дій.

Ситуація 2. Спілкуємося з міліціонером

Будь-яка розмова з міліціонером, незалежно від того, де вона відбувається, – у тебе вдома, на вулиці чи в кабінеті райвідділу, має починатися з твого прохання до нього пред’явити службове посвідчення. Не соромся уважно його прочитати, а при можливості демонстративно записати посаду, прізвище, ім’я правоохоронця. Це не твоя забаганка, він зобов’язаний усі ці дані повідомити тобі. Та й психологічно ти продемонструєш свою готовність до спілкування, але виключно в межах закону і на серйозному рівні. 
Слід розуміти, що міліціонер є представником держави, і до нього необхідно ставитися з відповідною повагою та виконувати його законні вимоги. Запам’ятай: злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції є адміністративним проступком (стаття 185 Кодексу про адміністративні правопорушення) і може призвести до застосування щодо тебе фізичної сили та арешту строком до 15 діб. Міліціонери дуже полюбляють під будь-яким приводом використовувати саме цю статтю – вона дає їм можливість доставити людину до райвідділу, а на чужому полі, так би мовити, грати завжди гірше. Разом з тим, зверни увагу, – ти зобов’язаний виконувати лише законні вимоги працівника міліції, як то: назвати своє прізвище, адресу проживання, пред’явити паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, дати пояснення з приводу події, свідком якої ти був, припинити чинити ті чи інші дії, якщо тобі обґрунтовано вказали, що в них вбачаються ознаки правопорушення. 
Увага! Памятай: 
– міліціонер не має права вилучати й забирати з собою твій паспорт, якщо в ньому немає ознак підробки (у такому разі в присутності двох понятих обов’язково складається мотивований протокол вилучення чи добровільної видачі документа); 
– міліціонер не має права вилучати у тебе будь-які речі, якщо вони не є знаряддям або об’єктом скоєння правопорушення. У будь-якому разі вилучення речей також має бути протокольно оформлено в присутності двох понятих; 
– міліціонер не має права вимагати від тебе невідкладно прибути разом із ним до райвідділу міліції без пояснення причин. Такі дитячі доводи, як «У райвідділі все тобі розкажуть» або: «Я не знаю, це до начальника зверніться», – пропускаємо повз вуха. Взагалі, якщо тобі не вручено письмову повістку про явку в міліцію – до райвідділу можна не йти. 
– ти маєш право в будь-який момент припинити розмову. Але зроби це коректно й аргументовано: посилайся на стан здоров’я, необхідність прийняти ліки або просто скажи, що виходив із дому в магазин і залишив на плиті чайник. Обов’язково скажи, що завжди готовий зустрітись і допомогти міліції в інший час, міліціонер не має права примушувати тебе до тривалої співбесіди, коли припинити розмову – вирішувати тобі.

Ситуація 3. Тебе викликають у райвідділ міліції

 Я вже говорив, що явка в міліцію є обов’язковою, якщо ти отримав відповідну письмову повістку. До того ж, така повістка має бути отримана особисто тобою під підпис (корінець повістки з підписом міліціонер забирає з собою). У повістці повинно бути чітко зазначено: кого викликають у міліцію (твоє прізвище та ініціали), куди викликають (назва органу міліції та його адреса), хто викликає (прізвище посадової особи), у якості кого викликають (потерпілий, свідок, підозрюваний), для чого викликають (допит, надання пояснення), дата і час прибуття до міліції. 
Проігнорувати можна телефонне чи усне запрошення до підрозділу міліції (такий вчинок відповідальності не передбачає), але, отримавши письмову повістку, ти зобов’язаний з’явитись у райвідділ, і від цього нікуди не дітися. Якщо не прийдеш – доставлять примусово із складанням протоколу про злісну непокору законним вимогам працівника міліції. Але життя – це життя, і якщо з важливих причин (хвороба тощо) ти не зможеш прийти до міліції у термін, вказаний у повістці, – обов’язково зателефонуй до райвідділу й повідом про це. Бажано спершу зателефонувати не до конкретного працівника, а до чергової частини, де розмова буде зафіксована записуючим пристроєм, і ніхто надалі не зможе звинуватити тебе в ухиленні від явки. Проте візьми до уваги, що потім посадова особа райвідділу, яка викликала тебе до себе, може зажадати документального підтвердження причини неявки (лікарняний лист та інше). 
Дуже важливо! Не ходи до міліції сам, до самого кабінету тебе повинні супроводжувати близькі або друзі. Так, на всякий випадок. І хай цей момент, що ти не один, побачать якомога більше міліціонерів. У крайньому разі (припустімо, ти перебуваєш десь у чужому місті на відпочинку або у відрядженні), перед відвідуванням райвідділу проінформуй по телефону родичів та знайомих: до якого саме підрозділу міліції ти йдеш, коли, хто та у зв’язку з чим тебе викликає.
Запам’ятай! Одразу після того, як ти зайшов до приміщення райвідділу, звернись до постового при вході або в чергову частину і вимагай, щоб тебе записали у відповідному журналі відвідувачів (такий є в кожному підрозділі міліції). У журналі має бути зазначено твоє прізвище, ім’я, по батькові, дата та час прибуття в райвідділ, до кого з працівників міліції ти прийшов. Далі постовий зобов’язаний зафіксувати у цьому ж журналі час, коли ти вийдеш із райвідділу. Ти спитаєш – навіщо ця бюрократія? А для того, щоби ти не сидів у райвідділі кілька діб за підозрою у вчиненні злочину, а міліціонери при цьому не розводили би руками і не говорили твоїм стурбованим батькам, що взагалі тебе не знають, і ти в райвідділі ніколи не був. Запис у журналі про твоє перебування в міліції значно зменшить таку загрозу, а твої родичі в очікуванні біля чергової частини – зведуть її нанівець.

Ситуація 4. Тебе затримала міліція

У народі кажуть, що не можна зарікатися від двох речей – від суми та від тюрми. Іноді в житті обставини складаються таким чином, що навіть найбільш законослухняний громадянин може опинитись у ролі затриманого. Неважливо, за що тебе затримали, важливо, що робити і як себе поводити в такій нестандартній ситуації . 
Маєш знати, що існує дві головні підстави для затримання: затримання за скоєння адміністративного правопорушення та затримання за підозрою у вчиненні злочину. 
Отже, – адміністративне затримання. Проводиться міліцією, якщо вона вважає, що ти вчинив адміністративне проступок – порушував громадський порядок, перебував у громадському місці в нетверезому стані та тому подібне. Взагалі, згідно зі статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), адміністративне затримання може тривати не більше 3 годин. За цей час співробітники міліції повинні скласти на тебе адміністративний протокол, опитати свідків та інше.
Після затримання тебе можуть помістити й тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях – кімнатах для затриманих, які в народі називають «мавпятниками». Перебування в такій кімнаті приємних вражень у тебе не залишить, а отже, – увага! 
Для початку спробуй взагалі уникнути підстав для затримання. Для цього :
– завжди май при собі свій паспорт або студентський квиток. Постійне носіння при собі документів позбавить тебе від багатьох ускладнень під час спілкування з працівниками міліції. Відсутність паспорта дає міліціонерові повне право доставити тебе до райвідділу для встановлення особи. Якщо ти таки не маєш при собі документів, чітко назви своє прізвище та адресу проживання, попроси міліціонера зателефонувати по твоєму телефону батькам, які підтвердять твої твердження. Батьки не беруть слухавку – не біда, попроси правоохоронця перевірити правдивість повідомлених про себе відомостей за обліками адресно-довідкового бюро по телефону, він має таку можливість. Скажи, що ти з розумінням ставишся до важкої міліцейської праці та розумієш, що міліціонер виконує свої обов’язки, а тому готовий почекати, доки проводиться ця перевірка;
– уникай створення конфліктної ситуації з правоохоронцями. Пропонуй компроміс, і якщо це можливо, виконай їхні вимоги. Зрозумій, що згідно із Законом «Про міліцію», міліціонер таки має право зупинити на вулиці будь-якого громадянина. Але лише зупинити, перевірити документи, попросити надати пояснення з того чи іншого приводу. Часто правоохоронці вимагають надати їм можливість провести огляд речей, скажімо, сумки (ну, що поробиш, коли твоя велика сумка викликала підозру в міліціонерів, які знають, що декілька годин тому в цьому районі обікрали квартиру?). Слід розуміти, що між обшуком і так званим оглядом є суттєва різниця. При огляді міліціонер повинен запропонувати тобі показати вміст сумки, особисто копирсатись у ній або у твоїх кишенях він не має права. Відповідно до закону, ти вправі відмовитись від проведення огляду, але тоді пам’ятай, що в такому разі працівник міліції може зажадати пройти з ним у райвідділ, мотивуючи необхідністю розкриття злочину. При цьому, якщо не маєш при собі паспорта, – твої шанси бути примусово доставленим до міліції зростають у рази. Тому, якщо в тебе немає при собі заборонених предметів, то чому би й не надати міліціонерові можливість пересвідчитись у цьому. Зроби це, хай він заспокоїться;
– будь спокійним і чемним, але водночас і впевненим у собі. Запам’ятай, що саме перші хвилини твого вимушеного спілкування з міліціонером мають велике значення для подальшого розвитку ситуації. Ще раз наголошую – не піддавайся на провокації й ніколи не відповідай на грубість грубістю. Коректна й у той же час офіційна манера спілкування спонукає міліціонера ставитися до тебе таким же чином. Обов’язково запитай, у чому причина такої цікавості до твоєї персони – міліціонер зобов’язаний проінформувати про підстави затримання. У жодному разі не треба залякувати міліціонера своїм «родичем-прокурором» або «сусідом-депутатом» та ще й погрожувати звільненням з роботи, будь певен – сфальсифікують матеріали і зроблять так, що навіть добросовісний прокурор не допоможе. Відразу «качати права» і вимагати негайно надати тобі адвоката потреби також ще немає – з тобою тільки розмовляють;
– не роби дурниць і не потрапляй до міліції «за компанію». Скоєння правопорушення у складі групи відноситься до обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене;
– якщо так сталось, що ти десь випив чарку-другу горілки, спокійно скажи працівникові міліції, що це не заборонено законом і не є значною провиною, адже ти повністю себе контролюєш. Доведи адекватність своєї поведінки, скажи, що був на дні народження в нареченої і дозволив собі трохи випити вина за здоров’я майбутньої тещі (міліціонери такі ж люди, і в них такі ж тещі). Пообіцяй, що зараз же підеш додому, а не будеш вештатись по місту в пошуках пригод. Разом з тим, не треба фамільярничати та лізти до працівника міліції з обіймами: «Ну, командире, ти ж розумієш…»;
– якщо ти скоїв дрібне правопорушення – вибачся й одразу виконай вимогу міліціонера щодо його усунення (припини голосно співати вночі на вулиці, сховай пляшку з пивом і запевни, що доп’єш її лише вдома, підніми той злощасний недопалок і таки кинь його в смітницю, а не поруч). 
Тепер що робити, коли ці профілактичні заходи все ж не допомогли, і міліціонер висловив твердий намір тебе затримати й доставити до райвідділу. У такому неприємному випадку: 
– у жодному разі не тікай і не чини фізичного опору працівникові міліції. Обірваний погон або ґудзик на сорочці міліціонера – це доказ твоєї злісної непокори, а значить, у найліпшому разі, – 15 ночей у камері з неприємним товариством. Крім цього, тебе просто елементарно відлупцюють, бо співробітник міліції має право застосовувати прийоми рукопашного бою для припинення правопорушення та затримання особи, яка намагається втекти, потім надінуть наручники і ще раз відлупцюють, вже для профілактики;
– вимагай чіткого пояснення, у зв’язку з чим тобі так необхідно йти до райвідділу і в скоєнні якого правопорушення тебе підозрюють;
– перед тим, як пройти з міліціонером до службового автомобіля, з’ясуй, у який підрозділ ви направляєтесь;
– проінформуй по мобільному телефону про затримання своїх близьких (друзів, знайомих). Це зробити важко, оскільки міліціонери часто не дають можливості скористатись телефоном. Проте таку спробу зробити необхідно – поясни міліціонерові крайню важливість такого дзвінка, посилаючись на те, «що вийшов із дому на хвилинку в магазин, біля під’їзду шестирічна сестра залишилась, а ключі від квартири в мене». Отримавши можливість зателефонувати, стисло повідом родичів, у який підрозділ міліції тебе відвозять та попроси приїхати до тебе. У крайньому разі спробуй надіслати СМС-повідомлення. Ще раз кажу, вірогідність того, що тебе в міліції будуть принижувати або бити, значно зменшиться, коли під черговою частиною перебуває купа твоїх родичів, яка вимагає невідкладної зустрічі з тобою й телефонує до всіх можливих інстанцій (до прокуратури в першу чергу);
– дуже важливо, щоби при доставлянні у відділ міліції був чітко зафіксований час затримання, оскільки з нього починається відлік годин твого вимушеного перебування в міліції. У черговій частині ведеться книга обліку доставлених, куди має бути внесений відповідний запис про твій вимушений візит;
– одразу після прибуття до міліції вимагай складання протоколу про своє затримання. У протоколі неодмінно зазначаються дата і час затримання та його підстави з обов’язковим посиланням на норму закону, що їх передбачає. Відповідно до статті 29 Конституції України при складанні протоколу працівник міліції повинен негайно повідомити про твоє затримання родичів, проконтролюй це. Нікуди не поспішай, потреби в цьому вже немає. Уважно прочитай зміст протоколу, вимагай роз’яснити твої права і передусім право відмовитись давати будь-які свідчення стосовно себе та право на отримання юридичного захисту й допомоги від фахівця в галузі права.
Міліціонер запропонує підписати складений на тебе протокол. Пам’ятай, просто підписаний протокол – це зізнання у вчиненні правопорушення, тому, якщо не вважаєш себе винним, зазнач у протоколі (є там така графа – пояснення правопорушника) «з протоколом не згоден» або взагалі відмовся його підписувати (надавати пояснення чи підписувати протокол – це твоє право, а не обов’язок). У протоколі маєш право записати свої зауваження щодо дій посадових осіб міліції, якщо вважаєш такі дії незаконними. Наприклад: «Про затримання не повідомлені родичі» або: «Мені відмовлено у наданні можливості користуватися послугами адвоката». 
Пам’ятай, ти маєш право взагалі відмовитись підписувати документи, давати будь-які показання чи пояснення проти себе. Таке право тобі гарантує стаття 63 Конституції України, і співробітник міліції перед тим, як почати опитувати чи пропонувати підписати протокол, зобов’язаний ознайомити тебе під підпис із положеннями вказаної статті;
– до речі, настав час шукати візитку знайомого адвоката. Якщо такого немає, – це погано. Послуги кваліфікованого фахівця ніколи не завадять, тому після того, як прочитаєш цю брошуру, одразу познайомся з адвокатом та заздалегідь обговори спільні дії під час непередбачуваних ситуацій. Стаття 29 Конституції України наголошує, що «кожному заарештованому або затриманому має бути надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватись правовою допомогою захисника». Ввічливо поясни співробітникові міліції, що ти взагалі відмовляєшся підписувати будь-які документи за відсутності твого адвоката. Відмова не повинна бути показово нахабною і дратувати міліціонера, просто спокійно скажи, що ти не можеш підписувати міліцейські папери без адвоката, оскільки не є фахівцем у галузі права і не хочеш якихось ускладнень надалі.
Під час оформлення адміністративного затримання тобі доведеться пройти неприємну процедуру особистого огляду та огляду твоїх речей. Слід знати, що особистий огляд має проводитись особою однієї з тобою статі й у присутності двох понятих цієї ж статі. Про результати особистого огляду складається протокол, до якого заносяться відомості про вилучені в тебе речі. Протокол засвідчується твоїм підписом та підписами понятих. 
Після оформлення процедури затримання, тебе, можливо, помістять у кімнату для затриманих при черговій частині. Хоча, яка це кімната, будемо називати речі своїми іменами – у камеру. Ще раз нагадую – відповідно до законодавства в камері ти можеш перебувати максимум 3 години. Якщо цей час минув, а тебе звільняти ніхто не поспішає – покажи свою обізнаність і неагресивно поцікався, чому міліція порушує вимоги законодавства. Не треба одразу панікувати – спокійно очікуй, періодично ввічливо нагадуй черговому про те, що перебуваєш у камері понад максимально визначений термін і дуже хвилюєшся за батьків, які досі не знають, де перебуває їхнє улюблене чадо. Поясни, що ти не хотів, проте тепер просто вимушений поскаржитись на дії працівників міліції їхньому керівникові або прокуророві. Проте якщо тебе зараз же відпустять, то перевантажувати міліцейське начальство й прокуратуру своїми скаргами не будеш. 
Буває так, що в камері ти знаходишся не один. Придивись до свого сусіда, і якщо це не пропащий п’яничка, а такий же «щасливець», як і ти, – обміняйтесь адресами і телефонами рідних та домовтеся про взаємну допомогу. Час від часу з міліції таки відпускають когось на волю, а тому твій новий знайомий може проінформувати родину про місце твого перебування або при потребі підтвердити, що строк твого сидіння у «мавпятнику» перевищив усі припустимі норми. 
Після затримання на тебе обов’язково будуть складати ще один протокол – не про затримання, а про скоєне тобою адміністративне правопорушення (якщо тільки тебе не затримали без паспорта тільки для встановлення особи). Міліціонери лагідно пояснять: підписуй протокол – і ти на свободі. Не розслабляйся. Якщо ти не скоював ніякого порушення – не підписуй протокол заради звільнення. Можуть бути несподіванки. Після підписання протоколу тебе доставлять до суду, де суддя, на підставі підписаного тобою ж протоколу, згідно з яким ти – бешкетник, хуліган і п’яничка, без докорів сумління запроторить тебе за ґрати на кілька діб. Тому уважно вивчи протокол, з’ясуй, яке покарання згідно з адміністративним кодексом передбачено за вчинок, у якому тебе звинувачують. Якщо це звинувачення у зловживанні алкоголем, а ти не пив – вимагай направлення на відповідну експертизу, яка засвідчить, що останній раз спиртне ти вживав місяць тому.

Тепер про дактилоскопію. Багато людей помилково вважають – якщо вже потрапив у райвідділ, то міліціонери мають право сфотографувати тебе та зняти відбитки пальців. Це зовсім не так. Відповідно до статті 11 Закону України «Про міліцію», правоохоронці можуть фотографувати та проводити дактилоскопію лише осіб, затриманих за підозрою у скоєнні злочину або за бродяжництво, тих, хто звинувачується у вчиненні злочину, взятих під варту або підданих адміністративному арешту за рішенням суду (запроторити на 15 діб може тільки суд і аж ніяк не міліція). Твоє адміністративне затримання і навіть складений протокол – це ще не підстава, щоб залишити в райвідділі «фотки на згадку» і дактилоскопічну картку. 
 Відбитки пальців – це твої індивідуальні, конфіденційні дані, і вони не повинні опинитися під загрозою неконтрольованого поширення. Просто подумай – а навіщо міліція так хоче отримати твої відбитки пальців, мабуть, для чогось же їй це потрібно? І де потім буде зберігатися ця персональна дактилоскопічна картка із зазначенням твого прізвища, дати народження та інших установчих даних? Чи є гарантія того, що вона не потрапить до рук сторонніх осіб або нечесного чи просто халатного міліціонера, який використає її для твого звинувачення у вчиненні злочину? Дактилоскопічний облік ведеться щодо певної категорії осіб, а ти – не злочинець і тому ввічливо відмовся від такої процедури з посиланням на цю саму статтю 11 Закону України «Про міліцію».

Ситуація 5. Обшук у твоєму житлі та вилучення речей

Спочатку з’ясуймо: а навіщо міліція взагалі проводить обшук? Це тільки у фільмах будь-який міліціонер, щось запідозривши, має право ввійти до квартири та обшукати чи оглянути її. Обшук – це процедура, яка прописана (хоч і не зовсім досконало) у главі 16 Кримінально-процесуального кодексу України, а тому співробітники міліції в обов’язковому порядку повинні її дотримуватись Обшук проводиться лише у випадках, коли міліція має достатні підстави вважати, що в жилому приміщенні переховуються розшукувані злочинці або знаходяться знаряддя злочину чи здобуті злочинним шляхом речі або цінності. 
Згідно зі статтею 177 Кримінально-процесуального кодексу України, обшук у твоїй квартирі чи домоволодінні може бути проведений тільки за вмотивованою постановою судді, яку міліціонери зобов’язані тобі пред’явити. Якщо така постанова, засвідчена печаткою суду, є – нічого не поробиш, вона оскарженню не підлягає, і обшук відбудеться. До речі, за окремих обставин законодавство надає міліціонерам право провести обшук і без суддівської постанови, але лише у невідкладних випадках, пов’язаних виключно із безпосереднім переслідуванням злочинця або врятуванням життя чи майна. Перед проведенням обшуку тобі повинні повідомити, що саме будуть шукати у твоєму житлі та запропонувати видати розшукувані речі добровільно. Проте, як правило, міліціонери хитро формулюють свої вимоги і, не конкретизуючи, пропонують видати «заборонені для зберігання речі й документи», що дає їм можливість провести обшук у будь-якому разі. Про проведення обшуку складається протокол у двох примірниках, який підписується слідчим (а він обов’язково повинен бути присутнім при обшуку), понятими та власником житла. 
Тепер про що тобі необхідно знати і які застережні заходи доцільно вжити для зменшення ризику отримання неприємностей. 
Запам’ятай:
– обшук житла проводиться тільки в присутності двох понятих та особи, яка у цьому житлі проживає. Якщо міліціонери прийшли обшукувати твоє житло зі своїми понятими – це перший сигнал про їхню можливу упередженість та недобрі наміри. Наполегливо вимагай, щоб у якості понятих виступали твої сусіди: незаангажовані поняті – це серйозна гарантія дотримання твоїх прав; 
– перед обшуком тобі й понятим мають оголосити передбачені законодавством права (бути присутніми при всіх діях співробітників міліції та робити заяви і зауваження з приводу цих дій, які заносяться до протоколу обшуку). Важливо, щоби поняті почули про свої права саме від правоохоронців та і міліціонерів, така процедура дисциплінує; 
– пильно стеж за діями співробітників міліції та контролюй їх перебування у своєму житлі. Обшук, як правило, проводиться кількома співробітниками міліції, але при цьому вони не повинні обшукувати всі кімнати твого домоволодіння одночасно. Якщо ти з понятими, скажімо, перебуваєш у вітальні, а працівник міліції радісно вигукує, що він знайшов щось заборонене у твоїй спальні, – категорично протестуй, оскільки ні ти, ні поняті в цей час поруч із ним не перебували. Вимагай занесення до протоколу обшуку такої важливої обставини, як виявлення забороненого предмета, і проси понятих засвідчити своїми підписами факт того, що вони на час цієї «знахідки» в приміщенні не перебували (ось чому так важливо забезпечити присутність неупереджених понятих); 
– особа, яка проводить обшук, має право вимагати від тебе відчинити замкнуту шафу, секретер чи сейф, а тому, якщо не хочеш, щоби їх просто зламали, краще це зробити; 
– міліція має право заборонити присутнім виходити з кімнати, у тому числі й особам, які зайшли до приміщення вже під час проведення обшуку та заборонити їм контактувати між собою. Такі вимоги необхідно виконувати, оскільки слідчий уповноважений провести також і особистий обшук, якщо вважатиме, що ти міг передати заборонені предмети комусь із присутніх, і він ховає їх при собі; 
– якщо раптом міліціонер «виявив» у кімнаті незнайомий тобі предмет, ні за яких обставин не бери його в руки. Хай на провокацію правоохоронця: «Візьми і продивись – це не твоє?» ведеться хтось інший, а тобі не треба, щоби на чужому предметі появились саме твої відбитки пальців; 
– обшук – не погром, тому співробітники міліції зобов’язані уникати пошкодження предметів у приміщенні, а також твоїх речей; 
– по закінченню обшуку уважно прочитай складений за його результатами протокол, вимагай внесення до нього всіх твоїх, навіть незначних, зауважень і обов’язково отримай один примірник протоколу (здобудеш офіційний документ про підстави проведення обшуку і його реальну мету, крім цього, відомості про міліціонерів і залучених ними понятих також зайвими не будуть). 
За результатами обшуку можуть бути вилучені лише заборонені предмети, речі чи документи або такі, що мають значення для справи, тому вимагай пояснення, чому міліція вилучає в тебе ту чи іншу річ. Усі документи або предмети, котрі правоохоронці вирішили вилучити, мають бути пред’явлені для огляду тобі й понятим та перелічені в протоколі обшуку із зазначенням їх назви, кількості, ваги, матеріалу, із якого вони виготовлені, а також характерних індивідуальних ознак. Це теж важливо, а тому слід особисто проконтролювати, аби слідчий детально описав вилучений предмет, бо інакше знайдений у тебе на кухні звичайний ніж для нарізання хліба може раптом перетворитися на небезпечний стилет чи «фінку». Вимагай, щоби вилучені в тебе предмети були на місці обшуку упаковані та опечатані, а паперові печатки засвідчені підписами понятих (знову таки бачиш, яку важливу роль відіграють поняті в забезпеченні твоїх прав).

Ситуація 6. Тебе затримали і звинувачують у вчиненні злочину

Тут уже всі жарти набік. Працівники міліції вважають, що перед ними злочинець, і будуть діяти відповідним чином. Головне: ні в якому разі не чини опору, не лізь у бійку і не намагайся втекти – за певних обставин міліціонер має право застосувати вогнепальну зброю при затриманні злочинця. Якщо він уже тримає в руках пістолет, беззаперечно виконуй його вимоги і не роби спроби наблизитись до нього – стаття 15-1 Закону України «Про міліцію» зазначає, що спроба особи, яку працівник міліції затримує із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену міліціонером відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право стріляти без попередження. Оголена зброя в руках правоохоронця – це вже засторога. 
Звинувачення та затримання людини за вчинення злочину – справа серйозна, а тому закон максимально чітко й вичерпно визначає підстави для такого затримання. 
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України затримання проводиться лише за наявності однієї з підстав: 
- коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 
- коли очевидці, в тому числі потерпілий, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин; 
- коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. 
Тому, спочатку виконавши вимоги міліціонера, продемонструй свою обізнаність з нормами права та обов’язково з’ясуй, на якій підставі тебе затримали. 
При затриманні за підозрою у вчиненні злочину на тебе обов’язково повинні скласти протокол про затримання. Увага! Твій особистий контроль за належним оформлення протоколу є одним із важливих способів самозахисту, який не тільки дасть можливість тобі ознайомитися зі звинуваченням і які для цього є підстави, але й може зіграти вирішальну роль для твого звільнення. Отож не поспішай його підписувати (як і будь-який документ у міліції), а уважно вивчи зміст протоколу.
Пам’ятай, що ти маєш право:
– власноручно записати в протоколі про затримання свої свідчення. Скористайся цим правом. Після написання пояснення, зроби неможливим дописки під ним іншого тексту – постав «Z» або перекресли навхрест незаповнені рядки протоколу; 
– не підписувати протокол із незаповненими графами, пояснення «Потім заповню» від міліціонера не приймаються; 
– записати у протокол будь-які свої коментарі, у тому числі й аргументи щодо своєї невинуватості або скарги на порушення закону з боку правоохоронців при твоєму затриманні; 
– взагалі відмовитись від підписання протоколу про затримання або написаного міліціонером із твоїх слів пояснення, якщо вони не відповідають дійсності. Взагалі не надавай жодних пояснень стосовно себе, якщо вважаєш, що такі пояснення можуть бути використані проти тебе; 
– вимагати присутності адвоката з початку оформлення протоколу про затримання. При цьому ти можеш відмовитися від послуг призначеного тобі адвоката й вимагати від міліції дочекатись саме твого знайомого захисника. Якщо тебе безпідставно звинувачують у вчиненні тяжкого злочину, – взагалі жодного слова чи підпису без адвоката, можеш сказати лише фразу: «Прошу дати мені можливість зателефонувати моєму адвокатові, мені необхідний юридичний захист та допомога, я маю право відмовитися давати свідчення без адвоката». 
Запам’ятай! Згідно з чинним законодавством твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Протягом 72 г

Информация о материале

Опубликовано: 18 ноября 2010